Іменем України
16 лютого 2026 року
м. Київ
справа №990/332/24
адміністративне провадження № П/990/332/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Гончарової І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
за участю:
секретаря судового засідання Калініна О.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Ліходій О.О. (з використанням власних технічних засобів),
представника третьої особи - Міхеда О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
17 жовтня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, третя особа) від 19 червня 2024 року № 77дп-24 про накладення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани»;
- зобов'язати ВРП повторно розглянути скаргу позивача про скасування окремих положень рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 в частині накладення дисциплінарного стягнення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 з урахуванням рішення суду.
II. РУХ СПРАВИ
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Гончарова І.А. - головуючий суддя, судді: Блажівська Н.Є., Олендер І.Я., Ханова Р.Ф., Юрченко В.П.
21 жовтня 2024 року ухвалою Верховного Суду залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надано строк десять днів з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
25 жовтня 2024 року до Верховного Суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої ОСОБА_1 долучив документ про сплату судового збору, а саме платіжну інструкцію від 25 жовтня 2024 року № 0.0.3968820577.1.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 жовтня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Гончарова І.А. - головуючий суддя, судді: Бившева Л.І., Блажівська Н.Є., Олендер І.Я., Ханова Р.Ф.
У зв'язку з усуненням позивачем недоліку позовної заяви ухвалою від 29 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 09 грудня 2024 року о 12:00 год.
13 листопада 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову. Також ВРП заявила клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, КДКП.
В судовому засіданні 09 грудня 2024 року задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КДКП; розгляд справи відкладено до 03 лютого 2025 року о 12:30 год.
Розгляд справи 03 лютого 2025 року не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Олендера І.Я. у відрядженні. Розгляд справи призначено на 14 квітня 2025 року о 12:30 год.
12 лютого 2025 року від третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі, в яких КДКП просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а рішення ВРП від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 залишити в силі.
В судовому засіданні 14 квітня 2025 року судді Бившева Л.І. та Ханова Р.Ф. подали заяви про самовідвід від розгляду справи, які вмотивовані тим, що ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 05 лютого 2025 року № 180/3дп/15-25 відкрито дисциплінарну справу за скаргою Васильєва П.С. стосовно суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, Бившевої Л.І. та Ханової Р.Ф.
Ухвалою від 14 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні заяв суддів Бившевої Л.І. та Ханової Р.Ф. про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/332/24. У справі оголошено перерву до 12 травня 2025 року о 12:30 год.
В судовому засіданні 12 травня 2025 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю забезпечення явки представника, та відкладено розгляд справи до 30 червня 2025 року о 12:00 год.
В судовому засіданні 30 червня 2025 року учасники справи надали пояснення, після чого у справі оголошено перерву до 15 вересня 2025 року о 12:00 год.
В судове засідання, призначене на 15 вересня 2025 року, позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 17 листопада 2025 року о 12:00 год.
В судовому засіданні 17 листопада 2025 року представник третьої особи долучив до матеріалів справи клопотання Офісу Генерального прокурора про визнання прокурора ОСОБА_1 таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності, а також рішення КДКП від 05 березня 2025 року про визнання ОСОБА_1 таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності; учасники справи надали пояснення; у справі оголошено перерву до 02 лютого 2026 року о 12:00 год.
В судовому засіданні 02 лютого 2026 року частково досліджено матеріали справи та оголошено перерву до 16 лютого 2026 року о 16:30 год.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач працює в органах прокуратури з 2003 року, з 07 липня 2020 року перебуває на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора, а з 15 листопада 2022 року - на посаді прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора.
За фактом публікації 04 грудня 2023 року журналістського розслідування в мережі Інтернет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Як столичні прокурори відзначали професійне свято» - https://www.pravda.com.ua/articles/2023/12/4/7431642/, в якому 01 грудня 2023 року зафіксували працівників та прокурорів Офісу Генерального прокурора біля адміністративної будівлі в робочий час у День працівників прокуратури з пакетами в руках, наказом Генерального прокурора від 06 грудня 2023 року призначено службове розслідування.
