24 лютого 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/24602/23
Провадження № 22-ц/4815/339/26
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Тимощук О.Я.
Заочне рішення суду першої інстанції ухвалено
19 березня 2024 року в м. Рівне Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жилінської Тетяни Петрівни на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2024 року у цивільній справі за позовом Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми житлової субсидії,
У грудні 2023 року в суд звернувся Департамент соціальної політики Рівненської міської ради (нова назва - Департамент соціальної політики та ветеранської політики Рівненської міської ради або далі по тексту - ДСПВП РМР) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 11 883,74 гривень надміру виплачених грошових коштів.
Мотивуючи позов, позивач посилався на те, що відповідно до особисто поданої заяви від 24 червня 2019 року № 1/72 та декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії відповідачу була призначена та виплачена житлова субсидія Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - або Управління) на період з 01 травня 2019 року по 30 квітня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому було продовжено в автоматичному порядку призначення житлової субсидії з 01 травня 2020 року по 01 вересня 2022 року та з 01 травня 2022 року по 30 квітня 2023 року. При цьому зазначалося, що з 01 вересня 2022 року субсидію припинено за результатами верифікації. Так, в результаті моніторингу соціальних витрат та при опрацюванні особової справи № 196459 Управління виявило, що згідно з даними Інформаційної системи верифікації у відповідача станом на 01 травня 2021 року та 01 травня 2022 року був наявний депозитний рахунок, на якому розміщувалися кошти в загальній сумі, що перевищувала 100 000 гривень. Ця обставина підтверджується довідкою з АБ "Укргазбанк" № 5-116/17/167/2022 від 20 вересня 2022 року.
Станом на 01 травня 2021 року за відповідачем рахувалися депозитні рахунки в іноземній валюті - доларах США, а залишки коштів на них становили 7 997,21 доларів США та 6 019,03 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на 01 травня 2021 року, складало 1 долар - 27,75 гривень. Відповідно сума в гривнях на депозитному рахунку складала: (7 997,21 + 6 019,03) * 27,75 = 388 950,66 гривень. Станом на 01 травня 2022 року відповідачем відкрито діючі депозитні рахунки: у гривні - 28 000 гривень та в доларах США - 3 900 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на 01 травня 2022 року, складало 1 долар - 29,2549 гривень. Відповідно сума в гривнях на депозитному рахунку складала: 3 900 * 29,2549 + 28 000 = 142 094,11 гривень.
Проте відповідно до підпункту 9 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Положення), житлова субсидія не призначалася (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто зі складу домогосподарства або член сім'ї особи зі складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначалася житлова субсидія, мав на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в сумі, що перевищувала 100 000 гривень, про що зазначалося в декларації. Призначення житлової субсидії знаходилося в прямій залежності від того, чи були у відповідача на депозитному рахунку кошти, що перевищували 100 000 гривень. Наявність таких коштів на дату визначення права на отримання житлової субсидії, а саме на 01 травня 2021 року та на 01 травня 2022 року, позбавляла відповідача права на отримання вказаної виплати. У разі зміни обставин, які могли вплинути на отримання житлової субсидії, ОСОБА_1 зобов'язувалася повідомляти Управління, що підтверджувалося підписом у заяві про призначення житлової субсидії від 24 червня 2019 року. Тобто відповідач приховала обставини щодо депозитного рахунку в банку, сума на якому перевищувала 100 000 гривень, чим порушила вимоги пункту 14 Положення № 848, а саме не повідомила про обставини, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії.
Відповідно до розрахунків заборгованості у справі № 111196, проведених Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради, загальний розмір переплати за періоди з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року та з 01 травня 2022 року по 31 серпня 2022 року становив 16 883,74 гривень. При цьому було повернуто 5 000 гривень. Отже, залишок переплати станом на 01 грудня 2023 року становив 11 883,74 гривень. Тому, на думку позивача, на ОСОБА_1 слід було покласти передбачену ст. 1166 ЦК України відповідальності за завдану майнову шкоду.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДСПВП РМР суму надміру виплачених (у вигляді допомоги на дітей одиноким матеріям) коштів в розмірі 11 883,74 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДСПВП РМР судовий збір в розмірі 2 684 гривень.
Ухвалюючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із того, що підписавши заяву та декларацію про призначення житлової субсидії від 24 червня 2019 року, відповідач підтвердила обізнаність про обов'язок надання повних і достовірних відомостей та про наслідки їх неподання, в т.ч. повернення надміру отриманих коштів. Тому неповідомлення про наявність депозиту свідчило про усвідомлення можливих негативних наслідків. Водночас призначення та повернення житлових субсидій регулюється Положенням, яке передбачає можливість примусового стягнення надміру виплачених сум у судовому порядку у разі відмови від добровільного повернення.
Крім того, відповідно до норм глави 83 Цивільного кодексу України безпідставно набуте майно підлягає поверненню, за винятком випадків відсутності рахункової помилки та недобросовісності набувача. Оскільки у спірних правовідносинах наявні ознаки недобросовісності відповідача, тому вимоги про стягнення надміру виплачених коштів були обґрунтованими та підлягали задоволенню.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
На рішення суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Жилінською Т.П. подано апеляційну скаргу, де покликаючись на незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норма процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що її довіритель не приховувала факту наявності депозитних рахунків і її не попереджали про обов'язок повідомити про такі обставини. Оформлено депозитний рахунок було після подання заяви про оформлення субсидії. При цьому відповідні грошові кошти необхідні були на лікування. Так, ОСОБА_1 була особою з інвалідністю та упродовж тривалого часу проходила курс захворювання опорно-рухового апарату. Проходження цих курсів лікування підтверджувалося необхідними документами.
Крім того, через те, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, то в силу пункту 9 частини 1 статті 5 закону України "Про судовий збір" вона звільнена від сплати судового збору під час розгляду справ у всіх судових інстанціях. Отже, стягнення з неї судового збору за результатами вирішення спору було неправомірним.
У поданому відзиві позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін. На переконання позивача, суд попередньої інстанції правильно врахував те, що підпункт 9 пункт 14 Положення виключає право на житлову субсидію за наявності депозитних коштів понад 100 000 гривень. Про ці обставини заявник зобов'язана була повідомляти, усвідомлюючи цей обов'язок, що підтверджено її розпискою на заяві про отримання субсидії.
При цьому посилання на необізнаність обов'язку щодо повідомлення обставин, які впливають на призначення субсидії є безпідставними з огляду на презумпцію знання закону.
Також твердження про використання депозитних коштів на лікування не мали правового значення, оскільки Положення не передбачає таких винятків. Вказувалося про те, що доводи щодо неможливості подання документів про звільнення від сплати судового збору не підтверджені доказами. Водночас грошові кошти, які надійшли на виконання судового рішення, повернено до бюджету відповідно до класифікації як і кошти судового збору минулого бюджетного періоду.
Оскільки в поданій апеляційній скарзі не спростовано обставин, встановлених судовим рішенням, а саме того, що шкода завдана не з вини заявника, підстави для застосування положень ст. 1215 ЦК України були достатніми, а позовна вимога про стягнення з відповідача надміру виплачених коштів законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 24 червня 2019 року № 1/72 та декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, їй призначена та виплачена житлова субсидія Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, зокрема, на період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року та з 01 травня 2022 року по 31 серпня 2022 року по АДРЕСА_1 в сумі 16 883,74 гривень.
Пред'являючи позов, ДСПВП РМР покликався на те, що у результаті моніторингу соціальних витрат та при опрацюванні особової справи № 196459 було виявлено, що згідно з даними Інформаційної системи верифікації у відповідача станом на 01 травня 2021 року та на 01 травня 2022 року був депозитний рахунок, на якому було розміщено кошти в загальній сумі, що перевищувала 100 000 гривень, а саме: 1) станом на 01 травня 2021 року у відповідача були діючі депозитні рахунки в доларах США, і залишки коштів на них становили 7 997,21 доларів США та 6 019,03 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на 01 травня 2021 року, складало 1 долар - 27,75 гривень.
Відповідно сума в гривнях на депозитному рахунку складала (7 997,21 + 6 019,03) * 27,75 = 388 950,66 гривень. Станом на 01 травня 2022 року у відповідача були діючі депозитні рахунки: у гривні - 28 000 гривень та в доларах США - 3 900 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на 01 травня 2022 року, складало 1 долар - 29,2549 гривень. Відповідно сума в гривнях на депозитному рахунку складала: 3 900 * 29,2549 + 28 000 = 142 094,11 гривень.
Як зазначено судом попередньої інстанції, призначення житлової субсидії знаходилося в прямій залежності від того, чи були у відповідача на депозитному рахунку кошти, що перевищували 100 000 гривень. Оскільки в разі наявності таких коштів на дату визначення права на отримання житлової субсидії, а саме на 01 травня 2021 року та на 01 травня 2022 року, це позбавляло ОСОБА_1 права на отримання спірної виплати.
При цьому у разі зміни обставин, які могли вплинути на отримання житлової субсидії, відповідач зобов'язувалася повідомляти Управління, що підтверджувалося підписом у заяві про призначення житлової субсидії від 24 червня 2019 року. Проте вона приховала обставини щодо депозитного рахунку в банку, сума на якому перевищувала 100 000 гривень, чим порушила вимоги пункту 14 положення № 848, а саме не повідомила про обставини, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії. Тобто з 01 травня 2021 року ОСОБА_1 не мала права на отримання житлової субсидії.
Відповідно до підпункту 9 пункту 14 Положення житлова субсидія не призначалася (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто зі складу домогосподарства або член сім'ї особи зі складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначалася житлова субсидія, мав на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в сумі, що перевищувала 100 000 гривень, про що зазначалося в декларації.
Абзацом третім пункту 49 Положення передбачалося, що громадянин ніс відповідальність за подані відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру.
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 1212, п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто для повернення надмірно виплачених коштів житлової субсидії, як державної соціальної допомоги, необхідно встановити недобросовісність з боку набувача, в іншому випадку вона поверненню не підлягає.
Для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; договір найму (оренди) житла (у разі наявності) (пункт 13 Положення у редакції, чинній на час подання заяви про призначення субсидії).
Громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов'язаний протягом 30 календарних днів проінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема: зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа - членів домогосподарства, які фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), їх соціального статусу; зміни у складі сім'ї члена домогосподарства; зміну переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання; зміну переліку витрат на управління багатоквартирним будинком; зміну управителя, виконавця комунальних послуг, створення об'єднання; настання умов, зазначених у підпунктах 2 і 4 пункту 6 цього Положення (абзац 16 пункту 16 Положення у тій же редакції).
Разом з тим суд першої інстанції звернув увагу на те, що пункт 14 Положення № 848 доповнено підпунктом 9 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 420 від 14 квітня 2021 року, який застосовується з 01 травня 2021 року, а заява про призначення та надання житлової субсидії із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 19 травня 2021 року, застосовується з 01 травня 2021 року.
Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 була ознайомлена та розуміла ці зміни, у т.ч., шляхом підписання оновленої форми заяви про призначення та надання житлової субсидії.
При цьому не заслуговують на увагу будь-які покликання, які зводяться до того, що відповідна сторона у спорі повинна самостійно слідкувати за змінами нормативно-правових актів щодо призначення та виплати житлової субсидії.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 19 Конституції установлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавством України не передбачено обов'язку громадян самостійно слідкувати за змінами нормативно-правових актів, на підставі яких вони отримують відповідні соціальні пільги, гарантії або допомоги, зокрема й житлову субсидію, і, в разі прийняття таких, змін повідомляти суб'єкта владних повноважень, який відповідає за призначення пільг, гарантій або допомог, про те, що особа підпадає / не підпадає під ці зміни.
Конституційний Суд України зазначає, що кожна особа влаштовує своє життя з усвідомленням того, що правове регулювання вимагає стабільності й органи державної влади не можуть свавільно вносити зміни, які порушують засадничі принципи права. Отже, очікування індивіда у зв'язку зі зміною законодавчого регулювання є правомірними, якщо вони є розумними та існує можливість заподіяння шкоди від порушення таких очікувань.
Конституційний Суд України підкреслює, що під час правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних зі здійсненням, зокрема, соціальної політики, у зв'язку з прийняттям нових законів або внесенням змін до чинних органи державної влади мають надавати особам можливість адаптуватися до нової правової ситуації, щоб їх законні очікування були захищені. Таким чином, законні очікування як складова принципу верховенства права є одним із основних критеріїв конституційної оцінки норм права (абзаци шостий, сьомий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Вимога до громадянина, який набув відповідне право на підставі нормативно-правового акта, самостійно слідкувати за змінами до такого акта та, у випадку, якщо ці зміни призводять до припинення, звуження змісту відповідного права, його трансформації тощо, ініціювати перед уповноваженим державним органом відповідні зміни суб'єктивного права очевидно не узгоджується з принципом верховенства права, оскільки фактично перекладає обов'язок державного органу діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України на громадянина.
Як зазначалося, законодавство встановлює лише два виключення із відповідно правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року при розгляді справи № 545/163/17 та постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: "правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум".
Проте матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч ст. ст. 12,81 ЦПК України не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення субсидії та сам факт здійснення надміру виплачених коштів, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а, отже, виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню.
Не містять матеріали справи й доказів на підтвердження рахункової помилки платника. Незважаючи на те, що в національному законодавстві відсутнє визначення поняття "рахункова помилка", у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю" надається роз'яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.
Натомість апеляційний суд звертає увагу, що норма ст. 1166 ЦК України, яку покладено в матеріально-правове обґрунтування позову, до спірних правовідносин не застосовується.
Поготів, Орган соціальної політики зазначав, що за заявою особи житлова субсидія призначалася з 01 травня 2019 року по 30 квітня 2020 року, а надалі її нарахування відбувалося виключно в порядку автоматичного перерахунку. Разом з тим у січні 2020 року набрав чинності Закон України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат", який наділяв Управління відповідними інструментами для контролю за правомірністю таких виплат.
Незважаючи на наявність законодавчого механізму верифікації, Управління лише згодом при опрацюванні особової справи № 196459 виявило, що у відповідача станом на 01 травня 2021 року та на 01 травня 2022 року існував депозитний рахунок із сумою понад 100 000 гривень.
Тому вказівка на тих обставинах, що надмірна виплата відбулася виключно внаслідок дій (бездіяльності) ОСОБА_1 були недостатніми. Оскільки після 30 квітня 2020 року Управління здійснювало призначення субсидії автоматично, маючи при цьому законні підстави та можливості для моніторингу соціальних виплат, вина за безпідставно нараховані кошти не могла покладатися виключно на відповідача.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі".
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").
Наведені обставини судом попередньої інстанції залишилося поза увагою, що унеможливлює чинність оскаржуваного рішення та спонукає до прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жилінської Тетяни Петрівни задовольнити.
Скасувати заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2024 року.
Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми житлової субсидії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків