24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №760/25122/24
провадження № К/990/5724/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення,
05 лютого 2026 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
09 лютого 2026 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила скасувати постанову серії ЕГА № 1520202 від 11 серпня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , а справу закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Солом'янський районний суд м. Києва рішенням від 01 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 16 жовтня 2025 року звернулася до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Київський апеляційний суд ухвалою від 10 грудня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення. Роз'яснив ОСОБА_1 , що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
19 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Шостого апеляційного адміністративного суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою позивач зазначила про те, що немає юридичної освіти, а тому 22 вересня 2025 року звернулася до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та 09 жовтня 2025 року адвокат Приходько А.С. склав та передав їй позовну заяву, яку вона помилково 16 жовтня 2025 року направила до Київського апеляційного суду, водночас ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження та роз'яснено позивачу право на оскарження рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року у справі № 760/25122/24 до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 грудня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційну скаргу залишив без руху та надав десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними, а також надати докази на їх підтвердження.
Копію ухвали від 24 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху отримано ОСОБА_1 02 січня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем 07 січня 2026 року до суду направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 січня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року у справі № 760/25122/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 286 КАС України.
Не погодившись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 293 КАС України визначено право на апеляційне оскарження.
Частиною першою цієї статті передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 286 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України обумовлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку на апеляційне оскарження судових рішень, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин спеціального десятиденного строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 286 КАС України.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.
Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження позивачу з підстав пропуску строку звернення до суду, вірно застосував положення частини четвертої статті 286, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 760/25122/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська