18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 761/30428/23
провадження № 61-12666св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А. і за касаційною скаргою адвоката Паруль Юлії Олегівни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати неправомірним та скасувати наказ Голови правління Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» (далі - АТ «Укрнафтохімпроект») ОСОБА_3 від 26 липня 2023 року № 31-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера з геології відділу інженерних вишукувань у зв'язку із вчиненням ним прогулу без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити ОСОБА_1 на посаді; стягнути з АТ «Укрнафтохімпроект» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39 351,00 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 18 серпня 2018 року працював на посаді головного інженера з геології відділу інженерних вишукувань АТ «Укрнафтохімпроект», позивач написав заяву на щорічну відпустку з 20 липня 2023 року, яка перебувала у відділі кадрів відповідача та яку йому погодив безпосередньо керівник підприємства, зазначивши, що не заперечує проти відпустки, наявність зазначеної заяви та її погодження можуть підтвердити керівник відділу кадрів та керівник відділу інженерних вишукувань.
Вважаючи, що перебуває у щорічній відпустці, позивач був відсутній на робочому місці з 20 липня до 02 серпня 2023 року включно, оскільки перебував на санаторно-курортному лікуванні. Звертав увагу, що керівник підприємства діяв недобросовісно, оскільки спочатку дозволив використати щорічну відпустку, а потім, коли позивач фактично перебував у ній, заборонив.
26 липня 2023 року наказом № 31 ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з вчиненням ним прогулу без поважних причин, за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, підставою для звільнення зазначено службове розслідування, з висновком якого позивач не ознайомився, заходи дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 не застосовувались.
Відповідач порушив процедуру застосування дисциплінарного стягнення, а саме не відібрав у позивача пояснення, не з'ясував причин його відсутності на роботі, враховуючи ту обставину, що позивач був відсутнім на робочому місці через стан здоров'я та з дозволу керівника.
Матеріали службового розслідування сфабриковані та подані виключно для суду; керівник підрозділу достовірно знав про планову відпустку і надав на неї згоду; позивач у справі є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС і потребує санаторно-курортного лікування щороку; позивач планував відпустку заздалегідь; відповідач підробив науково-технічний звіт по другому етапу з інженерно-геологічних вишукувань згідно з договором підряду та звільнив позивача з метою приховання своїх протиправних дій; позивач працював на підприємстві тривалий час, є особою старшого віку, має захворювання, не притягувався раніше до дисциплінарної відповідальності і шанси знайти нову роботу у нього невисокі; наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутній, а є лише наказ про звільнення; відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору за пунктом 4 статті 40 КЗпП України має відбуватися лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника первинної профспілкової організації, членом якої є працівник).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 23 січня 2025 року позов задовольнив. Скасував наказ Голови правління АТ «Укрнафтохімпроект» ОСОБА_3 від 26 липня 2023 року № 31-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера з геології відділу інженерних вишукувань у зв'язку із вчиненням ним прогулу без поважних причин, за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на посаді з 27 липня 2023 року. Стягнув із АТ «Укрнафтохімпроект» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 205 149,88 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустив до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог.
Позивач пояснив причину своєї відсутності на робочому місці тим, що попередив відповідача про відпустку, оскільки погодження здійснювалось керівництвом в усному прядку, з урахуванням обставин воєнного стану. За усного погодження відпустки з відповідачем та відсутності будь-яких повідомлень про відмову у задоволенні цієї заяви позивач мав правомірні очікування, що така відпустка була йому надана. В матеріалах службового розслідування наявні згадки про усне погодження позивачем питання надання йому відпустки.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 03 вересня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Укрнафтохімпроект» задовольнив. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач був відсутній на роботі з 20 липня до 26 липня 2023 року, що зафіксовано актами АТ «Укрнафтохімпроект» і висновком службового розслідування від 26 липня 2023 року. Обставина складання та подання ОСОБА_1 письмової заяви про надання йому щорічної відпустки не встановлена. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно з нормами Закону України «Про відпустки» відпустки надаються власником або уповноваженим ним органом, а отриманню відпустки передує звернення із відповідною заявою.
З 21 липня 2023 року ОСОБА_1 достовірно знав, що не перебуває у відпустці і вирішується питання про його дисциплінарну відповідальність. Довідка № 1707 видана позивачу лікувальним закладом майже через 9 місяців після звільнення, згідно з якою позивач мав отримати путівку на санаторно-курортне лікування в майбутньому. Задовольняючи вимоги про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог.
Звільнення ОСОБА_1 за відсутність на робочому місці більше трьох годин (прогул) без поважних причин з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, є законним. Підстав для стягнення середнього заробітку немає.
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 29 вересня 2025 року заяву АТ «Укрнафтохімпроект», подану представником Крячком О. В., про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «Укрнафтохімпроект» витрати на правничу допомогу в розмірі 6 981,05 грн. В іншій частині вимог відмовив.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач не був позбавлений об'єктивної можливості надати докази, якими підтверджується розмір понесених судових витрат, до закінчення судових дебатів, однак вказаною можливістю на свій розсуд не скористався.Відповідач не обґрунтував поважність причин неподання доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
«Гонорар успіху» не є обов'язковим для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Акти № 47-12 на суму 6 981,05 грн (участь в судовому засіданні особисто із явкою до Київського апеляційного суду, додаткові транспортні витрати) об'єктивно не могли бути надані до закінчення судових дебатів в апеляційному суді 03 вересня 2025 року.
Короткий зміст касаційних скарг, відзивів на них та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Паруль Ю. О. як представник ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17, від 11 квітня 2024 року у справі № 127/29246/22, від 06 червня 2024 року у справі № 367/569/23.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заяву про відпустку позивача керівник підприємства погодив в усній формі у зв'язку з військовим станом.
Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача за прогул є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі. На підприємстві відсутній графік відпусток.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, АТ «Укрнафтохімпроект»просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року в частині відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу і в цій частині ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 07 вересня 2021 року у справі № 910/5998/20, від 12 травня 2021 року у справі № 235/4969/19, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 22 лютого 2024 року у справі № 910/4866/23, від 12 листопада 2020 року у справі № 922/901/19, від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21, від 15 вересня 2022 року у справі № 915/294/21.
Відповідач подав докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Апеляційний суд неправомірно обмежив право відповідача.
Апеляційний суд неправомірно відмовив у стягненні гонорару успіху та не врахував висновки Верховного Суду.
У листопада 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Патруль Ю. О. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю і обґрунтованістю додаткової постанови апеляційного суду.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження здійснення оплати правничої допомоги. Транспортні витрати не підтверджені. Сума гонорару у розмірі 128 185,60 грн є неспівмірною із предметом позову та складністю справи. Відповідач не підтвердив оплату послуг згідно з актами.
У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Укрнафтохімпроект», мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.
Позивач не довів наявності підстав для касаційного оскарження, що передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Наведена позивачем судова практика стосується правовідносин, що не є подібними тим, які мають місце у цій справі. За таких обставин є підстави для закриття касаційного провадження.
Трудовий договір з позивачем не призупинявся, позивач продовжував працювати,
ОСОБА_1 не обґрунтовував свою неявку на роботу наслідками військового вторгнення, доказів погіршення стану здоров'я, чи інших доказів, які підтверджували б об'єктивні обставини неможливості з'явитись на роботу, не надав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Паруль Юлії Олегівни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року.
03 грудня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 і АТ «Укрнафтохімпроект» перебували в трудових правовідносинах.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які брали участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1988 - 1990 роках.
20 липня 2023 року Голова Правління АТ «Укрнафтохімпроект» ОСОБА_3 отримав інформацію про відсутність на робочому місці головного інженера з геології відділу інженерних вишукувань ОСОБА_1
21 липня 2023 року начальник загального відділу АТ «Укрнафтохімпроект» ОСОБА_5. засобами електронного зв'язку повідомила ОСОБА_1 про відсутність на робочому місці 20 і 21 липня 2023 року без відомої причини, на підставі статті 149 КЗпП України вимагала терміново надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі, попереджувала, що у випадку ненадання таких пояснень питання про дисциплінарну відповідальність буде розглянуто без них (скріншот листування).
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 21 липня 2023 року на ім'я голови правління АТ «Укрнафтохімпроект», 19 липня 2023 року він в присутності начальника відділу інженерних вишукувань ОСОБА_2 мав розмову з ОСОБА_3 , в якій повідомив його, що з 20 липня 2023 року іде у відпустку згідно з пунктом 10.7 Закону України «Про відпустки» він як учасник бойових дій має право на відпустку у зручний для нього час. Заперечень зі сторони голови правління АТ «Укрнафтохімпроект» не було. Після цієї розмови 19 липня 2023 року о 12:00 у відділі кадрів він оформив заяву про відпустку з 20 липня 2023 року, підписав її у начальника відділу інженерних вишукувань ОСОБА_2 та віддав на підпис ОСОБА_3 . Протягом робочого дня до 18:30 він не отримав повідомлення про відмову в отриманні відпустки. 20 липня 2023 року о 12:00 ОСОБА_3 повідомив, що заява про відпустку не підписана через начальника відділу інженерних вишукувань ОСОБА_2 . Причин відмови у відпустці не пояснив.
