18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 639/240/24
провадження № 61-10353св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 липня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Рибкіна Олена Миколаївна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Харківської міської ради, в якому просить:
- встановити факт того, що її батько - ОСОБА_2 є братом ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_3 по праву представлення замість батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 32/100 частини комунальної квартири
АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорту.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що тітка позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У діда позивача ОСОБА_4 та баби ОСОБА_5 було двоє дітей:
ОСОБА_2 (батько позивача), та сестра ОСОБА_3 .
Батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Факт родинних відносин
ОСОБА_1 з батьком підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб позивача..
У ОСОБА_3 чоловіка не було. Усе життя ОСОБА_1 підтримувала з ОСОБА_3 теплі родинні відносини, а коли тітка померла, саме позивач займалася її похованням. Таким чином позивач є спадкоємцем за законом другої черги після смерті тітки ОСОБА_3 по праву представлення, замість свого батька.
У встановлений законом строк позивач звернулась до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Рибкіної О.Н. із заявою про прийняття спадщини та надала документи на підтвердження родинних зав'язків. 09 вересня 2023 року позивач отримала відповідь про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом було запропоновано звернутись до суду.
Встановити факт родинних відносин позивачу необхідно для оформлення спадщини, яка складається з 32/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Рибкіна Олена Миколаївна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.
Встановлений факт родинних відносин, а саме, що батько позивача
ОСОБА_2 є братом ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 32/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1 після смерті її тітки ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 по праву представлення замість батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 16 травня 2025 року Харківська міська рада подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 червня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 квітня 2025 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме для надання клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних причин пропуску строку.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 липня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 квітня 2025 року на підставі частини четвертої статті 357 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 серпня 2025 року Харківська міська рада засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 липня 2025 року.
У касаційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 липня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
26 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Так, останнім днем подання апеляційної скарги є 12 травня 2025 року. У цій справі інтереси Харківської міської ради за дорученням представляв представник Громов О. В., який станом на день подання апеляційної скарги перебував у відпустці, а тому представництво було передоручено іншому представнику. Більшість документів по справі в підсистемі «Електронний суд» не була завантажена, що унеможливило формування остаточної правової позиції по справі під час підготовки апеляційної скарги. Можливість ознайомлення з матеріалами справи судом першої інстанції була забезпечена лише 15 травня 2025 року. У зв'язку із наявністю вказаних обставин, а також обставин, зазначених Харківською міською радою у заяві про поновлення строку для подання апеляційної скарги, до Харківського апеляційного суду, відповідач лише 16 травня 2025 року зміг звернутися до апеляційного суду зі скаргою на рішення суду першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
Інші особи, які беруть участь у справі не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Порядок вручення судових рішень передбачений у статті 272 ЦПК України.
Відповідно до частин шостої, сьомої зазначеної статті днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 14 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України).
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина восьма статті 14 ЦПК України).
Однак за правилами підпункту 15.1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Згідно з листом Державної судової адміністрації від 04 жовтня 2021 року
№ 15-17888/21 функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи почалося з 05 жовтня 2021 року.
Із 18 жовтня 2023 року введений в дію Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX), що передбачає обов'язкову наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі для учасників судового провадження (крім фізичних осіб та юридичних осіб приватної форми власності).
Тобто саме з 18 жовтня 2023 року суди застосовують до осіб, які зобов'язані, але не зареєстрували свої електронні кабінети, негативні процесуальні наслідки (див. постанову Верховного Суду від 18 вересня 2024 року в справі № 367/6643/23).
Із довідки про доставку електронного документа, складеної відповідальним працівником, рішення суду від 11 квітня 2025 року в справі № 639/240/24ц надіслано Харківській міській раді та доставлено до його електронного кабінету 11 квітня 2025 року о 16 годині 40 хвилин (т. 1, а. с. 212).
Направлення рішення суду до електронного кабінету відповідає вимогам частини сьомої статті 14 ЦПК України.
Із апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 квітня 2025 року Харківська міська рада звернулась 16 травня 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 09 червня
2025 року апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 квітня 2025 року залишено без руху, надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а саме для надання клопотання про поновлення строку з обґрунтуванням більш поважних доводів для поновлення строку.
