17 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 331/24/22
Провадження № 61-10509св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шоніної Олени Валеріївни на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (раніше - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) від 25 березня 2025 рокув складі судді Шалагінової А.В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року в складі колегії суддів Подліянової Г. С., Онищенко Е. А., Кочеткової І. В.
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюка Дениса Петровича, заінтересована особа - ОСОБА_2 , та
Короткий зміст скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність та дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюка Д. П. (далі - державний виконавець), у якій просила:
визнати бездіяльність державного виконавця щодо ненаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2023 року № НОМЕР_1 відповідно до статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) неправомірною;
визнати неправомірними і скасувати: вимогу державного виконавця від 28 листопада 2023 року № 79898/5, постанову про накладення штрафу від 28 листопада 2023 року, постанову про накладення штрафу від 28 лютого 2024 року, постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 28 лютого 2024 року, подання про вчинення кримінального правопорушення від 29 лютого 2024 року, постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 лютого 2024 року;
зобов'язати державного виконавця повернути грошові кошти, стягнуті на підставі постанов про накладення штрафу та про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Зазначала, що про наявність виконавчого провадження вона та її представник не знали, копію постанови про виконавче провадження, вимоги державного виконавця та інші документи не отримували. Лише 19 квітня 2024 року після направлення адвокатського запиту її представник ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
25 березня 2025 року ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (раніше - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) поновлено строк для подання до суду скарги на дії та бездіяльність державного виконавця. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції керувався тим, що представником ОСОБА_1 не доведено, що дії державного виконавця є незаконними, а її права були порушені внаслідок незаконних дій державного виконавця під час здійсненняпримусового виконання судового рішення про забезпечення спілкування малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 в телефонному режимі відео- та аудіозв'язку, зокрема в месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp п'ять разів на тиждень, а також повідомлення його про місцеперебування, стан здоров'я, умови проживання, харчування дитини.
08 липня 2025 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (раніше - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) від 25 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця щодо ненаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2023 року № НОМЕР_1, визнання неправомірною і скасування вимоги державного виконавця від 28 листопада 2023 року № 79898/5, визнання неправомірним і скасування подання про вчинення кримінального правопорушення від 29 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, визнання неправомірною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про зобов'язання державного виконавця повернути стягнуті грошові кошти - змінено з урахуванням мотивів, викладених в постанові апеляційного суду.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (раніше - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) від 25 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними і скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 28 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; про визнання неправомірною і скасування постанови про накладення штрафу від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про визнання неправомірною і скасування постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 скасовано.
Провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 в частині визнання дій неправомірними і скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 28 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; про визнання неправомірною і скасування постанови про накладення штрафу
від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про визнання неправомірною і скасування постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 закрито.
Роз'яснено заявниці, що в разі закриття судом апеляційної інстанції провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України) суд за її заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Апеляційний суд керувався тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2023 року № НОМЕР_1 за виконавчим документом, яким є ухвала суду від 26 липня 2022 року,направлена боржнику рекомендованим поштовим відправленням 19 жовтня 2023 року за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 на підтвердження чого надано список рекомендованих відправлень від 19 жовтня 2023 року № 171 (т. 1, а. с. 173). Ця адреса також зазначена представником ОСОБА_1 в скарзі на дії/бездіяльність органу примусового виконання, та в апеляційній скарзі. Отже, відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, яка була вказана у виконавчому листі, свідчить про належне повідомлення боржника щодо примусового виконання судового рішення.
Суд вказав, що ОСОБА_1 не доведено факту добровільного виконання ухвали суду, що є виконавчим документом, жодні дії, спрямовані на виконання ухвали, нею не вживалися, а, отже, державним виконавцем правомірно направлено до відділу поліції подання про вчинення боржницею кримінального правопорушення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вимоги скарги про вчинення дій щодо повернення незаконно стягнутих коштів не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги випливають з правовідносин, які стосуються реалізації права заявниці на захист майнових прав, що не можуть вирішуватися в межах розгляду скарги на дії державного виконавця.
Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Манделюк Д.П. від 28 листопада 2023 року про накладення штрафу, від 28 лютого 2024 року про накладення штрафу, від 28 лютого 2024 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, однак оскарження постанови виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції помилково розглянув скаргу ОСОБА_1 в зазначеній частині вимог у порядку цивільного судочинства, тому ухвала суду в зазначеній частині підлягає скасуванню із закриттям провадження всправі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шоніна О. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (раніше - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) від 25 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на підтвердження направлення копії постанови про відкриття провадження державним виконавцем було надано список № 171, серед яких ОСОБА_1 рекомендована кореспонденція надсилалась саме за № 0600054132392. Матеріали справи не містять конверта з відповідною постановою (який мав би повернутись у разі його направлення скаржнику) за закінченням терміну зберігання. Вказане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили докази, які наявні в матеріалах справи та які скаржник долучав до поданої скарги.
Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови. У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк. Суди дійшли помилкових висновків про те, що закон надає право державному виконавцю накладати штраф у разі невиконання у добровільному порядку рішення суду у строк, визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження, якщо боржник не отримував копію цієї постанови. На вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі № 554/13475/15-ц (провадження № 61-25124св18), суди попередніх інстанцій уваги не звернули.
Суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки тому факту, що усі винесені державним виконавцем постанови не були отримані боржницею через перебування її з дочкою за кордоном (через воєнні дії рф), про що достоменно було відомо стягувачу, а тому неотримання нею цих документів не може свідчити про ухилення від виконання рішення суду чи про невиконання рішення суду без поважних причин.
Також відсутні докази того, що стягувач взагалі звертався до боржниці за отриманням інформації про місцеперебування, стан здоров'я, умови проживання, харчування дитини.
Направленню подання до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення передує повторна перевірка виконавцем виконання рішення суду боржником. Доказів того, що ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання ухвали суду, матеріали виконавчого провадження не містять.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шкабуро О. В. зазначає, що справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди належатьдо юрисдикції адміністративних судів. Суд апеляційної інстанції ухваливрішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебувала справа № 331/24/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення графіку участі у вихованні та спілкуванні із дитиною.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 до ухвалення судом рішення в справі забезпечити спілкування (контакт) малолітньої ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_2 в телефонному режимі, відео- або аудіозв'язком, зокрема у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp п'ять разів на тиждень, а також повідомити його про місцеперебування, стан здоров'я, умови проживання, харчування дитини.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на зазначену вище ухвалу задоволено, ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2022 року скасовано, заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції від 26 липня 2022 року про забезпечення позову залишено в силі.
13 жовтня 2023 року на адресу Відділу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) була направлена заява ОСОБА_2 про примусове виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2022 року про забезпечення позову.
18 жовтня 2023 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, яку за вихідним № 62498/6 направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що підтверджується списком від 19 жовтня 2023 року № 171.
Також 18 жовтня 2023 року державним виконавцем винесені та направлені боржниці: постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 434,00 грн, яку за вихідним № 62477/6 направлено боржниці рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що підтверджується списком від 19 жовтня 2023 року № 171; постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 13 400,00 грн, яку за вихідним № 62498/6 направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що підтверджується списком від 19 жовтня 2023 року № 171; виклик державного виконавця на 26 жовтня 2023 року рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що підтверджується списком від 19 жовтня 2023 року № 171.
24 листопада 2023 року на адресу Відділу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява стягувача в особі представника адвоката Сімонець Є. О. про застосування до ОСОБА_1 примусових заходів виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2022 року, в якій стягувач вказав, що боржниця ухвалу суду про забезпечення позову не виконує.
28 листопада 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1 700,00 грн у зв'язку з невиконанням виконавчого документа, яку за вихідним № 79980/5 направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що підтверджується списком від 30 листопада 2023 року № 229.
Також 28 листопада 2023 року державним виконавцем направлена боржниці за вихідним № 79898/5 вимога державного виконавця рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що підтверджується списком від 30 листопада 2023 року № 229. У цій вимозі державним виконавцем зазначено, що з моменту отримання вимоги ОСОБА_1 зобов'язується до ухвалення рішення в справі забезпечити спілкування (контакт) малолітньої ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_2 в телефонному режимі, відео- або аудіозв'язком, зокрема у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp п'ять разів на тиждень, а також повідомляти його про місце перебування, стан здоров'я, умови проживання, харчування дитини. Боржницю було попереджено, що в разі повторного невиконання рішення без поважних причин на неї буде накладено штраф у подвійному розмірі із зверненням до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
09, 16 та 26 лютого 2024 року на адресу відділу виконавчої служби надходили заяви стягувача, якими повідомлено державного виконавця, що боржниця рішення суду не виконує.
28 лютого 2024 року державним виконавцем направлені до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» платіжні інструкції з метою списання з карткових рахунків боржниці виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів на користь держави.
Також 28 лютого 2024 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 3 400,00 грн, яку за вихідним № 22327/5 направлено боржниці рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що підтверджується списком від 01 березня 2024 року № 358.
28 лютого 2024 року державним виконавцем винесена постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 336,00 грн.
29 лютого 2024 року державним виконавцем направлено до Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області подання про вчинення кримінального правопорушення в порядку статті 214 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 382 Кримінального кодексу України у зв'язку з не виконанням рішення суду, що підтверджується списком від 01 березня 2024 року № 358.
29 лютого 2024 року на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті40 Закону № 1404-VIII державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, яка була надіслана боржниці рекомендованим листом із повідомленням 01 березня 2024 року, що підтверджується списком відправлень від 01 березня 2024 року № 358.
