Справа № 635/9259/25
Провадження № 2/635/759/2026
24 лютого 2026 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Омельник М.М.,
за участю секретаря судового засідання Сліпченко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останнього заборгованість за договором позики у сумі 24947,5, суму сплаченого судового збору у розмірі 2423,00 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 89969 від 17.07.2019 року в електронній формі. Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС". ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") надавало ТОВ ФК Гелексі послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн. На підставі договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24947,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19947,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
Рух справи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
12 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву. В якому зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів укладення 17.07.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 договору позики в електронному вигляді в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
13 листопада 2025 року представник позивача - адвокат Рудзей Ю.В. надав відповідь на відзив. В якому зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти існування наступних юридичних фактів: укладення Кредитного договору з Позивачем; отримання кредитних коштів за Кредитним договором; наявність заборгованості за Кредитним договором. Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно приписів якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС". ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Представник позивача - адвокат Рудзей Ю.В. у судове засідання не з'явився, в позовній заяві прохав розглядати справу за відсутності представника позивача та у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, у відзиві прохав відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви в повному обсязі та розглядати справу ща його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
17 липня 2019 року, між ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» та позичальником ОСОБА_1 , було укладено договір позики № 89969. Згідно до п.п. 1.1.1 договору, позика визначена у 5000 грн; строк її повернення за пунктом 1.1.5 - 11.08.2019. Пунктом 1.1.2.1 визначені відсотки 0,01 в день від поточного залишку позики. Пунктом 1.1.2.2 встановлено комісії (комісійна винагорода) в розмірі 1,5% в день від початкового розміру позики. У пункті 4.5 договору серед іншого є визначення: «комісійна винагорода за користування позикою». Договір від імені позичальника підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатору «60437593».
Також, сторонами договору у електронному вигляді погоджено графік платежів (позичальник підписав за допомогою одноразового ідентифікатора «60437593»), де вказано розмір позики 5000,00 грн, проценти за користування позикою 12,50 грн, комісійна винагорода за користування позикою 1875,00 грн та термін платежу 11.08.2019.
За розрахунком позивача, заборгованість позичальника ОСОБА_1 нараховувалася з 17.07.2019 по 08.12.2019 з тіла кредиту, з відсотків та з комісій.
ТОВ «ФК «Елаєнс» 01.09.2025 склало лист на адресу ТОВ «ФК «Гелексі», де вказало, що ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») на підставі договору № 04/08-17 ПК від 04.08.2017 надавло послуги ТОВ «ФК «Гелексі» з переказу грошових коштів фізичним особам без відкриття рахунку. 17.07.2019 року від ТОВ «ФК «Гелексі» було успішно перераховано 5000 гривень на картку НОМЕР_1 , та отримувачем є ОСОБА_1 , № транзакції в системі: 1137406409, № операції: 155998114.
Посилань на докази сплати відповідачем заборгованості по кредитному договору № 89969 від 17 липня 2019 року, матеріали справи не містять.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 17.07.2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 договору позики № 89969 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «ФК «Гелексі» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 5000,00 грн відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується листом ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» про відправлення відповідачу ОСОБА_1 5000,00 грн на його рахунок саме 17.07.2019.
ОСОБА_1 у свою чергу не надав доказів, які б свідчили, що 17 липня 2019 року на його рахунок надійшло 5000 грн від іншої особи.
Надаючи аналіз відзиву на позов, суд акцентує увагу на тому, що відповідач не зазначив, чи взагалі заперечує він укладення договору позики. Відзив побудований лише на доводах про відсутність доказів.
Доводи відповідача про те, що договір передбачає видачу коштів саме безготівковим способом не відповідають дійсності, оскільки пунктом 1.2 договору передбачено, що позика видається у безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника.
За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідачем, згідно до наданих позивачем розрахунків, грошові кошти повернуто не було.
Що стосується стягнення з відповідачки комісії за пунктом 1.1.2.2 договору у розмірі 1.5% на день від суми позики, суд зазначає наступне.
За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії , платежі тощо за дії, які не є послугою.
У даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у пункті 1.1.2.1 договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця, за послуги, пов'язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту. Винагородою за надання кредиту законодавством України являються проценти.
У договорі позики № 89969 не зазначено, за які, пов'язані із наданням кредиту послуги, встановлено комісія у п.1.1.2.2.
У пункті 4.5 договору серед іншого є визначення: «комісійна винагорода за користування позикою».
Проте, комісія не може бути за користування позикою або кредитом, оскільки за користування позикою ст. 1048 ЦК України передбачає винагороду у вигляді процентів.
Тому, заявлена позивачем до стягнення комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.
Таким чином, вірним розміром заборгованості відповідача є 5072,50 гривні, що складається з 5000 гривень за сумою основного боргу та 72,50 гривень відсотків (за період кредитування з 17.07.2019 по 11.08.2019).
Щодо судових витрат.
Матеріали справи містять заяву відповідача про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень в зв'язку з її завищеністю.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 5000,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи.
У позовній заяві представником позивача зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а отже не відноситься до складних справ.
Враховуючи викладене, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3000,00 гривень, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.
Питання про стягнення суми судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики № 89969 від 17 липня 2019 року в розмірі 5072 (п'ять тисяч сімдесят дві) гривні 50 (п'ятдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 492 (чотириста дев'яносто дві) гривні 53 (п'ятдесят три) копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості, що не проголошуються:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Лиринського, буд. 10/1;
представника позивача: Рудзей Юрій Володимирович, РНОКПП: НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя М.М.Омельник