про відмову у відкритті касаційного провадження
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №140/2967/25
адміністративне провадження № К/990/2085/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 140/2967/25 за позовом Фермерського господарства «Агротрейд-ПСС» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
У березні 2025 року Фермерське господарство «Агротрейд-ПСС» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.01.2025 №ЗХ/ВЛ/03/31695/09-02/36709587-ФС (далі - Постанова).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.01.2025 № ЗХ/ВЛ/03/31695/09-02/36709587-ФС до набрання рішенням законної сили.
Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 заяву про забезпечення позову задовольнив, вжив заходи забезпечення позову Позивача шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 77555027 на підставі виконавчого документа - постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 23.01.2025 №ЗХ/ВЛ/03/31695/09-02/36709587-ФС до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Верховний Суд ухвалами від 12.09.2025 та 20.10.2025 повернув касаційні скарги скаржнику, згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України з підстав того, що у касаційних скаргах не викладені передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
13.01.2026 скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 у цій справі в частині задоволення позовних вимог з тих самих підстав, не врахувавши недоліки, зазначені в ухвалах Верховного Суду від 12.09.2025 та 20.10.2025 про повернення касаційних скарг, тим самим проігнорувавши вимоги Верховного Суду, передбачені пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Одночасно, з касаційною скаргою відповідач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, в якому просив поновити строк на касаційне оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 30.01.2026 касаційну скаргу відповідача залишив без руху та надав скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду заяви про усунення недоліків конкретизувавши підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а також надати обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом.
09.02.2026 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30.01.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій скаржник уточнює підстави касаційної скарги та обґрунтовує підстави пропуску строку на касаційне оскарження.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що вперше касаційну скаргу подав 29.08.2025, повторно звернувся із касаційною скаргою 26.09.2025, які були повернуті Верховним Судом згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України з підстав того, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, втретє звернувся до Суду з касаційною скаргою 13.01.2026, у зв'язку з чим просить поновити строк на подання касаційної скарги.
Надавши оцінку обґрунтуванню клопотання про поновлення строку касаційної оскарження, Верховний Суд зазначає про таке.
Повний текст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025, складений та підписаний 31.07.2025 тобто, кінцевий строк на подання до суду касаційної скарги сплив 30.08.2025.
З моменту складення та підписання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 до моменту звернення скаржника з касаційною скаргою повторно пройшло понад п'ять місяців.
Згідно зі статтею 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Верховний Суд наголошує, що повернення первинної касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Також колегія суддів зауважує, що недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги, у зв'язку з чим вперше та вдруге подані касаційні скарги ухвалами Верховного Суду від 12.09.2025 та 20.10.2025 було повернуто та від 30.01.2026 ухвалою Верховного Суду залишено без руху, за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Скаржником не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений статтею 329 КАС України.
Відтак, колегія суддів визнає неповажними наведені скаржником підстави із дотриманням вимог статті 328 КАС України.
Водночас, як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19.10.2022 у справі №640/31944/21, від 22.09.2022 у справі №160/1609/22, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 06.07.2022 у справі №380/12789/21, від 19.09.2024 у справі №440/3038/24, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 19.10.2022 у справі №640/31944/21, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 01.06.2022 у справі №380/4273/21, від 03.10.2018 у справі №826/5233/18, від 12.02.2020 у справі №824/902/19-а.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у наведених постановах Верховного Суду, оскільки такі висновки сформовані за відмінних із даною справою фактичних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, скаржник не визначає які саме норми порушені, а лише зазначає про незгоду із ухваленими рішеннями та оцінкою доказів, що виходить за межі касаційного оскарження, визначеного статтею 341 КАС України, де зазначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на це, правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні ухвали від 25.03.2025 та постанови від 31.07.2025 з питання забезпечення позову є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у цьому випадку, правильне застосування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 328, 332, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 140/2967/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя О.П. Стародуб