17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 449/287/25
провадження № 51-2873 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 14 травня 2025 року та Львівського апеляційного суду від 26 червня 2025 року стосовно
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Тучапи Городоцького району
Львівської області, який зареєстрований та
проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ст. 46 КК у зв'язку з примиренням з потерпілою.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Перемишлянський районний суд Львівської області ухвалою від 14 травня 2025 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 червня 2025 року, звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 КК, на підставі ст. 46 КК у зв'язку з примиренням винного з потерпілою; кримінальне провадження - закрив.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
23 вересня, 09 жовтня та 28 жовтня 2024 року ОСОБА_6 учинив психологічне домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_7 , за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Попри це 08 грудня 2024 року о 14:00 ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання у с. Липівці Львівського району Львівської області, знову вчинив психологічне домашнє насильство стосовно дружини ОСОБА_7 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_6 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що, звільняючи ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 КК, на підставі ст. 46 КК у зв'язку з примиренням з потерпілою, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували кримінальний закон та не врахували того, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення є умисним нетяжким злочином, що виключає його звільнення від кримінальної відповідальності за вказаною нормою закону.
Крім того, прокурор у скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перемишлянський районний суд Львівської області ухвалою від 14 травня 2025 року звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 КК, на підставі ст. 46 КК у зв'язку з примиренням винного з потерпілою; кримінальне провадження - закрив.
Свій висновок про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності суд першої інстанції обґрунтував тим, що інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ст. 1261 КК, відноситься до кримінальних проступків, ОСОБА_6 уперше притягується до відповідальності та примирився з потерпілою, яка не має до нього претензій.
Прокурор, не погодившись із цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, із наведенням відповідних доводів, просив його скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2025 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Проте колегія суддів не може погодитись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Статтею 46 КК передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Стаття 1261 КК передбачає кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства - кримінального правопорушення, яке є умисним нетяжким злочином (ч. 4 ст. 12 КК).
Відтак за встановлених судами обставин звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК виключається.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність.
Тому оскаржувані ухвали підлягають скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 14 травня 2025 року та Львівського апеляційного суду від 26 червня 2025 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3