Справа № 760/1182/26
Провадження № 1-кс/760/1076/26
11 лютого 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №22025101110000749 від 24 червня 2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 436-2 КК України,
Старший слідчий 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому просить задовольнити клопотання про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та/або користування майном у кримінальному проваджені №22025101110000749, а саме мобільним телефоном марки «Redmi 9C NFC» моделі «М2006С3MNG», IMEI- НОМЕР_1 , IMEI- НОМЕР_2 , з сім-картою з номером НОМЕР_3 , та ноутбук марки «Lenovo» моделі «Lenovo IdeaPad Z585», s/n QB06556486.
В обґрунтування клопотання зазначає, що cлідчим управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025101110000749, внесеному до ЄРДР 24.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об?єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об?єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об?єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 9 грудня 1981 року про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; №2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларація про зміцнення міжнародної безпеки та №3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов'язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року №3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаки агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва. серпня 1975 року, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18 жовтня 1907 року, що вступила в дію 26 січня 1910 року і 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов'язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати із нею політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, не застосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.
Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.
24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, строк дії якого відповідними Указами Президента продовжено до 03.02.2026.
Поряд з цим, 16.03.2022, у встановленому законодавством України порядку, набрав чинності Закон України № 2110-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції», відповідно до якого внесено зміни до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131), а саме його положення доповнено статтею 436-2.
Також, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС від 29.11.2023 у справі № 595/359/21, інформація, яка поширюється через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб і, відповідно, є масовою інформацією, а ресурс (веб-сайт, Інтернет видання, соціальна мережа), через який вона поширюється, є засобом масової інформації. Зважаючи на викладене, соціальна мережа «TikTok» в розумінні кримінального судочинства є засобом масової інформації.
Незважаючи на викладене, у громадянина України ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 01.06.2025, виник та сформувався стійкий злочинний умисел, направлений на вчинення кримінально караних діянь, що полягають у виправдовуванні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Так, ОСОБА_5 у невстановлений під час досудового розслідування час та місці, з метою обміну інформацією з невизначеним колом осіб, використовуючи невстановлений технічний пристрій з доступом до глобальної мережі Інтернет зареєстрував на номер особистого мобільного телефону НОМЕР_3 обліковий запис у соціальній мережі «TikTok» за загальнодоступним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ім'ям профілю користувача « ОСОБА_6 » та ідентифікатором ОСОБА_7 .
Так, 01.06.2025 року приблизно з 23 години 30 хвилини ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою облікового запису у соціальній мережі «TikTok» за загальнодоступним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ім'ям профілю користувача « ОСОБА_6 » та ідентифікатором ОСОБА_7 , під'єднався до прямого ефіру. Під час вказаного прямого ефіру, в розмові з 3 користувачами, ОСОБА_5 здійснив висловлювання російською мовою наступного змісту (перекладено та викладено українською мовою): «Якби справді була політична воля керівництва, то е... купа, купа мирних ініціатив виходила від Росії, в принципі, ще на початку, в принципі, 22-го року, і до цього навіть - ось як би купа мирних ініціатив. Тобто було б бажання - можна було укласти мир і взагалі навіть не дійти до цього конфлікту. І навіть у процесі конфлікту скільки саме було таких пропозицій, давайте сідати за стіл переговорів. Саме ось е... наш політикум виходить не зацікавлений у цьому. Занадто великі гроші замішані і тому в цьому», «Бо з 2014 року е... Україна повністю перебуває під зовнішнім управлінням», «Це недоговороспроможний у принципі уряд.».
