Іменем України
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №990/175/24
адміністративне провадження № П/990/175/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
справу №990/175/24
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 22.05.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, відповідач), в якому (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог) просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.04.2024 №81/ко-24, яким визнано суддю Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 27.11.2024 Суд відмовив у задоволенні клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. На підставі наданих сторонами доказів судом встановлено, що Указом Президента України від 29.12.2009 №1122/2009 ОСОБА_1 призначено строком на 5 років на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду.
3. Указом Президента України від 03.04.2017 №95/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду.
4. Рішенням ВККС України від 07.06.2018 №133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема для ОСОБА_1 .
5. Рішенням ВККС України від 30.11.2018 №294/зп-18 затверджено результати першого етапу "Іспит" кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, відповідно до якого позивача було допущено до другого етапу "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
6. Рішенням ВККС України у складі колегії від 05.06.2019 № 392/ко-19 визначено, що суддя Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 789,25 бала; визнано суддю Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.
7. Рішенням ВККС України від 20.07.2023 №34/зп-23 проведено повторний автоматизований розподіл справ між членами ВККС України з метою вирішення питання щодо продовження процедури оцінювання.
8. 30.11.2023 від Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) надійшов висновок у новій редакції про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених 29.11.2023.
9. 07.12.2023 на засіданні ВККС України у пленарному складі розглянуто питання про підтримку рішень, ухвалених у межах процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема і щодо ОСОБА_1 .
10. 18.12.2023 ОСОБА_1 надав пояснення з питань, що виникли під час співбесіди, та документи стосовно власника будинку та притягнення до адміністративної відповідальності.
11. Рішенням ВККС України від 01.04.2024 №81/ко-24 суддю Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення його з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду.
12. У мотивувальній частині цього рішення ВККС України зазначено, зокрема, такі висновки:
- суддя ОСОБА_1 безпідставно в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 - 2015 роки, деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 - 2018 роки не задекларував житловий будинок у с. Колоденка Рівненської області, яким він безоплатно користувався упродовж 2013 - 2018 років. Ця обставина є самостійною підставою для висновку про невідповідність судді займаній посаді;
- у 2021 році суддею ОСОБА_1 було отримано два кредити на суму 420129 грн та 106010 грн, у зв'язку із чим у нього виникли фінансові зобов'язання. Зазначивши у розділі 14 "Видатки та правочини суб'єкта декларування" декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2022- 2023 роки вид, дату вчинення, предмет та наслідки правочину, суддя проставив відмітку "не застосовується" стосовно дати здійснення разового видатку, спричиненого правочином (за наявності), розміру разового видатку (за наявності), країни, у якій видано видаток.
13. На переконання Комісії, надані суддею ОСОБА_1 пояснення свідчили про недостатні зусилля у дотриманні високих стандартів поведінки та обов'язків щодо своїх майнових інтересів та майнових інтересів членів своєї сім'ї та антикорупційних норм.
Підсумовуючи результати співбесіди, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності судді критерію доброчесності за дослідженими вище показниками.
14. Позивач з рішенням ВККС України від 01.04.2024 №81/ко-24 не погодився, звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
15. Позивач вважає, що рішення ВККС України від 01.04.2024 №81/ко-24 прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, Конституцією України та законами України, передчасно та необґрунтовано (без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення) з огляду на таке.
(а) у ВККС України немає повноважень встановлювати факт недостовірного декларування
16. Позивач вважає, що висновку про невідповідність судді критерію доброчесності в контексті недостовірного декларування має передувати виявлення в декларації завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством (п.п. 9,10 ч. 1 ст. 106 закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Ці показники мають оцінюватися за результатами співбесіди та дослідження інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
17. Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 814/886/17 зазначив, що Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
18. Водночас у суддівському досьє позивача немає інформації від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) щодо встановлення фактів зазначення ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей або умисного незазначення відомостей, визначених законодавством, в поданих ним деклараціях. Матеріали досьє не містять жодного документа, в тому числі протоколів уповноважених органі або постанови суду, щодо можливого неправильного заповнення позивачем декларацій.
19. Висновки про недостовірність даних в деклараціях ВККС України зробила самостійно. Водночас в матеріалах суддівського досьє відсутні докази звернення членів ГРД до НАЗК.
