19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 521/9426/23
провадження № 51-1844км25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023231040000372, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Строк покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з 22 квітня 2024 року, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_8 зараховано у строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення із 16 лютого 2023 року по 21 квітня 2024 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Включено інформацію про ОСОБА_8 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 12 лютого 2023 року у вечірній час доби, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , достовірно знаючи про те, що малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла 14 років та є рідною дочкою його колишньої співмешканки ОСОБА_10 , діючи умисно, з мотивів сексуального характеру і з метою задоволення власної статевої пристрасті, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився в її малолітньому віці та неможливості через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_9 вчинив із нею дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло потерпілої, з використанням пальців рук, у результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді двох саден у ділянці зовнішніх статевих органів, що належать до легких тілесних ушкоджень.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2025 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані вирок і ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях, а пред'явлені стороною обвинувачення докази жодним чином не підтверджують вини ОСОБА_8 у скоєному.
Вважає, що місцевий суд допустив порушення принципів рівності та змагальності сторін, не надав належної оцінки показанням обвинуваченого і залишив без відповідної уваги версію сторони захисту про погану чутливість та рухливість пальців ОСОБА_8 унаслідок травми рук, що виключає можливість здійснення засудженим тих дій, які йому інкриміновані. Також, захисник стверджує, що суд проігнорував імовірність отримання малолітньою потерпілою тілесних ушкоджень через власну необачність у ході гігієнічних процедур.
Крім того, сторона захисту наголошує на тому, що диск із відеозаписом допиту малолітнього свідка ОСОБА_11 не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України; місцевий суд безпосередньо не дослідив диск з даними про листування потерпілої ОСОБА_9 , а клопотання сторони захисту про допит експерта та свідка залишилося без уваги.
У свою чергу, апеляційний суд не надав відповіді на усі доводи апеляційної скарги захисника, формально погодився з висновками місцевого суду та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор просить залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні, оскільки судові рішення є законними й обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
З будь-яких інших приводів касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій та здійснює перегляд рішень з огляду на ті фактичні обставини кримінального провадження, які були встановлені цими судами.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він переважно посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та просить дати доказам іншу оцінку з точки зору їх достовірності, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Натомість указані обставини, на які посилалася сторона захисту в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, не встановивши порушень, передбачених статтями 410, 411 КПК України, залишив вирок без змін, зазначивши мотиви ухвалення свого рішення. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеними в судовому рішенні мотивами, з яких ці доводи було відхилено.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За вимогами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з положеннями ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_8 винуватим за ч. 4 ст. 152 КК України, дійшов висновку, що досліджені докази в сукупності переконливо свідчать про те, що він вчинив зґвалтування щодо особи, яка не досягла 14 років, за обставин, указаних у вироку, адже низкою як прямих, так і непрямих доказів доведено його винуватість у цьому кримінальному правопорушенні поза розумним сумнівом, а будь-яке інше пояснення встановлених обставин події відсутнє.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок у межах доводів апеляційної скарги захисника, перевірив обставини, встановлені судом першої інстанції, і дійшов правильного висновку, що докази, які були досліджені місцевим судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України та покладені в основу вироку, а саме:
- показання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 про обставини, за яких вітчим ОСОБА_8 неодноразово проти її волі торкався її грудей та статевих органів;
- показання свідка ОСОБА_12 , бабусі потерпілої, яка повідомила, що онука жалілася на обвинуваченого, оскільки той неодноразово гладив руками її статеві органи;
- показання законного представника неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_13 , яка наголосила, що дитину взято на облік у службі по справах дітей, як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах; сім'я також знаходиться під постійним контролем з боку відповідних служб;
- показання психолога ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні зазначила, що дитина під час своїх пояснень в судовому засіданні поводилася адекватно, відповідно до свого віку та обставин, в яких перебуває, не вигадує обставин в яких перебувала, може про таке сказати лише, якщо вона таке бачила або це відбувалося з нею;
- дані допиту в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України малолітнього свідка ОСОБА_11 , в ході якого останній повідомив, що неодноразово був очевидцем того, як батько ОСОБА_8 приставав до ОСОБА_9 , як до дорослої жінки, заходив у душ і в цей час сестра говорила відчепитися від неї;
- дані протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15 лютого 2023 року, за якими ОСОБА_10 (мати) повідомила, що її співмешканець ОСОБА_8 розбещує малолітню ОСОБА_9 ;
- дані висновку судово-медичної експертизи № 52 від 16 лютого 2023 року, що підтверджують виявлення в ОСОБА_9 двох саден у ділянці зовнішніх статевих органів, які виникли від травматичних дій тупими предметами за 5-6 днів до проведення освідування, належать до легких тілесних ушкоджень. Дівоча пліва без ушкоджень. Стан дівочої пліви, розмір її отвору не дозволяє виконання з нею статевого акту.
