Справа №127/4822/26
Провадження №1-кс/127/1985/26
14 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваної ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12026020010000168 від 13.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
Старший слідчий СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026020010000168 від 13.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту наркотичних засобів, обіг яких обмежено, в особливо великих розмірах, діючи умисно, у невстановленому місці, в невстановлену дату та час, незаконно придбала наркотичний засіб, обіг якого обмежено - Mitragyna speciose (Кратом (kratom, ketum, biak), який, впродовж певного часу, аж до моменту виявлення кримінального правопорушення, зберігала при собі з метою збуту.
В подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання та перевезення наркотичного засобу з метою збуту в особливо великих розмірах, 13 лютого 2026 року, близько 01 години 30 хвилин, незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - Mitragyna speciose (Кратом (kratom, ketum, biak), рухаючись за кермом автомобіля марки «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , незаконно перевезла його до будинку № 3, що по вулиці Богдана Ступки, в місті Вінниці, де була зупинена працівниками ВКП Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області та на запитання про наявність при собі заборонених речей, усвідомлюючи, що її дії, спрямовані на незаконне зберігання наркотичного засобу, будуть викриті працівниками поліції, повідомила, що у неї наявні заборонені речовини, які вона зберігає з метою подальшого збуту.
Надалі, 13.02.2026 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в ході проведення її особистого обшуку, а саме в лівій внутрішній кишені її куртки, в яку вона була одягнута, виявлено та вилучено поліетиленовий пакет зі стрічкою замком з речовиною рослинного походження всередині, яку остання зберігала при собі з метою збуту.
Відповідно до висновку експерта, від 13.02.2026, надана на дослідження речовина рослинного походження, є наркотичним засобом - Mitragyna speciose (Кратом (kratom, ketum, biak), який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою (у перерахунку на висушену речовину) 18,43 г, що відповідно до Таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 1183 від 28.07.2025 «Зміни до таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України, від 01 серпня 2000 року № 188, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за № 512/4733», є особливо великими розмірами (12,5 г і більше).
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 13 лютого 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку міста Києва, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: ч. 3 ст. 307 КК України - тобто незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту наркотичних засобів, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби в особливо великих розмірах.
Вина ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом затримання та обшуку в порядку ст. 208 КПК України, протоколом обшуку транспортного засобу від 13.02.2026, протоколом огляду місця події від 13.02.2026, протоколом обшуку домоволодіння від 13.02.2026, висновком експерта № СЕ-19/102-26/2834-НЗПРАП від 13.02.2026, протоколами допитів свідків, та іншими матеріалами кримінального провадження.
У вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_6 , усвідомлює тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання винною в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на тривалий строк, а тому може ухилитися від органу досудового розслідування та суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, а також продовжити інкриміноване кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, оскільки ОСОБА_6 , офіційно не працює, не одружена, в неї відсутнє постійне джерело доходу, що свідчить про відсутність у неї стійких соціальних зв'язків, що дає підстави слідству вважати, що перебуваючи на іншому - більш м'якому запобіжному заході, остання продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення з метою отримання грошових коштів;
- незаконно впливати на свідків, так як на даний час є необхідність у встановленні осіб, які здійснили збут підозрюваній наркотичних засобів та допитати їх у якості свідків, з метою встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, з конфіскацією майна, та беручи до уваги обґрунтованість підозри і наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали, оскільки інший запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави.
Підозрювана ОСОБА_6 в судовому засіданні по суті клопотання підтримала позицію захисника, вину визнала.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваної, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Слідчим відділом Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026020010000168 від 13.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
В межах вказаного провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, на час розгляду клопотання, підозра щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України обґрунтована, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором при розгляді даного клопотання.
Дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі до 12 років, що свідчить про можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до вказаного злочину причетні інші особи, зокрема які здійснили продаж наркотичної речовини, однак останні наразі слідством не встановлені, тому перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу підозрювана може незаконно впливати на інших причетних осіб, а також знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Обставини інкримінованого кримінального правопорушення, відсутність офіційного місця роботи, а також тривалість незаконної діяльності вказують на те, що єдиним джерелом доходу ОСОБА_6 є збут наркотичного засобу, що дає підстави вважати, що підозрювана може продовжити свою протиправну діяльність або вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрювана обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення інкримінованого кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винною, стан її здоров'я, який не виключає можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд враховує характеризуючі дані підозрюваної: одружена, має постійне місце проживання, раніше не судима, утриманців немає, не працевлаштована, вину визнає.
За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Своїми діями ОСОБА_6 , показала зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи інкриміноване кримінальне правопорушення, пов'язане з порушенням Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», розуміючи суспільну небезпеку злочину, пов'язаного з метою придбання та збутом наркотичних засобів, проявила самовпевненість у безкарності за свій вчинок, з корисливих мотивів.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість в умовах воєнного стану, відомості про майновий та сімейний стан підозрюваної, відношення ОСОБА_6 до вчиненого злочину, а саме визнання вини, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що такий запобіжний захід як тримання під вартою, з альтернативою внесення застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатен забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та є спів мірним з вчиненим кримінальним правопорушенням.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_7 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 13.02.2026 по 13.04.2026 року.
Одночасно визначити заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) грн., яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , наступні обов'язки:
?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
?не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
?здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя