Справа № 203/1638/26
Провадження № 1-кп/0203/1584/2026
24.02.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра,
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030014336 від 24 липня 2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. В - Киріївка, Бершадського району, Вінницької області, громадянина України, маючий середню технічну освіту, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, на посаді підсобний робітник 1 інженерного відділення З інженерного взводу 5 інженерної роти, не одружений, на утриманні нікого не маючий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
Під час підготовчого судового засідання з'ясовано, що відсутні перешкоди призначення судового розгляду, оскільки угоди у кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні не укладались.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України, немає.
Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Підстави для повернення обвинувального акту відсутні.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення судового розгляду справи.
Кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду міста Дніпра згідно правил підсудності, передбачених ст. 32 та 33 КПК України.
За таких обставин суд, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 ст. 314 КПК України, вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, що надійшов до суду.
Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.
Визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
У судовому засіданні прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання останньому міри запобіжного заходу, а саме: передбачаючи тяжкість майбутнього покарання за вчинене ним кримінального правопорушення, адже останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкцією за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання; крім того існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. Прокурор вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого ОСОБА_5 , а й характеру та тяжкості злочину, який йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, є співмірним з існуючими ризиками, у зв'язку з чим є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід підзахисному ОСОБА_5 на особисте зобов'язання, посилаючись на те, що ризики прокурором не доведені, просив змінити запобіжний захід на більш м'який або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, заявив, що має бажання продовжувати військову службу, але за своїми релігійними переконаннями не може брати в руки зброю. Не може отримати згоду командира військової частини на подальше проходження служби, оскільки не можуть знайти його військовий квіток, який десь загубився при переформування військової частини. Просив змінити запобіжний захід на більш м'який або визначити заставу, щоб він мав можливість отримати військовий квіток та продовжити службу.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити обрану міру запобіжного заходу з наступних підстав.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 30 грудня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який збігає 26 лютого 2026 року.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі, судове дослідження доказів по справі не проведене, а отже перебуваючи на волі та передбачаючи можливе покарання, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду із метою уникнення відповідальності та продовжити вчинення кримінальних правопорушень.
Отже на теперішній час не зникли ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому ОСОБА_5 міри запобіжного заходу.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
При цьому, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Відповідно ч.5 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 407, 408 Кримінального кодексу України.
Тобто процесуальним законом визначено право суду або обирати, або не обирати альтернативний запобіжний захід при застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, суд при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та щодо можливості обрання розміру застави як альтернативного запобіжного заходу відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, враховує обставини кримінального правопорушення, а також встановлені ризики перешкоджання кримінальному провадженню.
З таким підстав, суд вважає недоцільним застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу та вважає за необхідним продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого та його особистості, а також встановлених ризиків, передбачених п.п.1,5, ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що застава в 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 166400 гривень, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 314- 316 КПК України, -
ухвалив:
Підготовче провадження закінчити.
Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030014336 від 24 липня 2025 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України суддею одноособово у відкритому судовому засіданні Центрального районного суду міста Дніпра у залі судових засідань на 04 березня 2026 на 12 годину 30 хвилин.
Викликати в судове засідання: прокурора, уповноваженого на участь у справі, обвинуваченого та захисника.
Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити в повному обсязі.
Продовжити ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 квітня 2026 року, з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, у разі невиконання яких судом буде вирішено питання про звернення застави у дохід держави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом п'яти днів з дня її оголошення, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1