Єдиний унікальний номер 205/8091/24
Номер провадження 6/205/11/26
Справа № 205/8091/24
Провадження № 6/205/11/26
24 лютого 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Федотової В.М.,
при секретарі - Волошенко Д.С.,
за участю заявника - ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Воля», про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу,
У провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана заява.
У судовому засіданні 24.02.2026 року заявник ОСОБА_1 заявив відвід судді Федотовій В.М., у якому він просив відвести суддю від розгляду вказаної заяви у зв'язку із обставинами, які викликають сумніви в її об'єктивності та неупередженості. Зазначає, що ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Федотової В.М. від 19.02.2026 року було відмовлено у задоволенні його заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Із вказаною ухвалою заявник не погоджується і скористається своїм правом на апеляційне оскарження. Відвід стосується процесуального порядку розгляду суддею його заяви від 05.09.2025 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення Ленінського районного суду міста Дніпра від 18.02.2025 року по цивільній справі № 205/8091/24, та накладення штрафу. Заявник вважає, що незважаючи на те,що на даний час матеріали цивільної справи №205/8091/24 перебувають в провадженні Дніпровського апеляційного суду, і ним оскаржена первинна ухвала Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.06.2025року -суддя може розглянути заяву від 05.09.2025року у відсутність матеріалів справи, і у відсутність відомостей про набрання законної сили ухвали Новокодацького районного суду від 03.06.2025року про встановлення контролю за виконанням рішення суду. Вважає, що ухвала суду від 03.06.2025року набрала чинності в тій частині, яку він не оскаржував. На теперішній час у Дніпровському апеляційному суді розглядається його апеляційна скарга на ухвалу суду Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 року в частині відмови у задоволенні вимог по встановленню судового контролю за виконанням рішення суду. Заявник вважає, що суд може розглянути його заяву від 05.09.2025 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2025 року, саме в тій частині ухвали Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 року, де його вимоги по контролю були задоволені. Вважає, що ухвала суду від 03.06.2025 року частково вступила в законну силу і саме в цій частині суд може продовжити розгляд справи незалежно від її оскарження. Відсутність у суду матеріалів цивільної справи № 205/8091/24 - не становить перешкод для вирішення його заяви від 05.09.2025 року. На його думку, діючим законодавством передбачено розгляд зазначених заяв без прив'язки до наявності матеріалів цивільної справи у суду та набрання законної сили рішенням суду.
Суд, заслухавши обґрунтування щодо заяви про відвід судді та дослідивши матеріали заяви, дійшов наступного висновку.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно із ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до роз'яснень ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 року визначено, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у п. 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема, у п. 66 зазначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюються особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, про це вказано у рішеннях ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки головуючого у справі судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44); та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07 серпня 1996 року, п. 58).
Із вказаної заяви про відвід вбачається, що відвід судді Федотовій В.М. пов'язується із незгодою з рішенням судді щодо перерви в судовому засіданні поки Дніпровський апеляційний суд не розгляне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 року, і матеріали цивільної справи не будуть повернуті до суду першої інстанції.
Частиною 4 статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді, щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Також, у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ прийшов до висновку, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).
Необхідно зазначити, що сумнів у незаінтересованості та неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».
Неупередженість та об'єктивність судді в кожній справі забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого переліку підстав для відводу від участі у справі.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує.
За умовами ч. 3, ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду вказаної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості чи об'єктивності при розгляді даної справи з матеріалів заяви та доводів заяви заявника суддею не встановлено.
Суд звертає увагу, щоухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цивільній справі № 205/8091/24 було задоволено частково, зобов'язано боржника ТОВ «Наша Воля» в особі керівника Буцької П.О. подати звіт про виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2025 року у цивільній справі № 205/8091/24 протягом 90 днів з дня отримання даної ухвали суду, в іншій частині у задоволенні заяви було відмовлено.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.07.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 року було повернуто апелянту.
Постановою Верховного Суду від 05.11.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10.07.2025 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 року було прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 01.04.2026 року.
Згідно із ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Рішення суду - процесуальний документ, яким закінчується розгляд справи по суті. Рішення суду є найважливішим актом правосуддя, актом реалізації судової влади.
Рішенням суду розв'язується матеріально-правовий спір між сторонами, підтверджується відсутність певних фактів, ним захищаються порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників справи. Тобто рішення суду перетворює спірні відносини в безспірні.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо скаргу не було подано, або після розгляду справи апеляційним судом.
Таким чином, на даний час, ухвала Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 року оскаржується в апеляційному порядку та не набрала законної сили, що унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_1 від 05.09.2025 року.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, оскільки передбачені ст.ст. 36, 37 ЦПК України підстави для відводу судді відсутні, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому суддя не знаходить підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді.
Зазначене узгоджується із рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), 26.10.1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26, за яким має бути встановлений об'єктивний критерій сумніву у неупередженості судді, а саме існування певних фактів, які можуть служити підставою для сумніву в безсторонності судді, тобто позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36-40, 353 ЦПК України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Федотової В.М. по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Воля», про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Федотова В.М.