про повернення касаційної скарги
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №200/2034/25
адміністративне провадження № К/990/1150/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року (суддя Кравченко Т.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (колегія у складі суддів Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сіваченка І.В.)
у справі № 200/2034/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 04.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.03.1993 по 02.10.1995 у малому будівельному підприємстві «Прогрес», а також з 02.10.1995 по 28.05.1997 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Променергоремонт»;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 06.06.1997 по 16.01.2017;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.01.2025.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2025, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 04.02.2025 № 104650020993 «Про відмову у призначенні пенсії». Зобов'язано ГУ ПФ України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди: з 01.03.1993 по 01.10.1995; з 02.10.1995 по 28.05.1997; з 06.06.1997 по 31.12.1998. Зобов'язано ГУ ПФ України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
08.01.2026 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025, а натомість ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Верховний Суд ухвалою від 28.01.2026 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України, надавши при цьому скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали від 28.01.2026 від позивача надійшла заява з долученим до неї уточненнями до касаційної скарги в частині обгрунтування підстав касаційного оскарження.
Перевіркою поданої касаційної скарги (в уточненій редакції) встановлено, що підставами для касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 скаржник визначив п. 1 і 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Заявлені підстави позивач мотивує наступним: неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. «з» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», п. 1 і 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19, від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17, від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17, від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17; відсутністю висновку Верховного Суду з питання застосування норм п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у сукупності з положеннями п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що за змістом норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Одночасно обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги (з урахуванням останніх уточнень) встановлено, що скаржник, покликаючись на постанови касаційного суду від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19, від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17, від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17, від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17, при цьому не наводить аргументованих пояснень, в чому він вбачає подібність правовідносин у справі, в якій подає касаційну скаргу, зі справами, які були предметом розгляду судом касаційної інстанції.
Разом з тим, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Слід враховувати, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Крім того, скаржник не викладає обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, зі змісту п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не зазначив переконливих мотивів щодо того, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі та встановлених судами обставин).
Таким чином, на момент постановлення цієї ухвали позивач не усунув недоліків, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху.
За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладених обставинах, Суд вважає, що ОСОБА_1 слід повернути касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025.
Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 200/2034/25.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя О.П. Стародуб