За його результатами підрозділ внутрішньої безпеки Офісу Генерального прокурора склав висновок від 10 січня 2024 року № 17/1-3вн/ДСК-24, в якому, серед іншого, встановив у діях позивача наявність ознак дисциплінарного проступку, відповідальність за вчинення якого передбачена пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
На підставі дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку від 10 січня 2024 року № 17/1-18811-24/4вих/ДСК-24, яку склала Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора, член КДКП рішенням від 16 січня 2024 року № 07/3/2-33дс-8дп-24 відкрив дисциплінарне провадження щодо 16 прокурорів, у тому числі щодо ОСОБА_1 .
За результатами перевірки вимог дисциплінарної скарги член КДКП ОСОБА_2 склав висновок від 30 травня 2024 року № 07/3/2-33дс-8дп-24, в якому констатував, що ознак дисциплінарного проступку в діях позивача немає, запропонував КДКП закрити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 .
Наведений висновок член КДКП обґрунтував тим, що ОСОБА_1 01 грудня 2023 року був відсутній на робочому місці, проте йому зателефонував слідчий поліції ОСОБА_3 та повідомив, що приніс для вивчення процесуальні документи в кримінальному провадженні - клопотання з додатками, які згідно з вимогами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надалі мали передаватися на підпис керівництву Офісу Генерального прокурора. Позивач повідомив слідчого про свою відсутність на робочому місці та погодив з ним отримання цих документів у приміщенні Офісу Генерального прокурора його колегою прокурором ОСОБА_4 , якого попросив це зробити. Передачу слідчим ОСОБА_5 пакета прокурору ОСОБА_4 у відеосюжеті публікації не зафіксовано. В подальшому, 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 виявив пакет з документами у себе в робочому кабінеті. У пакеті з процесуальними документами ним також виявлено подарунковий пакет з продуктами харчування, про який він не знав та надалі повернув його слідчому. Позивач наголосив, що жодних реєстраційних дій з отриманими від слідчого ОСОБА_3 документами в Офісі Генерального прокурора не проводилося, оскільки реєстрацію вказаних клопотань не передбачено. У своїх поясненнях слідчий ОСОБА_3 підтвердив обставини передачі для ОСОБА_1 саме процесуальних документів у кримінальному провадженні.
Дотримуючись існуючої процедури, член КДКП передав вказаний висновок на розгляд КДКП, а також роз'яснив ОСОБА_1 право взяти участь у засіданні КДКП.
Позивач надіслав КДКП лист, яким повідомив, що з висновком члена КДКП погоджується, вважає дисциплінарну скаргу в частині наявності ознак дисциплінарного проступку в його діях необґрунтованою, просив закрити дисциплінарне провадження в частині, що стосується його, від надання письмових пояснень відмовився.
19 червня 2024 року відбулося засідання КДКП, на якому розглядався висновок члена КДКП від 30 травня 2024 року № 07/3/2-33дс-8дп-24 про відсутність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, за наслідками чого третя особа прийняла рішення про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани.
Наведене рішення мотивоване тим, що сукупність зібраних під час перевірки доказів дає чітке переконання в тому, що порушення скоріше доведене, чим не доведене. При цьому, незважаючи на очевидний характер порушення, позивач, зокрема, проявив нещирість, намагаючись уникнути відповідальності.
Цим же рішенням КДКП закрила дисциплінарне провадження № 07/3/2-33дс-8дп-24 стосовно прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , визнавши щирими та правдивими, зокрема, його доводи про те, що стоп-кадр відеозапису у фоє, на якому відповідно до його пояснень він отримує пакет для ОСОБА_1 , є неналежним доказом, оскільки не відноситься до предмета доказування та події, а тому не може створити в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури, що завдало істотної шкоди авторитету прокуратури та викликало негативний суспільний резонанс, через сам факт несення речі в руках у фоє, який не потрапив під спостереження журналістів.
Не погоджуючись з рішенням КДКП, позивач оскаржив його до ВРП, яка рішенням від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 залишила рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани без змін, зазначивши, що встановлені КДКП обставини подій, що відбулися 01 грудня 2023 року, зокрема за участю ОСОБА_1 , є достатньо обґрунтованими для висновку про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, а отже, і про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, що є найм'якішим дисциплінарним стягненням, яке могло бути застосоване за вчинення дисциплінарного проступку.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
В оскаржуваному рішенні ВРП не зазначила, в чому виразилося одноразове грубе порушення позивачем правил прокурорської етики, які конкретно норми Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів порушено, і в чому ці порушення полягали, не надано оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що фактичні дані, які нібито встановлені рішенням КДКП, не відповідають фактичним обставинам справи, а зібрані докази є недопустимими.
Позивач звертає увагу, що ВРП поклала в основу оскаржуваного рішення відеозапис подій у фоє Офісу Генерального прокурора, якими зафіксовано обставини, що не мають відношення до справи. Зокрема, відповідач дійшов помилкового переконання, що прокурор ОСОБА_4 , який стоїть на ґанку будівлі Офісу Генерального прокурора з пакетом у руці та потрапив на відеопублікації журналістів (04 хв. 36 сек.), виконує прохання позивача отримати для нього той самий пакет. Помилковість переконання ВРП полягає в тому, що відеопублікації журналістів за участю прокурора ОСОБА_4 жодним чином не стосуються обставин події за участю ОСОБА_1 . Тобто, ВРП поклала в основу оскаржуваного рішення неналежний доказ - відеозапис з прокурором ОСОБА_4 на підтвердження правомірності рішення КДКП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. В свою чергу, саме на прохання позивача прокурором ОСОБА_4 отримано від слідчого матеріали проєктів процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Цей факт не був зафільмований журналістами, а відтак у суспільства не могло скластися негативне враження, про що зазначила ВРП в оскаржуваному рішенні. Враховуючи відсутність у публікації журналістів фіксування факту передачі прокурору ОСОБА_4 слідчим процесуальних документів на прохання позивача, то події, зафіксовані на відеозаписах за участю прокурора ОСОБА_4 , не могли викликати негативний суспільний резонанс та не могли обґрунтовано створити в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури. Натомість, за доводами ОСОБА_1 , ВРП поклала в основу оскаржуваного рішення відеозапис, який є неналежним доказом, тобто фактичні дані, які не стосуються справи позивача. В оскаржуваному рішенні ВРП не було надано жодної оцінки тому факту, що позивач не перебував на робочому місці, та не міг оцінити вміст пакета, який на його прохання забирав у слідчого прокурор ОСОБА_4 , і позивач був переконаний, що слідчий передав лише процесуальні проєкти рішень у кримінальному провадженні, бо про це він повідомив ОСОБА_1 в телефонній розмові.
Позивач звертає увагу, що ВРП не наводить в оскаржуваному рішенні доводів на підтвердження одноразової грубості порушення правил прокурорської етики, не описує, в чому вона виражається. Так само ВРП не наводить доводів, що спростовують у діях позивача наявність ознак ординарного, тобто негрубого вчинку, що насправді виключає дисциплінарну відповідальність. ВРП хоч і наводить в оскаржуваному рішенні статті 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, але якими саме доказами підтверджується порушення цих статей, не зазначає.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь в ухвалені цього рішення.
Також звертає увагу, що, ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, КДКП виходила з доведеності того, що позивач, будучи ознайомленим із положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів і попередженим 30 листопада 2023 року та повторно 01 грудня 2023 року керівництвом Офісу Генерального прокурора про необхідність дотримання правил професійної етики під час відзначення 01 грудня 2023 року Дня працівників прокуратури на порушення вимог статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, згідно з якою прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс, допустив дії, які полягали в отриманні 01 грудня 2023 року біля входу в будівлю Офісу Генерального прокурора на його прохання прокурором ОСОБА_4 для нього пакета від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 , що в сукупності із зовнішніми ознаками пакета (характерна прямокутна видовжена форма, колір), місцем, часом, обстановкою та способом його отримання обґрунтовано створило в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликало негативний суспільний резонанс, а також не відповідає вимогам статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
Тобто, за доводами відповідача, КДКП притягнула прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не за фактом «отримання подарунку від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 », а за його дії, які як самостійно, так і у сукупності з діями інших прокурорів Офісу Генерального прокурора, під час відзначення 01 грудня 2023 року Дня працівників прокуратури, могли створити у стороннього спостерігача уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликали негативний суспільний резонанс.
КДКП у поданих поясненнях просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зазначає, що оскаржуване рішення ВРП є законним, містить посилання на правові та фактичні підстави й мотиви та прийняте з дотриманням всебічного, повного та об'єктивного розгляду оцінки усіх доводів.
В свою чергу, третя особа, ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, виходила з доведеності того, що дії позивача, які, як самостійно, так і у сукупності з діями інших прокурорів Офісу Генерального прокурора, під час відзначення Дня працівників прокуратури 01 грудня 2023 року могли створити у стороннього спостерігача уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликали негативний суспільний резонанс.
Зокрема, під час розгляду справи КДКП досліджувалося питання отримання 01 грудня 2023 року прокурором ОСОБА_4 подарункового пакета для прокурора ОСОБА_1 , в якому, як стверджує останній, йому передавалися від співробітників піднаглядного правоохоронного органу процесуальні документи у кримінальному провадженні з додатками, які надалі підлягали переданню на підпис керівництву Офісу Генерального прокурора. Вказані обставини були зафіксовані камерами внутрішнього відеоспостереження, які розташовані в приміщенні Офісу Генерального прокурора і запис відео з яких досліджувався як на засіданні КДКП, так і під час розгляду ВРП скарги позивача. Третя особа наголошує на тому, що на відеозаписі чітко видно, як о 12:25:19 год. прокурор ОСОБА_4 отримує у фоє від невідомої особи прямокутний пакет сіро-зеленого кольору, з яким проходить через турнікет усередину приміщення (відповідно до пояснень ОСОБА_4 цей пакет він отримав для ОСОБА_1 ).
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстави, зокрема, систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.
Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку (абзац 1 частини першої статті 45 Закону № 1697-VII).
Згідно з частиною четвертою статті 46 Закону № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
За правилами частини дев'ятої статті 46 Закону № 1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
Частиною першою статті 48 Закону № 1697-VII передбачено, що відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 48 Закону № 1697-VII при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до ВРП протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
Аналогічне за змістом положення міститься і в частині першій статті 53 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), відповідно до якої прокурор, щодо якого прийнято рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, може оскаржити таке рішення до ВРП не пізніше тридцяти днів з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
Скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді (частина третя статті 53 Закону № 1798-VIII).
Частинами четвертою, п'ятою статті 53 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора не пізніше шістдесяти днів з дня їх надходження. Цей строк може бути продовжений ВРП не більше ніж на шістдесят днів у разі потреби додаткової перевірки обставин та (або) матеріалів справи.
За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.
Згідно з частиною першою статті 54 Закону № 1798-VIII рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п'ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив із того, що висновок КДКП про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, ґрунтується на встановленні третьою особою факту отримання 01 грудня 2023 року прокурором ОСОБА_4 у фоє від невідомої особи прямокутного пакета сіро-зеленого кольору (відповідно до пояснень ОСОБА_4 цей пакет він отримав для ОСОБА_1 ). ВРП врахувала, що позивач не оспорює факту висловленого ним прохання прокурору ОСОБА_4 про отримання ним пакета, однак заперечує його «подарунковий вміст», стверджуючи, що він погоджував передання слідчим у такий спосіб «процесуальних документів з додатками». Проте, під час здійснення дисциплінарного провадження виявлено, що жодних реєстраційних дій щодо «процесуальних документів з додатками», отриманих 01 грудня 2023 року від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 , в Офісі Генерального прокурора проведено не було.
З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що КДКП, ухвалюючи рішення про накладення на прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани, цілком обґрунтовано виходила з принципу змагальності - «баланс ймовірності», згідно з яким сукупність зібраних під час перевірки доказів дає чітке переконання в тому, що порушення швидше доведене, ніж не доведене. При цьому ВРП зазначила, що третя особа правильно вважала встановленим той факт, що дії позивача, які полягали в отриманні 01 грудня 2023 року на його прохання прокурором ОСОБА_4 для нього пакета від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 , у сукупності із зовнішніми ознаками пакета (характерна прямокутна видовжена форма, колір), місцем, часом, обстановкою та способом його отримання, обґрунтовано створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликали негативний суспільний резонанс.
Позивач, натомість, вважає, що наведений акт індивідуальної дії не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. При цьому звертає увагу на те, що всі пояснення ОСОБА_1 щодо події 01 грудня 2023 року визнані нещирими та неправдивим без жодного мотивування причин цього.
Надаючи правову оцінку наведеним доводам, Суд враховує таке.
Відповідно до статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Відповідно до Преамбули Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів він визначає основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.
За правилами статті 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів професійна діяльність прокурора ґрунтується на принципах доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості.
Відповідно до статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.
Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживає заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому повинні керівники відповідних прокуратур.
Рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36 затверджено Коментар Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Цей Коментар розроблений згідно з наказом Генерального прокурора від 12 вересня 2022 року № 180 у взаємодії з Офісом Генерального прокурора, обласними прокуратурами та за підтримки відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Тренінгового центру прокурорів України. Коментар містить роз'яснення положень Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, ситуативні (ілюстративні) приклади, з урахуванням результатів його практичного застосування, діяльності КДКП, відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та судової практики.
В Коментарі до статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів роз'яснено, що формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов'язків.
Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.
Професійна честь потребує від прокурора підтримувати репутацію своєї професії (ділової репутації), захищати інтереси професійної спільноти, до якої він належить.
Тобто, вчинення прокурором грубого порушення вимог статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів полягає у вчиненні дій, які не узгоджуються з усталеними вимогами до професійної компетентності, честі і гідності.
Статтею 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що при виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.
У Коментарі до вказаної статті Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів зазначено, що доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість є основоположними нормами поведінки прокурорів. Уявлення про останніх формується у більшості громадян крізь призму цих категорій.
В розділі IV «Поведінка в приватному житті» Європейських керівних принципів з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийнятих на шостій конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, зазначено, зокрема, що: прокурори не повинні компрометувати своїми вчинками в приватному житті реально існуючі або ті, що побутують у громадській думці, такі достоїнства співробітників прокуратури, як чесність, справедливість і неупередженість; прокурори повинні вести себе таким чином, щоб підтримувати і зберігати впевненість суспільства в їх професії; прокурори не повинні приймати будь-які подарунки, призи, привілеї, стимули або відчувати на собі гостинність у третіх осіб, або виконувати будь-які завдання, які можуть скомпрометувати їх чесність, справедливість чи безсторонність.
Загальне визначення доброчесності зустрічається й у Рекомендаціях Ради Організації економічного співробітництва та розвитку, яка трактує публічну доброчесність як послідовне дотримання та прихильність загальновизнаним етичним цінностям, принципам та нормам з метою відстоювання та забезпечення пріоритету суспільних інтересів над приватними в публічному секторі.
Таким чином, при виконанні службових обов'язків прокурорам важливо дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури, а порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими.
Згідно зі статтею 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
У Коментарі до статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів роз'яснено, що наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.
Під непристойним розуміється все, що виходить за межі загальноприйнятих моральних норм, а отже, непристойною поведінкою є сукупність вчинків, спосіб життя, що виходять за межі загальноприйнятих морально-етичних норм.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 9901/19/17 акцентовано на тому, що ознаками непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду (репутації прокурора та авторитету органів прокуратури), наявність наслідків (негативний громадський резонанс).
Саме ці ознаки має встановити дисциплінарний орган, щоб констатувати вчинення прокурором грубого порушення правил прокурорської етики.
Відповідачем в основу оскаржуваного рішення покладено встановлений КДКП факт отримання 01 грудня 2023 року прокурором ОСОБА_4 на прохання позивача для нього пакета від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 , який, у сукупності із зовнішніми ознаками пакета (характерна прямокутна видовжена форма, колір), місцем, часом, обстановкою та способом його отримання, обґрунтовано створив у суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликали негативний суспільний резонанс.
У свою чергу, загальними критеріями, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень як акт індивідуальної дії, є його обґрунтованість та вмотивованість. У разі незазначення в індивідуальному акті тих чи інших мотивів його прийняття, такий акт не може вважатися правомірним.
Адже, індивідуально-правовий акт, який породжує права та обов'язки для сторін, має відповідати вимогам, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обґрунтованість, добросовісність і розсудливість є одними з обов'язкових ознак рішення суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
У рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 990SCGC/6/23 та від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 зауважила, що кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб'єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв'язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.
