Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/463/25
1-кп/287/302/26
23 лютого 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025065520000012 від 07.02.2025 року стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Нововолодимирівка, Голопристанського району, Херсонської області, українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, не депутата, одруженої, особи з інвалідністю 3-ої групи, на утриманні має неповнолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
10.01.2025 року, близько 21 год. 50 хв., ОСОБА_4 перебувала поблизу магазину «Продукти», який розташований по вул. Промисловій, буд. 1, м. Олевськ, Коростенського району, Житомирської області де побачила ОСОБА_5 , з якою протягом тривалого часу на ґрунті ревнощів перебуває у неприязних відносинах.
Під час словесного конфлікту у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
В цей день, без розриву в часі, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_4 підійшла до ОСОБА_5 , яка стояла до неї спиною та умисно нанесла їй один удар правою ногою в область правої гомілки. Від нанесеного удару потерпіла не втрималася на ногах та упала з висоти власного зросту обличчям на землю, вдарившись правою частиною лобної ділянки голови об земельне покриття.
Продовжуючи свої умисні протиправні дії ОСОБА_4 підійшла до ОСОБА_5 , яка намагалася піднятися з землі та умисно нанесла їй один удар кулаком правої руки в область правого плеча, в результаті чого спричинила потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: садна внутрішньої поверхні правого плеча, ліктьового суглобу та задньої поверхні правої гомілки, підшкірної гематоми лобної ділянки справа, що супроводжувались закритою черепно-мозковою травмою у вигляді струсу головного мозку та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.
Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, яку прокурор підтримав під час судового розгляду. При призначенні покарання ОСОБА_4 прокурор просить суд врахувати наявність пом'якшуючої (щире каяття) та відсутність обтяжуючих обставин тапризначити обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні, запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався, цивільний позов заявлено не було.
Обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю визнала, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією її дій погодилася, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, у скоєному щиро розкаялася. Крім цього, обвинувачена ОСОБА_4 вважала недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нею не оспорюються, запевнила суд, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією її діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.
ОСОБА_5 , будучи потерпілою особою, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025065520000012 від 07.02.2025 року, підтвердила обставини викладені у обвинувальному акті, зазначила, що має намір звернутися до ОСОБА_4 із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у порядку цивільного судочинства. Міру покарання обвинуваченій просить обрати суворо.
Виходячи з аналізу норм ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ст. 8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).
Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, розглянув справу щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої, потерпілої, дослідженням висновків експерта та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченої.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При кваліфікації дій обвинуваченої суд враховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.
Обов'язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об'єкт кримінального правопорушення; 2) об'єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб'єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб'єкт кримінального правопорушення.
Об'єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.
Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту кримінального правопорушення.
Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК України, див. постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).
Так, з об'єктивної сторони кримінальний проступок передбачений ч. 2 ст. 125 КК України характеризується: діянням (дією або бездіяльністю), спрямованим на заподіяння легкого тілесного ушкодження; наслідком у вигляді спричинення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності; причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком.
Об'єктом кримінального правопорушення є життя та здоров'я людини.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, що розглядається, характеризується прямим або непрямим умислом, коли особа свідомо бажала заподіяти шкоду здоров'ю або принаймні допускала можливість настання таких наслідків.
Суб'єктом є осудна особа, якій виповнилося 16 років.
Беручи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала себе винною та добровільно повідомила суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, вислухавши останнє слово обвинуваченої, суд дійшов такого висновку.
Показання обвинуваченої є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння нею обставин вчиненого правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Згідно висновку експерта №30 від 11.02.2025 року на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , 1986 року народження, беручи до уваги надані матеріали справи, враховуючи обставини справи, у відповідності до поставлених питань у гр. ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: садна внутрішньої поверхні правого плеча, ліктьового суглобу та задньої поверхні правої гомілки, утворилися не менш як, від одноразової дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо за обставин та в термін, вказаний в матеріалах справи, відносяться до легких тілесних ушкоджень; підшкірна гематома лобної ділянки справа, що супроводжувалась закритою черепно-мозковою травмою у вигляді струсу головного мозку, утворилися не менш як, від одноразової дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо за обставин та в термін, вказаний в матеріалах справи, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме: умисному легкому тілесному ушкодженню, що спричинило короткочасний розлад здоров'ядоведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останньої за ч. 2 ст.125 КК України.
Суд зауважує, що судовий розгляд проведено згідно з ст. 337 КПК України та в межах пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст.125 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Судом враховано, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків відповідно до ст. 12 КК України.
Вивченням особи обвинуваченої, судом установлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Нововолодимирівка, Голопристанського району, Херсонської області, є громадянкою України, має середню освіту, є особою з інвалідністю третьої групи, одружена, раніше не судима. Також, ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Суд також враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що, обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27.11.2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Під час судового слухання справи ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнала свою вину за тих обставин, які ставляться їй в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно розкривала суду усі відомі їй обставини вчиненого діяння.
Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судового засідання пояснення, показання, поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 , дійшов переконання, що обвинувачена виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин що мають значення для справи, засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності обвинуваченої, яка виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.
Отже, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує таку пом'якшуючу покарання обставину, як щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання відсутні.
Таким чином, суд, реалізуючи принципи законності, справедливості, індивідуалізації, гуманності, необхідності і достатності покарання, приходить до висновку, що обвинуваченій слід обрати покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України - у виді штрафу .
Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченій оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Шкода внаслідок вчинення кримінального правопорушення відсутня.
Витрати на проведення судових експертиз відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 50, 65 , 66, 67, ч.2 ст. 125 КК України ; ст.ст. 100, 370, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд, -
Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя: ОСОБА_1