24.02.2026
Справа № 644/ 1016 /26
н/п 2/644/ 2380 /26
іменем України
про направлення справи за підсудністю
24 лютого 2026 року м. Харків
Суддя Індустріального районного суду м. Харкова - Сітало А.К., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача - Романенко М.Е. звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»заборгованість за кредитним договором № 2034635286_CARD від 17.11.2020 у розмірі 43175,41 грн. та витрати пов'язані з розглядом справи.
Ціна позову визначена позивачем в розмірі 43175,41 грн.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить висновку, що вказана позовна заява не підсудна Індустріальному районному суду м. Харкова, у зв'язку з чим підлягає направленню за підсудністю, з наступних підстав.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
За загальним правилом відповідно до частини першої ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
В позовній заяві місце проживання відповідача ОСОБА_1 вказане за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою визначення підсудності даного позову Індустріальному районному суду м. Харкова, судом здійснено запит для встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача.
З інформації отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру від 20.02.2026 судом встановлено, що місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Адреса зареєстрованого місця проживання відповідача відноситься до адміністративно-територіального устрою на який розповсюджувалася територіальна юрисдикція (підсудність) Центрально-Міського районного суду міста Горлівки.
На підставі розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № № 2710/38-14 від 02.09.2014 «Про визначення територіальної підсудності справ», підсудність справ Центрально-Міського районного суду міста Горлівки, визначено за Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, який на теперішній час здійснює правосуддя.
З інформації про внутрішньо переміщену особу, яка отримана з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 24.02.2026 судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_2 як внутрішньо - переміщеної особи зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .
Місце проживання чи перебування відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена в позовній заяві не знайшла свого підтвердження.
З викладеного вище, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не має зареєстрованого місця проживання чи зареєстрованого місця перебування за адресою, яка б відносилася до адміністративно - територіального устрою Індустріального району м. Харкова, на який розповсюджується територіальна юрисдикція Індустріального районного суду м. Харкова.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що даний позов не відноситься до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Харкова.
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення статей 27 та 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначені вимоги процесуального закону унеможливлюють зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року по справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Питання щодо можливості звернення позивача з позовом за своїм місцем проживання, як внутрішньо-переміщеної особи, також узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 297/2195/22 в якій чітко зазначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання такої та надає їй процесуальне право звертатися до суду за своїм місцем проживання на який територіально поширюється підсудність за місцем свого проживання, яке зазначено у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто за правилами альтернативної підсудності відповідно до положень ст. 28 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 02 вересня 2019 року № 753/20939/17).
Дослідивши постанову Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 607/5535/22, суд дійшов висновку, що можливість звернення до суду з позовом за зареєстрованим місце перебування, як внутрішньо переміщеної особи надається саме позивачу за правилами альтернативної підсудності, визначеної положеннями ст. 28 ЦПК України.
З висновку Верховного Суду вбачається, що особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
У постанові від 29.07.2019 р. по справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно з ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.
З викладеного вище слідує, що місце взяття на облік внутрішньо переміщеної особи надає право саме позивачу звернутися до суду за місцем свого перебування, за правилами альтернативної підсудності, визначеної статтею 28 ЦПК України.
На підставі викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для передання вказаного позову за підсудністю до суду за місцем проживання відповідача, як внутрішньо - переміщеної особи, а тому вказаний позов підлягає направленню за підсудністю до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розгляд справи по суті з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), потягне за собою скасування судового рішення.
Враховуючи, що справа не підсудна Індустріальному районному суду м. Харкова, суд вважає за необхідне передати справу за підсудністю до Слов'янського міськрайонного суду Донецької областіза зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 31 ЦПК України передання справи за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 187, 260, 261 ЦПК України, суд,
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передати для розгляду за підсудністю до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.
Роз'яснити позивачу, що передача справи до іншого суду здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Копію ухвали направити позивачу для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: А. К. Сітало