Справа № 646/8890/25
№ провадження 1-кп/646/587/2026
24 лютого 2026 року Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025221140000774 від 29.07.2025 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 на посаді стрільця 2-го стрілецького спецвідділення 3-го стрілецького спецвзводу стрілецької спецроти «Шквал», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1)02.06.2015 року вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 05.12.2016 р. за відбуттям строку покарання;
2)11.09.2017 року вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 2 роки;
3)24.03.2020 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 02.06.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі зараховано в строк покарання відбуття покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 02.06.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі зараховано в строк покарання відбуття покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 02.06.2015, звільнено від відбуття покарання у зв'язку з повним відбуттям покарання за попереднім вироком, ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, згідно ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю покарань за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 11.09.2017 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосування ст. 75, 76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки шляхом поглинення та до відбуття визначеного строку 5 років позбавлення волі, ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України на строк 4 роки 6 місяців позбавлення волі, згідно ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком від 11.09.2017 та до відбуття визначеного строку 5 років 2 місяці позбавлення волі, строк рахувати з 13.10.2017 відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в зарахування строку відбуття покарання з 31.03.2017 по 14.04.2017, 3 13.03.2017 до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день за два дні відбуття покарання, звільнений 30.04.2020 р. за відбуттям строку покарання;
4)12.10.2022 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 рік.
5)20.02.2023 року вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці;
6)10.04.2023 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України, ч. 4 с. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 місяців;
7)31.07.2023 року вироком Новобоварського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі;
8)08.12.2023 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці 16 днів, звільнений 08.12.2023 р. за відбуттям строку покарання;
9)24.07.2024 року вироком Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Вирок змінений 19.12.2024 року ухвалою Харківського апеляційного суду, перекваліфіковано дії ОСОБА_5 за епізодом крадіжки майна від 11.12.2023, від 06.01.2024 з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України, призначено покарання за ч.1 ст.162 КК України - 2 роки обмеження волі, вважається засудженим за ч.4 ст.185 КК України за епізодами крадіжок від 23.12.2023, 25.12.2023, 04.01.2024, 09.01.2024 на 5 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання - 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ухвали Індустріального районного суду м. Харкова від 30.04.2025 року про звільнення умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, звільнений з Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» 08.05.2025 р,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 , будучи засудженим за вчинення умисного корисливого злочину, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та вчинив нові умисні, корисливі злочини під час дії воєнного стану поширеного на території України, коли підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення в Україну з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який в подальшому продовжувався, вчинив умисні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна за наступних обставин. Так, 29.07.2025 близько 13:40 год., точний час не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом віджиму вікна проник до квартири АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_7 . Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в зазначеній квартирі, де таємно викрав телевізор марки «Grunhelm GTHD32T2», серійний номер «G21A01RS0005077025» - вартістю 2565.88 грн.; телевізор марки «Supra», моделі «STV-LC19410WL», версія «V2M02», серійний номер «SLR19A4180000149» - вартістю 1762,50 грн.; системний блок ТМ «Асер», модель «Veriton X4630G», дата виготовлення: 14/05/13, SNID: 41900025418, S/N: DTVJGEV042419000FE1800, процесор «Intel Core i3-4130 (2 ядра, 4 потоки, 3.40 ГГц)», оперативна пам'ять «МT9KSF25672AZ-1G6KIZI 2GB IRX8 PC3L12800E-11-13-D1», накопичувач «256 ГБ SSD», відеокарта «Intel HD», операційна система «Windows 10» - вартістю 4395 грн.; монітор марки «LG 24MK430Н», серійний номер «801NTKF6B309» - вартістю 2893 грн.; стабілізатор напруги марки «Logic Power», моделі «LP-650VA» - вартістю 883 грн.; принтер марки «Canon», моделі «i-Sensys MF-112», серійний номер «2CZ07904» - вартість 5200 грн., що належать ОСОБА_7 . Після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальних збитків згідно висновків експерта на загальну суму - 17 699,39 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин та пояснив, що 29.07.2025, близько 13:40 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом віджиму вікна проник до квартири АДРЕСА_4 , де таємно викрав 2 телевізори, системний блок, монітор, стабілізатор напруги, принтер. Крім того, ОСОБА_5 в судовому засіданні цивільний позов визнав в повному обсязі.
За таких обставин, а також оскільки інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин справи, суд розглядає справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, у суду немає сумніву в добровільності позиції учасників судового розгляду. Судом роз'яснені правові наслідки розгляду даної кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, а саме, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, підтримали поданий цивільний позов.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, вчинене повторно.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає рецидив злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за місцем мешкання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Отже, з урахуванням всіх вказаних обставин, суд вважає, що для досягнення цілей покарання, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, слід призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.
Виходячи з того, що ОСОБА_5 засуджений вироком Червонозаводським районним судом м. Харкова від 24.07.2024 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 19.12.2024 року до 5 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Харкова від 30.04.2025 року про умовно-достроково звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, звільнений з Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» 08.05.2025 року, вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст. 71 КК України.
Вирішуючи питання про стягнення з цивільного відповідача на користь потерпілої матеріальної та моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (ст. 61 КПК України).
Представником потерпілої ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 матеріальних збитків у сумі 39699 грн 39 коп., моральної (немайнової) шкоди у суму 15000 грн 00 коп., витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн. Так, представник потерпілої зазначає, що завдана моральна шкода полягає у негативних переживаннях та спогадах про наслідки психотравмуючої події (фату вчинення злочину), страху можливого повторення таких подій, насторозі, тривозі, емоційних та тілесних реакцій при згадуванні.
Відповідно до приписів частини другої статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Згідно із частиною першою статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/ або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
З урахуванням приписів частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи, що відповідачем в результаті вчинення кримінального правопорушення умисно заподіяно позивачу матеріальних збитків на суму 39699,39 грн, обвинувачений позовні вимоги потерпілої визнав повністю, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 вказаної суми.
У пункті 5 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз'яснено, що «Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На підставі проаналізованих норм діючого законодавства України, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, характер, глибину і обсяг фізичних, емоційних, психологічних та душевних страждань, викликаних в результаті вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, доведеність наявності моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також враховуючи принцип розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн., які визнав обвинувачений, підлягають задоволенню.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представником потерпілої надано договір про надання професійної правничої допомоги № 23/10/2024-1 від 23.10.2024, згідно якого представництво інтересів ОСОБА_7 у вказаній справі здійснюється Адвокатським бюро «Євгенія Терпелюка» в особі адвоката ОСОБА_6 згідно ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1251451 від 30.09.2025; рахунок на оплату послуг № 1251451/10-1 від 07 жовтня 2025 року, квитанцію № @2PL289666 від 07.10.2025 про сплату послуг з правової допомоги, акт № 1165545/10- 1 прийому-передачі наданих послуг від 09.10.2025, детальний опис та попередній орієнтовний розрахунок вартості.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24.01.2022 по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28.09.2022 по справі № 529/201/20.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника потерпілої при розгляді даної справи, ціну позову, розмір задоволених вимог, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Відомості про речові докази у суда відсутні.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання, тобто з 29.07.2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, залишити без змін, до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за вказаним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.07.2024 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 19.12.2024 року, та остаточно визначити покарання у вигляді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання, тобто з 29.07.2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили - залишити без змін.
Цивільний позов представник потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальні збитки у сумі 39699 (тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн 39 коп.,
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , моральну шкоду у суму 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.,
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи СЕ-19/121-25/19803-ТВ від 06.08.2025 у розмірі 5348 гривень 40 копійок; судової товарознавчої експертизи СЕ-19/121-25/19802-ТВ від 07.08.2025 у розмірі 3119гривень 90 копійок; судової товарознавчої експертизи СЕ-19/121-25/19801-ТВ від 22.08.2025 у розмірі 3565 гривень 60 копійок; судової експертизи № СЕ-19/121-25/20312-Д від 11.08.2025 у розмірі 3565 гривень 60 копійок; судової експертизи № СЕ-19/121-25/21061-Д від 21.08.2025 у розмірі 3565 гривень 60 копійок;
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом 30 діб після проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1