Справа № 131/77/26
Провадження № 3/131/30/2026
"23" лютого 2026 р. м. Іллінці
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючої по
АДРЕСА_1 , непрацюючої,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.184 КУпАП,
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №748165, складеного 09 січня 2026 року інспектором СЮП ВВГ Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Бакай Є.Р., 09 січня 2026 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 ухилилася від покладених на неї ст.150 СК України обов'язків щодо належного виховання своєї неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній, будучи неповнолітнім та перебуваючи по вул. Прибережна,26 в с-щі Дашів Гайсинського району Вінницької області, курив сигарети марки «Палермо», чим порушив Закон України «Про заходи щодо попередження вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» та маючи на це дозвіл матері ОСОБА_1 , що остання не заперечує, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилася, не повідомивши суд про причини своєї неявки, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Тому, суд бере до уваги заяви ОСОБА_1 від 09.01.2026 року, згідно якої остання свою вину визнала, та просить проводити судове засідання без її участі.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.ст.268,277 КУпАП, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі матеріалів справи та наданих доказів, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до норм ст. ст.252, 256 КУпАП України, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП України, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому зазначаються відомості необхідні для вирішення справи, зокрема обов'язково в повній мірі суть адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак, він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із основних з джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність для батьків (опікунів) за вчинення неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Вказане свідчить, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП має бути доведено належними та допустимими доказами вчинення її неповнолітньою дитиною визначеного віку адміністративного правопорушення.
Таким чином, доказуванню підлягає факт батьківства (опікунства), вік дитини та ознаки складу конкретного правопорушення вчиненого дитиною.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №748165 від 09 січня 2026 року вбачається, що 09 січня 2026 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 ухилилася від покладених на неї ст.150 СК України обов'язків щодо належного виховання своєї неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній, будучи неповнолітнім та перебуваючи по вул. Прибережна,26 в с-щі Дашів Гайсинського району Вінницької області, курив сигарети марки «Палермо», чим порушив Закон України «Про заходи щодо попередження вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» та маючи на це дозвіл матері ОСОБА_1 , що остання не заперечує.
Тобто, протокол складено щодо ОСОБА_1 за ухилення від виконання батьківських обов'язків передбачених ст.150 СК України щодо належного виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
Разом з тим, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, полягає у вчиненні неповнолітнім віком від 14 до 16 років правопорушення передбаченого КУпАП. Відтак, працівник поліції, зазначаючи в протоколі склад адміністративного правопорушення повинен був вказати, яке правопорушення було вчинено неповнолітньою з посиланням на конкретну статтю КУпАП.
Встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №748165 від 09.01.2026 року не вказана об'єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, за вчинення якого складено даний протокол щодо ОСОБА_1 . Вказане позбавляє суд можливості кваліфікувати дії останньої за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Крім того, суд зауважує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Оскільки, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Розглядаючи справу, суддя зберігає неупередженість і не може вийти за рамки пред'явленого обвинувачення (протоколу), і так само самостійно знаходити нові обставини та підстави для засудження особи, займаючи тим самим обвинувальну позицію у справі.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Враховуючи вищевказане, при розгляді протоколу в суді не встановлено наявності складових та події адміністративного правопорушення, зокрема, відсутня об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Виходячи з наведеного, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, не доведено поза розумним сумнівом, а тому не вбачаю підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Пунктом 1 частини 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 284 КУпАП, відповідно до якої за наслідками розгляду по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Отже, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 184, 247, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК