Справа № 712/14800/25
Провадження № 1кс/712/977/26
18 лютого 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 при розгляді кримінального провадження №62025000000000915 від 05.09.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 171 КК України,
В порядку автоматизованого розподілу справ судді ОСОБА_1 надійшла заява прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 при розгляді кримінального провадження №62025000000000915 від 05.09.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 171 КК України
. В обґрунтування заяви зазначено, що на стадії підготовчого судового засідання у справі, а саме 05.12.2025 головуючим суддею відмовлено у задоволенні його клопотань про застосування до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, натомість, в порядку ч. З ст. 194 КПК України останніх зобов'язано прибувати за кожною вимогою до Соснівського районного суду м. Черкаси. Також, погоджено «виключну» можливість явки обвинувачених на судові засідання в режимі відеоконференції (далі - ВКЗ) у разі заздалегідь відомих сторонам провадження та суду обставин, які унеможливлюють проведення певного судового засідання із дослідженням доказів, допитом свідків тощо. 05.02.2026 головуючим суддею у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 призначено судовий розгляд на 16.02.2026. 16.02.2026 обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на судове засідання до Соснівського районного суду м. Черкас фактично не прибули. При цьому останні виявили бажання прийняти участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ із власних технічних засобів, надавши суду відповідні заяви 13.02.2026 через підсистему «Електронний суд» (далі - ЕС), про які мені стало відомо безпосередньо під час судового засідання 16.02.2026. Основною підставою для участі обвинувачених в судовому засіданні в режимі ВКЗ в їх заявах зазначено - значну віддаленість суду. ОСОБА_6 , маючи постійне місце роботи, додатково зазначив як підставу для участі в режимі ВКЗ - поганий майновий стан. Під час вирішення судом питання можливої участі обвинувачених в судовому засіданні 16.02.2026 в режимі ВКЗ мною зазначено про те, що участь обвинувачених в режимі ВКЗ із власних технічних засобів може допускатися у виключних випадках (ч. 7 ст. 336 КПК України), наведені обвинуваченими підстави для їх участі в режимі ВКЗ з власних технічних засобів є недостатніми, мені жодних копій клопотань від обвинувачених не надходило. При цьому, при участі обвинувачених в режимі ВКЗ суд не може перевірити їх документи (ч. 2 ст. 342 КПК України), унеможливити авторизацію в підсистемі ЕС інших осіб (схожих на обвинувачених), оскільки «апаратний ключ» для входу до підсистеми ЕС є мобільним. Окрім того, особа яка вийшла в режимі ВКЗ як « ОСОБА_6 » мала технічні проблеми із звуком, тобто не чула, що відбувалося в залі суду (ч. 3 ст. 336 КПК України). Після допущення судом обвинувачених до участі в судовому засіданні в режимі ВКЗ із власних технічних засобів, мною заявлено відвід головуючого судді в порядку п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України у зв'язку із наявністю в мене сумнівів у неупередженості судді. Таким чином, допустивши обвинувачених для участі в режимі ВКЗ, заздалегідь не з'ясувавши думку інших учасників кримінального провадження про можливість такої участі суд надав їм перевагу. Участь в режимі ВКЗ із власних технічних засобів стороною кримінального провадження можлива лише у виключних випадках, які окрім підстав, передбачених ч. 1 ст. 336 КПК України повинні містити не тільки відомості про неможливість фактичної участі особи в залі суду, а ще й участі в режимі ВКЗ із найбільш наближеного до особи приміщення суду.
Прокурор в судовому засіданні (приймав участь дистанційно, в режимі відеоконфернеції) заяву про відвід судді ОСОБА_4 підтримав з підстав зазначених в заяві.
Інші учасники судового розгляду до суду не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Неявка учасників судового розгляду до судового засідання не є перешкодою для розгляду заяви про відвід.
Заслухавши доводи прокурора, ознайомившись з заявою про відвід, дослідивши матеріали кримінального провадження, які стосуються заяви про відвід, суддя приходить до наступних висновків.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтями 75, 76 КПК України.
Відповідно до статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно вимог частин 1, 2 статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
За роз'ясненнями, викладеними в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом…, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії») (Постанова колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, справа №277/599/15-к).
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Відповідно до пункту 81 рішення ЄСПЛ «Салов проти України», «неупередженість» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Згідно пунктів 2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За статтею 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Як вбачається з поданої заяви, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3
заявив відвід судді ОСОБА_4 при розгляді кримінального провадження №62025000000000915 від 05.09.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 171 КК України, яка головним чином зводиться до незгоди з організацією ведення судового процесу, а також вчиненими суддею процесуальними діями під час розгляду кримінального провадження, а саме допущення судом обвинувачених до участі в судовому засідання в режимі ВКЗ із власних технічних засобів.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
З практики Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду, що означає відсутність упередженості або прихильності, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При ухваленні рішення про те, чи є законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).
Незалежність і об'єктивність судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.
Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об'єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ухвали судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_4 від 16.02.2026 року у справі ЄУ №712/14800/25, провадженя № 1-кп/712/469/26 задоволено клопотання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про здійснення судового засідання в режимі відеоконференції з власних технічних засобів поза межами приміщення суду. Як вбачається зі змісту ухвали клопотання задоволено в зв'язку з необхідністю вжиття заходів для забезпечення оперативності судового провадження при розгляду кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025000000000915 від 05.09.2025, відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371; ч. 2 ст. 28, ст. 340; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 171 КК України.
Згідно із п.п.1, 4, 5 ч.1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; необхідності інших підстав, визначених судом достатніми.
Відповідно до ч.2 ст.336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.
Таким чином, оскільки заявлений відвід судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_4 не містить викладу обставин, підтверджених відповідними та належними доказами, які б достовірно свідчили про наявність підстав, передбачених ст.75 КПК України, та обґрунтованих доводів про упередженість судді ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 при розгляді кримінального провадження №62025000000000915 від 05.09.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 171 КК України необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 35, 75, 80, 81, 376 КПК України, суд -
В задоволенні заяви прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 при розгляді кримінального провадження №62025000000000915 від 05.09.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 171 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 18 лютого 2026 року.
Повний текст ухвали проголошено 23 лютого 2026 року о 12 годині 00 хвилин.
Головуючий: