Справа № 203/296/26
Провадження № 1-кс/0203/495/2026
14 січня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 (в залі суду),
слідчого - ОСОБА_4 (в залі суду),
підозрюваного - ОСОБА_5 (в залі суду),
захисника - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, маючого середню повну освіту, неодруженого, не маючого на утриманні непрацездатних осіб, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, солдат, курсант 1-го навчального взводу 1-ої навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого, востаннє: вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 28.10.2025 року за ч. 2 ст. 389 КК України засуджений до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, 6 (шість) місяців, вирок набрав законної сили станом на 30.12.2025 року,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030014740 від 30.07.2025 року,
14.01.2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030014740 від 30.07.2025 року, в якому слідчий просить суд:
- застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, солдат, курсант 1-го навчального взводу 1-ої навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , строком на 60 днів.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було встановлено, що солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби. Так, ОСОБА_5 незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та не одержавши відповідні дозволи (накази) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 19.07.2024 року був направлений на консультацію до лікаря-травматолога військової частини НОМЕР_2 (направлення №349 від 19.07.2024 року), але не з'явився до місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався за адресою: АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконання обов'язків військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 12.01.2026 року.
Тому слідчим було встановлено достатньо підстав для повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Стосовно ОСОБА_5 12.01.2026 року було складено повідомлення про підозру, яке того ж дня було вручене ОСОБА_5 . У клопотанні слідчий посилається на такі ризики, відповідно до положень ст. 177 КПК України, а саме, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, те, що підозрюваний тривалий час переховувався від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, які є співслужбовцями та командирами підрозділів, з якими ОСОБА_5 проходив військову службу, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки має доступ до зброї, яку може використовувати під час тиску на свідків. Крім того, під важелем понесення відповідальності ОСОБА_5 може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України.
Крім того, слідчий повідомив, що 06.02.2024 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя підозрюваний був засуджений за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання із іспитовим строком 3 роки. Водночас 03.06.2024 року Запорізьким апеляційним судом вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2024 року було скасовано та ухвалено новий вирок із застосуванням ст. 69 КК України, згідно з яким призначене покарання у вигляді 3-х років пробаційного нагляду.
З огляду на викладене вище, слідчий посилається на положення ст. ст. 176-178 КПК України та зазначає, що до ОСОБА_5 неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, окрім тримання під вартою.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 14.01.2026 року, судову справу №203/296/26, провадження №1-кс/0203/495/2026, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду - 14.01.2026 року.
Судове засідання з розгляду клопотання було призначене судом на 14.01.2026 року о 17:00 годині, в яке з'явились всі учасники справи.
Під час судового засідання прокурор підтримав вимоги клопотання у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, з огляду на наявність та доведеність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, прокурор наголосив на тому, що доцільним би було тримання підозрюваного в умовах гауптвахти, оскільки останній є військовослужбовцем. Водночас, на думку прокурора, застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Слідчий підтримала вимоги клопотання у повному обсязі та твердження прокурора, просила суд задовольнити клопотання.
Захисник підозрюваного, яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вказала, що на думку захисту, ризики, наведені слідчим та прокурором, є недоведеними. Оскільки підозрюваний самостійно прийшов до слідчого. За твердженнями захисника, підозрюваному слід знайти військову частину, де останній зможе приходити військову службу. При цьому, на думку захисника, до підозрюваного слід застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки він буде самостійно з'являтися до слідчого.
Підозрюваний підтримав свого захисника та вказав, що ризики є недоведеними, хоча повідомлення про підозру є обґрунтованим.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що у провадженні Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №62025170030014740 від 30.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
12.01.2026 року о 21:10 годині в рамках кримінального провадження №62025170030014740 від 30.07.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації, солдату, курсанту 1-го навчального взводу 1-ої навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного того ж дня.
Відповідно до довідки від 13.01.2026 року та від 14.01.2026 року №39-13012026/12060 щодо перевірки відомостей про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є раніше судимим, востаннє: вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 28.10.2025 року за ч. 2 ст. 389 КК України засуджений до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, 6 (шість) місяців, вирок набрав законної сили станом на 30.12.2025 року.
Також відповідно до вироку Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06.02.2024 року, справа №336/5184/23, провадження №1-кп/336/488/2024, ОСОБА_5 було визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначене йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, поклавши на нього передбачені ст. 76 КК України обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, строк покарання рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання, речові докази: два антиперспіранти (дезодоранти) OLD SPIСE, що передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого - залишити потерпілому за належністю; диск лазерних систем зчитування з відеозаписами з камер спостереження магазину «Аврора» залишено у матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до вироку Запорізького апеляційного суду від 03.06.2024 року, справа №336/5184/23, провадження №11-кп/807/661/24, було частково задоволено апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_7 , та вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 лютого 2024 року відносно ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено в цій частині новий вирок, призначено ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 186 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 3 (трьох) років пробаційного нагляду, на підставі ст. 59-1 КК України покладені на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, а у решті вирок залишено без змін.
Вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06.02.2024 року, справа № 336/5184/23, провадження №1-кп/336/488/2024, набрав законної сили станом на 03.06.2024 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2024 року №256, наказано призначити солдата ОСОБА_5 на посаду курсанта 1-го навчального взводу 1-ої навчальної роти.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2024 року №311, наказано вважати таким, що не з'явився вчасно після лікування солдата ОСОБА_5 , курсанта 1-го навчального взводу 1-го навчальної роти військової частини НОМЕР_1 .
Доводи клопотання слідчого доводяться також безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду клопотання письмовими доказами: постановами, повідомленнями, витягами з ЄРДР, листами, матеріалами службового розслідування, актом службового розслідування відносно солдата ОСОБА_5 , витягом із наказу від 19.07.2024 року про призначення службового розслідування за фактом нез'явлення вчасно з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , рапортами, доповідями, довідками, дорученням, службовою та медичною характеристикою солдата ОСОБА_5 , направленням, аркушем бесіди, поясненнями, витягом із наказу від 23.07.2024 року №194 про результати службового розслідування, протоколом допиту підозрюваного.
Суд зазначає, що відповідно до статей 131, 132, 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 05:30 години 24.02.2022 року на території України було введено воєнний стан, який згодом було продовжено.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є, зокрема, тримання під вартою.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.
Також критерії обґрунтованості нагадав Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) від 10 грудня 2019 року, Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою. Не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак, те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину. Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналіз викладеного вище та встановлених у ході судового розгляду клопотання обставин кримінального провадження, дає слідчому судді підстави для висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали клопотання, досліджені у судовому засіданні, у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Вказаного висновку слідчий суддя дійшов, з огляду на обізнаність підозрюваного про тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим, характер кримінального правопорушення, те, що підозрюваний самовільно залишив військову частину з 19.07.2024 року та не виявляв бажання повернутися на місце військової служби, продовжувати її до 12.01.2026 року. Водночас суд вважає недоведеним ризик впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в рамках кримінального провадження, станом на момент судового розгляду клопотання, органом досудового розслідування не було допитано жодного свідка.
З огляду на приписи приведених вище норм, а також практику Європейського суду з прав людини, суд, беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з урахування попередньої поведінки підозрюваного; вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що підозрюваний є військовослужбовцем, раніше судимий, чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Також при обранні запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного (відсутність хронічних захворювань, які б були підставою для звільнення від подальшого відбування покарання), те, що підозрюваний не має протипоказань до утримання під вартою, відсутність міцних соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, те, що він переховувався від органу досудового розслідування, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
При цьому сторона захисту жодним чином не довела того, що більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, з урахуванням доведених стороною обвинувачення ризиків, може сприяти виконанню підозрюваним його процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні №62025170030014740 від 30.07.2025 року.
Слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, бере до уваги вимоги ч. 8 ст. 176 та п. 5 ч. 1 ст. 183, ч. 4 ст. 183 КПК України, за якою під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, та з урахуванням обставин, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави.
З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку про те, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків є застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись статтями 176, 177, 182, 183, 193, 194, 196 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030014740 від 30.07.2025 року, - задовольнити повністю.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 (шістдесят) днів у межах строку досудового розслідування, тобто до 12.03.2026 року включно без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання та контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Строк дії ухвали визначити до 12.03.2026 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 19.01.2026 року о 17:30 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1