Згідно з листом НАЗК від 08.05.2024 №283-04/32214-24 (на запит представника позивача від 03.05.2024) повна перевірка, спеціальна перевірка та моніторинг способу життя стосовно ОСОБА_1 НАЗК не здійснювалося, повідомлень щодо позивача до НАЗК не надходило.
(б) висновок ВККС України про порушення критерію доброчесності є помилковим
20. Позивач не погоджується з висновком відповідача про відсутність переконливих пояснень про джерела походження ліквідного майна, а також недекларування позивачем свого та майна членів сім'ї.
21. Позивач неодноразово під час співбесід пояснював, що ГРД помилилась, коли зазначала, що позивач безпідставно не задекларував своє майно, оскільки інформацію про фактичне місце проживання і місце реєстрації було відображено в деклараціях за 2013, 2015, 2016-2018 року (як і в паперовій формі так і в електронному вигляді). Подання декларації у 2014 році не передбачалося, тому позивач її не подавав.
22. Позивач вважає, що не повинен був декларувати майно, витрати на користування яким не перевищують 80 тис. грн за відповідний рік, керуючись Методичними рекомендаціями щодо заповнення декларації та п. 11 Примітки до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 №3206-VI (далі - Закон №3206-VI). Тому незазначення позивачем в розділі ІІІ декларації за 2013, 2015, 2016-2018 роки відомостей про фактичне користування будинком свідчить не про намір позивача приховати відомості, а про неоднакове розуміння правил заповнення декларацій.
23. Також позивач покликається на те, що ці обставини вже були предметом оцінки ВККС України, і у рішенні від 05.06.2019 №392/ко-19 його було визнано таким, що відповідає займаній посаді.
24. Крім того, в схожих ситуаціях щодо інших суддів порушень не встановлено, що свідчить про відсутність правової передбачуваності у діяльності ВККС України.
25. Також позивач покликається на те, що право власності на земельної ділянки (кадастровий номер 5621284800:02:006:0163) набуто ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину від 27.03.2021 №83, на земельної ділянки (кадастровий номер 5621284800:02:006:0164) на підставі свідоцтва про спадщину від 27.03.2021 №84. У правовстановлюючих документах відсутня вартість ділянок, тому позивач у декларації і обрав позначку "не відомо" відповідно до ст. 46 Закону № 3206-VI.
26. Стосовно часткового недекларування дружиною позивача права користування орендованими приміщеннями за 2022-2023 роки, то ВККС України не довела, що на час заповнення декларацій позивачу було відомо про те, що його дружина орендує приміщення.
27. Крім того, позивач покликається на те, що під час співбесіди 01.04.2023 зазначав, що в нього ще є час на виправлення виявлених неточностей декларації за 2023 рік, що ним і було зроблено.
28. Стосовно фінансових зобов'язань, то отримання кредиту не спричинило видатку для судді, тому при декларуванні інформації про кредити, обрано позначку "не застосовується" стосовно дати здійснення разового видатку, спричиненого правочином (за наявності), розміру разового видатку (за наявності) країни, у якій здійснено видаток.
(в) відсутні підстави для внесення до Вищої ради правосуддя подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді
29. Позивач вважає, що частиною 6 ст. 126 Конституції України не передбачено такої підстави для звільнення судді як "сумнів у доброчесності". Прийняття щодо позивача за наслідками кваліфікаційного оцінювання рішення, що може стати підставою для його звільнення, не відповідає нормам чинного законодавства.
(г) рішення ВККС України є необґрунтованим
30. Позивач звертає увагу на те, що приписи ч. 8 ст. 88 Закону №1402 вимагають від ВККС України ухвалення саме вмотивованого рішення.
Обґрунтування рішення виключно дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією ВККС України не може вважатися достатнім, адже повинно бути об'єктивним та повною мірою висвітлювати інформацію щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його здатності підвищувати фаховий рівень, здійснювати правосуддя, а також щодо відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення були не докази, а сумніви ВККС України, і відповідач конкретно не зазначив на чому вони ґрунтуються, що позбавляє суддю можливості їх спростувати.
(ґ) рішення ВККС України порушує права позивача, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
31. Позивач покликається на те, що відповідач підійшов формально до виконання своїх обов'язків, оскаржуваним рішенням було спотворено та принижено оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, порушено право позивача на ділову репутацію.
(д) порушено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів
32. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №9901/198/20 позивач вважає, що оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень ВККС України у складі колегії. Вирішення зазначеного питання у пленарному складі суперечить п. 20 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIII.
Позиція відповідача
33. Відповідач проти позову заперечував, вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим з огляду на таке.
34. Департамент патрульної поліції Національної поліції України надав інформацію про винесення стосовно ОСОБА_1 постанов від 14.10.2021 та від 17.08.2023 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Штраф сплачено.
35. Комісія покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 10.11.2022 у справі №9901/355/21, щодо того, що "доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя".
36. Також відповідач зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2022 у справі №9901/57/19 вказала, що "на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов'язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею."
37. Відповідач відзначає, що законодавство зобов'язує декларувати об'єкт, який є місцем проживання суб'єкта декларування та належить йому на будь-якому речовому праві незалежно від підстав набуття такого права. Водночас, на відміну від декларацій за 2013, 2015, 2016-2018 роки, в декларації за 2012 рік позивач зазначав житловий будинок у с. Колоденка Рівненської області, як в розділі "Загальні відомості", так і в розділі "Відомості про нерухоме майно".
38. Також постановою Рівненського районного суду від 06.04.2017 у справі №570/392/17 позов ОСОБА_1 до Інспектора роти №2 батальйону УПП в м.Рівне ДПП молодшого лейтенанта поліції Лапчук А.О. про скасування постанови від 24.01.2017 задоволено, скасовано постанову від 24.01.2017 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в сумі 255 грн.
39. ОСОБА_1 підтвердив, що у 2017 році його двічі було притягнуто до відповідальності за ст. 122 КУпАП, вказані факти підтверджують користування ОСОБА_1 автомобілем, при цьому в декларації за 2017 рік не було вказано жодного транспортного засобу. Автомобіль належав на праві власності чоловіку сестри позивача ОСОБА_3 .
40. З огляду на приписи антикорупційного законодавства ВККС України визнала неприйнятними покликання позивача на те, що не визначено обов'язку декларувати транспортні засоби, витрати на користування якими не перевищують 80 тис. грн. Однак ВККС України визнало наведені обставини недостатніми, адже наявність двох протоколів за порушення ПДР не може свідчити про систематичний характер користування транспортним засобом.
41. Також, зважаючи на складення стосовно судді ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення за частинами першою та другою ст. 122 КУпАП, що, очевидно, могло мати наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності, він повинен був у п. 22 декларації доброчесності судді за 2017 рік проставити відмітку «Не підтверджую», проте не зробив цього, тим самим подав у зазначеній декларації недостовірні відомості про те, що ним такі вчинки не здійснювалися, у той час як це не відповідає дійсності.
Комісія констатувала формальне порушення суддею правил заповнення декларації доброчесності за 2017 рік. Однак на кваліфікацію цього порушення з погляду істотності впливає відсутність у судді наміру приховувати відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, адже переконливим та документально підтвердженим аргументом ОСОБА_1 є зазначення цих відомостей в анкеті судді, поданій 20.06.2018.
42. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 у справі №460/2104/19 позов судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ВККС України про визнання протиправним та скасування індивідуального акту задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 10.06.2019.
43. Крім того, рішенням Верховного Суду у справі №9901/109/20 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та нечинним з моменту його прийняття абзацу 3 рішення ВККС України від 05.06.2019 №392/ко-19 про визнання судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді, в частині визначення порядку набрання чинності цим рішенням.
44. У наданих ВККС України поясненнях позивач зазначав, що реалізував право на оскарження висновку ГРД.
45. Також відповідач покликався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.01.2021 у справі №9901/116/19, щодо того, що порушення обов'язку декларування майна є підставою для визнання кандидата на посаду судді таким, що не відповідає критерію доброчесності.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
46. Верховний Суд заслухав пояснення сторін та їх представників, оцінив докази та дійшов таких висновків.
47. Відповідно до ч. 4 ст. 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
48. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено статтею 266 КАС України.
49. Предметом спору у справі є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.04.2024 №81/ко-24, яким визнано суддю Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду.
50. Відповідно до ч. 1 ст. 98 Закону № 1402-VIII (в редакції від 01.01.2024) організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
51. Відповідно до ч.1 ст.101 Закону № 1402-VIII (в редакції від 01.01.2024) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.
52. Згідно з ч.ч. 1- 2 ст. 88 Закону №1402-VIII (в редакції від 01.01.2024) Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
53. За приписами ч. 3 ст.88 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
54. Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.02.2025 у справі №990/62/24 дійшла такого висновку:
"52. … коли межі ініційованого оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, не торкаються питання надання оцінки мотивам ухваленого рішення, то ВРП позбавлена повноважень надавати оцінку таким підставам.
53. Аналіз наведених правових норм крізь призму сталої практики Верховного Суду щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням меж оскарження відповідного рішення, що є предметом розгляду в цій справі, дає підстави для висновку про можливість здійснення судового контролю щодо рішень ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання в частині перевірки цих рішень на наявність наведених в законі процесуальних порушень, перевірка яких не входить до повноважень ВРП.
54. Іншими словами, ВРП уповноважена оцінювати обґрунтованість рішення ВККС з відповідною рекомендацією для прийняття на її основі свого кінцевого рішення, однак не перевіряє дотримання ВККС процедури прийняття рішень. Отже, учасник кваліфікаційного оцінювання може оскаржити такі порушення в судовому порядку".
55. Суд вважає такі висновки Великої Палата Верховного Суду застосовними до цієї справи. Спірне рішення ВККС України оскаржується, серед іншого, і з мотивів дотримання процедури його ухвалення (зокрема, щодо повноважності пленарного складу ВККС України), а тому воно може бути предметом судового контролю.
При цьому, Суд вважає необхідним відзначити, що позивач як на підставу незгоди з оскаржуваним рішенням ВККС України покликався не тільки на порушення процедури, а й на мотиви прийняття рішення.
Доводи позивача щодо незаконності мотивів Комісії при прийнятті оскаржуваного рішення Судом у цій справі не розглядається, оскільки звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП, і у межах «кваліфікаційного» провадження саме ВРП перевіряє вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС України. Отже, доводи позивача щодо незаконності рішення ВККС України мають бути розглянуті ВРП, а у разі незгоди з рішенням ВРП - судом у справі за позовом про визнання протиправним рішення ВРП.
56. Суд бере до уваги, що 02.06.2016 прийнято Закон України № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401- VIII). В цей же день було прийнято Закон України № 1402- VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402- VIII). Закони № 1401- VIII та № 1402- VIII набрали чинності 30.09.2016.
57. У зв'язку з цим розділ XV "Перехідні положення" Конституції України було доповнено п.16-1, пп. 2 якого визначає, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
58. Відповідно до пп.4 п. 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом;
59. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 92 Закону №1402-VІІІ (в редакції від 05.08.2018) Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом.
60. Статтею 98 Закону №1402-VІІІ (в редакції від 05.08.2018) встановлено, що Вищу кваліфікаційну комісію суддів України очолює Голова, який обирається пленарним складом таємним голосуванням більшістю голосів від загального складу Комісії.
61. Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 93 Закону № 1402-VІІІ (в редакції від 05.08.2018) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання.
62. Відповідно до п. 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII (в редакції від 05.08.2018) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
63. Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 3511-IX) та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри", серед іншого, п. 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII викладено в новій редакції.
64. Відповідно до п. 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (в редакції Закону №3511-IX) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри", та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник Громадської ради доброчесності.
У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.
65. Згідно зі ст. 94 Закону № 1402-VIII (в редакції від 05.08.2018) організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії.
66. Відповідно до ч. 4 ст.101 Закону № 1402-VIII (в редакції від 05.08.2018) палати та колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюють свої рішення від імені Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу. Вища кваліфікаційна комісія суддів України може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору.
67. Згідно з пп. 4 п. 1.3 розділу І Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (далі - Регламент) (редакції від 13.10.2016) Комісія виконує функції та здійснює повноваження у складі колегії з питань:
- оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)";
- розгляду дисциплінарних справ, якщо на день набрання чинності Законом Комісією прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи;
- з інших питань за рішенням Комісії.
68. Суд звертає увагу, що ст. 88 Закону № 1402-VIII (в редакції від 05.08.2018, тобто в редакції на момент прийняття першого рішення ВККС України від 05.06.2019 №392/ко-19) містила такі приписи:
Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
69. Судом було встановлено, що в рішенні ВККС України від 05.06.2019 №392/ко-19 зазначено таке:
«До Комісії 31 травня 2019 року електронною поштою надійшов документ з назвою «Висновок про невідповідність судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики» (дані - висновок). Зазначений висновок складено та подано без дотримання вимог підпункту 4.10.3 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), а саме: - не зазначено процедуру, в межах якої надано висновок; - не зазначено інформації щодо пояснень судді, відмови від їх надання, мотивів та підстав їх врахування або відхилення, відомостей щодо можливості судді ознайомитися з висновком; - відсутні пояснення судді; - інформація не підписана всіма членами Громадської ради доброчесності, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії висновку.»
70. Крім того, у вищевказаному рішенні №392/ко-19 Комісія зазначила:
«Комісія визначила, що суддя Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 відповідає займаній посаді. Відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту в разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку Комісією у складі колегії ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону. Рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення в разі, якщо воно буде підтримане не менше, ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону. Ураховуючи викладене, керуючись статтями 83-86, 88, 93, 101 Закону, Регламентом, Положенням, Комісія вирішила: визначити, що суддя Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 789,25 бала. Визнати суддю Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді. Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.»
71. Рішенням Верховного Суду у справі №9901/109/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та нечинним з моменту його прийняття абзацу 3 рішення ВККС України від 05.06.2019 №392/ко-19 про визнання судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді, в частині визначення порядку набрання чинності цим рішенням.
У цьому рішенні Верховний Суд зазначив наступне:
«Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №9901/84/21 закцентувала увагу на тому, що ані Закон №1402, ані Регламент не містять посилань на те, що рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення, якщо в матеріалах суддівського досьє наявний висновок ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, який залишений без розгляду ВККСУ у зв'язку з поданням його з пропуском строку, визначеного пунктом 4.10 розділу IV Регламенту.
Аналогічні висновки викладено також і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №9901/381/19, від 27 січня 2021 року у справі №9901/556/19, від 24 лютого 2021 року у справі №9901/605/19, від 01 вересня 2021 року у справі №9901/474/19, а також від 17 лютого 2021 року у справі №9901/18/20, у якій Велика Палата, підсумовуючи, зробила чіткий висновок про те, що сама по собі наявність у суддівському досьє висновку ГРД щодо судді, незважаючи на залишення цього висновку без розгляду у зв'язку з поданням його з пропуском строку, визначеного пунктом 4.10 розділу IV Регламенту, не може свідчити про відсутність цього висновку, а відтак і про відсутність необхідності відповідно до вимог чинного законодавства його подолання не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.
Отже, згідно з уже сформованими та послідовно підтриманими висновками Великої Палати Верховного Суду, наявність у суддівському досьє негативного висновку ГРД щодо судді, незважаючи на залишення цього висновку без розгляду у зв'язку з поданням його з пропуском строку, визначеного пунктом 4.10 розділу IV Регламенту ВККСУ, не може свідчити про відсутність цього висновку, а відтак і про відсутність необхідності відповідно до частини першої статті 88 Закону №1402 його подолання не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.
Таким чином, з огляду на імперативні вимоги статті 88 Закону №1402, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККСУ може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами, тому твердження Позивача не знаходять свого підтвердження у спірних правовідносинах та не утворюють достатніх та належних правових підстав для задоволення позову.»
72. Отже, процедура подолання негативного висновку ГРД була прямо передбачена самим рішенням ВККС України від 05.06.2019 №392/ко-19.
73. Крім того, на адресу Комісії 30.11.2023 від ГРД надійшов висновок у новій редакції про невідповідність судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений ГРД 29.11.2023.