20 липня, 21 липня, 24 липня, 25 липня, 26 липня 2023 року начальник відділу інженерних вишукувань ОСОБА_2., начальник загального відділу ОСОБА_5., менеджер з персоналу ОСОБА_4 склади акти, згідно з якими головний інженер відділу інженерних вишукувань ОСОБА_1 був відсутній на роботі цілий день без поважних причин з 08:30 до 17:00.
Згідно з пояснювальною запискою начальника відділу інженерних вишукувань ОСОБА_2 від 24 липня 2023 року головний інженер відділу інженерних вишукувань ОСОБА_1 19 липня 2023 року повідомив йому про те, що 20 липня 2023 року планує піти у щорічну відпустку. Письмову заяву про надання відпустки з 20 липня 2023 року від ОСОБА_1 не отримував та, відповідно, не підписував.
Згідно зі службовою запискою начальника загального відділу ОСОБА_6. ОСОБА_1 дійсно приходив 19 липня 2023 року у загальний відділ та повідомляв, що збирається оформляти відпустку, проте заяви про надання будь-якої відпустки, зокрема з 20 липня 2023 року, не писав та в загальному відділі не подавав.
Згідно з витягом з журналу вхідної кореспонденції АТ «Укрнафтохімпроект» за 2023 рік, заяви ОСОБА_1 з 10 липня до 21 липня 2023 року не зареєстровані.
У листі від 29 серпня 2023 року АТ «Укрнафтохімпроект» повідомило, що ОСОБА_1 не подавав до товариства особисто і не надсилав поштою письмову заяву про надання йому щорічної відпустки, тому копія такої заяви не може бути надана на запит.
Згідно із висновком службового розслідування АТ «Укрнафтохімпроект» на виконання розпорядження від 20 липня 2023 року № 25 комісія у складі начальника відділу інженерних вишукувань ОСОБА_2 , начальника загального відділу ОСОБА_5., менеджера з персоналу ОСОБА_4 провела службове розслідування щодо причин відсутності на робочому місці головного інженера з геології відділу інженерних вишукувань ОСОБА_1 та встановила, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці, починаючи з 20 липня 2023 року до дня складання висновку (26 липня 2023 року) включно, що підтверджується актами. 19 липня 2023 року ОСОБА_1 усно повідомив колегам, що збирається брати відпустку, але заяви про надання йому відпустки не писав і не подавав, за виплатою відпускних не звертався. ОСОБА_1 направлено пропозицію надати пояснення щодо відсутності на роботі. ОСОБА_1 пояснив що належним чином пішов у відпустку та направив пояснення. Документів, що підтверджували б поважність причин відсутності на роботі, не надав і не посилається на них.
Комісія зробила висновок, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі повний робочий день з 20 липня 2023 року без документального обґрунтування, заяви про надання йому відпустки не писав. У діях ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного порушення - відсутність на робочому місці більше трьох годин (прогул) без поважних причин. Додатками до висновку службового розслідування зазначені копія розпорядження від 20 липня 2023 року № 25, акти про відсутність на робочому місці від 20 липня, 21 липня, 24 липня, 25 липня, 26 липня 2023 року, службова записка ОСОБА_5 , службова записка ОСОБА_2 , запит на телефон та електронну пошту ОСОБА_1 із скріншотом про відправку, роздруківка заяви ОСОБА_1 від 21 липня 2023 року.
Наказом АТ «Укрнафтохімпроект» за підписом голови правління ОСОБА_3 від 26 липня 2023 року № 31-к ОСОБА_1 звільнено у зв'язку із вчиненням ним прогулу без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, на підставі висновку службового розслідування від 26 липня 2023 року.
Листом від 26 липня 2023 року АТ «Укрнафтохімпроект» направило ОСОБА_1 копію наказу про звільнення від 26 липня 2023 року № 31-к, розрахунковий листок, запропоновано забрати трудову книжку особисто або запропоновано направити її поштою після отримання письмової згоди.
ОСОБА_1 з?явився на роботу 02 серпня 2023 році і відмовився ставити свій підпис про отримання наказу і трудової книжки.
Цього ж дня складено акти про відмову ОСОБА_1 поставити підпис: про ознайомлення із наказом про звільнення, в журналі реєстрації трудових книжок, в особовій картці працівника.
03 серпня 2023 року на поштову адресу ОСОБА_1 цінним листом з описом повторно відправлено копію наказу про звільнення, копії актів про відмову від підписів.
14 серпня 2023 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами службового розслідування і зазначив про відсутність заяви про відпустку, оформленої у відділі кадрів 19 липня 2023 року та підписаної начальником ВІВ ОСОБА_2
15 квітня 2024 року ОСОБА_1 надано довідку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Солом'янського району м. Києва, згідно з якою йому рекомендовано санаторно-курортне лікування в санаторії опорно-рухового апарату, амбулаторно-курортне лікування, оздоровлення в санаторії-профілакторії, рекомендована пора року - весна, літо, осінь.
Згідно з довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Солом'янського району м. Києва від 15 квітня 2024 року, ОСОБА_1 звертався за консультацією до лікаря ПМСД, основний діагноз: травма/пошкодження БДУ, супутній: остеоартроз, аортит і остеоартрит.
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а касаційна скарга АТ «Укрнафтохімпроект» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо вирішення спору по суті заявлених вимог
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).
У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 206/3355/19 зазначено, що прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися під час звільнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 624/480/24.
Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез'явлення працівника на роботі. У таких документах обов'язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.
Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з'ясувати, чим така відсутність була викликана.
Для з'ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.
Зазначені висновки викладено в постановах Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 643/1959/22, від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21.
Отже, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, не залежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Відповідно до актів про відсутність на роботі від 20 липня, 21 липня, 24 липня, 25 липня, 26 липня 2023 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі цілий день без поважних причин з 08:30 до 17:00.
У поясненнях від 21 липня 2023 року ОСОБА_1 зазначив, що 19 липня 2023 року він повідомив ОСОБА_3 про відпустку та у відділі кадрів оформив заяву, підписав її у начальника відділу та віддав на підпис ОСОБА_3 . 20 липня 2023 року ОСОБА_3 повідомив, що заява про відпустку не підписана через начальника відділу інженерних вишукувань ОСОБА_2 .
Встановивши, що обставина складання та подання ОСОБА_1 письмової заяви про надання йому відпустки не знайшла свого підтвердження, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці більше трьох годин (прогул), самовільно використавши без погодження з власником або уповноваженим ним органом відпустку, врахувавши, що усний порядок погодження відпусток роботодавцем не встановлений ні законом, ні внутрішніми нормативними документами, а ОСОБА_1 з 21 липня 2023 року достовірно знав, що не перебуває у відпустці і вирішується питання про його дисциплінарну відповідальність, і доказів наявності об'єктивних обставин, які перешкоджали йому з'явитися на роботу і не могли бути ним усунені, не надав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось відповідно до законодавства.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що заяву про відпустку позивача керівник підприємства погодив в усній формі у зв'язку з військовим станом, на увагу не заслуговують, оскільки усний порядок погодження відпусток законодавством не передбачено.
Твердження ОСОБА_1 про те, що на підприємстві не встановлений графік відпусток, висновків апеляційного суду не спростовують, адже така обставина сама по собі не надає працівникові права погоджувати відпустку в усній формі.
Інші аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду також не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи щодо поважності причин відсутності на роботі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Щодо додаткової постанови апеляційного суду
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.
Подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).
У справі, що переглядається, АТ «Укрнафтохімпроект» у відзиві на позовну заяву Кінець форми
повідомило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, становить 200 грн - поштові витрати, 30 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, і що відповідні докази будуть подані суду в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
В апеляційній скарзі АТ «Укрнафтохімпроект» повідомило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, становить 200 грн - поштові витрати, 20 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, і що відповідні докази будуть подані суду в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Постанова апеляційного суду ухвалена 03 вересня 2025 року.
06 вересня 2025 року АТ «Укрнафтохімпроект» звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та надало докази на підтвердження понесених витрат. Загальна вартість правової допомоги згідно з наданими актами складає 128 185,60 грн.
Оскільки відповідач не надав доказів витрат, які існували станом на час прийняття постанови Київським апеляційним судом 03 вересня 2025 року у встановлений строк і не обґрунтував поважність причин їх неподання, апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у цій частині.
Відповідач також просив стягнути гонорар успіху в розмірі 29 784,94 грн (гонорар успіху, який підлягає сплаті у разі відмови в задоволенні судом майнових позовних вимог ОСОБА_1 додатково 5 % від суми, в стягненні якої суд відмовив - 9 784,94 грн, та двох немайнових вимог по 10 000,00 грн за кожну) відповідно до акту № 47-13 від 03 вересня 2025 року.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відмовляючи в задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 29 784,94 грн, передбаченому додатком № 47 від 19 лютого 2024 року до договору про надання адвокатом правової допомоги, апеляційний суд не врахував, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навів доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні гонорару успіху у розмірі 29 784, 94 грн з підстав необов'язковості його стягнення, а тому додаткова постанова в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи складність цієї справи, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, заперечення ОСОБА_1 щодо заявлених витрат, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним розміром гонорару успіху, який підлягає відшкодуванню, є 10 000,00 грн.
Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Паруль Юлії Олегівни як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року залишити без змін.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» задовольнити частково.
Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року в частині відмови у відшкодуванні гонорару успіху скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» гонорар успіху в розмірі 10 000,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов