Справа № 569/26278/25
24 лютого 2026 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про поновлення процесуального строку на звернення до суду, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі,-
В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про поновлення процесуального строку на звернення до суду, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та письмовій відповіді на відзив, просить суд їх задоволити та поновити строк на подання позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6072982 від 03 листопада 2025 р.; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6072982 від 03 листопада 2025 р. та закрити провадження по справі про притягнення, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, на підставі ч.1 п.1 ст. 247 КУпАП.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак подав до суду письмовий відзив на позову у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, оскаржувана позивачем постанова винесена 03 листопада 2025 року інспектором 2 взводу 4 роти 1 бат. Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Мощанецьким Н.Ю. Згідно відповідної відмітки на оскаржуваній постанові «Копію постанови надіслано рекомендованим листом 04.11.2025 р. 31663/41/ВО-2025».
Як вбачається з долученої до позовної заяви роздруківки трекінгу поштового відправлення Укрпошта № R067032360502 копію оскаржуваної постанови було вручено отримувачу ОСОБА_1 ОСОБА_2 22 листопада 2025 року.
Позовна заява до Рівненського міського суду Рівненського суду Рівненської області надійшла 03 грудня 2025 року за вх. 75846/25-вх.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку наявні обставини котрі є підставою для поновлення позивачу процесуального строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Судом встановлено, такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6072982 від 03 листопада 2025 року, винесеної інспектором 2 взводу 4 роти 1 бат. Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Мощанецьким Назаром Юрійовичем, 03 листопада 2025 року 07:45:00 с.Кустин дорога АД Н 25 Городище Рівне Старокостянтинів 146 км, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ VITO TOURER з номерним знаком ( НОМЕР_1 ), що не належить даному ТЗ, чим порушив п.2.9.в.ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не належить цьому засобу. Стаття, частина статті КУпАП: ст.121-3 ч.1. Прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: штраф 1190 грн. Згідно наявного запису на вказаній постанові - «відеофіксація 470856».
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено ті обставини, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст.276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п.4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.
Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.
Між іншим пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6072982 від 03 листопада 2025 року, винесеної інспектором 2 взводу 4 роти 1 бат. Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Мощанецьким Н.Ю., водія ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, а саме за те, що позивач керував транспортним засобом Мерседес з номерним знаком ( НОМЕР_1 ), що не належить даному ТЗ.
Частина 1 статті 121-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака та тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Для встановлення складу та події адміністративного правопорушення у справі, що розглядається, слід встановити, що позивач - ОСОБА_1 03 листопада 2025 року керував транспортним засобом Мерседес з номерним знаком ( НОМЕР_1 ), що не належить даному ТЗ.
Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України, а саме учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху визначено терміни: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Разом з тим, пунктом 2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Тобто, поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.
Відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17.
Представник позивача заперечуючи вчинене правопорушення, зазначила, що її довіритель не порушував ПДР, оскільки 03 листопада 2025 року за кермом автомобіля не знаходився, а перебував у якості пасажира на пасажирському місці вказаного авто, тобто він не керував вказаним транспортним засобом, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, у письмовому відзиві зазначив, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме керування 03 листопада 2025 року позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом Мерседес з номерним знаком ( НОМЕР_1 ), що не належить даному ТЗ, зафіксовано як у самій постанові, так і на технічний пристрій 470856 портативний відеореєстратор поліцейського (запис серійного номера технічного засобу на який проводилася відеофіксація наявний у постанові серії ЕНА № 6072982 від 03.11.2025 року).
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (Пункти 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
Також, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
Під час судового розгляду справи в судовому засіданні було досліджено долучений представником відповідача до письмового відзиву відеозапис (технічний пристрій 470856 портативний відео реєстратор поліцейського), з якого вбачається, що відео розпочинається з моменту, коли патрульні поліцейські, вийшовши з патрульного авто підійшли до транспортного засобу марки Мерседес з номерним знаком ( НОМЕР_1 ). Біля вказаного транспортного засобу знадяться два чоловіки - один у цивільному одязі, інший у військовій формі. На прохання поліцейського залишитись та надати пояснення, чоловік у цивільній формі повідомив, що він поспішає на службу, сів у транспортний засіб, котрий стояв попереду та поїхав. В подальшому, на прохання поліцейського, чоловік у військовій формі, яким виявився позивач по справі, надав свій паспорт, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а в подальшому і військовий квиток. При цьому, позивач категорично заперечував факт керування ним транспортним засобом. В подальшому, на запитання поліцейського позивач пояснив, що він з колегою рухались з ротації з Сумської області. Номерні знаки, які зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу безпосередньо наявні в салоні транспортного засобу та пояснив необхідність заміни номерних знаків на автомобілі. В подальшому, поліцейським було роз'яснено позивачу його процесуальні права, роз'яснено суть правопорушення та розмір штрафу. Крім того, поліцейський повідомив позивача, що він підозрює його і у керуванні транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. На що позивач категорично заперечив факт керування транспортним засобом.
Також, слід звернути увагу на ту обставину, що на лінію 102 надійшло усне повідомлення іншого водія транспортного засобу, про допущення порушень ПДР, під час керування транспортним засобом Мерседес саме позивачем. Однак, на прохання позивача надати письмове підтвердження викладеним обставинам, поліцейський повідомив, що надійшло «усне повідомлення».
Тобто, самого факту перебування, як позивача, так і будь-якої іншої особи під час руху транспортного засобу марки Мерседес з номерним знаком НОМЕР_1 , біля якого знаходився позивач, на вказаному записі встановлено не було.
Дослідивши вказаний відеозапис з реєстратора з нагрудної камери №470856, який долучений до письмового відзиву у даній справі, слід зазначити, що він відповідає приписам п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018р. № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, та п. 3.5. розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 № 100, оскільки відеозапис на якому зафіксовано перебування транспортного засобу на узбіччі проїзної частини дороги, порядок встановлення обставин є безперервним. Разом з тим, з даного запису не підтверджено факт керування саме позивачем ОСОБА_1 03 листопада 2025 року транспортним засобом марки Мерседес з номерним знаком НОМЕР_1 .
Разом з тим, даний відеозапис не є належним та достатнім доказом вини позивача у вчиненні правопорушення, оскільки достеменно встановити факт того, що саме позивач керував транспортним засобом в момент, коли невстановлений чоловік телефонував на лінію 102 та повідомляв про порушення ПДР позивачем.
Крім того, в оскаржуваній постанові хоча і зазначено відомості про проведення відео фіксації, однак не зазначено про його долучення до оспорюваної постанови. (правова позиція Верховного Суду у справі 524/5536/17 від 15.11.2018).
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.
Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
Відповідач належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що 03 листопада 2025 року транспортним засобом марки Мерседес з номерним знаком НОМЕР_1 керував саме ОСОБА_1 не наддав.
Крім того, поліцейським не було відібрано як усних так письмових пояснень безпосередньо у свідка, який повідомив про порушення ПДР позивачем, не було встановлено його особу, не роз'яснено процесуальні права.
Отже, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, не спростовані.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
В силу вимог частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому відповідно до п.3 ст.293 КУпАП, ст.286 КАС України, вказана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,19,77,241-246,255,295 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про поновлення процесуального строку на звернення до суду, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі - задоволити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6072982 від 03 листопада 2025 року винесену інспектором 2 взводу 4 роти 1 бат. Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Мощанецьким Н.Ю. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн., а провадження по справі закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, м.Рівне, вул.Ст.Бандери, 14 А
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов