про повернення касаційної скарги
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №160/30553/24
адміністративне провадження № К/990/1419/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (колегія у складі суддів Іванова С.М., Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.)
у справі № 160/30553/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФ України в Сумській області, відповідач) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФ України в Дніпропетровській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області «Про відмову у призначенні пенсії» №046050018326 від 13.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити з 06.08.2024 ОСОБА_1 пенсію незалежно від віку за Списком №1 згідно зі ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% від його заробітної плати (доходу) згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, зарахувавши при цьому до провідних професій (20 років) згідно зі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.02.1999 до 10.05.1999 (03 місяці 10 днів) в КЗО «Криворізький професійний будівельний ліцей» ДОР (ПТУ №39) за професією прохідник, шляхом взаємного зарахування, яке передбачене ч.ч. 5, 6 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 6 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до провідних професій (20 років), пільговий стаж за якими становить 02 роки 08 місяців 21 день зарахувати періоди роботи за непровідними професіями (25 років), який становить 21 рік 08 місяців 26 днів та дає право на призначення пенсії незалежно від віку: 1) з 21.05.1997 по 01.12.1997 (0 років 06 місяців 11 днів) гірником з повним робочим днем в підземних умовах для проходження виробничої практики в АТ «Криворізький залізорудний комбінат», 2) з 31.10.2001 до 22.09.2011 - 09 років 10 місяців 23 дні в АТ «Криворізький залізорудний комбінат», який складається з періодів роботи: з 31.10.2001 до 17.03.2005 - підземним гірничим майстром підземної дільниці, з 18.03.2005 до 10.11.2010 - підземним заступником начальника підземної дільниці, з 11.11.2010 до 08.08.2011 - підземним начальником підземної дільниці, з 09.08.2011 до 22.09.2011 - підземним заступником начальника підземної дільниці, 3) з 23.09.2011 до 31.01.2014 - 02 роки 04 місяці 09 днів - підземним начальником підземної дільниці в АТ «Криворізький залізорудний комбінат», 4) з 03.08.2015 до 01.08.2024, а також період, коли виконував гірничопрохідницькі та інші види робіт підземним способом за посадою начальник дільниці підземних робіт (КП 1222.2) - 08 років 11 місяць 13 днів у ПП «Світекс», які дають право на призначення пенсії незалежно від віку згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати з 06.08.2024 ОСОБА_1 пенсію незалежно від віку за Списком № 1 згідно зі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% від його заробітної плати (доходу) згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 13.08.2024 № 046050018326. Зобов'язано ГУ ПФ України в Сумській області зарахувати період навчання ОСОБА_1 з 01.02.1999 до 10.05.1999 у КЗО «Криворізький професійний будівельний ліцей» ДОР за професією прохідник до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до провідних професій. Зобов'язано ГУ ПФ України в Сумській області зарахувати до провідних професій (20 років), пільговий стаж ОСОБА_1 за якими становить 02 роки 08 місяців 21 день, шляхом взаємного зарахування до провідних професій (20 років) наступні періоди роботи за непровідними професіями (25 років), пільговий стаж за якими становить 21 рік 08 місяців 26 днів та дає право на призначення пенсії незалежно від віку: з 21.05.1997 по 01.12.1997 (0 років 06 місяців 11 днів) - робота на посаді гірника з повним робочим днем в підземних умовах для проходження виробничої практики в АТ «Криворізький залізорудний комбінат»; з 31.10.2001 до 22.09.2011 (09 років 10 місяців 23 дні) робота в АТ «Криворізький залізорудний комбінат», який складається з періодів роботи: з 31.10.2001 до 17.03.2005 - на посаді підземного гірничого майстру підземної дільниці, з 18.03.2005 до 10.11.2010 - на посаді заступника начальника підземної дільниці, з 11.11.2010 до 08.08.2011 - на посаді начальника підземної дільниці, з 09.08.2011 до 22.09.2011 - на посаді заступника начальника підземної дільниці; з 23.09.2011 до 31.01.2014 (02 роки 04 місяці 09 днів) - на посаді начальника підземної дільниці в АТ «Криворізький залізорудний комбінат»; з 03.08.2015 до 01.08.2024 (08 років 11 місяць 13 днів) - виконання гірничопрохідницьких та інших видів робіт підземним способом за посадою начальника дільниці підземних робіт (КП 1222.2) у ПП «Світекс». Зобов'язано ГУ ПФ України в Сумській області призначити з 06.08.2024 ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком № 1 згідно зі ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Надалі Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 09.12.2025, задовольнивши частково апеляційну скаргу відповідача, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 20.03.2025 та прийняв нове - про часткове задоволення позовних вимог. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФ України в Сумській області від 13.08.2024 № 046050018326. Зобов'язав ГУ ПФ України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.02.1999 до 10.05.1999 у КЗО «Криворізький професійний будівельний ліцей» ДОР до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до провідних професій. Зобов'язав ГУ ПФ України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду зроблених у цій справі. Відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог..
09.01.2026 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, залишити без змін вказану постанову апеляційного суду в частині задоволення позову та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025.
Верховний Суд ухвалою від 29.01.2026 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України, надавши при цьому скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали від 29.01.2026 від позивача надійшло клопотання з долученим до нього примірником касаційної скарги у новій редакції.
Перевіркою поданої касаційної скарги (в уточненій редакції) встановлено, що підставами для касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 скаржник визначив п. 1 і 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Заявлені підстави позивач мотивує наступним: неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм ч.ч. 3, 5 і 6 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14, ч. 6 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», положень роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.06.2019 у справі № 333/3704/16-а (2-а/333/1/17), від 08.07.2021 у справі № 212/1743/17-а, від 18.11.2024 у справі № 200/1009/24, від 09.04.2025 у справі № 200/6443/23; відсутністю висновку Верховного Суду з питання застосування перелічених вище норм матеріального права у подібних спірних правовідносинах.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що за змістом норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Одночасно обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги (з урахуванням останніх уточнень) встановлено, що скаржник, покликаючись на постанови касаційного суду від 04.06.2019 у справі № 333/3704/16-а (2-а/333/1/17), від 08.07.2021 у справі № 212/1743/17-а, від 18.11.2024 у справі № 200/1009/24, від 09.04.2025 у справі № 200/6443/23, при цьому не наводить аргументованих пояснень, в чому він вбачає подібність правовідносин у справі, в якій подає касаційну скаргу, зі справами, які були предметом розгляду судом касаційної інстанції.
Разом з тим, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Слід враховувати, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Крім того, скаржник не викладає обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, зі змісту п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не зазначив переконливих мотивів щодо того, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі та встановлених судами обставин).
Таким чином, на момент постановлення цієї ухвали позивач не усунув недоліків, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху.
За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладених обставинах, Суд вважає, що ОСОБА_1 слід повернути касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025.
Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 160/30553/24.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко