24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 485/942/25
провадження № 61-1650ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Третьяк Гаіни Олександрівни, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 січня 2026 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт», товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт» (далі - ТОВ «Ютс-Агропродукт»), товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» (далі - ТОВ «Перемога-Плюс»), в якому просив суд: 1) розірвати договір оренди земельної ділянки площею 7,5425 га, кадастровий номер 4825783700:05:000:0046,
від 30 січня 2018 року, укладений між ним та ТОВ «Ютс-Агропродукт», у редакції додаткової угоди від 4 листопада 2021 року, з урахуванням продажу права оренди ТОВ «Перемога-Плюс»; 2) стягнути з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» заборгованість з орендної плати за 2022-2024 роки у загальному розмірі 51 835,65 грн.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 вересня
2025 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 7,5425 га, кадастровий номер 4825783700:05:000:0046, укладений між ТОВ «Ютс-Агропродукт» та ОСОБА_1 , від 30 січня 2018 року (у редакції додаткової угоди від 04 листопада 2021 року
№ 3500082-7 до договору оренди землі), право оренди за яким перейшло до
ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі договору від 17 квітня 2025 року № 1704/25-21.
Стягнуто з ТОВ «Ютс-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованості
зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 30 січня
2018 року за 2023-2024 роки у розмірі 34 557,10 грн та 1 130,45 грн судового збору.
Стягнуто з ТОВ «Перемога-Плюс» на користь ОСОБА_1 у розмірі 484,48 грн судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 січня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Ютс-Агропродукт» задоволено. Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2025 рокуу частині задоволення позовних вимог скасовано. Ухвалено у цій частині нове судове рішення, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
06 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Третьяк Г. О., шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду
від 14 січня 2026 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати,
а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 вересня
2025 рокузалишити в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі
ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення у справі за позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки.
З матеріалів касаційного провадження та судових рішень у справі встановлено, що за умовами договору оренди землі від 30 січня 2018 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 14 590,16 грн за рік оренди.
За приписами пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Ціна позову у даній справі становить 51 835,65 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 328,00 х 30= 99 840,00 грн).
Зазначена справа є малозначноюсправою відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та судову практику у цій категорії справ.
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктами а),
в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення
у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як така практика Верховного Суду сформована і є сталою. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди заявника з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника ((підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що
є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
З урахуванням наведеного, оскільки представником ОСОБА_1 - адвокатом Третьяк Г. О., подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі:
справі ціна позову в якій не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника
ОСОБА_1 - адвоката Третьяк Гаіни Олександрівни, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт», товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Г. В. Коломієць
Ю. В. Черняк