Іменем України
20 лютого 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/3952/24
провадження № 22-ц/4809/184/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Зайченко В.К.
Учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради;
відповідач - ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Урсаленко Б.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18 червня 2025 року, у складі головуючого судді Кулінки Л.Д. у справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
У квітні 2024 року Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» подало позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги із централізованого теплопостачання.
В обгрунтування позову позивач вказував, що відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 № 630, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послугу із централізованого теплопостачання.
Зазначав, що ОСОБА_1 є споживачем теплопостачання, за адресою: АДРЕСА_1 , та шляхом подачі теплової енергії, за вказаною адресою сторони фактично вступили у договірні відносини.
Проте, відповідач протягом тривалого часу за надану послугу не розраховувався, у зв'язку із чим виникла заборгованість за послуги централізованого теплопостачання, в сумі 95985,94 грн за період з січня 2013 року по лютий 2024 року (включно).
Просив стягнути заборгованість в загальній сумі - 125353,70 грн, яка складається із: основний борг за послуги з централізованого теплопостачання в сумі - 95985,94 грн за період з 01 січня 2013 року по 29 лютого 2024 року (включно); 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України в сумі - 7591,05 грн за період з 16.01.2013 по 15.03.2024; інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 21776,71 грн за період з січня 2013 року по лютий 2024 року (включно).
Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позивач зазначав, що шляхом подачі теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , сторони вступили у фактичні договірні правовідносини.
Позивач зазначав, що відповідно до вимог цивільного законодавства на офіційному сайті КП «Теплоенергетик» КМР» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), який є публічним договором приєднання, та який встановлює порядок і умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є вчинення споживачем будь - яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, в тому числі і факт отримання послуги.
Оскільки позивачем надавалася послуга із постачання теплової енергії відповідачу, він (відповідач) мав вчасно сплатити за отримані послуги.
Крім того позивач зазначив, що відповідач не звертався до позивача із заявами про припинення постачання послуги, чи про від?єднання від мережі теплопостачання та демонтаж системи у відповідності до чинного законодавства.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Не погоджується із доводами позивача, що сторони перебували у фактичних договірних відносинах з постачання теплової енергії до квартири відповідача.
Вказує на те, що відповідач не довів факту надання послуг відповідачу.
Учасники справи у судове засідання не з?явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, з посиланням на те, що у судовому засіданні призначеному на 29 січня 2026 року не має можливості взяти участь ні відповідач , ні його представник, з посиланням на погану погоду, військовий стан , та постійні відключення світла.
Колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст.372 ЦПК України вважає, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час, та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що позивачем не було доведено належними та достатніми доказами у цій справі, що відповідач є споживачем послуг із централізованого теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послугу з централізованого теплопостачання.
Згідно частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 1 частини третьої статті 24 Закону України «Про теплопостачання», встановлений обов'язок споживача теплової енергії, - своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до статті 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Звернувшись із цим позовом до суду позивач посилався на те, що споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що сторони взяли на себе взаємні зобов'язання, а саме: позивач надавати житлово-комунальні послуги з теплопостачання, а відповідач оплачувати спожиті комунальні послуги, а тому в силу ст. 509 ЦК України зобов?язання мають виконуватися.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 162 Житлового кодексу України визначено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно пункту 1 статті 30 Постанови КМУ від 21.07.2005 р. № 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач зобов'язаний оплачувати житло-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.
Окрім цього частина третьою статті 19-1 Закону України Про теплопостачання зазначає, що оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачу нарахований борг за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 95985,94 грн. за період з січня 2013 року по лютий 2024 року.
Відповідно до акту про відключення квартири (секцій, під'їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВ від 07 квітня 2010 року, який складено представником власника будинку або обслуговуючий житловий будинок організації Гресько С.Б., КРЕП-10 та власником (наймачем, орендарем) квартири або уповноваженою особою (при відключенні секції, під'їзду) ОСОБА_1 , які підтверджують відключення квартири (секції, під'їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП будинку за адресою: Космонавта Попова, 22-1-70.
Відключення виконано шляхом видимого розриву заварюванням приєднань радіаторів (конвекторів), заварюванням стояків 4 шт, залишено ізольованих стояків діаметром 20 мм, 3 шт,, заварюванням вводів ГВП в квартиру діаметром 32 мм, 1 шт. Виробник послуг припиняє свої відносини із споживачем повністю (або частково, згідно з % сплати) від дати затвердження цього акта Комісією. Споживач сповіщається про те, що в разі самовільного підключення до системи теплопостачання плата за послуги буде нараховуватись за повний період від дня попереднього контролю за станом відключення вводів. Акт складено в чотирьох примірниках для кожної із сторін (том 1а.с.58).
Встановлено, що процедура відключення належної відповідачу квартири від централізованого постачання теплової енергії не є самовільним, оскільки ОСОБА_1 виконав усі залежні від нього дії щодо відключення, а саме отримав дозвіл міжвідомчої комісії, що підтверджується витягом протоколу № 9 від 04.09.2007 (том а.с. 65).
Оскільки з 2010 року споживач ( ОСОБА_1 ) послугу з постачання теплової енергії не отримував, а тому нарахування відповідачу заборгованості за послуги постачання теплової енергії за період з січня 2013 року по лютий 2024 року є безпідставним.
Колегія суддів вважає, що є недоведеним факт надання Комунальним підприємством «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» послуг постачання теплової енергії відповідачу, а також не довів факту самовільного відключення квартири відповідача від мережі централізованого теплопостачання.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цього позову.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи , є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л.Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.А. Письменний