- дані висновку судово-медичної експертизи за матеріалами справи № 16/52 від 17 лютого 2023 року, за якими не виключається виникнення в неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 тілесних ушкоджень статевих органів від травматичного впливу пальцями рук іншої людини в ніч з 12 на 13 лютого 2023 року;
- дані висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи № 032/03.2023, які свідчать про те, що ОСОБА_9 з урахуванням її вікових, індивідуально-психологічних особливостей особистості, психічного стану під час досліджуваних подій в обмеженому ступені могла розуміти характер скоєних стосовно неї дій і не могла чинити їм опір;
у сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, за обставин, вказаних у вироку. Такий висновок суду достатньо мотивований і ґрунтується на даних, які апеляційний суд належним чином перевірив та змістовно навів в ухвалі.
Перевіривши всі версії сторони захисту, які зводяться до непричетності ОСОБА_8 до інкримінованого злочину, суди вмотивовано визнали їх неспроможними як такі, що спростовані належними та допустимими доказами.
Показання ОСОБА_8 суперечать показанням малолітньої потерпілої, неповнолітнього свідка, а також іншим письмовим доказам. Показання законного представника неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_10 , яка вже під час судового розгляду змінила свої показання і намагалася переконати суд, що оговорила обвинуваченого, суди також обґрунтовано оцінили критично через їх непослідовність: спочатку ОСОБА_10 стверджувала, що ОСОБА_8 неодноразово домагався її дочки, а потім пояснила, що неповнолітня ОСОБА_9 все це вигадала та дала пояснення проти обвинуваченого, бо так сказала психолог.
Та обставина, що неповнолітня ОСОБА_9 в ході судового розгляду змінювала свої показання і на прохання матері намагалася виправдати дії ОСОБА_8 не може бути підставою для виправдання обвинуваченого як про це стверджує захисник. Суд критично оцінив такі показання, оскільки вони суперечать представленим стороною обвинувачення письмовим доказам, у тому числі висновкам експертних досліджень. Неналежне батьківське піклування призвело до того, що малолітня дитина у своєму житті вимушена була пережити сексуальне насилля, а відсутність належної підтримки з боку матері призвело до того, що вона намагалася самостійно себе захистити та водночас погоджуватися з матір'ю, що призвело до зміни показань у судовому засіданні.
Більше того, у своїх висновках психолог обґрунтовано вказала, що дитина не вигадує обставин, у яких перебувала, і може про таке розказати тільки тому, що це дійсно пережила.
Що стосується версії ОСОБА_8 про те, що він просто обіймав потерпілу, гладив її з метою заспокоїти під час обстрілів та через слабку чутливість рук міг не відчути дотик до статевих органів, то така свого підтвердження під час судового слідства не знайшла.
Порушень визначеного процесуальним законом порядку збирання та подання доказів, на підставі яких суд установив факт наявності оспорюваного суспільно небезпечного діяння і винуватість ОСОБА_8 у його вчиненні, колегія суддів під час перевірки справи не виявила.
У касаційній скарзі захисник наголошує, що досліджений місцевим судом диск із відеозаписом допиту малолітнього свідка ОСОБА_11 не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а тому його не можна брати до уваги.
Статтею 290 КПК України встановлено процедуру відкриття матеріалів досудового розслідування, відповідно до якої прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні.
Це забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті та надає стороні захисту можливість ознайомитися з доказами сторони обвинувачення і підготувати правову позицію, що буде обстоюватися у змагальній процедурі під час майбутнього судового розгляду.
Таким чином, на орган досудового розслідування покладено обов'язок надати сторонам майбутнього судового розгляду право безперешкодно реалізувати можливість ознайомитися з матеріалами досудового розслідування (на їх вимогу), однак він не зобов'язаний здійснювати таке ознайомлення в обов'язковому порядку за відсутності відповідної ініціативи сторони.
За матеріалами кримінального провадження встановлено, що стороні захисту відкрито всі матеріали досудового розслідування в трьох томах, які, крім іншого, містять дані щодо проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень. Отже, підозрюваний і його захисник не були позбавлені можливості реалізувати своє право на ознайомлення з усіма матеріалами, зокрема даними допиту неповнолітнього ОСОБА_11 .
Також сторона захисту вказує, що, на її думку, у цьому провадженні мало місце порушення принципів змагальності сторін та безпосередності дослідження показань, оскільки свідок ОСОБА_11 безпосередньо під час судового слідства не допитувався.
Ці аргументи є неспроможними з огляду на таке.
Положеннями ч. 4 ст. 95 КПК України визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
За приписами ч. 11 ст. 615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
З матеріалів справи вбачається, що з огляду на безпекову ситуацію на території Херсонської області під час досудового розслідування допит ОСОБА_11 проводився слідчим, із залученням законного представника та психолога. Показання свідка зафіксовані на електронному носієві інформації, який є невід'ємним додатком до протоколу допиту.
Колегія суддів касаційного кримінального суду погоджується із тим, що перехресний допит особи, що дає показання проти обвинуваченого, є однією з фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду.
У той же час Суд звертає увагу на особливості провадження щодо малолітніх свідків і потерпілих. Низка міжнародних договорів, ратифікованих Україною, і документи міжнародних органів, до яких належить Україна, надають особливе значення забезпеченню інтересів дитини під час кримінального процесу. Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до Керівних принципів ООН щодо судочинства у питаннях дітей-жертв і дітей-свідків злочинів кожна дитина має право на першочергову увагу якнайкращому забезпеченню своїх інтересів, включаючи право на захист і можливість гармонійного розвитку.
Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, вимагають від Держав-учасниць гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їм приділялась першочергова увага в усьому, що стосується або зачіпає їх інтереси.
Пункт (е) ч. 1 ст. 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства передбачає, серед іншого, що кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення якомога меншої кількості опитувань і настільки, наскільки це є вкрай необхідним для цілей кримінального провадження.
Відповідно до п. 49 Віденських керівних принципів держави повинні перевірити, оцінити і поліпшити, якщо це необхідно, стан доказового і процесуального права, що регулює становище дітей-свідків злочинів, аби у повному обсязі забезпечити захист їхніх прав, і що слід намагатися, наскільки можливо, не допускати прямих контактів між дитиною-жертвою і правопорушником під час процесу розслідування і кримінального переслідування, а також в ході судових слухань. Пункт 50 того ж документу визначає, що Держави мають розглянути питання про внесення змін, якщо в цьому є потреба, до своїх кримінально-процесуальних кодексів, щоб дозволити, зокрема, зняття показань дитини-свідка на відеоплівку і представлення їх до суду як офіційно визнаного доказу. Зокрема, службовцям поліції і прокуратури, суддям слід понад усе враховувати інтереси дитини, наприклад, під час поліцейських операцій і опитування дітей-свідків.
Наведене в сукупності свідчить про обґрунтованість рішення місцевого суду обмежитися відтворенням показань малолітнього свідка ОСОБА_11 , які ним надано під час досудового розслідування.
Доводи сторони захисту про те, що суд послався на диск, у якому зафіксовано листування між потерпілою ОСОБА_9 та абонентом « ОСОБА_15 » з месенджера «Телеграм», і цей носій у ході судового слідства не досліджувався, а тому наведені фактичні дані також не можна брати до уваги, є неспроможними.
Із досліджених журналів судових засідань вбачається, що місцевий суд дослідив протоколи огляду від 16 лютого та 21 березня 2023 року, у яких зафіксовано листування з абонентом « ОСОБА_15 » під номером НОМЕР_2 та власником аккаунту з іменем « ОСОБА_16 » під номером НОМЕР_1 . У видаленому діалозі наявне смс-повідомлення від користувача акаунту з іменем « ОСОБА_16 » до користувача з іменем « ОСОБА_15 », а саме: «привет, я сказала тронешь їх хоть пальцем - сверну голову ясно, понятно». Диск, на якому зберігається вказана викачана із телефону інформація, переглянути в судовому засіданні не виявилося можливим із технічних причин. У той же час сторона захисту не стверджувала, що протоколами огляду зафіксовано хибний зміст листування вказаних абонентів.
Доводи захисника про безпідставну відмову судів в задоволенні клопотання про допит експерта для встановлення чи могла потерпіла сама завдати собі ушкоджень статевих органів, які стосуються неповноти судового розгляду, не підлягають перевірці в порядку касаційної процедури, оскільки виходять за межі визначених кримінальним процесуальним законом повноважень суду касаційної інстанції під час перегляду судових рішень.
За матеріалами кримінального провадження встановлено, що суди не вбачали необхідності в допиті експерта, оскільки у відповідному клопотанні сторони захисту не наведено обґрунтованих підстав для цього, водночас сама собою відмова в задоволенні такого клопотання не суперечить положенням ч. 1 ст. 356 КПК України, якими передбачено право, а не обов'язок суду викликати експерта для роз'яснення висновку, а тому жодним чином не може свідчити про упередженість під час розгляду цього кримінального провадження, як про це вказує сторона захисту.
Із цих же підстав Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про відмову викликати й допитати вже як свідка ОСОБА_10 з метою спростувати пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення. Крім того, слід наголосити на тому, що ОСОБА_10 залучалася до провадження як законний представник малолітньої потерпілої, допитувалася із цього приводу і цим фактичним даним суд надав ґрунтовну оцінку.
На противагу аргументам сторони захисту, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та в порядку, визначеному ст. 405 КПК України, перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони захисту та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до ст.419 цього Кодексу мотиви на їх спростування. Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає приписам статей 370, 419 КПК України, а доводи про допущені під час перегляду вироку місцевого суду процесуальні порушення є надуманими.
Мотиви незгоди сторони захисту з оцінкою доказів і судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення було постановлено з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність.
Призначене ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 152 КК України є співмірним характеру вчинених ним дій, їх небезпечності, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу винного. Розмір покарання відповідає принципу індивідуалізації, відповідно до якого суд на основі оцінки низки загальних і спеціальних критеріїв, зазначених у законі, визначив особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення засудженого і приватної превенції.
Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3