Провадження № 1-кп/643/594/26
Справа № 643/23705/25
24.02.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження
№ 12025221170003250 від 21.11.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, працює продавцем ФОП ОСОБА_5 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
19.11.2025 у період часу з 20.00 до 21.00 годин, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_4 , прийшов до під'їзду № 3 будинку
АДРЕСА_2 , де мешкає раніше знайомий ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Перебуваючи на першому поверсі приміщення під'їзду №3 будинку АДРЕСА_2 у ОСОБА_4 виник словесний конфлікт з ОСОБА_6 на побутовому грунті, під час якого ОСОБА_6 почав висловлюватись у бік ОСОБА_4 нецензурною лайкою, що обурило останнього та у нього виник раптовий злочинний намір, спрямований на спричинення
ОСОБА_6 тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості.
З метою реалізації вказаного злочинного наміру, ОСОБА_4 перебуваючи у безпосередній близькості до ОСОБА_6 , який перебував у положенні стоячи, усвідомлюючи суспільну-небезпечність своїх протиправних дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 будь-якого ступеня тяжкості, діючи умисно, з мотивів особистих неприязних відносин, зі значною силою наніс потерпілому, долонями обох рук почергово, два удари по обличчю ОСОБА_6 в область правої та лівої щелепи, чим спричинив йому, згідно висновку експерта, тупу щелепно-лицьову травму у вигляді закритого перелому нижньої щелепи в області правого кута (ангулярний) із наявністю синця (гематома) верхньої губи справа, яка належить до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості ОСОБА_6 , ОСОБА_4 із значною силою наніс почергово удари кулаками обох рук по тілу потерпілого в область тулуба з правого та лівого боку. В результаті нанесених не менше ніж 4 ударів у ОСОБА_6 , згідно висновку експерта, виникли тілесні ушкодження: тупої травми живота у вигляді черезкапсульного розриву селезінки та підкапсульного (субкапсулярного) крововиливу (гематома) печінки у VI-VII - сегментах, що призвело до видалення селезінки, які належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, та втрати органу.
Після чого, ОСОБА_4 , вчинивши всі дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї злочинної мети, пов'язаної зі спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , припинив подальше побиття потерпілого, при цьому, не вживаючи ніяких заходів щодо надання останньому своєчасної медичної допомоги, та, не бажаючи бути викритим у вчиненні даного злочину, з місця скоєння злочину зник, залишивши ОСОБА_6 у під'їзді.
20.11.2025 у зв'язку із погіршенням стану здоров'я та самопочуття ОСОБА_6 був госпіталізований до КНП «МКЛШНМД ім. проф О.І. Мещанінова» ХМР, де йому було надано медичну допомогу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі. Підтвердив, що у обвинувальному акті достовірно вказані обставини скоєних ним кримінальних правопорушень.
Відтак, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст визнаних ним обставин, сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого у суду відсутні.
Зважаючи на позицію обвинуваченого, прокурор вважала за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів про його особу.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник не заперечили проти запропонованого прокурором обсягу доказів, що підлягають дослідженню.
Одночасно обвинуваченому роз'яснено, що у разі визнання ним своєї вини без повного дослідження доказів, він позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_6 не вислови заперечень проти запропонованого прокурором обсягу дослідження доказів. Крім того, надав до суду заяви, в яких зазначив про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого, а також просив проводити подальший судовий розгляд без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи думку прокурора та потерпілого, позицію обвинуваченого та його захисника, суд визнав за можливе не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, та розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має зареєстроване місце проживання та офіційно працевлаштований (продавець ФОП ОСОБА_5 ), за місцем роботи характеризується позитивно.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 769 від 09.12.2025 обвинувачений не виявляє хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
На обліку у лікарів нарколога та лікаря психіатра не перебуває. Інших відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 66, 67 КК України, пом'якшують чи обтяжують покарання
ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Прокурор просила призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років. Одночасно прокурор вважала за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Обвинувачений та його захисник в цілому не заперечили проти запропонованого покарання, однак просили встановити іспитовий строк 2 роки.
Потерпілий при призначенні покарання покладався на розсуд суду, про що надав відповідну заяву від 15.01.2026.
Заслухавши думку прокурора, позицію обвинуваченого та його захисника, враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції, визначеної санкцією
ч. 1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі.
При призначенні покарання суд враховує: безпричинність нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому; тривалість протиправної поведінки, незважаючи на можливість її припинення; залишення обвинуваченим місця скоєння злочину без наміру надати медичну допомогу.
Водночас, оскільки обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності та повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
За приписами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків визначених цією статтею, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК України. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо.
Суд вважає, що встановлені обставини вчиненого кримінального правопорушення, поведінка обвинуваченого під час судового розгляду - дають підстави для висновку щодо можливості застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, оскільки ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Зокрема, суд враховує, що на момент ухвалення вироку потерпілий немає будь-яких претензій до обвинуваченого, що свідчить про врегулювання конфлікту.
Одночасно, з метою попередження вчинення нових злочинів, суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого обов'язки, визначені ст. 76 КК України.
Відносно обвинуваченого на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 24.01.2025. Проте на стадії судового розгляду прокурор не звертався до суду із клопотанням про його продовження. Враховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання щодо речових доказів і документів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України початок строку відбування покарання обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 24.02.2026.
Речові докази, визнані постановами слідчого від 29.11.2025, 24.12.2025 а саме: 2 DVD-R диски - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_7