74. У постанові від 15.01.2026 у справі № 990/62/24, предметом розгляду в якій також було питання подолання негативного висновку ГРД, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правний висновок:
« 61. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що пункт 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) містив відсильні приписи про здійснення оцінювання у «порядку, визначеному цим Законом», що таким чином дає достатню нормативну основу, аби застосувати до правовідносин, що стосуються оцінювання суддів, які були призначені на посаду строком на п'ять років або обрані суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII («діючих» суддів), приписи, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання на предмет здатності здійснювати правосуддя, зокрема й положення, які стосуються участі в цій процедурі ГРД і підходу, за якого ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності судді (чи кандидата на цю посаду) здійснювати правосуддя за наявності негативного висновку ГРД (частина перша статті 88 Закону № 1402-VIIІ).
62. Приписи пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у частині складу ВККС, який компетентний ухвалити рішення за наслідками оцінювання «діючого» судді, не можна інтерпретувати безвідносно до інших положень цього Закону, які містяться в основному тексті цього нормативного акта та регламентують, по суті, ті самі питання - установлення відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики і доброчесності.
63. Та обставина, що оцінювання, передбачене пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), стосується суддів, призначених / обраних до набрання чинності Законом № 1401-VIII («діючих» суддів), не наділяє цю процедуру оцінювання настільки іншими якісними властивостями (характеристиками), щоб нівелювати юридичні наслідки надання під час оцінювання негативного висновку ГРД.
64. Оскільки приписи абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому контексті передбачали, що ВККС ухвалює рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді у пленарному складі, тоаналогічним чином ВККС зобов'язана діяти й під час оцінювання судді з підстави, встановленої пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
65. У цьому зв'язку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частина перша статті 88 Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яка підлягала застосуванню як під час оцінювання здатності здійснювати правосуддя, так і при підтвердженні відповідності займаній посаді, не наділяєВККС свободою розсуду (дискрецією) у ситуації, за якої ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
66. Закон установив, що в такій ситуації ВККС не інакше як у пленарному складі може (компетентна) ухвалити рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя, а у випадку з «діючим» суддею, оцінювання якого проводиться за тими самими критеріями, - про підтвердження відповідності займаній посаді, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма членами ВККС.
67. Про таке нормативне регулювання процедури оцінювання судді та порядок ухвалення рішення ВККС у ситуації, коли ГРД надає негативний висновок, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у своїх постановах від 01 липня 2020 року у справі № 9901/489/19 (провадження № 11-1221заі19), від 27 січня 2021 року у справі № 9901/556/19 (провадження № 11-364заі20), від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/243/20 (провадження № 11-323заі20), від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/416/19 (провадження № 11-338заі20), від 17 лютого 2021 року у справі № 9901/18/20 (провадження № 11-423заі20), від 24 лютого 2021 року у справі № 9901/605/19 (провадження № 11-381заі20), від 24 березня 2021 року у справі № 9901/547/19 (провадження № 11-348заі20), від 01 вересня 2021 року у справі № 9901/474/19 (провадження № 11-183заі21), від 08 червня 2022 року у справі № 9901/84/21 (провадження № 11-523заі21), від 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/57/20 (провадження № 11-143заі23).
68. Відтак процедура оцінювання судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, у разі коли ГРД надала висновок, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та/або доброчесності, закінчується не висновком колегії ВККС про відповідність судді займаній посаді у відповідному судді, а передбачає ухвалення рішення ВККС у пленарному складі з подоланням негативного висновку ГРД не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.
З огляду на наведене для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від попереднього висновку, викладеного у її постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 (провадження №11-5заі24)».
75. Суд вважає цей висновок застосовним і до справи, що розглядається, а тому, з огляду на практику Великої Палати Верховного Суду та відступ від викладеного у її постанові від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20 висновку, вважає, що рішення ВККС України від 01.04.2024 №81/ко-24 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2026 у справі №990/62/24 встановила, що процедура оцінювання судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років до набрання чинності Законом №1401-VIII, у разі коли ГРД надала негативний висновок, закінчується ухваленням рішення ВККС у пленарному складі з подоланням негативного висновку ГРД не менше ніж одинадцятьма членами Комісії. ВККС України дотрималася цієї процедури.
76. Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
77. Отже, з огляду на наведені вище висновки Суд не вбачає підстав для задоволення позову та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.04.2024 №81/ко-24 щодо позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
78. За правилами ст. 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 КАС України, Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.М. Чиркін