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 1495-95/2025.01-5 від 23.10.2025 Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України, у вказаних висловлюваннях міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Таким чином ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер власних намірів, в тому числі сформованих в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в України та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, діючи умисно, цілеспрямовано, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, на шкоду інформаційній безпеці суспільства та держави, переслідуючи ідеологічні мотиви, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер медійного застосунку «Тікток» через можливість поширення інформації через всесвітню мережу «Інтернет» серед невизначеного кола осіб, переслідуючи прямий умисел, направлений на виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, серед користувачів медійного застосунку «Тікток», усвідомлюючи протиправний характер власних намірів, під час прямої трансляції здійснював виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Окрім того, 02.06.2025 року приблизно з 17 години 35 хвилини ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою облікового запису у соціальній мережі «TikTok» за загальнодоступним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ім'ям профілю користувача « ОСОБА_6 » та ідентифікатором ОСОБА_7 , під'єднався до прямого ефіру. Під час вказаного прямого ефіру, в розмові з 8 користувачами, ОСОБА_5 здійснив висловлювання російською мовою наступного змісту (перекладено та викладено українською мовою): «Я хочу ще додати... В принципі, справді, що там... е... все було взято... е... навіть відео було взято зі зведень МВС... України... е... Саме. Тому саме те, що знімалося - вулиці були чистими, саме справді. І мер, так... він саме е... сказав, що справді: всі вийшли, все нормально, все добре і ті є, ніяких більше в нього, тобто, що там трупи якісь чи ще щось на вулиці нічого. Це саме зведення, зведення МВС із їхніх архівів це було взято. Коли зайшли, вже потім справді зайшли. Ось зачистка зайшла, в принципі, як би ось. А потім через якийсь час вже почали з'являтися вже такі відео. Я ось, знаєте, можна провести навіть паралель, те саме, що Майдан», «Десять там безпілотників пустять - сюди-туди, знаючи, що звідти сто прилетить. Ось вони спеціально провокують, щоби тут, ось просто ось тут, потім ось це все... що збивають», «Самі пройшли цей фашизм, пройшли ж, якою ціною пройшли… І вони ж, і вони ж знову, таки, вони сприяють знову цьому відродженню, як би це все. І потурають.», «Тому будь-якими шляхами слід утриматися, затягнути війну. І вони готові навіть жертвувати людьми далі. Ось. Це геноцид свого уряду проти свого народу, розумієте?», «Я говорю: Ось подивіться, ви називаєте ось е...агресором там так, ось.. Росію там.. і стороною конфлікту Росію. Але, говорю, подивіться, говорю е...скільки говорю, мирних ініціатив було з російського боку? Е... Скільки разів Росія виходила саме з мирними ініціативами припинити цей конфлікт, у принципі, який був розв'язаний ось, не з 22, а з 14 року й інше. Ось скільки разів, говорю, в принципі, вони зверталися до української сторони ось...е... і тим не менше, ви відкидали це все. Тому, звідки агресія йде?», «…Ось я не чую ворожої риторики ОСОБА_8 . Я не чую в принципі на адресу військових солдатів і все інше. Він реально розуміє в принципі, що в такій ситуації люди у безвиході такому. Відповідно, він має повагу до солдатів. До терористів немає поваги, ясна річ. Це військові злочини…».
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 1495-95/2025.01-5 від 23.10.2025 Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України, у вказаних висловлюваннях міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Також, 03.09.2025 року приблизно о 16 години 42 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою облікового запису у соціальній мережі «TikTok» за загальнодоступним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ім'ям профілю користувача « ОСОБА_6 » та ідентифікатором ОСОБА_7 , під'єднався до прямого ефіру, створеного користувачем «просто@стерва», в якому брали участь 8 користувачів (включно з ОСОБА_5 ). Під час вказаного прямого ефіру, в розмові з 8 користувачами, ОСОБА_5 здійснив висловлювання російською мовою наступного змісту (перекладено та викладено українською мовою): «Мир можливий на певних умовах, от і все. Це стратегія як би. Розумієте, будь-який конфлікт, він закінчується якби чимось. Потрібно, по-перше, з'ясувати причину конфлікту, причини ось... І для того, щоб ось настав мир, в принципі, справді це потрібно викорінювати. Тому і проводиться ось саме спеціальна військова операція, в якій зазначені завдання, завдання для того, щоб був мир. Це саме справді, денацифікація, демілітар... те, що призвело до конфлікту. Ось і все.», «Дуже дуже довгий процес такий, який відбувався в Україні. Я вважаю, це справді Україну підвели під це, це не прямий конфлікт самої України. Ось те, що ось справді дали можливості в четвертому році починаючи і потім у чотирнадцятому вже як би це все завершили, це дали ось нацизму розвиватися в Україні. Ось і тому це справді призвело до конфлікту. Плюс ще це справді конфлікт не однієї України, а всього ось справді західного світу, включаючи США. Тому тут це, це.. беруть участь усі, як кажуть, усі. ОСОБА_9 неодноразово, в принципі, заявляв на всіх прес-конференціях, неодноразово порушував це питання про те, що призвело, тобто до СВО. Ну, по-перше, Україна вийшла з переговорного процесу. Це призвело справді в принципі до спеціальної військової операції, от і все. Те, що Україна, в принципі, однозначно, вона не виконувала б ні Мінські, ні будь-які угоди. Ось зараз. Тому що завдання зовсім інше стояло. Тут треба було втягнути Росію у конфлікт. Ось і все. Те, що саме відбувається зараз. Так що тут ось укриття... так, просто використовує, в принципі, і територію, і руками українців, в принципі, просто робиться ось це ось це все».
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 1498-95/2025.01-5 від 11.11.2025 Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України, у вказаних висловлюваннях міститься заперечення, виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Окрім того, 04.09.2025 року приблизно о 22 години 13 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою облікового запису у соціальній мережі «TikTok» за загальнодоступним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ім'ям профілю користувача « ОСОБА_6 » та ідентифікатором ОСОБА_7 , під'єднався до прямого ефіру, створеного користувачем «мама енота», в якому брали участь 4 користувачі (включно з ОСОБА_5 ). Під час вказаного прямого ефіру, в розмові з користувачами, ОСОБА_5 здійснив висловлювання російською мовою наступного змісту (перекладено та викладено українською мовою): «От, але війська було введено на схід. Розумієте, тут дуже велика зв'язка, тут цей конфлікт був потрібен. Тому навіть опозиція, коли ще був ОСОБА_10 , у принципі… тобто ОСОБА_11 , а були представники Європи, до речі, було підписано угоду. ОСОБА_11 же підписав її - те, що він погоджувався йти на перевибори та інше, аби тільки розійшлися на Майдані люди. Ось. І тим не менш, саме опозиція порушила це. І почалося потім вже дійсно застосовуватися зброї та інше. Розумієте, тут це було потрібно, тобто зупинка невигідна була. Ось. Так що…», «Тут треба враховувати: щоб прив'язати, наприклад, країну до цього конфлікту з 14 по 22 рік… в принципі, регулярних російських військ на території України не було. Ось і все. Тому треба якось ще придивлятися до міжнародного права. Тому воно підтверджувало, в принципі, те, що регулярних військ Росії їх немає.», «Зверніть увагу: в принципі, на Мінських угодах, в принципі, так, ось були Мінські, ось, і був навіть нормандський формат… в принципі, Росія не була стороною конфлікту. Ось уяви собі! Це ось на всіх цих переговорах. Вона якраз була стороною, яка намагалася примирити і вирішити повернути Україну саме в конституційне поле. Ось і все.», «До останнього. Так навіть ще в 2022 році, в принципі, в Стамбулі просто… тобто знову ж таки Донецька та Луганська області, в принципі, знову-таки розглядалися у складі України, але вже, в принципі, справді вже не те, що з особливим статусом, а справді вже з правом автономії.», «Розумієте, ось я ж кажу: якщо завдання стояло втягнути Росію в конфлікт, то ось це завдання саме... ось вони його досягли в 2022 році.», «Так, що стосується СВО. Тому що, я ж говорю, дивіться: ні Мінські виконуватися взагалі… ніхто. Ось навіть не торкалися до них. Був нормандський формат, в принципі, навіть коли ОСОБА_12 , вже нормандський формат якраз. Ось. І це єдина зустріч як би, тобто ОСОБА_9 була. Там це саме... Він сказав: «Ні, ми виконувати нічого не будемо». Ну, все. Ну тобто як би ... тобто і ось тут ось і Україна повністю вийшла з переговорного процесу. Україна! Вийшла із переговорного процесу! І ось тільки тоді, в принципі, вже тоді вже ОСОБА_9 почав говорити, що ну іншого варіанта, в принципі, тобто якщо вони не хочуть тут мирним шляхом це вирішити - іншого варіанту немає. Просто його нема. Тому саме й було оголошено. Знов-таки, це не те, що віроломно там взяли ось так от, знаєте, як німці о 4-й ранку напали. Ні. Це було оголошено заздалегідь. Це було оголошено заздалегідь в ООН, навіть озвучено про проведення спеціальної військової операції. І було Україні дано тоді 3 дні, начебто, е-е… на те, щоб таки повернутися в переговорний процес, таки, щоб мирним шляхом це все дозволити. Україна це проігнорувала...», «І ось тільки тоді справді вже просто, вже 24 лютого, як би, тобто саме почалося проведення СВО. Хоча у двадцятих числах це зачитувалося в ООН. Тому тут, я ж говорю, тут мало не руками заштовхувалися, що: «Хлопці, сідаємо, домовлятися треба все-таки, в принципі, вирішувати це питання мирним шляхом, а не військовим». Ці - ні, навідріз.», «Проводимо вибори. Справді, чесні вибори відбуваються по всій території України… Змінюється політична кон'юнктура повністю. Уряд змінюється… Країна має вийти повністю із зовнішнього управління. Тому що саме з 14-го року Україна повністю під зовнішнім управлінням стала… І тут замішані саме я ж кажу захід, Америка, в принципі це те, що сприяло цьому всьому це пряме втручання.», «Ключові питання, ось такі ключові питання, як вступ кудись - до будь-якого союзу, НАТО там, Євросоюз, неважливо… територіальні питання, ось щодо, наприклад, країни, ладу країни та все інше - все виноситься на референдум. Ось і все. Ось тільки тоді справді не буде жодних питань. Якби дійсно ця влада ось так дбала про людей… в принципі, тобто в першу чергу потрібно було провести референдум. Ось і все.».
