Справа № 758/16723/25
Категорія 35
06 лютого 2026 року
Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Будзан Л.Д.,
з участю секретаря судового засідання Топоровського М.О.,
представника позивача Іванчихіна С.І.,
представника відповідача Чередник С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В жовтні 2025 року представник КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість:
за спожиті із 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 7323,91 грн, інфляційну складову боргу в сумі 1267,03 грн, три проценти річних у розмірі 347,94 грн;
за спожиті із 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 2441,22 грн, інфляційну складову боргу в сумі 422,34 грн, три проценти річних у розмірі 115,98 грн;
за спожиті із 01.11.2021 послуги з теплової енергії в розмірі 21684,54 грн, інфляційну складову боргу в сумі 3136,51 грн, три проценти річних у розмірі 870,25 грн, пеню в розмірі 1058,79 грн;
за спожиті із 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 36673,88 грн, інфляційну складову боргу в сумі 4841,99 грн, три проценти річних у розмірі 1337,32 грн, пеню в розмірі 1627 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування теплової енергії в розмірі 1428,54 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування гарячої води в розмірі 831,05 грн;
заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 85,24 грн; а також судовий збір в сумі 3028,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено про те, що відповідач, як споживач послуг із централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , однак належним чином не здійснює оплату таких послуг, у зв'язку з чим, перед позивачем за період з 01.05.2018 по 31.08.2025 утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та теплової енергії в сумі 70 468,38 грн. Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті коштів за надані послуги, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути із відповідача вищевказану суму заборгованості в примусовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 22.10.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У грудні 2025 року до суду від представника відповідача адвоката Чередника С.В. надійшов відзив на позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що власниками квартири АДРЕСА_1 окрім відповідача ОСОБА_1 є її брат ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_3 . При цьому, за вищевказаною адресою проживає лише ОСОБА_2 , та відповідно лише він користується комунальними послугами. За таких обставин вважає, що позивачем невірно визначено коло відповідачів, оскільки не залучено у якості співвідповідача у справі ОСОБА_2 , який є співвласником квартири, проживає у ній квартирі та користується комунальними послугами, а також ОСОБА_3 , яка також є співвласником квартири, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
В січні 2026 року представник позивача подав письмові пояснення, в яких вказав, що згідно реєстру територіальної громади м. Києва відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , тому є споживачем наданих житлово-комунальних послуг та зобов'язана їх оплачувати.
В січні 2026 року представник відповідача подав письмову заяву про застосування строків позовної давності.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з викладених в ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просили в позові відмовити, а також у випадку, якщо суд дійде висновку щодо задоволення позовних вимог - застосувати строки позовної давності до даних правовідносин.
Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
Статтею 5 ЦПК України визначено, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а також є співвласником вказаної квартири.
Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії за вказаною адресою.
КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з 01.05.2018 є виконавцем комунальних послуг, а саме:
- з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ);
- з 01.11.2021, у зв'язку із зміною законодавства, є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Будинок за адресою АДРЕСА_1 , в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира за зазначеною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, Відповідач є споживачами послуг з ЦО/ЦПЕВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПЕВ.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач не споживала надані житлово-комунальні послуги за вказаний період та/або відмовлялась від них у встановленому законом порядку.
Із наданих розрахунків заборгованості вбачається, що позивачем нарахована заборгованість за надані послуги за адресою АДРЕСА_1 , а саме із 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого опалення в розмірі 7323,91 грн; за спожиті із 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 2441,22 грн; за спожиті із 01.11.2021 послуги з теплової енергії в розмірі 21684,54 грн, за спожиті із 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 36673,88 грн.
При цьому, в зв'язку із простроченням оплати за послуги нараховано за вказаний період інфляційну складову боргу в сумі 9 245,53 грн, три проценти річних у розмірі 2671,49 грн; пеню в розмірі 2685,79 грн.
Доказів сплати заборгованості за вказаний період стороною відповідача суду надано не було, як і не було надано доказів поважності причин несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст.360 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Відповідно до п.п. 1 пункту 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до п.п. 1 пункту 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Пунктами 24, 25, 26 вишенаведених Правил визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
На виконання вказаних вимог позивачем на своєму вебсайті https://kte.kmda.gov.ua/ був опублікований текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов вказаних договорів є факт отримання послуг споживачем.
Відповідно до ч. 1, 3, 4-7, 9, 10, 13 Розділу ІІІ Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води» від 26.07.2019 № 169 власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.
Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.
Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.
За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.
Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання.
Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проєкту такого відокремлення (відключення).
Виконавці робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води письмово повідомляють власника про дату і час здійснення заходів із підготовки відповідної мережі до відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власника (спускання води з системи чи її частини тощо). Ця дата має бути не раніше ніж 15 календарних днів і не пізніше ніж 30 календарних днів від дати надсилання такого повідомлення власнику.
Якщо повідомлення від виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води надійшло власнику після 01 жовтня, дата відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП квартири чи нежитлового приміщення власника переноситься на наступний міжопалювальний період.
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
Суд звертає увагу на те, що відповідач від послуг з постачання теплової енергії, централізованого опалення, постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлялась, матеріали справи не містять ні дозволу на відключення квартири від вказаних послуг, ані відповідних актів про відключення.
Враховуючи обставини, встановлені судом у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що відповідач, як співвласник квартири, який зареєстрований в ній, є споживачем вищевказаних послуг, які надає КП «Київтеплоенерго», а тому з огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, на відповідача, як боржника у зобов'язанні за укладеним договором, покладено обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а позивач, як кредитор у зобов'язанні за укладеним договором має право вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідач належним чином не виконала свої зобов'язання за договорами щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, тому позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача заборгованість за 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого опалення в розмірі 7323,91 грн; за спожиті із 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 2441,22 грн; за спожиті із 01.11.2021 послуги з теплової енергії в розмірі 21684,54 грн, за спожиті із 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 36673,88 грн.
Посилання представника відповідача на те, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки остання хоча і є співвласником квартири та зареєстрована в ній, однак не проживає за вказаною адресою, та відповідно не споживає житлово-комунальні послуги, які надає позивач, суд оцінює критично, з огляду на наступне.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Позивач, як особа, яка вважає, що її права порушено, є ініціатором судового процесу, самостійно визначає особу, яка, на його думку, повинна відповідати за порушення його прав, та має право подати до суду клопотання про залучення співвідповідача, реалізувала своє процесуальне право, заявивши в передбачений законом строк клопотання про залучення співвідповідача.
За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відтак, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів письмового звернення відповідача до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з інформацією про фактичне непроживання за адресою реєстрації, останній має нести солідарний обов'язок із власниками квартири зі сплати комунальних послуг за адресою їх реєстрації.
В той же час, на підставі статті 544 ЦК України, у разі виконання солідарного обов'язку, відповідачі мають право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників за вирахуванням частки, яка припадає на них.
У даному випадку відповідач ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1 , про що повідомив представник відповідача, а також зареєстрована в ній, тому повинна нести обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг, а не залучення позивачем інших співвідповідачів, в силу принципу диспозитивності цивільного процесу, не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, заперечення представника відповідача не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, та не є такими, що свідчать про відсутність підстав для стягнення із відповідача, як споживача послуг, несплачених сум боргу за спожиті житлово-комунальні послуги.
Крім того, слід зауважити, що на спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача трьох відсотків річних, інфляційних втрат, пені, нарахованих на суми заборгованості з наданих послуг за вказані вище періоди, є обґрунтованими та законними, оскільки нараховані правильно з урахуванням вимог вищенаведеної постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206.
Варто відмітити, що стороною відповідача надані позивачем розрахунки заборгованості спростовані не були, і в ході розгляду справи не надано доказів на їх спростування.
Так, згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін, а тому це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.
Фактично цей принцип знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд вважає, що обґрунтування позовних вимог доведені позивачем в повному обсязі та наявні підстави для стягнення із відповідача заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги.
Разом з цим, в ході розгляду справи відповідачем заявлено про застосування до позовних вимог строків позовної давності.
Перевіряючи обґрунтованість заявленого клопотання, суд приймає до уваги те, що відповідно до частин 3 і 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (ст. 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1 та 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги, а тому перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказаний висновок, щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Постановами КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року №1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався.
Статтею 58 Конституції України, та статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, з 02 квітня 2020 року визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності продовжений.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом 8АЯ8-СоУ-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано карантин.
Водночас, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, який скасований під час дії воєнного стану, продовжена до закінчення дії воєнного стану.
Тобто, після застосування загальної позовної давності, періодом нарахування та стягнення заборгованості за послуги надані позивачем є період із 1 квітня 2017 року, тоді як стороною позивача заявлено до стягнення заборгованість за період, починаючи із травня 2018 року, а відтак за пред'явленими позовними вимогами строк позовної давності пропущено не було.
Наведене в сукупності свідчить про те, що КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг по постачанню централізованого опалення; централізованого постачання гарячої води; теплової енергії; гарячої води, та, відповідно, стягнення штрафних санкцій з огляду на неналежне виконання зобов'язань, за період надання таких позивачем (травень 2018 року) по дату подачі позовної заяви (жовтень 2025 року).
За таких обставин, суд вважає, що КП «Київтеплоенерго» звернулося за захистом своїх інтересів до суду у межах позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності щодо сум заборгованості та штрафних санкцій, які заявлені позивачем до стягнення.
Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на позов, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, відсутні підстави для застосування до позовних вимог строків позовної давності, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 3028 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 2-5,11-13, 141, 196, 223, 258, 259, 263, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст. 512, 514, 526, 525, 610 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд
Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за:
спожиті із 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 7323,91 грн, інфляційну складову боргу в сумі 1267,03 грн, три проценти річних у розмірі 347,94 грн;
спожиті із 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 2441,22 грн, інфляційну складову боргу в сумі 422,34 грн, три проценти річних у розмірі 115,98 грн;
спожиті із 01.11.2021 послуги з теплової енергії в розмірі 21684,54 грн, інфляційну складову боргу в сумі 3136,51 грн, три проценти річних у розмірі 870,25 грн, пеню в розмірі 1058,79 грн;
за спожиті із 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 36673,88 грн, інфляційну складову боргу в сумі 4841,99 грн, три проценти річних у розмірі 1337,32 грн, пеню в розмірі 1627 грн;
абонентське обслуговування теплової енергії в розмірі 1428,54 грн;
абонентське обслуговування гарячої води в розмірі 831,05 грн;
з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 85,24 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 3028 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, юридична адреса: площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ;
відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 06 лютого 2026 року.
Суддя Л.Д. Будзан