Дата документу 23.02.2026Справа № 554/645/26
Провадження № 1-в/554/30/2026
23 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
заявника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту,
14 січня 2026 року ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного постановою від 31.08.1999 слідчого прокуратури Полтавської області на все нерухоме майно, зокрема житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 .
У клопотанні вказано, що згідно договору купівлі-прождажу від 08.10.1998 року та довідки ПП «БТІ «Інвентаризатор» власником будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 . Його син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником вищевказаного нерухомого майна не був. Згідно відповіді Полтавської обласної прокуратури, за наявними даними неможливо встановити в рамках якої кримінальної справи накладено арешт. У зв'язку із накладенням арешту власник майна позбавлений свого права вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
В судовому засіданні ОСОБА_4 клопотання підтримав.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання з додатками, дійшов такого висновку.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 458381326 від 25.12.2025, на підставі постанови слідчого прокуратури Полтавської області від 31.08.1999 накладено арешт на все нерухоме майно, зокрема житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , власником вказаний ОСОБА_4 .
Тобто вказаний арешт було накладено органом досудового розслідування у 1999 році на підставі положень КПК в редакції 1960 року.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03 липня 2014 року, виданого Київським відділом ДРАЦС Полтавського МУЮ, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 409.
Так, відповідно до ч.6 ст.126 КПК (1960 року) накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, тобто чинним на момент накладення арешту на майно (1999 рік) Кримінально-процесуальним кодексом України не передбачена процедура розгляду судом (слідчим суддею) заяви про звільнення майна з-під арешту, поданого особами, які не є учасниками кримінального провадження та вважають себе власниками арештованого майна.
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі №6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц (провадження №14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі №911/1247/18 (провадження №12-99гс19).
При цьому у пункті 42 постанови від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 Велика Палата Верховного Суду сформувала остаточний висновок про те, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.
Також, як вбачається з довідки ПП «БТІ «Інвентаризатор» №14227 від 22.12.2025 року, станом на 31.12.2012 року в реєстровій книзі №109 за реєстровим №15050 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №н/861 від 08.10.1998 року, за ОСОБА_4 .
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у своїй постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), яка дійшла висновку, що у разі, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року, спір щодо зняття арешту з майна є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства, зазначивши, що «спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту слід відмовити, роз'яснивши право звернутись із позовом за правилами цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 131, 174, 350, 369-372, 376 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 24.02.2026 року о 13.00 год.
Суддя ОСОБА_1