24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №160/9139/25
адміністративне провадження № К/990/49158/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року (судді: Чабаненко С.В., Білак С.В., Сафронова С.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Вперше Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду із апеляційною скаргою на означене вище рішення суду першої інстанції у межах строків, встановлених ч.1 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Проте, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року вказану апеляційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з несплатою судового збору. Копію такої ухвали відповідачем було отримано через систему «Електронний суд» 11.08.2025 о 18:25, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.50).
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області погодилось із такою ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду та не оскаржувало її у касаційному порядку.
15 жовтня 2025 року відповідач повторно звернувся із апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст.295 КАС України та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року наведені скаржником підстави пропуску строку було визнано неповажними, а у відкритті апеляційного провадження - відмовлено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження, однак у зв'язку із відсутністю фінансової спроможності сплатити судовий збір - була повернута скаржнику. Зазначає, що не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ'єктивного зволікання із поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду у максимально короткий термін. Зазначає, що у місячний строк з дня отримання ухвали суду про повернення первинної апеляційної скарги, а саме 10.09.2025, через систему «Електронний суд» звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із повторною апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, додатком до якої була копія платіжної інструкції про сплату судового збору. Проте, у зв'язку із технічним збоєм у системі «Електронний суд» вказана апеляційна скарга помилково була направлена на адресу Касаційного адміністративного суду, у зв'язку з чим відповідач був змушений подавати апеляційну скаргу фактично втретє.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції- без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувану ухвалу - такою, що постановлена із дотриманням норм процесуального права. Наголошує, що труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків представників суб'єкта владних повноважень не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Окрім того, позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи у сумі 3000 гривень, обґрунтоване тим, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку є не лише компенсацією стороні, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, - суб'єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року.
Аналізуючи правомірність таких висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити пояснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об'єктивної можливості. Відповідно, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Стаття 44 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись на виконання вимог суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, відповідач підставами такого пропуску вказав, по-перше, те, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах визначеного процесуальним законом строку, однак була повернута у зв'язку із несплатою судового збору, а по-друге, - послався на технічний збій у системі «Електронний суд», через який повторна апеляційна скарга була направлена з порушенням інстанційної підсудності та, відповідно, зумовив скаржника подавати апеляційну скаргу фактично втретє, з порушенням строків апеляційного оскарження.
Оцінюючи обґрунтованість таких доводів відповідача суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений КАС України, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки сама та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність в особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19.
Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки коштом приватної особи, яка діяла добросовісно. Труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків представників суб'єкта владних повноважень не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
До того ж, за висновком суду апеляційної інстанції, скаржником не зазначено, які дії та засоби ним вживалися щодо забезпечення додержання процесуальної дисципліни та добросовісної реалізації права на апеляційне оскарження.
Оцінюючи посилання скаржника на обставини помилкового направлення повторної апеляційної скарги на адресу касаційного адміністративного суду, замість апеляційного адміністративного суду, що були обумовлені технічним збоєм, варто наголосити, що жодних доказів, які б підтверджували факт такого збою у вказаний скаржником проміжок часу (як-от доказів звернення до служби технічної підтримки системи «Електронний суд» та/або публічного оголошення з боку розробника такої системи про наявність технічного збою), матеріали справи не містять. У чому саме полягав такий «технічний збій» відповідач також пояснень не надає.
Окрім того, оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі і вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
В контексті вищевикладеного колегія суддів вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих ч.2 статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін і підстав вважати порушеними межі такого розсуду в колегії суддів немає.
Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Вирішуючи клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу ході касаційного перегляду справи, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що згідно Угоди про надання професійної правничої допомоги від 03 лютого 2025 року у судовій справі до договору № 22/06 від 22.06.2023 сторони дійшли згоди, що предмет цієї угоди поширюється на представництво інтересів клієнта у справі в судах всіх інстанцій. За надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг), передбаченої п.1 цієї додаткової угоди, клієнт має сплатити виконавцю погодинний гонорар в розмірі 1500,00 грн без ПДВ за одну годину роботи адвоката.
Згідно акту прийому-передачі адвокатських послуг від 22 грудня 2025 року загальний час, витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу в цій справі, склав 2,0 години, їх сумарна вартість становить 3000,00 грн та оплачена позивачем повністю згідно платіжної інструкції від 22.12.2025 № 17678.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області у поданому клопотанні про зменшення судових витрат наполягає на обставинах завищення їх вартості. Просить суд врахувати висновки Верховного Суду про необхідність дослідження співмірності таких витрат відповідно до критеріїв, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів враховує підходи, продемонстровані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у пункті 21 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, де ВП ВС вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, що предметом касаційної скарги відповідача є суто нові процесуальні питання, які раніше не були предметом позову та апеляційної скарги, а тому після отримання ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження позивач обґрунтовано звернувся до адвоката для складення відзиву на таку касаційну скаргу, ураховуючи укладену між ними угоду про надання про надання професійної правничої допомоги. Такі процесуальні дії, у випадку заперечення позивачем проти касаційної скарги, є розумними та об'єктивно обумовленими.
Відтак, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі наданих адвокатом послуг, дослідивши й проаналізувавши подане відповідачем клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на предмет наявності у ньому обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат, проаналізувавши надані позивачем документи, фактичний обсяг та якість виконаної адвокатами роботи на стадії касаційного перегляду справи, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги у сумі 3000 гривень обґрунтованим, а, відтак, такі витрати підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, - без задоволення.
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт"про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Крут, буд.16-А, код ЄДРПОУ 21858879) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17А, код ЄДРПОУ 44118658) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажіська