Справа № 201/2367/26
Провадження № 1-кс/201/647/2026
24 лютого 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання cлідчого 2 відділу 1 відділення слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024130000000393 від 09.07.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024130000000393 від 09.07.2024 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на:
-квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 63,8, житлова площа (кв.м): 37,1, частка власності:1/2, реєстраційний номер майна: 1012638;
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що приблизно на початку серпня 2023 року (більш точні дата та час з об'єктивних причин не встановлено) ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, діючи умисно, з метою переслідування своїх особистих інтересів, маючи умисел на обрання депутатом до незаконного органу влади, створенному на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільно подала свою кандидатуру в депутати, в результаті чого, «Виборчим об'єднанням «Луганське регіональне відділення політичної партії «Ліберально-демократична партія Росії» (мовою оригіналу: «Избирательным объединением «Луганское региональное отделение политической партии «Либерально-демократическая партия России») була висунута як кандидат в депутати до так званої «Ради міського округу міста Рубіжне першого скликання» (мовою оригіналу: «Совета городского округа города Рубежное первого созыва»).
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на обрання депутатом до незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, на початку серпня 2023 року ОСОБА_5 , знаходячись на тимчасово окупованій території м. Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області (більш точної адреси з об'єктивних причин не встановлено), добровільно зареєструвалась від «політичної партії «Ліберально-демократична партія Росії» кандидатом в депутати до так званої «Ради міського округу міста Рубіжне першого скликання» (мовою оригіналу: «Совета городского округа города Рубежное первого созыва».
У період з 01 по 10 вересня 2023 року, відповідно до законодавства РФ та так званої «ЛНР», на тимчасово окупованій території Луганської області проведено незаконні «вибори депутатів Народної Ради Луганської Народної Республіки першого скликання та вибори депутатів представницьких органів муніципальних утворень Луганської Народної Республіки першого скликання» (мовою оригіналу: «выборы депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики первого созыва и выборы депутатов представительных органов муниципальных образований Луганской Народной Республики первого созыва»).
За результатами вищевказаних незаконних виборів представниками так званої «виборчої комісії ЛНР» - вибори депутатів до так званої «Ради міського округу міста Рубіжне першого скликання» (мовою оригіналу: «Совета городского округа города Рубежное первого созыва»), яка відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є незаконним органом, тобто створеним (обраним) у порядку, не передбаченому законом, визнані такими, що відбулися.
18 вересня 2023 року рішенням так званої «Територіальної виборчої комісії міста Рубіжне» (мовою оригіналу: «Териториальной избирательной комиссией города Рубежное») № 18/108, ОСОБА_5 ,, зареєстровано як обраного депутата так званої Ради муніципального округу міста Рубіжне першого скликання» (мовою оригіналу: «Совета городского округа города Рубежное первого созыва»), тобто остання за власною згодою був добровільно обрана депутатом до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території м. Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області, а саме окупаційної адміністрації держави-агресора - так званої Ради муніципального округу міста Рубіжне першого скликання» (мовою оригіналу: «Совета городского округа города Рубежное первого созыва»).
Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється в добровільному обранні до незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
09.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, у власності ОСОБА_5 перебуває:
-квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 63,8, житлова площа (кв.м): 37,1, частка власності:1/2, реєстраційний номер майна: 1012638;
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, санкцією якої передбачене покарання у вигляді конфіскації майна, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України для конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч. 5 ст. 111-1 КК України зазначене кримінальне правопорушення карається позбавленням волі на строк до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
На підставі викладеного, з метою конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні, керуючись ст. ст. 40, 131-132, 170-171 КПК України, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється в добровільному обранні до незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
09.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Також було встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, у власності ОСОБА_5 перебуває:
-квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 63,8, житлова площа (кв.м): 37,1, частка власності:1/2, реєстраційний номер майна: 1012638;
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваної, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваній та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170,171,173,309,376,404,405,407,418,422 КПК України, слідчий суддя
Клопотання cлідчого 2 відділу 1 відділення слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024130000000393 від 09.07.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 а саме на:
-квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 63,8, житлова площа (кв.м): 37,1, частка власності:1/2, реєстраційний номер майна: 1012638;
Заборонити розпоряджатися, користуватися та відчужувати вказане майно на час досудового розслідування та судового розгляду.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1