Також, було роз'яснено, що у разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
23 червня 2025 року на виконання вимог ухвали суду Харківська міська рада надала заяву про поновлення строку на апеляційне скарження, в якій поважними причинами пропуску строку зазначила: розташовування Харківської міської територіальної громади в зоні бойових дій з 24 лютого 2022 року по 15 вересня 2022 року, а з 15 вересня 2022 року - в зоні можливих бойових дій; вчинення 02 березня 2022 року російськими військовими ракетного обстрілу центру міста Харкова, внаслідок чого виникла руйнація будівлі Харківської міської ради, яка наразі не використовується за призначенням: переведення працівників апарату Харківської міської ради на дистанційну форму роботи, що значно уповільнює виконання поставлених задач, зокрема, підготовку процесуальних документів; знищення та суттєве пошкодженням матеріально-технічної бази; зменшення штатної чисельності працівників. Також заявник посилався на пріоритетність напрямку роботи міської ради щодо організації першочергових організаційно-технічних невідкладних робіт для ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, участь в організації роботи щодо компенсації витрат за безоплатне розміщення внутрішньо переміщених осіб, та вирішення інших невідкладних питань, пов'язаних із збройною агресію.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (параграф 41).
У постановах Верхового Суду від 19 червня 2020 року в справі № 926/1037-б/15 та від 14 червня 2022 року в справі № 904/3541/15 зазначено, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов'язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції урахував указані висновки Верховного Суду, реалізував надані йому законом дискреційні повноваження, належно мотивував відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження неповажними.
Матеріали справи свідчать, що Харківська міська рада як відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи та реалізувала передбачені процесуальним законом права, зокрема шляхом ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву на позов, в якій вона висловила правову позицію щодо предмета спору.
Оскільки повний текст судового рішення Харківська міська рада отримала
11 квітня 2025 року о 16 годині 40 хвилин в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою Жовтневого районного суду м. Харкова про доставку електронного документа від 11 квітня 2025 року та не заперечується відповідачем, то саме з цього часу відповідач набув можливості реалізувати право на апеляційне оскарження рішення суду в межах передбаченого законом строку. Апеляційну скаргу Харківська міська рада подала лише 16 травня 2025 року, тобто в пропуском встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України строку.
Посилання заявника на запровадження у країні воєнного стану, руйнування будівлі Харківської міської ради 02 березня 2022 року, активні бойові дії, недостатню кількість працівників, організацію дистанційної роботи та перебування частини документів у зруйнованому приміщенні не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 47 постанови від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 виснувала , що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05 липня 2023 року у справі
№ 910/186/21, у цьому випадку необхідно з'ясувати, в який саме строк позивач міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв'язку
із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним
і залежати тільки від факту його запровадження.
Верховний Суд у вказаній постанові відзначив, що ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв'язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.
Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану та пов'язані з ним обставини не мають характеру безумовної підстави для поновлення процесуальних строків. Вирішальним є доведення наявності об'єктивних і непереборних перешкод, які існували протягом усього строку, встановленого для вчинення відповідної процесуальної дії, та унеможливлювали її своєчасне вчинення. Такий причинно-наслідковий зв'язок між наведеними обставинами та неможливістю подання апеляційної скарги у визначений законом строк Харківською міською радою належними та допустимим доказами не підтверджено.
Обставини, на які посилається міська рада пов'язані з подіями 2022 року, тобто подіями, які вдбулися задовго до розгляду справи та отримання повного тексту рішення суду за результатами такого розгляду. Натомість, Харківською міською радою не наведено переконливих доводів щодо існування саме у період перебігу строку на апеляційне оскарження
(з 12 квітня 2025 року по 13 травня 2025 року) таких об'єктивних перешкод, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Крім того, Верховний Суд ураховує правовий статус відповідача. Міська рада є органом місцевого самоврядування - суб'єктом публічного права, наділеним відповідним обсягом владних повноважень, організаційною структурою та можливістю забезпечення належного здійснення своїх повноважень, у тому числі в умовах воєнного стану. Такий суб'єкт за загальним правилом не може розглядатися як слабка сторона у процесуальних правовідносинах. Правовий статус міської ради, характер функцій та обсяг процесуальних можливостей об'єктивно виключають необхідність застосування до неї підходів, пов'язаних із посиленими процесуальними гарантіями, які здебільшого спрямовані на захист учасників процесу, що перебувають у вразливішому становищі. У практиці Верховного Суду неодноразово зазначалось, що підхід пов'язаний із необхідністю врахування становища «слабкої сторони» у процесі, застосовується з огляду на об'єктивну нерівність процесуальних можливостей учасників правовідносин.
Питання ж щодо внутрішньої організації діяльності , кадрового забезпечення та документообігу належить до сфери його власної відповідальності та не звільняють від обов'язку дотримання процесуальних строків.
За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідач був обмежений у реалізації процесуальних прав або перебував у становищі, яке могло б вплинути на повноту, ефективність та своєчасність захисту його прав та інтересів.
Процесуальна бездіяльність відповідача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення Харківської міської ради до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні, як і докази, що свідчили б про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення в справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі
№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Апеляційний суд обґрунтовано виснував про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявником не було наведено об'єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого строку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська