Справа № 761/45701/25
Провадження № 2/761/5376/2026
11 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участі секретаря: Лишняк А.О.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання, яке відбулось 11.02.2026, представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявна заява в якій він повідомив, що відповідачем сплачено заборгованість за кредитним договором, у зв'язку із чим просить закрити провадження, оскільки відсутній предмет спору, та повернути сплачений судовий збір.
В судове засідання, яке відбулось 11.02.2026, відповідач не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання. Вказана позиція відображена у постанові ВС у справі №404/251/17 від 03.05.2018 та у постанові ВС у справі № 638/3792/20 від 20.09.2021.
В судовому засіданні встановлено, що предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором. Одночасно в судовому засіданні встановлено, що відповідач сплатив заборгованість, а тому в подальшому в позовних вимогах відсутній предмет спору між позивачем та відповідачем, у зв'язку із чим, провадження у справі підлягає закриттю.
Тому, з врахуванням викладеного, наявні підстави передбачені п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження по справі.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що заява в частині про повернення судового збору також підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 2, 5, 13, 89, 142, 200, 222, 255, 256, 263-265 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву в частині про закриття провадження - задовольнити.
Закрити провадження у справі № 761/45701/25 (провадження № 2/761/5376/2026) за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заяву в частині про повернення судового збору - задовольнити.
Повернути Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений відповідно до:
- платіжної інструкції № BOJ60B4DZE від 10.10.2025, одержувач - УДКСУ у Шевченківському р-ні м. Києва, код 37995466, назва банку - Казначейство України (ел. у м. адм. подат) рах. №UA628999980313151206000026011.
Виконання ухвали доручити Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.
Ухвала в частині повернення судового збору оскарженню не підлягає.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: