179/1234/25
2/179/44/26
24 лютого 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Хорольській І.П.
за участю
представника позивача Пономаренка О.Л.
представників відповідача Іванчика П.В.
Шульги В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТАМА» про розірвання договору оренди земельної ділянки,
В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТАМА» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,327 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0443.
10.09.2014 року між позивачем та ТОВ «ІНТАМА» (до реорганізації - СФГ «Бондарево», ТОВ «Бондарево») був укладений договір оренди земельної ділянки. Термін дії договору - 49 років.
На протязі всього строку дії відповідач допустив порушення умов договору в частині повноти виплати орендної плати.
В порушення діючого законодавства та умов договору, починаючи з моменту укладення договору і до моменту пред'явлення позову відповідач допустив систематичну виплату орендної плати в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про оренду землі» та договором оренди - без урахування індексу інфляції, що порушує майнові права та законні інтереси позивача як орендодавця.
Враховуючи систематичність невиплати в повному обсязі орендної плати, позивач звертається до суду та прохає розірвати договір оренди.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог, посилаючись на обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву від 02.10.2025 року, а саме зазначили, що відповідно до умов договору відповідачем здійснювались виплати орендної плати. Згідно даних бухгалтерського обліку відповідача на сьогоднішній день обліковується переплата у сумі 96 733,68 грн. Окрім орендної плати позивачеві було виплачено одноразову матеріальну допомогу на загальну суму 17 190 грн. та поворотну фінансову допомогу 58 000 грн.
Відповідачем було сплачено позивачу орендну плату у 2014 році - 4202,46 грн., в 2015 році - 7 202,46 грн., в 2016 році - 13 000,00 грн., в 2018 році - 58 000 грн., 2019 - 55 840 грн., 2021 - 5 312,60 грн., 2022 - 5 312,60 грн., 2023 - 5 312,60 грн., 2024 - 5 340,57 грн.
Сторони узгодили в договорі, що індексація включає в себе інфляційні втрати, а тому застування індексації або індексу інфляції є взаємовиключними.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову за наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Бондарево», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТАМА» укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,327 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0443, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, строком на 49 років починаючи з дати його державної реєстрації - 13.12.2007 (а. с. 82-84).
Згідно п. 2.2 договору оренди та додатку № 1 до договору (форма та розрахунки орендної плати), відповідач зобов'язаний проводити виплату орендної плати в грошовій формі з 1 січня по 31 грудня щороку в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічної індексації за кожен календарний рік терміну дії договору.
Прибутковий податок з орендної плати складає - 15 % від суми орендної плати за кожен календарний рік терміну договору.
Згідно видаткових касових ордерів ТОВ «Бондарево», ТОВ «ІНТАМА»:
-24.12.2014 року виплачено позивачеві орендну плату на загальну суму 4 202,46 грн. (а. с. 86);
-15.12.2015 року, 30.12.2015 року виплачено позивачеві орендну плату на загальну суму 7 202,46 грн. (а. с. 86-87);
-22.07.2016 року, 26.11.2016 року виплачено позивачеві орендну плату на загальну суму 13 000 грн. (а. с. 87-88);
-20.07.2018 року, 26.10.2018, 28.12.2018 року виплачено позивачеві орендну плату на загальну суму 58 000 грн. (а. с. 89-90);
-11.01.2019 року, 07.03.2019 року виплачено позивачеві орендну плату на загальну суму 45 000 грн. (а. с. 90-91);
Згідно платіжних інструкцій ТОВ «ІНТАМА»:
-20.12.2022 року виплачено позивачеві орендну плату на суму 5 312 грн. 60 коп. (а. с. 91);
-26.12.2023 року виплачено позивачеві орендну плату на суму 5 312 грн. 60 коп. (а. с. 92);
-12.12.2024 року виплачено позивачеві орендну плату на суму 5 340 грн. 57 коп. (а. с. 92).
Згідно платіжних інструкцій АТ КБ «ПРИВАТБАНК:
-16.04.2019 року ТОВ «ІНТАМА» виплачено позивачеві орендну плату на суму 3 200 грн. за 2019 рік (а. с. 128);
-06.05.2019 року ТОВ «ІНТАМА» виплачено позивачеві орендну плату на суму 7 640 грн. за 2019 рік (а. с. 129);
-15.07.2021 року ТОВ «ІНТАМА» виплачено позивачеві орендну плату на суму 5 312 грн. 40 коп. за 2021 рік (а. с. 133).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.
Статтею 762 ЦК України встановлений обов'язок наймача вносити плату за користування майном у розмірах та строки визначені договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.
Згідно статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Частиною 1 статті 43 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку у разі припинення договору оренди землі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.
Так, відповідно до умов договору орендна плата вносить орендарем у грошовій форму в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічної індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору, що складало у 2014 році 4 944 грн. 07 коп. Прибутковий податок з орендної плати складає 15 % від суми орендної плати за кожен календарний рік терміну договору.
За період дії договору оренди земельної ділянки згідно офіційних статистичних даних індекс інфляції склав: 2014 рік - 124,9%; 2015 рік - 143,3%; 2016 рік - 112,4%; 2017 рік - 113,7%; 2018 рік - 109,8%; 2019 рік - 104,1%; 2020 рік - 105,0%; 2021 рік - 110,0%; 2022 рік - 126,6%; 2023 рік - 105,1%; 2024 рік - 112,0%.
Податковий агент, який нараховує (виплачує) доходи, від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПКУ (18%).
Згідно з п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу доходи, визначені ст. 163 Кодексу є об'єктом оподаткування військовим збором. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкту оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Отже, розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції у 2020 році становив 17 748,12 грн. - 19,5% податку і збору = 14 851 грн. 82 коп.; у 2021 році 19 522,93 грн. - 19,5% податку і збору = 16 337,18 грн.; у 2022 році 24 716,03 грн. - 19,5% податку і збору = 20 682,87 грн.; у 2023 році 25 976,54 грн. - 19,5% податку і збору = 21 737,69 грн.; у 2024 році 29 093,73 грн. - 19,5% податку і збору = 24 346,21 грн.
Суд вважає необґрунтованими посилання представників відповідача щодо суми переплати орендної плати позивачеві, які зазначені у відповідних видаткових касових ордерах, оскільки у вказаних документах відсутні відомості щодо виплати цих коштів у більшому розмірі за наступні роки.
Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про те, що позов підписано не позивачем, який зник без вісті з 22.07.2024 року, а підписано адвокатом за ордером з посиланням на договір про надання правничої допомоги від 24.07.2025 року, та дорученням довіреності виданої на ОСОБА_2 , у зв'язку з чим відсутнє волевиявлення позивача, з огляду на наступне.
Згідно довіреності виданої від 29 грудня 2023 року, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 управляти та розпоряджатися усім його майном, представляти його інтереси. Довіреність видана строком на три роки, до 29 грудня 2026 року (а. с. 17).
Згідно листа Командування сухопутних військ збройних сил України № 116/2/9/98641 від 21.10.2025, ОСОБА_1 вважається таким, що зник безвісти під час виконання бойового завдання пов'язаного із захистом Батьківщини під час збройної агресії російської федерації проти України з 22.07.2024 (а. с. 138).
Пунктом 6 ч. 1 статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Отже, виходячи з обставин того, що відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 в судовому порядку, згідно Глави 4 Розділу IV ЦПК України визнано безвісно відсутнім, у зв'язку з чим, представництво за довіреністю від 29 грудня 2023 року виданої ОСОБА_1 не припинилося.
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити, розірвавши спірний договір.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що судом задоволено позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТАМА» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити.
Договір оренди земельної ділянки, укладений 10 вересня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БОНДАРЕВО», правонаступник ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТАМА» ідентифікаційний код 20240580, номер запису про інше речове право 7875233 - розірвати.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТАМА», місцезнаходження: 38113, Полтавська область, Полтавський район, с. Тарасівка, вул. Шкільна, 23 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.А.Ковальчук