З огляду на зазначене Суд, розглядаючи справу, має перевірити, чи вчинено позивачем діяння, яке йому поставлено в провину, та чи має це діяння склад дисциплінарного проступку, за який ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей».
Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім'я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
Відтак, для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс.
Суд погоджується з тим, що поширення публікації «ІНФОРМАЦІЯ_1. Як столичні прокурори відзначали професійне свято» дійсно викликало негативний суспільний резонанс.
Проте, зазначені обставини не звільняють як КДКП, так і в подальшому ВРП при розгляді скарги на відповідне рішенні КДКП, від обов'язку кваліфікувати діяння в розрізі надання правової оцінки діям кожного прокурора, які встановлено на відео, окремо.
У даному випадку з'ясовані КДКП обставини подій, що відбувалися 01 грудня 2023 року, не можуть бути достатньо обґрунтованими для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку саме за грубе порушення статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
Так, КДКП у рішенні від 19 червня 2024 року № 77дп-24 про накладання на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани, яке ВРП оскаржуваним рішенням залишила без змін, не з'ясувала, чи відповідає вміст спірного пакета визначенню подарунка, наведеному в статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції».
Тобто, без достатніх доказів на підтвердження допущення позивачем порушення встановлених законом заборон і обмежень та будь-якої норми етичної поведінки прокурора, КДКП ототожнила припущення щодо можливого отримання ним подарунка як грубе порушення правил прокурорської етики.
Не надано в рішенні КДКП й оцінки тому, що ОСОБА_1 01 грудня 2023 року не перебував на робочому місці та не міг оцінити вміст пакета, який на його прохання забирав у слідчого прокурор ОСОБА_4 , а в самій відеопублікації відсутнє підтвердження отримання позивачем або його колегою ОСОБА_4 відповідного пакета, що, відповідно, не могло викликати негативний суспільний резонанс та обґрунтовано створити в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури.
Більш того, самого ОСОБА_4 , який відповідно до його пояснень 01 грудня 2023 року отримав на прохання позивача для нього пакет від слідчого Національної поліції України ОСОБА_3 із зовнішніми ознаками «подарункового», не притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Рішенням КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 провадження стосовно ОСОБА_4 закрито.
КДКП не деталізовано, в чому саме виразилося одноразове грубе порушення позивачем правил прокурорської етики та які конкретно норми Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів порушено саме позивачем, і в яких саме діях або бездіяльності ОСОБА_1 ці порушення полягали.
Не наведено й правової оцінки твердженням позивача про те, що він був переконаний, що слідчий передав йому лише процесуальні проєкти рішень у кримінальному провадженні, що підтвердив і сам слідчий ОСОБА_3 у своїх поясненнях, а також не спростовано відповідні доводи члена КДКП ОСОБА_2 , викладені ним у висновку від 30 травня 2024 року № 07/3/2-33дс-8дп-24, про відсутність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку.
З огляду на викладене та враховуючи, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, не надала належної оцінки наведеним недолікам рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 та дійшла висновку, що позивач проявив нещирість, намагаючись уникнути відповідальності, без жодного мотивування, колегія суддів вважає, що рішення відповідача від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 не відповідає положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме є необґрунтованим, недобросовісним та нерозсудливим.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 1798-VIII у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
За таких обставин рішення ВРП від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 «Про залишення без змін рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 про накладення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани» слід визнати протиправним і скасувати із зобов'язанням відповідача повторно розглянути скаргу позивача про скасування окремих положень рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення з урахуванням рішення суду.
VI. СУДОВІ ВИТРАТИ
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Документально підтвердженими в цій справі є витрати позивача на сплату судового збору в сумі 968,96 грн.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 22, 241 - 246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2024 року № 2720/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2024 року № 77дп-24 про накладення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани».
Зобов'язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 про скасування окремих положень рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2024 року № 77дп-24 в частині накладення дисциплінарного стягнення на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 з урахуванням рішення суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складене та підписане 23 лютого 2026 року.
Головуючий суддя І. А. Гончарова
Судді Л. І. Бившева
Н. Є. Блажівська
І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова