Справа № 204/1563/26
Провадження № 1-кс/204/279/26
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
20 лютого 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю адвоката ОСОБА_4
за участю адвоката ОСОБА_5
за участю підозрюваної ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Кринички, Криничанського району, Дніпропетровської області, громадянки України, працюючої адвокатом, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, -
20 лютого 2026 року заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що слідчим відділом Управління СБ України у Дніпропетровській області за процесуального керівництва прокурорів Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 6 жовтня 2025 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 березня 2021 року Радою адвокатів Дніпропетровської області на підставі рішення № 143 від 10 березня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видане свідоцтво № 5061 про право на заняття адвокатською діяльністю. Частиною 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу. Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №370 від 18 грудня 2025 року солдата ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця. Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Так, 15 січня 2026 року, у період з 10 год. 33 хв. по 10 год. 40 хв. ОСОБА_6 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_8 , під час спілкування засобами телефонного зв'язку з громадянкою України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка була залучена до конфіденційного співробітництва з метою викриття їх протиправної діяльності), повідомила останній, що має знайомих осіб, які, за грошову винагороду у розмірі 10 000 доларів США можуть посприяти у дезертирстві ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_5 ), шляхом вивезення останнього на транспортному засобі з території тимчасової дислокації вказаної військової частини для подальшого ухилення від проходження військової служби. Після чого, 15 січня 2026 року о 10 год. 41 хв., ОСОБА_6 на виконання спільного злочинного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи вищевказаний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», надіслала повідомлення громадянину України ОСОБА_8 , яким передала контактні дані ОСОБА_9 та зазначила грошову винагороду у розмірі 10 000 доларів США та умовну назву військового підрозділу, де проходить військову службу ОСОБА_7 , чим фактично запропонувала ОСОБА_8 посприяти у дезертирстві ОСОБА_7 . Далі, 15 січня 2026 року о 11 год. 16 хв., ОСОБА_8 перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи вищевказаний власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_6 , яка запропонувала йому про необхідність поспілкуватись з ОСОБА_9 щодо сприяння дезертирству ОСОБА_7 , тобто ОСОБА_8 погодився на вчинення вказаного злочину. На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15 січня 2026 року, зателефонував ОСОБА_9 та повідомив останній, що допоможе посприяти у дезертирстві ОСОБА_7 шляхом його вивезення з місця дислокації військової частини за грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США. Крім того, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 , щоб вона надіслала йому фото особистих документів ОСОБА_7 та номер його мобільного телефону. Того ж дня, ОСОБА_9 на виконання вимоги ОСОБА_8 використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp» надіслала ОСОБА_8 зображення копії паспорта громадянина України ОСОБА_7 та номер його мобільного телефону. 28 січня 2026 року, о 14 год. 54 хв., на виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp» надіслав ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повідомлення з номером мобільного телефону ОСОБА_7 , після чого зателефонував ОСОБА_10 . Під час телефонної розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , останній запропонував ОСОБА_10 зателефонувати за раніше надісланим ним номером телефону, який належить військовослужбовцю ОСОБА_7 з метою встановлення його місцезнаходження, а також погодження з ним плану дій з метою сприяння у вчиненні ОСОБА_7 дезертирства. Після чого, 28 січня 2026 року о 14 год. 55 хв., на виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_10 зателефонував на номер мобільного телефону, який раніше надав йому ОСОБА_8 та використовується ОСОБА_7 , та повідомив останньому про те, що зможе посприяти йому у дезертирстві шляхом вивезення транспортним засобом з місця дислокації військової частини. На вказану пропозицію ОСОБА_7 надав свою згоду та повідомив ОСОБА_10 про своє місцезнаходження, а саме місце тимчасової дислокації військової частини, яке розташоване поблизу АДРЕСА_2 . Далі, 28 січня 2026 року о 14 год. 57 хв., ОСОБА_10 , використовуючи власний мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8 та повідомив йому про те що ОСОБА_7 перебуває за місцем тимчасової дислокації військової частини, яке розташоване поблизу АДРЕСА_2 , а також про те, що погодив з ОСОБА_7 план дій під час вивезення його з місця дислокації військової частини. При цьому, під час розмови ОСОБА_8 та ОСОБА_10 дійшли згоди щодо необхідності завчасного отримання від ОСОБА_9 грошової винагороди у розмірі 10 000 доларів США, перед тим як вони вчинять дії спрямовані на сприяння дезертирству ОСОБА_7 . Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу ОСОБА_8 , 28 січня 2026 року о 15 год. 12 хв., зателефонував ОСОБА_9 та в ході розмови повідомив останню про необхідність особистої зустрічі з метою отримання грошової винагороди у розмірі 10 000 доларів США для подальшого сприяння ним дезертирству ОСОБА_7 . Після цього, 28 січня 2026 року о 16 год. 42 хв., ОСОБА_8 надіслав ОСОБА_9 повідомлення, яким повідомив ОСОБА_9 спосіб передачі йому грошової винагороди за сприяння дезертирству ОСОБА_7 . Після чого, 28 січня 2026 року о 15 год. 14 хв., ОСОБА_8 , використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp» зателефонував громадянину України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та повідомив останньому про необхідність прибути 28 січня 2026 року о 17 год. 30 хв. до центрального входу Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І. Мечникова за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14, з метою отримання грошових коштів від ОСОБА_9 за сприяння у дезертирстві ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 про те, що за вказану протиправну діяльність вони з ним отримають грошову винагороду у розмірі 1000 доларів США кожен. На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_8 , 28 січня 2026 року о 15 год. 14 хв., використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp» надіслав повідомлення ОСОБА_11 , яким повідомив ОСОБА_11 спосіб, час та місце отримання від ОСОБА_9 грошової винагороди за сприяння дезертирству ОСОБА_7 28 січня 2026 року, у період з 17 год. 24 хв. по 17 год. 42 хв., продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу ОСОБА_11 прибув до центрального входу Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І. Мечникова за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14, де зустрівся з ОСОБА_9 та отримав від останньої грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США. Після чого, 28 січня 2026 року, у період з 18 год. 08 хв. по 18 год. 25 хв., ОСОБА_11 прибув на територію АЗС «UPG» за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 32, де зустрівся з ОСОБА_8 якому передав раніше отримані від ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США. Далі, 29 січня 2026 року о 12 год. 45 хв. ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_10 та під час розмови останні визначили розмір грошової винагороди для кожного з учасників протиправної діяльності, які сприяють дезертирству ОСОБА_7 , відповідно до якого: грошову винагороду у розмірі 500 доларів США мала отримати ОСОБА_6 , 1000 доларів США мав отримати ОСОБА_11 , 2000 доларів США мав отримати ОСОБА_12 та залишок грошових коштів мав отримати ОСОБА_10 . Після чого, 30 січня 2026 року о 08 год. 30 хв., ОСОБА_10 використовуючи власний мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8 та повідомив йому про те, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 за вказівкою ОСОБА_10 здійснить сприяння у дезертирстві ОСОБА_7 , шляхом вивезення останнього на власному автомобілі з території тимчасової дислокацій військової частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Далі, 30 січня 2026 року у період часу з 13 год. 59 хв., ОСОБА_13 прибув на ділянку місцевості за місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_5 ), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (поблизу АДРЕСА_2 ), та на власному транспортному засобі «SKODA OCTAVIA» державний номерний знак НОМЕР_3 забрав військовослужбовця ОСОБА_7 , після чого вивіз його з місця тимчасової дислокації вказаної військової частини та привіз до території прилеглої до ТЦ «Нагорка» за адресою: м. Дніпро, просп. Науки, 8а, чим сприяв у вчиненні ОСОБА_7 дезертирства та завершив реалізацію спільного з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 плану на вчинення вказаного злочину. За викладених обставин ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України - пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
19 лютого 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, тобто у пособництві у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану. Підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України обгрунтовується зібраними доказами, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколами про результати проведення НСРД; протоколом огляду відеозаписів з камер відеоспостереження АЗС «UPG»; відповідями на доручення з відділу у м. Павлограді Управління СБ України у Дніпропетровській області; іншими матеріалами кримінального провадження, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно санкції ч. 4 ст. 408 КК України, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Відповідно до ч. 6 ст. 176, ст.183 КПК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 є винятковим та вбачається єдиним можливим запобіжним заходом, оскільки остання підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України. Необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній, у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України). Наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, враховуючи тяжкість інкримінованого їй злочину, та будучи обізнана у методах роботи правоохоронних органів, може вчинити дії спрямовані на знищення носіїв інформації, що мають доказове значення, та засобів зв'язку, якими користувалася підозрювана у протиправної діяльності під час готування та вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_6 , може повідомити інших осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, про необхідність знищення засобів зв'язку якими вони користувались під час здійснення протиправної діяльності, в тому числі під час спілкування з ОСОБА_6 . Водночас, зазначені речові докази до цього часу не були відшукані, а отже існує реальний ризик, що підозрювана, не перебуваючи під вартою, зможе знищити відповідні речові докази. Незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Наявність ризику незаконно впливу на свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що після оголошення підозри ОСОБА_6 , остання обізнана про факти свідчення свідків, які стали очевидцями її протиправної діяльності. В свою чергу, ОСОБА_6 може вплинути на свідків з метою зміни ними наданих раніше показань або повідомити інших осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, про необхідність впливу на свідків. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Крім того, під час досудового розслідування отримано відомості про те, що ОСОБА_6 сприяла у вчиненні дезертирства іншим військовослужбовцям, місцезнаходження яких на даний час встановлюється. Таким чином, наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на вказаних військовослужбовців шляхом повідомлення їх про необхідність зміни місця проживання для подальшого ухилення від кримінальної відповідальності, а також застосування до зазначених військовослужбовців та їх близьких осіб методів залякування, погроз, або пропозицій надання неправдивих показань. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Хоча органом досудового розслідування на даний час виконано значний обсяг слідчих дій, завдяки яким вдалось встановити правопорушників, на даний час у кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння вказаного злочину та збираються докази на доведення їх вини у вчиненні злочинів, оскільки очевидно, що ОСОБА_6 у своїй протиправній діяльності діяла не самостійно, а за попередньою змовою групою осіб, у зв'язку з чим, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про її переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення для провадження, уникати прибуття до органу досудового розслідування для проведення процесуальних дій. Крім того, існує ризик того, що у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 отримавши матеріали обґрунтування підозри та перебуваючи на волі, може розголосити відомості досудового розслідування та фактично, матиме можливість безконтрольно спілкуватися особисто або за допомогою телефонних засобів зв'язку з іншими особами причетними до скоєння вказаного злочину, та надавати їм вказівки, що перешкоджатимуть проведенню необхідних слідчих та розшукових дій необхідних для встановлення причетних до вчинення злочину, а також обставин вчинення злочину. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_6 підозрюється, обґрунтовується фактом того, що підозрювана, перебуваючи на свободі, може продовжити сприяти військовослужбовцям у вчиненні дезертирства. Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останньої, виконання нею процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчиняти інші кримінальні правопорушення. Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваної пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Обрання ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не може гарантувати її належну процесуальну поведінку, враховуючи всі встановлені під час досудового розслідування обставини її особистість, а також беручи до уваги резонансність події та її подальший широкий розголос в суспільстві. Вищевикладені обставини свідчать про те, що безальтернативне тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 є єдиними запобіжним заходом, який здатен запобігти вказаним ризикам. Однак, якщо слідчий суддя дійде висновку про можливість застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначення розміру застави, то відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у пособництві особливо тяжкого злочину, у період воєнного стану та те, що вчинене нею кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в державі, суспільний резонанс, прошу визначити ОСОБА_6 розмір застави у розмірі - не менше 600 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 996 800 гривень, враховуючи майновий стан підозрюваної. При цьому, у разі внесення застави покласти на підозрювану такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатись з м. Дніпро без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби(роботи); утримуватись від спілкування із свідками, іншими підозрюваними, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість злочину та суворість покарання, а саме те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а також враховуючи, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому, прокурор звертається до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив задовольнити його.
Підозрювана у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисники підозрюваної заперечували щодо задоволення клопотання, зазначили, що ризики не доведені, просила застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, і подане прокурорм клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, прокурором у клопотанні та у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження; здійснювати незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Однак, у судовому засіданні було належним чином підтверджено наявність ризиків передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за скоєне може знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження та здійснювати незаконний вплив на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Заявлені ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, не були належним чином підтверджені у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 1 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення нею кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, враховуючи її вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання та тісних соціальних зв'язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрювана може знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження та здійснювати незаконний вплив на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваної ОСОБА_6 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням вищевикладеного, виходячи з характеру вчиненого підозрюваною ОСОБА_6 кримінального правопорушення, матеріального стану підозрюваної, слідчий суддя вважає, що достатньою заставою, яка зможе забезпечити виконання підозрюваною обов'язків, передбачених цим Кодексом, необхідно визначити суму в розмірі 300 000 гривень.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 квітня 2026 року.
Визначити заставу у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.
Покласти на підозрювану ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_6 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвалу направити до СВ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1