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 1496-95/2025.01-5 від 05.11.2025 Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України, у вказаних висловлюваннях міститься виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також міститься виправдовування та заперечення тимчасової окупації частини території України.
Також, 22.10.2025 року приблизно о 13 години 01 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою облікового запису у соціальній мережі «TikTok» за загальнодоступним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ім'ям профілю користувача « ОСОБА_6 » та ідентифікатором ОСОБА_7 , під'єднався до прямого ефіру, створеного користувачем « ОСОБА_13 », в якому брали участь 9 користувачів (включно з ОСОБА_5 ). Під час вказаного прямого ефіру, в розмові з 9 користувачами, ОСОБА_5 здійснив висловлювання російською мовою наступного змісту (перекладено та викладено українською мовою): «Кана, я хотів вам сказати з приводу Донбасу в принципі, тобто. Донбас до останнього просто вони не намагалися в принципі вийти зі складу України. Вони хотіли, щоб їх почули. 14-го року, щоб їх почули. І переговорні процеси, які у Мінську були представники і Донецької, і Луганської республіки, представники Росії, представники Заходу та інше. Саме щоб домовитися.», «У Мінських угодах у принципі там не було слова «автономія». Загалом там єдине - Донбас просив особливий статус. Особливий статус передбачав те, що самоврядування ось і все. Але, знову ж таки, це все у складі. Особливий статус було вписано в Мінському Союзі.», «От тим не менш, я ж кажу просто, тобто в порушення всіх міжнародних прав ...», «…і конституції та все інше Україна ввела туди війська. А це заборонено законом. Тобто не можна використовувати збройні сили всередині країни проти власного народу.», «Колосальна можливість була, в принципі, зберегти цілісність ось, але це не влаштовувало в принципі ні український уряд, ні Захід, ні тих, хто вливав гроші в цей переворот і все інше. Зараз ми отримуємо дійсно результат цього всього, тобто наслідки ось. Але якщо повернутися до причин цього всього, то це треба повертатися десь буквально, ну отак, активна фаза почалася в 2004 році. У 2014 році, в принципі, вже був результат, це вже збройне протистояння.», «І СВО, в принципі, тобто воно запроваджувалося не проти українського народу, не для того, щоб там захопити землі чи все інше. Це просто ось справді там стоять завдання СВО, це ось денацифікація, демілітаризація, бо якби це не сталося, тут би вже, в принципі, стояли військові бази. Ось у чому річ так що...», «Є висновки міжнародних спостерігачів, які до 22-го року, ось як би ще останнє було в 21 році, потім ще в 15 році вони зробили висновок про те, що регулярних російських військ на Донбасі до 22 року їх не було. Ось і все. Це висновки міжнародних спостерігачів. Тому, що б там хто не говорив, у принципі, до 22 року не було регулярних військ.», «СВО - це вимушений захід, тому що Україна вийшла повністю з переговорного мирного процесу».
Згідно висновку експерта за результатами проведення комісійної судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення № 3243/3265 від 12.11.2025 Київського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, у вказаних висловлюваннях містяться виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також заперечення тимчасової окупації частини території України з 2014 по 2022 рр.
Таким чином ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер власних намірів, в тому числі сформованих в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в України та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, діючи умисно, повторно, цілеспрямовано, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, на шкоду інформаційній безпеці суспільства та держави, переслідуючи ідеологічні мотиви, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер медійного застосунку «Тікток» через можливість поширення інформації через всесвітню мережу «Інтернет» серед невизначеного кола осіб, переслідуючи прямий умисел, направлений на виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, серед користувачів медійного застосунку «Тікток», усвідомлюючи протиправний характер власних намірів, під час прямих трансляцій здійснював виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене повторно, з використанням засобів масової інформації.
Так, 16.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні:
- виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України;
- виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене повторно, з використанням засобів масової інформації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.
У рамках досудового розслідування кримінального провадження 16.01.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_14 від 12.01.2026 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає підозрюваний ОСОБА_5 , у ході якого було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Redmi 9C NFC» моделі «M2006C3MNG», IMEI-код1 НОМЕР_4 , IMEI- НОМЕР_2 , з сім-карткою з номером НОМЕР_3 ;
- ноутбук марки «lenovo» моделі «Lenovo IdeaPad Z585», s/n QB06556486.
Під час огляду мобільного телефону марки «Redmi 9C NFC» моделі «M2006C3MNG», IMEI-код1 НОМЕР_4 , IMEI- НОМЕР_2 , з сім-карткою з номером НОМЕР_3 , здійсненого з добровільної згоди власника ОСОБА_5 в ході проведеного обшуку 16.01.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено встановлений мобільний застосунок «TikTok», в якому здійснено вхід до облікового запису за загальнодоступним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ім'ям профілю користувача « ОСОБА_6 » та ідентифікатором ОСОБА_7 .
Враховуючи те, що виявлені та вилучені речі у ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , є знаряддям вчинення злочину та містять інформацію, яка має значення для досудового розслідування, 16.01.2026 їх визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22025101110000749.
З огляду на зміст ст. 98 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку, що виявлені та вилучені в ході проведення обшуку квартири речі та документи, де фактично проживає підозрюваний ОСОБА_5 , зберегли на собі сліди та відомості розслідуваного злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що містить підстави згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України для накладення арешту.
Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.
Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, сторона обвинувачення приходить до висновку, що заборона на відчуження, розпорядження та/або користування майном відповідають вимогам проведення досудового розслідування.
Таким чином, необхідним та достатнім для запобігання вказаним ризикам є визначення виду обмеження у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Виходячи із потреб досудового розслідування, а також враховуючи те, що мобільний телефон марки «Redmi 9C NFC» моделі «M2006C3MNG», IMEI-код1 НОМЕР_4 , IMEI- НОМЕР_2 , з сім-карткою з номером НОМЕР_3 , та ноутбук марки «lenovo» моделі «Lenovo IdeaPad Z585», s/n QB06556486, зберегли на собі сліди розслідуваного злочину, та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, враховуючи викладене виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке було виявлено та вилучено під час проведення обшуку квартири де фактично проживає підозрюваний ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .
У судове засідання слідчий не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, до заяви додав копії протоколів огляду предмету від 19 січня 2026 року.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_15 та підозрюваний в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, однак захисник подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності та відсутності підозрюваного ОСОБА_5 , який є власником вилученого майна.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання необхідно задовольнити з огляду на таке.
Згідно з вимогами ч.1 ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як визначено ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що 16 січня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_14 від 12 січня 2026 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає підозрюваний ОСОБА_5 , у ході якого було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Redmi 9C NFC» моделі «M2006C3MNG», IMEI-код1 НОМЕР_4 , IMEI- НОМЕР_2 , з сім-карткою з номером НОМЕР_3 ;
- ноутбук марки «lenovo» моделі «Lenovo IdeaPad Z585», s/n QB06556486.
Згідно постанови слідчого про визнання предметів та документів речовими доказами від 16 січня 2026 року, мобільний телефон марки «Redmi 9C NFC» моделі «M2006C3MNG», IMEI-код1 НОМЕР_4 , IMEI- НОМЕР_2 , з сім-карткою з номером НОМЕР_3 ; ноутбук марки «lenovo» моделі «Lenovo IdeaPad Z585», s/n QB06556486, визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №22025101110000749 від 24 червня 2025 року.
Враховуючи правові підстави для накладення арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, зокрема, є знаряддям вчинення злочину та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що слідчий довів необхідність арешту майна, наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а вказане вище вилучене майно - арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Таке втручання в право власника майна на мирне володіння своїм майном є законним, переслідує суспільний інтерес, а також є пропорційним визначеним цілям. На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника (користувача) майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Керуючись статтями 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №22025101110000749 від 24 червня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 436-2 КК України, на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 16 січня 2026 року квартири де фактично проживає підозрюваний ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки «Redmi 9C NFC» моделі «M2006C3MNG», IMEI-код1 НОМЕР_4 , IMEI- НОМЕР_2 , з сім-карткою з номером НОМЕР_3 ;
- ноутбук марки «lenovo» моделі «Lenovo IdeaPad Z585», s/n QB06556486.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя Солом'янського районного
суду міста Києва ОСОБА_1