Справа № 632/1714/25
провадження № 1-кп/632/97/26
19 лютого 2026 року місто Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
19 лютого 2026 року прокурор подала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, строк якого спливає 20 лютого 2026 року, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України та ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор підтримала зазначене вище клопотання з наведених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначивши, що він тривалий час перебуває під вартою, має незадовільний стан здоров'я у зв'язку із чим потребує кваліфікованої медичної допомоги, яка йому в умовах слідчого ізолятора не надається.
Захисник заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, підтримав позицію обвинуваченого.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах клопотання, що розглядається, суд доходить наступних висновків.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 29 липня 2025 року щодо ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - по 26 вересня 2025 року.
Одночасно ОСОБА_4 визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 560 гривень.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти з покладенням наступних обов'язків: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; щоденно прибувати до визначеної командуванням військової частини особи з метою контролю за поведінкою військовослужбовця; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень - тяжких злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, у тому числі, передбаченим пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У подальшому зазначений запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , був продовжений Златопільським міськрайонним судом Харківської області, останній раз, до 20 лютого 2026 року, включно.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
При вирішенні клопотання прокурора, суд враховує існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі може:
- переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, останній усвідомлюючи незворотність настання покарання, може намагатися уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, залишити місце мешкання, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від суду;
- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, свідки обвинувачення, у тому числі ті, які разом з обвинуваченим проходили військову службу, ще не допитані судом, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного впливу на свідків;
- вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується даними про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а саме кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, або вчинити ті самі дії з метою ухилення від служби (дезертирство).
Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені у ст. 178 КПК України, судом враховується: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , оскільки санкцією ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; 2) вік та стан здоров'я обвинуваченого, який має поранення та тілесні ушкодження, що отримані ним в ході бойових дій. Разом із цим обґрунтованих даних, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в умовах слідчого ізолятора за станом його здоров'я, суду не надано; 3) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, до обрання запобіжного заходу проходив військову службу за мобілізацією та був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 13 листопада 2024 року у зв'язку з відсутністю понад 10 діб.
Обставин про зменшення або відсутність вказаних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані при обранні запобіжного заходу, судом на теперішній час не встановлено.
При цьому, суд враховує положення ч. 8 ст. 176 КПК України, які чітко вказують на те, що до військовослужбовця, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується запобіжний захід лише у виді тримання під вартою.
Таким чином, клопотання прокурора підлягає задоволенню, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 19 квітня 2026 року.
Разом з тим, суд зауважує, що застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, питання про продовження якого наразі розглядається, не є безальтернативним, оскільки ухвалою слідчого судді передбачено право обвинуваченого ОСОБА_4 внести заставу.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_4 , про його незадовільний стан здоров'я та неналежне надання медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст. 6, 39 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104 затверджено порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, який дозволяє проведення медичного огляду обвинувачених.
Пунктом 2.3 зазначеного Порядку передбачено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Поряд із цим, відповідно до п. 2.6 зазначеного Порядку, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Пунктом 2.7 Порядку передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Зазначені вище норми вказують на те, що уповноважені особи СІЗО, лікар медичної частини та керівництво, зобов'язані на прохання особи, яка утримується під вартою, обстежити її та надавати належну медичну допомогу, а в разі неможливості вчинити ці дії, самостійно, у межах СІЗО, організувати обстеження особи узятої під варту, згідно зазначеного судом Порядку.
При цьому, винесення судом ухвали в такому випадку не є обов'язковим.
Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 , який утримується під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» заявляє про погіршення стану його здоров'я та про неналежне надання йому медичної допомоги в умовах СІЗО, суд дійшов висновку, що з метою недопущення порушення прав обвинуваченого ОСОБА_4 на отримання необхідної медичної допомоги та визначення можливості утримання останнього в умовах тримання під вартою, необхідно зобов'язати начальника Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» та начальника Харківської міської медичної частини № 27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення наявних захворювань та призначення необхідного йому лікування, в тому числі із можливістю залучення відповідних лікарів-фахівців, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров'я України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331, 369 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів, тобто по 19 квітня 2026 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Зобов'язати начальника Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» та начальника Харківської міської медичної частини № 27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення наявних захворювань та надання йому необхідної медичної допомоги, в тому числі із можливістю залучення відповідних лікарів-фахівців, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров'я України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року.
Копію медичного висновку надіслати до Златопільського міськрайонного суду Харківської області.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику і прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» та начальника Харківської міської медичної частини № 27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя:ОСОБА_1