Справа № 127/20742/23
Провадження № 2/127/2573/23
24 лютого 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря Поляруш І.О.,
за участю представника позивача Мичківського Ігоря Павловича
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вищевказана цивільна справа.
Ухвалою суду від 27.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду 08 лютого 2024 року залучено до розгляду справи співвідповідачів, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 25.04.2024 вирішено здійснити перехід із спрощеного провадження до загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
04.12.2025 із зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_2 , який просив суд узаконити самочинну реконструкцію квартири в будівлі по АДРЕСА_1 згідно ст. 376 ЦПК України.
Суд роз'яснив сторонам наслідки закриття підготовчого провадження та відклав розгляд справи для вирішення відповідачем ОСОБА_2 необхідних питань пов'язаних з і спливом процесуального строку.
02.02.2026 до суду учасники судового засідання не з'явились, від ОСОБА_2 клопотань не надходило. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду в зв'язку з його хворобою.
Станом на 24.02.2026 року від ОСОБА_2 клопотань про повернення до підготовчого провадження та поновлення строку подання зустрічного позову не надходило.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суд приймає до уваги нормативне попередження про те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Згідно з положенням ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно ч. 1-3 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 08.02.2024 року залучено до розгляду справи співвідповідачів, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідачам надіслано ухвалу суду, пам'ятку про права та обов'язки, судові повістки, зобов'язано ВМР направити позовну заяву з додатками відповідачам, що було виконано ВМР, та надано докази відправки суду. Отже ОСОБА_2 належним чином повідомлений про його процесуальні права.
Стороною відповідача ОСОБА_2 відзив подано не було, проте зустрічний позов подано до суду лише 04.12.2025, тобто через півтора року після отримання копії позовної заяви з додатками, через 4 місяці після закриття підготовчого провадження (ухвала суду від 12.09.2025).
ОСОБА_2 не скористався свої правом на подання заяви про продовження строку на подання зустрічного позову, відповідно до вимог ч.2 ст. 127 ЦПК України.
Аналізуючи викладені вище обставини, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача щодо прийняття зустрічного позову, оскільки строк на подання зустрічного позову сплив, у визначені ч.2 ст. 127 ЦПК України сторона відповідача не подала до суду заяву про продовження строку на подання зустрічного позову, а поновлення такого строку після його закінчення суперечить положенням ст. 127 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням ч. 1 ст. 193 ЦПК України, суд убачає підстави для повернення зустрічного позову заявнику, що не позбавляє відповідача права звернутись до суду з окремим позовом в загальному порядку.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 193, 258 ЦПК України,
У задоволені заяви відповідача ОСОБА_2 про прийняття зустрічного позову - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про узаконення самочинного будівництва - повернути заявнику.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: