24 лютого 2026 року
м. Рівне
Справа № 571/2183/25
Провадження № 22-ц/4815/333/26
Головуючий у Рокитнівському районному суді
Рівненської області: суддя Верзун О.П.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
14 листопада 2025 року в селищі Рокитне
Сарненського району Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика";
відповідач: ОСОБА_1 ;
за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - адвоката Клименка Тараса Васильовича на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - ТОВ "Бізнес позика") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 493609-КС-005 щодо надання кредиту від 02 листопада 2024 року, яка станом на 22 червня 2025 року становила 171 280 гривень та складалася з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 53 000 гривень, суми прострочених платежів за процентами - 82 800 гривень, суми заборгованості за штрафами - 27 500 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 7 980 гривень.
Мотивуючи свої вимоги, покликалось на те, що договір укладено в електронній формі і за його умовами ОСОБА_1 отримала кредит у 55 000 гривень строком на 24 тижні зі сплатою 1% на день та комісії в розмірі 11 000 гривень за видачу кредиту. Кредитодавець свої зобов'язання виконав, проте позичальник покладених на неї обов'язків не виконала, внаслідок чого це утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2025 року позов ТОВ "Бізнес позика" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" заборгованість за договором про надання кредиту №493609-КС-005 від 02 листопада 2024 року у розмірі 121 941,60 гривень, яка складалася з: 53 000 гривень за тілом кредиту; 60 961,60 гривень за відсотками; 7 980 гривень за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" 1 724,50 гривень судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На рішення суду представником ТОВ "Бізнес позика" - адвокатом Клименком Т.В. подано апеляційну скаргу, де, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, що полягали у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, заявник просить змінити рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом, а саме з 60 961,60 гривень на 82 800 гривень. В решті просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а у разі задоволення апеляційної скарги - здійснити розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про хибність висновків суду щодо часткової відмови у стягненні процентів за користування кредитом. Так, відсотки за кредитом договором № 493609-КС-005 були нараховані в період його дії за кожен день користування кредитом на залишок тіла кредиту, що відповідає нормам Цивільного кодексу України, умовам самого договору та додаткам (правилам). При цьому всупереч твердженням суду попередньої інстанції загальна сума до сплати за відсотками становила би 69 211,60 гривень лише у випадку належного виконання позичальником зобов'язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів.
Однак боржником здійснено лише часткову оплату у розмірі 13 270 гривень, з яких на погашення відсотків було спрямовано 8 250 гривень. Ці дії було кваліфіковано як порушення зобов'язань, встановлених договором, що призвело до збільшення загального розміру нарахованих відсотків за період користування кредитом, адже нарахування здійснювалося щодня на фактичний залишок за тілом кредиту. Натомість з розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відсотки за користування кредитом за ставкою у розмірі 1% було нараховано позивачем на залишок заборгованості за тілом кредиту в межах дії договору, а саме з 02 листопада 2024 року по 19 квітня 2025 року включно.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася, хоча їй про це роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тому судом апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції переглядається лише в частині оскаржуваних грошових сум, а саме в частині різниці між стягнутої судом першої інстанції суми заборгованості за відсотками в розмірі 60 961,60 гривень та заявлених до стягнення 82 800 гривень заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною 1 ст. 1054, ст.ст. 1055, 10561 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Як з'ясовано судом, 02 листопада 2024 року між ТОВ "Бізнес позика" та відповідачем було укладено договір №493609-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями. Вказаний правочин було підписано у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". ТОВ "Бізнес позика" 02 листопада 2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір, яку того ж дня позичальник прийняла (акцептувала) на умовах, визначених офертою.
Договір було підписано за допомогою отриманого відповідачем через електронну комунікаційну систему одноразового ідентифікатора UA-7616 на номер телефону, наведений позичальником. Отже, 02 листопада 2024 року між сторонами було укладено письмовий договір в електронній формі, що ОСОБА_1 не заперечувалося.
Відповідно до пункту 2.1. договору ТОВ "Бізнес позика" надало позичальнику грошові кошти у розмірі 55 000 гривень на засадах строковості, поворотності та платності. ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кошти та сплатити відсотки за користування кредитом. Строк надання кредиту становив 24 тижні, а строк дії договору - до 19 квітня 2025 року.
За умовами пункту 2.4. договору сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% на день. Пунктом 2.5. договору узгоджено комісію за надання кредиту у сумі 11 000 гривень. Загальні витрати за кредитом склали 80 211,60 гривень. Пунктом 4.2.2. договору сторонами погоджено графік платежів, що включав 11 платежів по 11 270 гривень та один платіж у розмірі 11 241,60 гривень. Датою внесення останнього платежу було визначено 19 квітня 2025 року.
З дослідженого кредитного договору вбачається, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пред'являючи позов, ТОВ "Бізнес позика" покликалося на те, що станом на 22 червня 2025 року заборгованість позичальника становила 171 280 гривень та складалася з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 53 000 гривень, суми прострочених платежів за процентами - 82 800 гривень, суми заборгованості за штрафами - 27 500 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 7 980 гривень.
Між тим, суд попередньої інстанції стягнув заборгованість не на підставі наданого позивачем розрахунку, а здійснив власний розрахунок, виходячи із графіку погашення заборгованості за договором про надання кредиту.
Колегія суддів з проведеним судом розрахунком погоджується та не знаходить підстав для здійснення власного, оскільки ОСОБА_1 правильності обчислень не спростував.
Так, фактично кредитодавець наполягає на розрахунку, що проведений з порушенням законодавства про споживче кредитування, тоді як такі нарахування неправомірні.
Як про це вказується в наведеному ним розрахунку, в межах облікового періоду (з 02 листопада 2024 року по 19 квітня 2025 року), а саме 16 листопада 2024 року, тобто через 14 днів після укладення правочину, позичальник сплатив у рахунок погашення заборгованості 11 270 гривень.
Станом на той час за кредитним договором ОСОБА_1 мала заборгованість в сумі 55 000 гривень за тілом кредиту, 7700 гривень за відсотками та 11 000 гривень за комісією.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про споживче кредитування", якою визначено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Проте всупереч цій матеріально-правовій нормі кредитор зарахував вказані грошові кошти не у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків в першу чергу, а й на часткове погашення комісії.
Оскільки грошові кошти, внесені 16 листопада 2024 року, не покривали всієї заборгованості, кредитодавець був зобов'язаний спочатку погасити прострочені та поточні суми за тілом кредиту і відсотками. Натомість комісія належала до інших платежів, яка мали погашатися виключно в третю чергу.
Внаслідок погашення комісії поза чергою не зменшилася заборгованість за тілом кредиту і це потягло за собою до подальшого неправомірного нарахування заборгованості за відсотками у збільшеному розмірі.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - адвоката Клименка Тараса Васильовича залишити без задоволення, а рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків