Справа № 283/2771/25
Провадження №2/283/196/2026
13 лютого 2026 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого-судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Левченко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 08.01.2025-100002519 від 09.01.2025 року в розмірі 21085 гривень 40 копійок, яка складається з:
-заборгованості по кредиту в розмірі 8873 гривні 75 копійок;
-заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6211 гривень 65 копійок;
-неустойки в розмірі 6000 гривень.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.01.2025 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 08.01.2025-100002519. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 12000 гривень строком на 140 днів з фіксованою процентною ставкою 1% за один день користування кредитом. Також договором передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1800 гривень та неустойки в розмірі 120 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми виконання/неналежного виконання зобов'язання.
Вказує, що відповідачем 09.01.2025 року електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій картковий рахунок НОМЕР_1 кошти у розмірі 12000 гривень, а отже акцептовано умови договору. Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 21085 гривень 40 копійок. За таких обставин просить позов задовольнити.
Відповідач подала відзив на позовну заяву в якому вказала, що вона внесла 21.01.2025 року, 05.02.2025 року, 19.02.2025 року, 05.03.2025 року та 19.03.2025 року п?ять платежів по 2584 гривні 78 копійок. Однак позивач не врахував ці платежі при здійсненні розрахунку заборгованості. Крім того вважає неправомірним нарахування комісію та неустойки. У зв?язку з цим просить зменшити суму боргу до юридично обгрунтованого.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № № 08.01.2025-100002519 в електронній формі (а.с. 17-23).
У пункті 2.1 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) вказано, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 17-20).
Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору:
2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту);
2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті;
2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір;
2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником;
2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті;
2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку;
2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісії.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
За змістом пункту 3.2 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-34ХХ-ХХХХ-3444.
Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.
На підставі пунктів 1-11, 15 заявки ОСОБА_1 від 09.01.2025 року (а.с. 20-21), пунктів 1-11, 15 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 09.01.2025 року (а.с. 21-23) позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту - 09.01.2025 року; сума кредиту 12000 гривень; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 28.05.2025 року; процентна ставка: фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит; комісія за надання кредиту 1800 гривень, яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту; неустойка 120 гривень, яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов?язання.
Кредитні кошти в розмірі 12000 гривень були перераховані ОСОБА_1 09.01.2025 року на її банківський рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 21-2310 від 23.10.2025 року (а.с. 13). Факт отримання кредиту в розмірі 12000 визнала і відповідач у своєму відзиві.
Зазначені вище електронні документи підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договорів недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Враховуючи наведене, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 08.01.2025-100002519 від 09.01.2025 року, яка долучена до позовної заяви (а.с. 14), заборгованість відповідача становить 21085 гривень 40 копійок, яка складається з:
-заборгованості по кредиту в розмірі 8873 гривні 75 копійок;
-заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6211 гривень 65 копійок;
-неустойки в розмірі 6000 гривень.
Перевіряючи правильність розрахунку заборгованості, суд враховує, що відповідно до пункту 12 заявки ОСОБА_1 від 09.01.2025 року (а.с. 20-21) та пункту 12 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 09.01.2025 року (а.с. 21-23) відповідачу встановлений наступний графік погашення заборгованості за кредитним договором:
- 1 платіж 22.01.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 1680 гривень на сплату процентів, 904 гривні 78 копійок на сплату комісії з надання кредиту);
- 2 платіж 05.02.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 1680 гривень на сплату процентів, 895 гривень 22 копійки на сплату комісії з надання кредиту, 9 гривень 56 копійок на сплату кредиту);
- 3 платіж 19.02.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 1678 гривень 66 копійок на сплату процентів, 906 гривень 12 копійок на сплату кредиту);
- 4 платіж 05.03.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 1551 гривня 80 копійок на сплату процентів, 1032 гривні 98 копійок на сплату кредиту);
- 5 платіж 19.03.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 1407 гривень 19 копійок на сплату процентів, 1177 гривень 59 копійок на сплату кредиту);
- 6 платіж 02.04.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 1242 гривні 33 копійки на сплату процентів, 1342 гривні 45 копійок на сплату кредиту);
- 7 платіж 16.04.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 1054 гривні 38 копійок на сплату процентів, 1530 гривень 40 копійок на сплату кредиту);
- 8 платіж 30.04.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 840 гривень 13 копійок на сплату процентів, 1774 гривні 65 копійок на сплату кредиту);
- 9 платіж 14.05.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 595 гривень 88 копійок на сплату процентів, 1988 гривень 90 копійок на сплату кредиту);
- 10 платіж 28.05.2025 року в розмірі 2584 гривні 78 копійок (з них 317 гривень 43 копійки на сплату процентів, 2267 гривень 35 копійок на сплату кредиту).
Як зазначила відповідач, вона сплатила 21.01.2025 року, 05.02.2025 року, 19.02.2025 року, 05.03.2025 року та 19.03.2025 року п?ять платежів по 2584 гривні 78 копійок.
Ці платежі позивач розподілив відповідно до вищевказаного графіку платежів та врахував їх при розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідно погасивши заборгованість з комісії за надання кредиту та зменшивши розмір заборгованості по кредиту та процентах. Розмір процентів позивач розрахував, виходячи з розміру заборгованості по кредиту та в межах встановленого договором строку кредитування, що відображено в виписці по рахунку (а.с. 24-32).
Суд вважає, що позивач правомірно передбачив у кредитному договору сплату комісії за надання кредиту, виходячи з наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Оскільки, заборгованість відповідача розрахована відповідно до умов кредитного договору та актів законодавства, то суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 08.01.2025-100002519 від 09.01.2025 року в розмірі 15085 гривень 40 копійок, яка складається з:
-заборгованості по кредиту в розмірі 8873 гривні 75 копійок;
-заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6211 гривень 65 копійок.
Вирішуючи питання про сплату неустойки, суд враховує, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких обставин відповідач не повинна нести відповідальність у вигляді сплати неустойки.
У зв?язку з цим суд відмовляє позивачу у стягненні неустойки в розмірі 6000 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 209-265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. 1054 Цивільного кодексу України,-
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр заборгованість за кредитним договором № 08.01.2025-100002519 від 09.01.2025 року в розмірі 15085 гривень 40 копійок, яка складається з:
-заборгованості по кредиту в розмірі 8873 гривні 75 копійок;
-заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6211 гривень 65 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, витрати на сплату судового збору в розмірі 1744 гривні 13 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: Україна, 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133А).
Відповідач:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: А. О. Тимошенко