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VIII.
Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Зматеріалів справи убачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2023 року № НОМЕР_1 направлена ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням 19 жовтня 2023 року за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 . Це підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень Ф. 103 «Рекомендовані листи» від 19 жовтня 2023 року № 171, відправлення № 0600054132392 (т. 1, а. с. 173).
Ця адреса також зазначена представником ОСОБА_1 в скарзі на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в апеляційній і касаційній скаргах.
Відправлення постанов про відкриття виконавчих проваджень за адресою, яка була вказана у виконавчих листах, свідчить про належне повідомлення боржника щодо примусового виконання рішень (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 757/38861/20).
Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15, від 18 березня 2021 року в справі № 520/10954/15-ц, від 27 листопада 2024 року в справі № 457/227/16-ц, від 17 листопада 2025 рокув справі № 357/2297/23та інших.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року всправі № 554/13475/15-ц. У наведеній постанові Верховного Суду правовідносини сторін виникли за дії статей 25, 31 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження»(втратив чинність 05 січня 2017 року) і щодо застосування цих норм Верховний Суд сформував свій висновок.
Однак спірні правовідносини врегульовані Законом № 1404-VIII, що свідчить про нерелевантність постанови Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі № 554/13475/15-ц.
Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки тому факту, що усі винесені державним виконавцем постанови не були отримані боржницею через перебування її з дочкою за кордоном (через воєнні дії рф), про що достоменно було відомо стягувачу, а тому неотримання нею цих документів не може свідчити про ухилення від виконання рішення суду чи про невиконання рішення суду без поважних причин, необхідно зазначити таке.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року в справі № 824/131/23зроблено висновок, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
У цій справі під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець керувався саме критерієм щодо місця проживання/перебування боржниці- фізичної особи, зазначеного у виконавчому документі, тому дії державного виконавця під часздійсненнявиконавчих дій відповідали вимогам закону, порядок здійснення виконавчих дій і строки направлення документів виконавчого провадження приватним виконавцем дотримані, а,отже, він діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України.
Наслідки впливу збройної агресії рф проти України на вчинення виконавчих дій визначені у статті 34 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема:
проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;
встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України«Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Виїзд боржника за межі території України внаслідок збройної агресії проти Українидо підстав зупинення вчинення виконавчих дій не належить.
Крім того, відповідно до матеріалів справи ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2022 року була отримана представником ОСОБА_7 (том 1 справи про забезпечення позову, а. с. 15) та була оскаржена адвокатом у апеляційному порядку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 16 лютого 2017 року в справі «Каракуця проти України» (заява № 2814/20) зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу самацікавитисяпровадженням у її справі добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (параграф 53).
Урішенні від 20 березня 2025 року в справі «Krupnyk v. Ukraine» (заява № 16505/23)ЄСПЛ наголосив на обов'язку зацікавлених сторін проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для того, щоб бути в курсі подій у провадженні.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 обізнана як щодо наявності ухвали про забезпечення позову, так і про початок примусового виконання судового рішення, їй належним чином надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Не становлять підставу скасування постанови апеляційного суду й доводи касаційної скарги про те, що направленню подання до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення передує повторна перевірка виконавцем виконання рішення суду боржником; доказів того, що ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання ухвали суду, матеріали виконавчого провадження не містять.
Відповідно до статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно із статтею 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першоюстатті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятоюстатті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63цього Закону.
У цій справі 18 жовтня 2023 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та належним чином довів її до відома боржниці.
Станом на 24 листопада 2023 року (після закінчення визначених статтею 63 Закону № 1404-VIII строків на виконання ухвали суду про забезпечення спілкування стягувача з дитиною) ОСОБА_1 не забезпечила спілкування (контакт) малолітньої ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_2 в телефонному режимі, відео- або аудіозв'язком, зокрема у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp п'ять разів на тиждень, а також не повідомила його про місце перебування, стан здоров'я, умови проживання, харчування дитини.
28 листопада 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1 700,00 грн у зв'язку з невиконанням виконавчого документа, направлено вимогу боржниці про необхідність виконання ухвали суду й попередженоїї, що в разі повторного невиконання рішення без поважних причин на неї буде накладено штраф у подвійному розмірі із зверненням до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
28 лютого 2024 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 3 400,00 грн, а 29 лютого 2024 року - направлено до Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області подання про вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з невиконанням боржницею рішення суду, що повністю узгоджується зі змістом статті 64-1 Закону № 1404-VIII у частині строків застосування відповідних заходів та порядку їх вчинення державним виконавцем.
Поважність причин невиконання ухвали суду про забезпечення спілкування стягувача з дитиною ОСОБА_1 не довела.
З інших підстав постанова апеляційного суду не оскаржується, зокрема й щодо закриття провадження в справі за вимогами, які мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шоніної Олени Валеріївни залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська