23 лютого 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні надані матеріали справи у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 62025140110000125 від 15.01.2025 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2026 року, -
Цією ухвалою клопотання слідчої відділення № 1 (м. Заставна) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яблунівка Заставнівського району Чернівецької області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця, який перебував на посаді стрільця - помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання солдат, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Чернівецькій слідчий ізолятор» на строк до 19 квітня 2026 року, включно, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він просить змінити оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині не визначення запобіжного заходу у вигляді застави. Визначити підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
ЄУНСС: 716/184/26 Слідчий суддя: ОСОБА_11
Номер провадження: 11-сс/822/78/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що районний суд допустив неповноту судового розгляду, висновки суду, викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судове рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте із недотриманням норм кримінального та кримінального процесуального законодавства України.
Вважає, що докази, які досліджувалися слідчим суддею у своїй сукупності не підтверджують наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення її підзахисним кримінального правопорушення, яке йому інкримінують, що унеможливлює застосування до останнього запобіжного заходу та свідчить про порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 132 та ч. 2 ст. 177 КПК України при постановленні вищевказаної ухвали.
Стверджує, що виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, що наведений у клопотанні, не підтверджується долученими до нього доказами.
Зазначає, що районний суд не перевіривши клопотання слідчого в частині наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, належним чином не мотивувавши своє рішення, зазначив в ухвалі про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказує, що всупереч тій обставині, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом у клопотанні та оскаржуваній ухвалі не наводяться будь-які мотиви неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Також не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від підозрюваного ОСОБА_7 про бажання бути присутнім при апеляційному розгляді апеляційної скарги його захисника.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, посилаючись на обставини в ній зазначені, прокурора ОСОБА_5 , який просив ухвалу районного суду, як законну залишити без змін, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану без задоволення, дослідивши матеріали провадження, вивчивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , включаючи наявні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по вказаних матеріалах, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органи досудового слідства підозрюють ОСОБА_7 , у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 (десяти) років, а в матеріалах справи є достатньо доказів для його обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
При цьому з оскаржуваної ухвали судовою колегією апеляційного суду було встановлено, що слідчий суддя дослідив клопотання слідчого, погоджене прокурором, і матеріали, які його обґрунтовують, врахував рівень обґрунтованості підозри, доведеність існування ризиків, обставини та наслідки вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим та прийшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, у повній мірі зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо ОСОБА_7 , обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно обґрунтованості підозри ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Із врахуванням вищенаведеного, та вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя виніс законне та обґрунтоване рішення, обравши ОСОБА_7 , саме такий запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою.
А тому, на думку колегії суддів, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що ухвала слідчого судді є незаконною.
Що стосується ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та зазначених в клопотанні слідчого, то колегія суддів вважає, що їх наявність доведена матеріалами кримінального провадження.
Також колегією суддів береться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, вік підозрюваного, відсутність наявність міцних соціальних зв'язків, стан його здоров'я, відсутність будь яких фізичних чи психічних вад, позицію потерпілого.
Із урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що слідчим суддею було вірно враховано усі ці обставини і вірно зроблено висновок про наявність ризиків, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та санкції інкримінованої йому статті, відсутність альтернативної міри покарання за учинення вказаного злочину, відсутність стійких соціально-стримуючих факторів, до того ж підозрюваний був оголошений в розшук ухвалою суду від 09.102025 року у межах кримінального провадження за ч. 4 ст. 186 КК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (оскільки підозрюваний не дивлячись на наявність кримінального провадження за його підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України, підозрюється у вчиненні нового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України).
Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні слідчим у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Наведені вище докази, на думку колегії суддів, свідчать про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених у клопотанні слідчого.
Із врахуванням вищенаведеного, та вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя виніс законне та обґрунтоване рішення, обравши ОСОБА_7 , саме такий запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
А тому, на думку колегії суддів, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що ухвала слідчого судді є незаконною.
Також районний суд, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив підозрюваному розмір застави.
Твердження апелянта про те, що ризик переховування його підзахисного від органу досудового розслідування та суду не може ґрунтуватись виключно на підставі його підозри у вчиненні тяжкого злочину та суворості можливого покарання в разі доведення його винуватості в суді, є надуманим, оскільки визнаючи доведеним вказаний ризик, суд першої інстанції врахував не тільки зазначене апелянтом, але й особу підозрюваного, його моральні якості, матеріальне становище, соціальні зв'язки.
З урахуванням викладеного, виходячи з положень статтей 177-178 КПК України, статтей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість постановленого слідчим суддею судового рішення, тому доводи апеляційної скарги є безпідставними і її необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, без змін.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 376, 404, 405, 407, 422, 423 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2026 року, якою клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задоволено та застосовано до ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 19 квітня 2026 року, включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді:
____________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3