24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 203/7740/23
провадження № 61-1791ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
12 лютого 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 13 січня 2026 року у справі № 203/7740/23.
За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
І. Щодо зазначення підстав касаційного оскарження
Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої
статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення.
Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі має бути зазначена конкретна норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду, не конкретизує щодо застосування якої саме норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній такий висновок.
При цьому підстава скасування судового рішення, визначена пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази), застосовується виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав (підстави) касаційного оскарження, передбачених (передбаченої) пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Таким чином посилання на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України вимагає одночасного обґрунтування однієї (або кількох, якщо вони не є взаємовиключними) підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
ІІ. Щодо сплати судового збору
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги до касаційної скарги додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д., відповідно до якого, з урахуванням заяви від 04 червня 2024 року про зміну предмета позову, просила:
1) визнати недійсним договір дарування квартири
АДРЕСА_1 , від 14 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д., та зареєстрований у реєстрі за № 49;
2) визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,4 кв. м, здійснену приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л. Д. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2556843912020, номер відомостей про речове право: 46168408);
3) визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62856833 від 14 січня 2022 року, приватний нотаріус Фаст Л. Д., Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,4 кв. м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2556843912020, номер відомостей про речове право: 46168408).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня
2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі заявниця просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги фізичною особою на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 1 січня 2023 року - 2 684 гривні, а отже 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 073,60 гривні.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 1 січня 2024 року - 3 028 гривень, а отже 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 211,20 гривень.
Таким чином, розмір судового збору за подану касаційну скаргу становить 5 373,44 грн (1 211,20 грн + (1 073,60 грн х 2) х 200% х 0,8).
Разом із касаційною скаргою надано квитанцію від 11 лютого 2026 року про сплату судового збору в сумі 1 717,76 грн.
Розмір недоплати складає 3 655,68 грн.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом:
1) подання уточненої касаційної скарги із зазначенням у ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз'яснень викладених в цій ухвалі.
У разі подання уточненої касаційної скарги через підсистему Електронний суд заявниця має надати докази надсилання копії касаційної скарги до електронних кабінетів іншим учасникам справи або докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не зареєстровані в системі Електронний суд та не мають передбаченого законом обов'язку реєстрації електронного кабінету.
2) надання документу про доплату судового збору у розмірі 3 655,68 грн.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі
№ 203/7740/23 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович