про відмову в роз'ясненні судового рішення
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №380/29410/23
адміністративне провадження № К/990/51211/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/29410/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Костецьким Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючої судді Гінди О.М., суддів Матковської З.М., Ніколіна В.В.),
У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління, скаржник), в якій просив:
визнати протиправною бездіяльність Управління щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку основного розміру пенсії із 01 грудня 2019 року, виходячи із розміру його грошового забезпечення, зазначеного у новій (оновленій) довідці від 26 жовтня 2023 року №7290 про грошове забезпечення станом на листопад 2019 року;
зобов'язати Управління перерахувати ОСОБА_1 із 01 грудня 2019 року пенсію, виходячи із 90% розміру грошового забезпечення, зазначеного у новій (оновленій) довідці від 26 жовтня 2023 року №7290 про грошове забезпечення станом на листопад 2019 року, без обмеження її будь-яким максимальним розміром та будь-яким строком із виплатами з 01 липня 2021 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14 липня 2021 року №713 (далі - постанова КМУ № 713), і із 01 березня 2022 року та із 01 березня 2023 року індексацій пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року №118 (далі - постанова КМУ № 118) та постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року №168 (далі - постанова КМУ № 168) із застосуванням коефіцієнтів збільшення пенсії у 2022 році - 1,14, у 2023 році - 1,197, та провести виплату пенсії із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року, позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Верховного Суду від 18 червня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести позивачу перерахунок пенсії, виходячи із 90% розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» № 7290 від 26 жовтня 2023 року без обмеження її будь-яким максимальним розміром із виплатами з 01 липня 2021 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», і із 01 березня 2022 та із 01 березня 2023 індексацій пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнтів збільшення пенсії у 2022 році -1,14, у 2023 році -1,197.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року залишено без змін
18 лютого 2026 року позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/29410/23.
На обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що під час виконання цієї постанови Верховного Суду виникли труднощі у її тлумаченні, оскільки, на його переконання, суд першої інстанції неправильно розуміє резолютивну частину постанови касаційного суду та вважає, що зобов'язальна частина рішення скасована повністю. У зв'язку із цим позивач просить роз'яснити, які саме позовні вимоги залишено задоволеними за результатами касаційного перегляду та в якій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають виконанню.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18 червня 2025 року, колегія суддів виходить із такого.
За змістом частин першої - третьої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зі змісту наведеної норми процесуального закону вбачається, що необхідність роз'яснення судового рішення має бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання; роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його складно виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто роз'яснення рішення суду полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, вони є оціночними, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Аналогічна правова позиція щодо тлумачення статті 254 КАС України неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 21 грудня 2020 року у справі № 369/5489/18, від 29 грудня 2020 року у справі №826/1285/16, від 26 січня 2021 року у справі №2а-1586/11/0970 та від 28 квітня 2021 року у справі №0940/2217/18.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Крім того, роз'яснення полягає у тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення ухваленого ним рішення, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Подану в порядку статті 254 КАС України заяву позивач фактично мотивує необхідністю роз'яснення того, які саме позовні вимоги залишено задоволеними за результатами касаційного перегляду, а також визначення обсягу обов'язків відповідача з урахуванням часткового скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Зокрема, заявник посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про видачу виконавчих листів виходить із того, що зобов'язальна частина рішення скасована Верховним Судом повністю, у зв'язку з чим, на думку позивача, виникла необхідність роз'яснення резолютивної частини постанови касаційного суду.
Разом з тим із змісту постанови Верховного Суду від 18 червня 2025 року вбачається, що суд касаційної інстанції чітко визначив межі скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Так, у резолютивній частині постанови прямо зазначено, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії виходячи із 90 % розміру грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, а також щодо здійснення щомісячної доплати відповідно до постанови КМУ № 713 та індексацій відповідно до постанов КМУ № 118 і № 168, із ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Таким чином, резолютивна частина постанови Верховного Суду чітко визначає обсяг скасування судових рішень та межі, в яких вони залишені без змін. Вона не допускає подвійного тлумачення та не містить суперечностей чи невизначеності щодо її змісту.
Крім того, зі змісту мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 18 червня 2025 року вбачається чітке розмежування вимог, які залишені в силі, та тих, у задоволенні яких відмовлено.
Так, у пункті 73 постанови суд касаційної інстанції прямо зазначив, що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо:
- протиправності бездіяльності відповідача стосовно непроведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 грудня 2019 року;
- обґрунтованості зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
Натомість у пункті 78 постанови Верховний Суд прямо визначив, що висновки судів попередніх інстанцій у частині:
- перерахунку пенсії виходячи із 90 % розміру грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром;
- здійснення щомісячної доплати відповідно до постанови КМУ № 713;
- проведення індексації відповідно до постанов КМУ № 118 та № 168
є помилковими, такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, та підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Отже, мотивувальна частина постанови узгоджується з її резолютивною частиною та однозначно визначає межі часткового скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Таким чином, як із резолютивної, так і з мотивувальної частини постанови Верховного Суду чітко вбачається, що:
- вимоги щодо визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки № 7290 залишені в силі;
- вимоги щодо перерахунку виходячи із 90 %, без обмеження максимальним розміром, а також щодо доплати 2000 грн і індексації - скасовані та в їх задоволенні відмовлено.
За таких обставин доводи заявника про наявність неясності постанови є необґрунтованими, оскільки її зміст у сукупності мотивувальної та резолютивної частин не допускає подвійного тлумачення.
Суд також зауважує, що роз'яснення судового рішення не може підміняти собою стадію його виконання або слугувати процесуальним засобом впливу на дії суду першої інстанції щодо вирішення питань, пов'язаних із видачею виконавчих листів. Інститут роз'яснення судового рішення, передбачений статтею 254 КАС України, спрямований виключно на усунення неясності чи неоднозначності формулювань судового акта і не передбачає надання судом роз'яснень щодо порядку, способу чи механізму його виконання. Надання таких роз'яснень фактично означало б вихід суду за межі визначених законом повноважень та втручання у стадію виконання судового рішення.
Правова позиція щодо неможливості надання судом роз'яснень щодо порядку виконання судових рішень у межах процедури, врегульованої статтею 254 КАС України, викладена, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №240/4937/18 та в ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі №814/526/17.
Таким чином, постанова Верховного Суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/29410/23 є зрозумілою, логічно узгодженою в мотивувальній та резолютивній частинах, не містить неповноти, неточностей чи внутрішніх суперечностей і не допускає можливості подвійного тлумачення її змісту, у тому числі щодо обсягу скасування рішень судів попередніх інстанцій та меж їх залишення без змін.
Суд звертає увагу, що наведені у заяві доводи фактично спрямовані на отримання додаткового підтвердження правильності певного розуміння постанови касаційного суду та на вирішення питань, пов'язаних із її виконанням, що виходить за межі призначення інституту роз'яснення судових рішень, визначеного статтею 254 КАС України, та не передбачено чинним процесуальним законодавством.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для роз'яснення постанови Верховного Суду від 18 червня 2025 року, у зв'язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 16 червня 2025 року у справі №560/9488/24, від 16 червня 2025 року у справі №400/8800/24, від 19 травня 2025 року у справі №440/10346/24, від 27 червня 2025 року у справі №440/10247/24, від 01 липня 2025 року у справі №420/26713/24 та від 26 січня 2026 року у справі №540/318/21.
Керуючись статтями 248, 254 КАС України, Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/29410/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді Н.В. Коваленко
С.М. Чиркін