Провадження № 2/641/339/2026 Справа № 641/4399/25
23 лютого 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі :
головуючого - судді Музиченко В.О.,
за участю секретаря судових засідань - Микитюк В.П.,
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТОВ «Фінансова компанія «ЄЙС» звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 в яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 53077,50 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 01.10.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 420050770 на суму 12500,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4KW34. Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 163 від 07.12.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги№ 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е ,відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу 3. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 53 077,50 грн, яка складається з: 12 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 40 577,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Позивач просить суд стягнути із відповідача суму зазначеної заборгованості, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 19.06.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що він не заперечує, що отримував кредитні коштів у розмірі 12500,00 грн., однак заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі. Кредит було надано 01.10.2021 року строком на 30 днів, кінцевий строк повернення кредиту 31.10.2021 р., таким чином позивачем пропущений строк позовної давності. Право вимоги за кредитним договором неодноразово відступалося, жоден із кредиторів не повідомляв його про відступлення прав, що суперечить ст. 516 ЦК України. ТОВ «Таліон Плюс» навіть після відступлення права вимоги продовжувало нараховувати відсотки, ще порушує його права як боржника на прозорість і визначеність кредитора. Позивачем правонаступництво не доведено, тому він не є належним кредитором у даному спорі. Первинний кредитор ТОВ «Манівео» включив приховані умови, які не були відображені у паспорті споживчого кредиту, це призвело до застосування підвищеної процентної ставки, тому умови щодо підвищених процентів є несправедливими та підлягають визнанню недійсними. Таблиця розрахунку заборгованості підписана простроченим сертифікатом, тому не може вважатися належним доказом. Кредитні кошти він отримував від ТОВ «Манівео», тому ТОВ «Ейс» не понесло збитків від невиконання договору та не довело статус нового кредитора і немає права вимагати стягнення заборгованості чи компенсації витрати на правничу допомогу.
Представником позивача було подано відповідь на відзив в якій зазначено, що строк позовної давності подання позову до суду ними не пропущений, оскільки з 24.02.2022 року на території України введений воєнний стан, який триває до теперішнього часу. Оскільки законодавцем було зупинено перебіг позовної давності, тому позивач звернувся до суду із позовом у встановлені законодавством строки. Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Алгоритм нарахування заборгованості узгоджений кредитним договором та був погоджений сторонами під час його укладання. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Позичальник добровільно погодився на дані умови кредитного договору, шляхом його підписання, також боржник своїм підписом засвідчив, що умови договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків кредитодавця та позичальника та відповідає вільному волевиявленню сторін. Нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданих розрахунках ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору № 420050770 від 01.10.2021. ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування відсотків у межах строку визначених кредитним договором. Оскільки відповідач не повернув кредитні кошти у повному розмірі, було продовжено нарахування відсотків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги № 163 від 07.12.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020. Позивач не зобов'язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Отже, не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання боржника свого зобов'язання перед кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив в яких зазначив, що строк позовної давності позивачем пропущений. Кредитний договір передбачає ставки від 3,65 % до 722 % річних. Фактично застосована ставка 2,98 % на день (372,50 грн.), що становить понад 1000 % річних, такі умови є несправедливими та кабальними, порушують права споживача. Позивач не довів свій статус нового кредитора. Відсутність у паспорт кредиту підвищеної ставки 2,98 % свідчить про приховування істотних умов договору та робить вимоги позивача неправомірними. Сума позову не підтверджена належними доказами, розрахунки є непрозорими, не справедливими та не можуть вважатися правомірною підставою для задоволення позову.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 420050770, відповідно до якого, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 12500,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 31.10.2021 р. (п. 1.3 договору).
Відповідно до п 1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 31.10.2021 р.. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Щодо нарахування відсотків.
Відповідно до п. 1.9 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 288,35 процентів річних, що становить 0,79 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 578,10 процентів річних, що становить 1,58 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 15462 грн 50 коп. та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2962 грн 50 коп. та суму кредиту у розмірі 12500 грн 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 1229,94 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 123,70 % від суми першого траншу. (п. 1.14.1 договору).
У разі настання передбаченої п. 1.9.3. Договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов'язань по оплаті процентів, за встановлений в п. 1.2. Договору строк, у розмірі що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складе 19925 грн 00 коп. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 7425 грн 00 коп. та суму кредиту у розмірі 12500 грн 00 коп. (п. 1.14.2 договору).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV4KW34 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 та був введений відповідачем 01.10.2021 р. о 20:41:29.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», 01.10.2021 р. було успішно проведено транзакцію, згідно якої на картковий рахунок № НОМЕР_2 було перераховано кошти у розмірі 12500,00 грн.
Обставини отримання коштів відповідачем не заперечуються. Факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача також підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк», яка була отримана на виконання ухвали суду та з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) банком було емітовано картку № НОМЕР_4 та інші платіжні картки. За період з 01.10.2021 року по 06.10.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_4 було зараховано платіж у сумі 12500,00 грн. Номер телефону НОМЕР_5 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком маска картки № НОМЕР_6 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 163 від 07.12.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги№ 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е ,відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу 3. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Відповідно до копії реєстру боржників ТОВ "ФК "Ейс" набуло право грошової вимоги, зокрема, і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 420050770 від 01 жовтня 2021 року на загальну суму 53077,50 грн., з яких: 12500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 40577,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, неналежне повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від26 березня 2020 року у справі № 61-1059св18.
Отже, позивачем належним чином підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 420050770 від 01.10.2021 року, який був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» чи сплату такої позивачу після укладання договору факторингу.
Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором № 420050770 від 01.10.2021 року.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 53077,50 грн., з яких: 12500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 40577,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
В порядку частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Умовами договору № 420050770 від 01.10.2021 року передбачено, що протягом 30 днів на якій надається кредит діє «дисконтний період» та відсоткова ставка становить 0,79 % на день.
Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як ст. 625 ст. 1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ст. 1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Суд, дослідивши кредитний договір № 420050770 від 01.10.2021 року встановив, що умови договору, на яких ТОВ «ФК «Ейс» грунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін.
При цьому вказаний договір також містить окремі розділи, що регулюють відповідальність позичальника.
Окрім цього, як слідує з наданих ТОВ «ФК «Ейс» розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ст. 1048 ЦК України.
З наданих ТОВ «ФК «Ейс» розрахунків слідує, що за період поза межами строку кредитування, позикодавці продовжували нараховувати саме проценти за «користування кредитом». Позивачем в позовній заяві зазначено, що підтверджується доданими розрахунками заборгованості, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позовних в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме 30 днів.
Нарахування відсотків позивачем не деталізовано.
За умовами кредитного договору № 420050770 від 01.10.2021 року сторони встановили строк кредитування - 30 днів.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору № 420050770 від 01.10.2021 року становить - 987,50 грн., як передбачено у п. 1.7 кредитного договору «дисконтний період».
З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13487,50 грн., яка складається з тіла кредиту у розмірі 12500,00 грн. та відсотків у розмірі 987,50 грн.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.
Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 19Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, який набрав чинності з 17.03.2022, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно, дана норма передбачала, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293ЦК України продовжувалися на строк його дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі №756/10176/23. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.
Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України був виключений з 04.09.2025.
Позовна давність у даній справі сплила під час дії воєнного стану та вважалася продовженою на строк дії п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, тобто до 04.09.2025, тому представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» дотримався строків звернення до суду із зазначеним позовом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку , що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 420050770 від 01.10.2021 року підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 13487,50 грн.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 29.05.2025, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткову угоду № 25770536027 до договору про надання правової допомоги від 29.05.2025, акт прийому-передачі наданих послуг на суму 7000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.04.2012, довіреність.
З акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 вбачається, що клієнту- Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» було надано виконавцем - Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» такі послуги:
- складання позовної заяви ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 420050770 від 01.10.2021 - 5000,00 грн;
- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 420050770 від 01.10.2021 - 1000,00 грн;
- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 420050770 від 01.10.2021 на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 , - 500,00 грн;
- підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 420050770 від 01.10.2021 на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 , -500,00 грн.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд встановив, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги, а подання адвокатського запиту щодо надання інформації що містить банківську таємницю не було необхідним.
Судом також, враховано складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред'явлених ТОВ "ФК "ЕЙС" до відшкодування витрат на надання йому правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, заяву відповідача, складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом ТОВ "ФК "ЕЙС" сплачено 2422,40 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією № 16455 від 16.06.2025 року.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, частка задоволених позовних вимог складає 25,41 %, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 615,53 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13487,50 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 615,53 грн., та витрати за правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., а всього стягнути 15103 (п'ятнадцять тисяч сто три) грн. 03 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення виготовлений 24.02.2026 року.
Суддя В.О.Музиченко