Справа № 201/6708/25
Провадження № 2-а/201/17/2026
Іменем України
24 лютого 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправної та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Позивач, перебуваючи 18.05.2025 на залізничному вокзалі в м. Києві, рухався на транспортному засобі Nissan Qashqai, д.р.н. НОМЕР_1 на по вулиці Вокзальній, з якої повернув праворуч на Вокзальну площу. З правого боку дороги почалась дорожня розмітка 1.33 блакитного кольору для паркування. Він зупинив транспортний засіб на місці для паркування. Його транспортний засіб було евакуйовано. Постанову не отримував. Відповідно до інформації із застосунку «Київ цифровий» ним порушено пункт 15.9 е) Правил дорожнього руху в Україні (далі - ПДР), а саме, зупинений транспортний засіб ближче 30 метрів від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів. Вважає, що фотофіксація не підтверджує наявність в цьому місці посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів. На фотофіксації його транспортний засіб Nissan Qashqai, р.н. НОМЕР_1 , припаркований в зоні дії дорожньої розмітки 1.33. Дві таблички візуально не відповідають дорожнім знакам, що позначають зупинку маршрутних транспортних засобів.
Просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 18.05.2025 серія 2КІ №0000539848, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідач позовні вимоги не визнав. 15.12.2025 представник відповідала Садовський О.О. надав відзив на позовну заяву (а.с. 40 - 42), у якому вказав, що постановою від 18.05.2025 серії 2КІ № 0000539848 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за зупинку транспортного засобу Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_1 ближче 30м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушено пп. е) п. 15.9 та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП
Відповідно до п. 3.4. ГБН В.2.3-37641918-550:2018 Автомобільні дороги. Зупинки маршрутного транспорту. Загальні вимоги проектування, посадковий майданчик - майданчик з твердим покриттям призначений для очікування, посадки та висадки пасажирів маршрутного транспорту.
Відповідно до підпункту е) п. 15.9 Правил зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. Відповідно до підпункту а) п. 15.10 стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка. Відповідно до положень розділу 33 Правил: - знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом; - знак 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Позначає кінець посадкового майданчика автобуса. Відповідно до абз. 2 п. 2 порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пп. е) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
На матеріалах фотофіксації зображено транспортний засіб позивача, залишений в зоні дії знаку 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса», розмітку 1.17.1 жовтого кольору, яка відповідно до розділу 34 Правил використовується виключно для позначення зупинки маршрутних транспортних засобів. Також з матеріалів фотофіксації вбачається наявність знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса», а тому, будь-яка правова невизначеність в даному випадку відсутня. Як вбачається з матеріалів фотофіксації оскаржуваної постанови, транспортний засіб позивача розміщено на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів між знаками 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса» та 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Враховуючи, що транспортний засіб розміщено безпосередньо на посадковому майданчику - заміри відстані не проводились, оскільки порушення є очевидним та підтверджується матеріалами фотофіксації оскаржуваної постанови.
Таким чином, транспортний засіб суттєво перешкоджав дорожньому руху та створював загрозу безпеці руху в розумінні ст. 265-4 КУпАП.
Відповідно до п. 8.2 Правил дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Дорожня розмітка 1.33 позначає відведені майданчики для паркування транспортних засобів, розміщені вздовж проїзної частини вулиці, дороги за обумовлених умов (оплата за стоянку, обмежена тривалість стоянки, тільки для використання певною категорією користувачів).
Позивачем не доведено наявність знаків, які встановлюють умови для паркування за наявності розмітки 1.33. Позивач розмістив транспортний засіб під знаком 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса» та на розмітці 1.17.1 жовтого кольору, а тому - умисно порушив вимоги Правил. Позивачем не доведено здійснення вимушеної зупинки. Звертаємо увагу, що саме позивач не виконав обов'язок передбачений ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.5 Правил, а тому звинувачення суб'єктів владних повноважень є безпідставними, необгрунтованими та такими, що виходять за межі позовних вимог.
Позивач 22.12.2025 надав відповідь на відзив (а.с. 57 - 64), у якому вважав, що відповідач невірно кваліфікував правопорушення. Так, на ділянці дороги від повороту з вулиці Вокзальна на Вокзальну площу, де позивач зупинив транспортний засіб на відведеному майданчику для паркування позначеному дорожньою розміткою 1.33 відсутній посадковий майданчик в розумінні ПДР та ГБН В.2.3-37641918-550:2018 Автомобільні дороги. Зупинки маршрутного транспорту. Загальні вимоги проектування (далі - ГБН). Так, відповідно до пункту 6.3.1 ГБН посадковий майданчик на зупинках повинно бути підвищено на 0,2 м над поверхнею зупинкового майданчику. Поверхня посадкового майданчику повинна мати тверде покриття на довжину не меншу довжини зупинкового майданчика та ширину не менше ніж 2 м. Відстань від конструкцій автопавільйону для пасажирів до крайки проїзної частини повинна бути не менше ніж 2 м. Пунктом 3.2 ГБН визначено, що зупинковий майданчик - майданчик з твердим покриттям, влаштований для зупинки за межами проїзної частини автомобільної дороги. Пунктом 3.4 ГБН визначено, що посадковий майданчик - майданчик з твердим покриттям призначений для очікування, посадки та висадки пасажирів маршрутного транспорту. Пунктом 5.6 ГБН визначено, що довжину клину відгону на вході до зупинкового майданчику встановлюють не менше ніж 20 м, а на виході - не менше ніж 15 м. В обмежених умовах (гірська місцевість, забудована територія) довжину клину відгону на вході до зупинкового майданчику і на виході допускається зменшувати до 10 м. Додаток А до ГБН наводить приклади розміщення зупинок на яких чітко видно як виглядає зупинковий майданчик та посадковий майданчик.
З наданої відповідачем фотофіксації видно, що на ділянці дороги від повороту з вулиці Вокзальна на Вокзальну площу відсутній зупинковий майданчик. Пункт 15.9 е) ПДР встановлює заборону зупинки у двох взаємовиключних випадках: - ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів; - а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків, цей пункт допускає відсутність посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. На жодній з наданих відповідачем фотокарток не вбачається наявність посадкового майданчику.
У пунктах 3.4, 3.5, 3.6 ГБН В.2.3-218-550:2010 визначено, що зупинки маршрутного транспорту (зупинки) - це відповідно обладнані на автомобільних дорогах місця зупинок для автобусів загального призначення, тролейбусів та маршрутних таксі; зупинковим майданчиком є спеціально влаштований за межами проїзної частини дороги, на узбіччі, майданчик (напівмайданчик) з твердим покриттям для зупинки відповідних маршрутних транспортних засобів; посадковим майданчиком є ділянка з твердим покриттям примикає до зупинкового майданчика і вища за нього на 0,15 м - 0,25 м, призначені очікування і висадки пасажирів маршрутного транспорту. Згідно з пунктом 4.3 ГБН В.2.3-218-550:2010 основними елементами зупинок є: - зупинковий майданчик, який влаштовують на дорогах і на ділянках доріг у населеному пункті або зупинковий напівмайданчик, який допускається застосовувати за певних умов тільки в населеному пункті; - посадковий майданчик; - павільйон; - відповідні дорожні знаки, огородження та розмітка.
Відповідно до розділу 33 ПДР України «Дорожні знаки»: 5.41.1 «Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса. За межами населених пунктів знак може бути встановлений на павільйоні з боку прибуття маршрутних транспортних засобів. 5.41.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Знак може встановлюватися в кінці посадкового майданчика пункту зупинки автобуса. Зі змісту вказаних норм вбачається, що відповідні дорожні знаки є елементами саме зупинки маршрутного транспорту, як і посадковий майданчик. Водночас, аналіз диспозиції норми, установленої пунктом 15.9 «е» ПДР України, дає підстави для висновку про заборону зупинки ближче 30 м саме від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а не власне зупинки маршрутних транспортних засобів.
Тоді як наявність дорожніх знаків - це елемент саме зупинки маршрутних транспортних засобів, а не посадкових майданчиків. Таким чином позивач не міг допустити порушення, зазначене в оскаржуваній постанові як: «Транспортний засіб зупинено ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів», у зв'язку з тим, що такий майданчик на цій ділянці дороги відсутній, що підтверджується фотофіксацією.
Законодавець у пункті 15.9 е) ПДР розділив умови настання заборони: перша частина - ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів (у випадку позивача транспортний засіб стоїть далі 30 встановлених метрів, в межах виділеного дорожньою розміткою місця для паркування). При цьому, цей пункт не містить заборони щодо зупинки ближче 30 метрів з обох боків від паркувального майданчика; друга частина - а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Тобто, у разі наявності паркувального майданчика - відсутня заборона щодо зупинки одразу за паркувальним майданчиком.
Також зазначив, що на фотокартці 1 зображено транспортний засіб позивача, який стоїть на виділеному дорожньою розміткою 1.33 місці для паркування. На фотокартці 2 видно початок місця для паркування і напівзатерта розмітка жовтого кольору. На фото 1 чітко видно позаду машини кінець виділеного місця для паркування. При цьому на фото 2 в напрямку видимості до залізничного вокзалу, відсутні виділені синім кольором місця для паркування. Тобто, машина позивача була припаркована на першому місці для паркування позначеному дорожньою розміткою 1.33. При цьому, коли позивач здійснював зупинку транспортного засобу на виділене місце для паркування, то праворуч та ліворуч від машини позивача вже були зупинені транспортні засіб, тому машина позивача трохи зміщена на місці для паркування.
Позивач надав додаткові пояснення (а.с. 65 - 67), якими просив позовні вимоги задовольнити.
Рух справи.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 справа передана за підсудністю до Заводського районного суду міста Кам'янського.
Ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського від 02.10.2025 справа повернута до Соборного районного суду міста Дніпра.
Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 14.11.2025 позовна заява залишена без руху.
26.11.2025 позивач усунув недоліки позову.
Ухвалою судді від 01.12.2025 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Категорія адміністративного позову підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п.20 ч.1 ст.4, ч.2 ст. 12, ст. ст. 257, 286 КАС України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000539848 від 18.05.2025 (м. Київ) головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Волошина Олексія Анатолійовича притягнуто ОСОБА_1 , 09.10.1964, до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн., який користувався транспортним засобом Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_1 , 18 травня 2025 року о 15 год. 36 хв. на (в) пл. Вокзальна, 1 в м. Києві. Транспортний засіб зупинений ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушено пункт 15.9 е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП (а.с. 52).
Технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксаціїю правопорушення: АРМ інспектора.
Відповідачем надана фіксація порушення (а.с. 45 - 51).
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Положеннями ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачено настання відповідальності в разі, зокрема, порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно з п. 15.9 е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зупинка забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Відповідач стверджує, що на матеріалах фотофіксації транспортний засіб позивач, залишений в зоні дії знаку 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса», розмітку 1.17.1 жовтого кольору, яка відповідно до розділу 34 Правил використовується виключно для позначення зупинки маршрутних транспортних засобів. Також зафіксовано знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Транспортний засіб позивача розміщено на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів між знаками 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса» та 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Транспортний засіб розміщено безпосередньо на посадковому майданчику - заміри відстані не проводились, оскільки порушення є очевидним та підтверджується матеріалами фотофіксації оскаржуваної постанови. Таким чином, транспортний засіб суттєво перешкоджав дорожньому руху та створював загрозу безпеці руху в розумінні ст. 265-4 КУпАП.
Суд зазначає, що ПДР не дають визначення поняття зупинкових майданчиків, однак п. 8.9 ДБН чітко вказує, що в місцях зупинок транспорту загального користування належить передбачати зупинові, посадкові майданчики, а при необхідності, павільйони. Ширину зупинкових майданчиків слід призначати на дорогах І-ІІ категорії 3,73 м, ІІІ- 3,5 м., і ІV-V - 3 м. Зупинкові майданчики слід відділяти від основної смуги руху по довжині майданчика на автомобільних дорогах І-ІІ категорії розділювальною смугою завширшки 0,75 м, а на дорогах ІІІ- ІV категорій - 0,5 м. На дорогах V категорії необхідно передбачити заїздні кишені і відокремлювати їх від основної смуги руху суцільною лінією розмітки.
Пункт 15.9 е) ПДР, на який посилається відповідач, передбачає обов'язкову наявність дорожнього знаку «Місце зупинки автобуса» як при наявності зупиночних площадок, так і без них.
Знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом.
Знак 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Позначає кінець посадкового майданчика автобуса.
На фотофіксації наявний як знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса», так і знак 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Між знаками є розмітка 1.17.1 (жовтого кольору), яка позначає зупинку маршрутних транспортних засобів.
На досліджених в фотографіях видно, що транспортний засіб позивача Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_1 , дійсно стоїть на розмітці 1.17.1 (жовтого кольору), тобто, безпосередньо на зупинці маршрутних транспортних засобів, між знаками 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса» (початок посадкового майданчика автобуса) і 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса» (кінець посадкового майданчика автобуса) (а.с. 47).
Суд, зважаючи на фіксацію порушення, не погоджується із наданою відповідачем його кваліфікацією. Як вказує відповідач, посилаючись на фотофіксацію, транспортний засіб розміщено безпосередньо на посадковому майданчику, тому й заміри відстані не проводились. Однак у постанові порушення кваліфіковане як «зупинка ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів», що не відповідає дійсним обставинам справи.
Суд звертає увагу, що наведені ним норми 3.4, 3.5, 3.6 Галузевих будівельних норм (ГБН) В.2.3-218-550:2010 стосуються зупинкового майданчику, а не посадкового.
Також суд погоджується із доводами позивача про те, що дорожні знаки означають зупинки маршрутних транспортних засобів, а не посадкових майданчиків. Відтак, кваліфікація порушення як «Транспортний засіб зупинено ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів» є невірною, оскільки такий майданчик на дорозі відсутній, що підтверджується фотофіксацією.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що транспортний засіб позивача суттєво перешкоджав дорожньому руху та створював загрозу безпеці руху в розумінні ст. 265-4 КУпАП, оскільки на фото зображено ряд інших транспортних засобів які стоять поруч зліва і справа від транспортного засобу позивача на дорожній розмітці для зупинки автобуса, але відповідач необґрунтовано стверджує, що саме автомобіль позивача створює небезпеку руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем не надано доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, виконання посадовою особою дій в дотримання вимог ст. 280 КУпАП, забезпечення всебічного та повного з'ясування обставин, що підлягають встановленню та дослідженню при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а отже наявні підстави для скасування спірної постанови.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справах про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП за постановою про накладення адміністративного стягнення підлягає закриттю.
Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору.
Згідно із ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради понесені позивачем ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,50 грн. (а.с. 37), що є мінімальною ставкою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 245, 286 КАС України, суддя,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправної та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000539848 від 18 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 34926981) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 484,50 грн.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.С. Наумова