24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №440/10835/25
адміністративне провадження № К/990/7051/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Ханової Р.Ф., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №440/10835/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікрайт» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тікрайт» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про:
визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №00051820701, яким ТОВ «Тікрайт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в 2023 році на загальну суму 229500,00 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 183600,00 грн; за штрафними санкціями - 45900,00 грн;
визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №00051840701, яким ТОВ «Тікрайт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість за травень 2024 року на загальну суму 951091,25 грн, в тому числі: сума основного платежу - 760873,00 грн; за штрафними санкціями - 190218,25 грн;
визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №00051850701, яким ТОВ «Тікрайт» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 331010,00 грн за вересень 2024 року по взаємовідносинам з ТОВ «Гофер».
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №№ 00051840701, 00051850701. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №00051820701 відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Полтавській області 16.02.2026 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі Головне управління ДПС у Полтавській області посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п.1 ч. 4 ст. 328 КАС України), а саме пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198 ПК України (завищення податкового кредиту за рахунок податкових накладних виписаних контрагентом по взаємовідносинах не підтверджених первинними документами за господарськими операціями, які мають ознаки нереальності) - постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 520/11437/18, від 05.05.2018 у справі №808/2524/15, від 16.04.2020 по справі № 826/7760/15, від 02.06.2021 по справі № 826/5214/17.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції з урахуванням правових позицій Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15, від 02.04.2025 у справі №640/34282/21 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Так, у постанові від 04.02.2020 у справі №826/3729/15 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
У постанові від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 Верховний Суд дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення є правомірним.
Доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №440/10835/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікрайт» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова
Л.І. Бившева
Судді Верховного Суду