Іменем України
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №990/327/25
адміністративне провадження № П/990/327/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І., Тацій Л.В., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. 14.07.2025 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, відповідач), в якій він просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої палати ВККС України № 28/ас-25 від 15.05.2025 про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), в частині висновків про його невідповідність показникам «законності джерел походження прав на об'єкти цивільних прав» та «чесність»;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України у пленарному складі № 83/ас-25 від 09.06.2025 про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами);
- зобов'язати ВККС України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного адміністративного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), та повторно розглянути питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, з урахуванням висновків суду.
2. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2025 поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у цій справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
3. 15.08.2025 на адресу Верховного Суду від ВККС України надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому відповідач наголошує на безпідставності позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.
4. 19.08.2025 позивач подав відповідь на відзив відповідача, в якому підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Суд установив, що рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі також - Конкурс).
6. До ВККС України у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся ОСОБА_1 як особа, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 3 частини першої статті 28 Закону України від 02.06.2016
№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
7. Указом Президента України від 22.06.2009 № 465/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду строком на п'ять років. Указом Президента України від 03.04.2017 № 95/2017 позивача призначено на посаду судді цього суду безстроково.
8. Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 105/ас-24 позивача допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
9. Рішенням Комісії від 19.06.2024 № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах 173 кандидатів, у тому числі ОСОБА_1 .
10. Рішенням Комісії від 12.03.2025 № 49/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу.
11. За результатами першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу позивач отримав 334,2 бала.
12. Рішенням Комісії від 12.03.2025 № 49/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» допущено 67 кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема, і ОСОБА_1 .
Цим же рішенням установлено, що другий етап кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу проводиться Комісією у складі Першої палати.
13. 11.04.2025 Комісія звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного адміністративного суду з пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
14. 24.04.2025 до ВККС України надійшли пояснення позивача на виконання вказаного листа Комісії. Позивач надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
15. 05.05.2025 до Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
15.1. ГРД указала, що ОСОБА_1 не надав достовірної та відомої йому інформації в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний.
15.2. Так, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за 2020 рік ОСОБА_1 вказав автомобіль «Toyota Rav 4» 2010 року випуску, який він набув у власність 30.11.2020. Водночас кандидат не задекларував вартості автомобіля (зазначив «не відомо»), хоча вона мала бути йому достеменно відомою в разі придбання такого авто. Кандидат також не подав повідомлення про суттєві зміни (хоч цей видаток точно мав би перевищувати 50 прожиткових мінімумів).
15.3. У декларації за 2021 рік кандидат вказав дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 350 000 гривень. ГРД припустила, що вказані кошти отримано від продажу автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску, інформацію про який не відображено в цій декларації. Джерелом доходу зазначено тестя кандидата - ОСОБА_2 .
Водночас ГРД піддала сумніву дійсну мету цього правочину, мотивуючи це тим, що тесть кандидата мав у власності два автомобілі. Він є пенсіонером та приватним підприємцем. Як фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав податкову декларацію за 2019 рік, зазначивши суму доходу - 970 230 гривень, у декларації за 2020 рік - 870 113 гривень.
15.4. Вартість об'єктів цивільних прав, набутих суддею та членами його сім'ї, не відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об'єктів цивільних прав.
15.5. Так, ОСОБА_1 на праві безоплатного користування користується автомобілем свого тестя - «Mitsubishi Outlander» 2018 року випуску (дата набуття права 26.09.2018, вартість - 837 000 гривень). Сума доходу тестя у 2018 році становила 113 040 гривень. ГРД ставить під сумнів фінансову спроможність тестя кандидата придбати вказаний автомобіль.
15.6. У декларації за 2016 рік кандидат задекларував кошти, які йому позичила мати дружини ОСОБА_3 , у розмірі 280 000 гривень. Ці кошти пояснюють наявність у кандидата можливості сплатити видатки за договорами позики та лізингу. Разом з тим, згідно із досьє судді, його теща на той момент була приватним підприємцем, основний вид діяльності - діяльність ресторанів та надання послуг мобільного харчування. ГРД потребує додаткової інформації про вид підприємницької діяльності тещі кандидата та рівень її доходів.
15.7. Батько кандидата ОСОБА_4 у 2021 році став власником елітного автомобіля «VOLVO ХС90» 2020 року випуску. Вартість такого автомобіля, за даними спеціалізованих сайтів продажу транспортних засобів, від 30 000 доларів США до 61 000 доларів США. Батько кандидата є адвокатом. Відомості про доходи адвоката за 2021 рік відсутні, однак доходи батька за попередні та наступні роки не є значними.
15.8. Батько кандидата ОСОБА_4 став власником земельних ділянок значної площі. Вказані земельні ділянки отримано ОСОБА_4 відповідно до рішень суду, з яких вбачається, що вони передані йому внаслідок погашення заборгованості або позики у великих розмірах.
15.9. У висновку ГРД також містилась інформація, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала пояснень судді.
15.10. У декларації за 2018 рік кандидат у розділі 11 «Доходи, в тому числі подарунки» вказав дохід дружини в розмірі 260 000 гривень за відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав). Водночас у деклараціях за 2017- 2018 роки кандидат в розділах 5 та 6 щодо цінного рухомого майна не вказав жодного об'єкта, який міг бути відчуженим.
15.11. У декларації за 2022 рік кандидат вказав видаток на купівлю-продаж (міну) транспортного засобу вартістю 178 500 гривень. Однак у деклараціях за 2022- 2023 роки цей транспортний засіб у розділах 5 та 6 щодо цінного рухомого майна не вказав.
16. 09.05.2025 Комісія запропонувала позивачу надати інформацію стосовно питань, які виникли під час дослідження досьє та відомостей з державних реєстрів та надіслала електронну копію висновку ГРД про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики для ознайомлення і надання пояснень та копій підтверджувальних документів (за наявності).
17. 14.05.2025 на адресу Комісії надійшли пояснення позивача щодо обставин, викладених у висновку ГРД та копії підтверджувальних документів, а також пояснення на запит Комісії.
18. 15.05.2025 Комісія у складі Першої палати провела співбесіду з позивачем, під час якої обговорено: результати дослідження досьє та відповідність кандидата показникам критеріїв доброчесності та професійної етики.
19. Рішенням Комісії у складі Першої палати від 15.05.2025 № 28/ас-25 визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 набрав 670,87 бала.
Вказаним рішенням відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII у зв'язку з наявністю висновку ГРД питання про підтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді винесено на розгляд ВККС України у пленарному складі.
20. Так, у вказаному рішенні Комісія, за результатами співбесіди з позивачем, дослідження матеріалів досьє, усних та письмових пояснень кандидата, загальновідомої та загальнодоступної інформації щодо кандидата, а також інших обставин, документів та матеріалів, оцінила особисту компетентність позивача в 41,67 бала із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, та виснувала, що ОСОБА_1 відповідає критерію особистої компетентності.
Соціальну компетентність позивача члени ВККС України оцінили за відповідними показниками в 40 балів із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає вказаному критерію.
21. Оцінюючи відповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія з'ясувала, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна кандидат ОСОБА_1 та його дружина 09.11.2021 набули право власності на земельні ділянки площею по 2 га, розташовані в Полтавській області (для ведення особистого селянського господарства).
Під час співбесіди кандидат пояснив, що вказані земельні ділянки він з дружиною отримав на прохання його батька. З метою реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки вони звернулися до Чутівської селищної ради, у результаті чого отримали право власності в межах процедури малої приватизації. Також зазначив, що сільським господарством на цій земельній ділянці ніколи не займався, такого наміру ніколи не мав.
22. Комісія зауважила, що дії позивача формально не порушують вимог, установлених законом щодо обов'язкового використання приватизованої землі, однак з погляду показників доброчесності та професійної етики, такі дії є проявом недобросовісної поведінки та нераціонального розпорядження державним ресурсом, оскільки з пояснень кандидата Комісія виснувала, що позивач скористався правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок не з метою фактичного користування ними, а з метою формального набуття права власності без подальшого використання земель за цільовим призначенням.
За таких обставин Комісія одноголосно дійшла висновку про невідповідність кандидата показнику законності джерел походження прав на об'єкти цивільних прав та вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за вказаним показником.
23. Крім того, дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані під час співбесіди, Комісія зазначила таке.
24. У декларації за 2020 рік кандидат декларував право власності на автомобіль «Toyota Rav 4» 2010 року випуску, а у декларації за 2021 рік останній не декларував право власності на цей автомобіль, однак декларував дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 350 000 гривень (джерело доходу - ОСОБА_2 ).
Під час співбесіди позивач додатково зазначив, що автомобіль «Toyota Rav 4» 2010 року випуску набутий ним у спадщину у 2020 році після смерті матері. На підставі свідоцтва про право на спадщину 20.11.2020 він був ним зареєстрований на праві власності у відповідному Регіональному сервісному центрі. Приблизно у 2016- 2017 роках його мати передала вказаний автомобіль родині ОСОБА_2 без перереєстрації та отримала за нього кошти в розмірі 350 000 гривень. Після смерті матері у 2020 році та прийняття ним спадщини було прийнято рішення переоформити автомобіль на члена родини ОСОБА_2 , адже автомобіль і так перебував у їхній власності. Переоформлення можна було вчинити в єдиний спосіб - зареєструвати право власності за ним як спадкоємцем, а потім шляхом укладення цивільного правочину - на тестя чи тещу. Так і було вчинено, про що він відобразив у своїй декларації. Кошти в розмірі 350 000 гривень він не отримував, ці кошти за автомобіль тесть сплатив його матері раніше.
Комісія встановила, що на момент укладання правочину щодо відчуження автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску у 2021 році жодного реального продажу не відбулося, кандидат формалізував перехід майна, який мав місце задовго до цього. Комісія вважала, що кандидатом було укладено удаваний правочин у формі договору купівлі-продажу автомобіля, хоча реально між сторонами було укладено договір дарування.
25. У зв'язку з наведеним Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».
26. Також Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 зазначив недостовірні відомості у декларації за 2021 рік, оскільки у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2021 рік позивач задекларував кошти у розмірі 350 000 гривень, однак під час співбесіди останній пояснив, що вказаний дохід він не отримував, а задекларував його, оскільки вважав, що його сім'я фактично отримала ці гроші. Пояснив, що можливо допустив некоректності під час декларування.
Комісія вважала, що наведені факти не можуть вважатися достатніми для того, аби вважати кандидата таким, що не відповідає критерію доброчесності, з огляду на відсутність умислу в поданні недостовірних відомостей та поведінку кандидата під час співбесіди, яка свідчить про готовність до відкритого діалогу та дотримання принципів прозорості. Однак, з огляду на викладене, Комісія у складі Першої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».
27. Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий ним за цим критерієм, становив 255 балів із 300 можливих, що є вищим за 75 % (225 балів) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат ( ОСОБА_1 ) відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 набрав 670,87 бала.
28. З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді внесено на розгляд ВККС України у пленарному складі.
29. 09.06.2025 Комісія у пленарному складі рішенням № 83/ас-25 визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
30. У вказаному рішенні Комісія у пленарному складі зазначила, зокрема, що кандидат скористався правом на безоплатну приватизацію земель сільськогосподарського призначення не з метою ведення особистого селянського господарства, як це передбачено законом, а з метою досягнення особистої економічної вигоди шляхом подальшого використання таких земель для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства. Такий підхід, на думку Комісії, свідчить про свідоме використання прогалин у правовому регулюванні та обходження встановлених процедур, передбачених для отримання земельних ділянок під промислову діяльність. Таким чином, поведінка кандидата демонструє не лише формальне, а й фактичне ігнорування суті та цінностей правових норм, що підриває довіру до правових механізмів та суперечить очікуванням суспільства.
31. Також Комісія у пленарному складі погодилась із висновками Комісії у складі Першої палати, що на момент укладання правочину щодо відчуження автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску у 2021 році жодного реального продажу не відбулося, кандидат формалізував перехід майна, який відбувся задовго до цього. Такі дії кандидата є порушенням принципів прозорості, добросовісності та чесності, які мають бути дотримані особою, яка претендує на посаду судді та підлягає оцінці за критерієм доброчесності та професійної етики.
32. Комісія у пленарному складі зауважила, що кандидат надав суперечливі пояснення стосовно декларування грошових коштів у розмірі 350 000 гривень, що свідчить про відсутність чіткої та послідовної позиції та, на думку Комісії, вказує на недотримання принципу чесності та порушує вимоги щодо правильності та повноти заповнення декларації. Встановлені обставини демонструють неналежне розуміння кандидатом правових норм антикорупційного законодавства і відсутність належного рівня відповідальності за точність поданої інформації.
33. Оцінивши усі зазначені обставини, суперечливі пояснення кандидата, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата показникам «чесність» та «законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав» критерію доброчесності та професійної етики.
Стосовно інших обставин, зазначених у висновку ГРД, Комісія у пленарному складі в цій частині підтримала рішення Комісії у складі Першої палати.
«За» визнання ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді проголосувало два члени Комісії, а «Проти» - вісім членів Комісії.
34. Позивач, не погоджуючись з рішеннями ВККС України від 15.05.2025 № 28/ас-25 та від 09.06.2025 № 83/ас-25, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
35. Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на необґрунтованість, свавільність та протиправність оскаржуваних рішень в частині висновків про його невідповідність показникам «законності джерел походження прав на об'єкти цивільних прав» та «чесність» критерію доброчесності та професійної етики.
36. Зазначає про те, що Комісія у складі Першої палати, а також у пленарному складі, самостійно, з власної ініціативи вирішила надати оцінку тому, що у 2021 році він набув право власності на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Полтавської області, оскільки цей факт не отримав жодних зауважень з боку ГРД і не відображений у її висновку.
Позивач не погоджується з висновками Комісії щодо законності джерел походження прав на об'єкти цивільних прав, вважає їх свавільними, необґрунтованими та явно надуманими, та вказує, що його дії стосовно набуття права власності на земельну ділянку не порушують жодного з пунктів показника «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав», а обставини отримання ним земельної ділянки не є такими, що могли б викликати обґрунтований сумнів у його доброчесності.
37. На думку позивача, озвучені ним в поясненні наміри щодо використання у подальшому наданої йому земельної ділянки є законними і не можуть викликати жодного сумніву в їх порядності, добросовісності з точки зору будь-якого стороннього спостерігача.
38. Також позивач не погоджується з оцінкою відповідачем правочину купівлі-продажу автомобіля та зазначає, що його пояснення не були суперечливими, як вказала Комісія, він проявив достатню уважність щодо розкриття даних під час участі у Конкурсі, а його позиція, викладена у поясненні, була чіткою, логічною та послідовною.
Вважає, що ВККС України безпідставно зменшила йому бали за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність», оскільки в укладенні й виконанні ним вказаного правочину відсутні будь-які відступи від вказаної етичної моделі поведінки.
40. ОСОБА_1 вказує на те, що в обох оскаржуваних рішеннях Комісія негативно оцінила декларування ним коштів у сумі 350 000 грн як доходу від продажу автомобіля «Toyota Rav 4» його тестю. Хоча, на його думку, в цьому випадку Комісія вийшла за межі повноважень, оскільки повноваження встановлення недостовірності відомостей у декларуванні закріплені Законом України «Про запобігання корупції» за Національним агентством запобігання корупції.
Кошти в сумі 350 000 грн були передані йому батьком після смерті його матері - попереднього власника автомобіля, з поясненням про те, що це гроші, які раніше тесть передав матері за автомобіль. Відповідно ці кошти можливо було трактувати з точки зору декларування подвійно. І як спадщину, і одночасно як дохід від продажу автомобіля, який він вважав для себе обов'язком вчинити та здійснити його державну реєстрацію.
41. Також позивач зазначає, що Комісія при проведенні співбесіди у пленарному складі вийшла за межі повноважень, оскільки пленарне засідання ВККС України призначене й проводиться з метою оцінки підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з точки зору тверджень ГРД, викладених у висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Тому предметом дослідження на пленарному засіданні ВККС України мають бути саме факти і твердження, викладені ГРД у відповідному висновку. Проте на його співбесіді у пленарному складі всі позиції, за якими надано висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, не були предметом висновку ГРД.
42. Позивач вважає, що оскаржувані рішення безпосередньо зачіпають його право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в аспекті доступу до обраної професії, професійного розвитку в її межах, кар'єрного зростання та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру.
Позиція відповідача
43. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив про те, що конкурсна процедура та процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача проведені в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України, дії Комісії повністю регламентовані нормами Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та нормативними актами, прийнятими Комісією на основі положень Закону № 1402-VIII.
44. Вказує на те, що наведені позивачем аргументи для скасування спірних рішень фактично свідчать про наміри переглянути мотиви його ухвалення та надати іншу оцінку встановленим у ньому обставинам. Проте перегляд мотивів оскаржуваного рішення і їх виклад інакшим змістом, аніж оцінено та зазначено в оскаржуваних рішеннях, свідчило б про втручання суду у здійснення Комісією дискреційних повноважень під час проведення конкурсних процедур.
45. Вважає безпідставними твердження позивача про те, що оскаржувані ним рішення безпосередньо зачіпають його право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в аспекті доступу до обраної професії, професійного розвитку в її межах, кар'єрного зростання та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру.
46. Помилковими, на думку відповідача, є твердження позивача про вихід Комісії за межі повноважень при проведенні співбесіди у пленарному складі у зв'язку з тим, що предметом дослідження були не тільки факти і твердження, викладені ГРД у відповідному висновку, оскільки Комісія, незалежно від наявності висновку ГРД, під час проведення кваліфікаційного оцінювання, на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, окрім іншого, зобов'язана встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Стислий зміст відповіді на відзив відповідача
47. У відповіді на відзив позивач покликається на те, що відзив на позов не містить жодного спростування його аргументів, викладених у позові.
48. Також позивач додатково акцентував увагу на тому, що вважає твердження відповідача про те, що рішення ВККС України в межах конкурсу не можуть мати юридичного значення та негативно вплинути на проходження кандидатом інших процедур, пов'язаних з його професійною кар'єрою або участю в інших конкурсах, надуманих і таким, що не відповідає дійсності.
49. Зазначає про те, що відповідач неоднаково трактує одні й ті самі факти особистого життя різних кандидатів, що є свідченням очевидної упередженості Комісії при прийнятті негативних для нього рішень, причини якої йому невідомі.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА, ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА МОТИВИ УХВАЛЕНОГО РІШЕННЯ
50. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
51. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
52. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
53. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
54. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
55. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
56. Тобто судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
57. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
58. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).
59. У цій справі позивач оскаржує рішення ВККС України, прийняті щодо нього за результатами співбесіди у межах конкурсу на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням ВККС України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями), якими:
визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання він набрав 670,87 бала і питання про підтвердження здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді внесено на розгляд ВККС України у пленарному складі (рішення Першої палати ВККС України № 28/ас-25 від 15.05.2025);
визнано його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді (рішення ВККС України у пленарному складі № 83/ас-25 від 09.06.2025).
60. Так, відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
61. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
62. Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
63. За приписами частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII ВККС України проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит, проводить кваліфікаційне оцінювання, затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програму та порядок проходження початкової підготовки судді тощо.
64. Відповідно до частини першої статті 79 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній до 30.12.2023) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та Положення про проведення конкурсу.
65. Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 79 Закону № 1402-VIII для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді ВККС України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніше як за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються Вищою кваліфікаційною комісією України. Інформація про подання заяви для участі у конкурсі на заміщення конкретної вакантної посади судді оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
66. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» від 09.12.2023 № 3511-ІХ (далі - Закон № 3511-ІХ) внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема викладено в новій редакції Розділ ІV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57 - 61 розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення». Цей Закон набрав чинності 30.12.2023.
67. Відповідно до пункту 57 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри».
68. На момент набрання чинності Закону № 3511-ІХ конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, був на етапі подання документів особами, які виявили бажання взяти участь у ньому, отже його продовження та завершення повинно відбуватися за правилами, визначеними Законом № 1402-VIII, в редакції, чинній з 30.12.2023.
69. Статтею 79 Закону № 1402-VIII установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
70. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Комісії від 02.11.2016 № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29.02.2024 № 72/зп-24) (далі - Положення № 141/зп-16).
71. Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об'єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення № 141/зп-16).
72. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону. Аналогічні приписи передбачені пунктом 1.5. Положення № 141/зп-16.
73. За змістом Положення № 141/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов'язковому обговоренню з суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє не пізніше ніж за десять робочих днів до проведення співбесіди, крім випадку проведення кваліфікаційного оцінювання за рішенням Комісії у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка дорівнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє; надати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді. Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) не пізніше п'яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє. Усні пояснення надаються суддею під час проведення співбесіди.
Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
Подібний за своїм змістом порядок проведення співбесіди в подальшому і був закріплений у новій редакції цього Положення.
74. Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.
75. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді апеляційного суду є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
76. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VIII.
77. Статтею 83 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, спеціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
78. Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення кваліфікаційного іспиту 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
79. Частинами першою, другою, п'ятою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС України.
80. Відповідно до частини 9 статті 69 Закону № 1402-VIII кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
81. Положення цієї норми не визначають критеріїв, які б надавали можливість чітко кваліфікувати невідповідність кандидата критерію доброчесності. Це означає, що, з одного боку, Комісія наділена досить широкою свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності, з іншого - нормативна невизначеність (неврегульованість) цього питання, тобто відсутність чітких, зрозумілих для кожного учасника орієнтирів, покладає на Комісію обов'язок належно мотивувати її висновки, якщо вона вважатиме, що допущене кандидатом порушення є істотним і породжує обґрунтований сумнів у його доброчесності, а отже свідчить про невідповідність вимогам кандидата на посаду судді.
82. Визначені законом етапи конкурсу та призначення на посаду судді покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом № 1402-VIII вимогам, зокрема, критеріям компетентності (професійна, особиста, соціальна тощо), доброчесності та професійної етики, Комісія має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об'єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, які формуються залежно від персонального складу осіб, що призначаються на посади суддів.
83. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема від 10.11.2022 у справі № 9901/355/21, від 30.05.2024 у справі № 990/3/24, неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя.
84. Вимоги до професійної етики судді визначені Кодексом суддівської етики, затвердженим ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, та Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 1006/23.
85. З огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на заняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.
86. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією (частина п'ята статті 83 Закону № 1402-VIII).
87. Відповідно до частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
88. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
89. Рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 20/зп-25).
90. Пунктами 1.3- 1.4 Положення № 20/зп-25 передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об'єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
91. Частинами 1- 3 статті 79-5 Закону № 1402-VIII встановлено, що після визначення переможця конкурсу Комісія на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
За результатами співбесіди Комісія ухвалює: (1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; (2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.
92. Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККС України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами.
93. Частиною другою цієї статті передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: (1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; (2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; (3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; (4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків (частина третя статті 88 Закону № 402-VІІІ).
94. Суд звертає увагу на те, що позивач успішно пройшов перший етап конкурсу «Складання кваліфікаційного іспиту» та підтвердив відповідність критерію «професійна компетентність», набравши загалом 334,2 бала.
95. На етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами дослідження особистої і соціальної компетентності, а також критерію доброчесності і професійної етики позивач отримав такі бали:
- за критерієм особиста компетентність: рішучість та відповідальність - 21,67, безперервний розвиток - 20, що сумарно становить 41,67 із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що позивач відповідає критерію особистої компетентності;
- за критерієм соціальна компетентність: ефективна комунікація - 7, ефективна взаємодія - 10, стійкість мотивації - 11, емоційна стійкість - 12, що сумарно становить 40 із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що позивач відповідає критерію соціальної компетентності;
- за критерієм професійна етика та доброчесність, до яких входять: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, - 255 балів із 300 можливих, що є вищим за 75 % (225 балів) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що позивач відповідає критерію професійної етики та доброчесності.
96. За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 набрав 670,87 бала.
З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, питання про підтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді внесено на розгляд ВККС України у пленарному складі.
97. Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з позивачем 09.06.2025, в результаті якої ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
98. Спірними у цій справі є дії Комісії та її висновки, сформульовані на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами оцінки критерію доброчесності та професійної етики.
99. Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішень Комісії, Суд звертає увагу, що у межах процедури проведення конкурсу та призначення на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов'язком (повноваженням) Комісії є з'ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
100. Комісія, з огляду на свій правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів, а також у Кодексі суддівської етики.
Оцінювання кандидатів Комісією відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
101. Водночас суд здійснює контроль за дотриманням Комісією вимог закону під час проведення кваліфікаційного оцінювання на посаду судді в разі оскарження рішення (дії чи бездіяльності) Комісії. Судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на дослідження яких спрямоване прийняте Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень при проведенні кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.
102. Оскільки члени Комісії, приймаючи одне з передбачених законом рішень за результатом проведеного оцінювання кандидатів на посаду судді, керуються своїм внутрішнім переконанням, на Комісію покладається обов'язок наведення відповідних мотивів та їх обґрунтувань стосовно своєї позиції, особливо коли виникають підстави вважати, що такий кандидат не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.
103. Рішення ВККС України, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, показників особа не відповідає вимогам для надання їй рекомендацій для призначення суддею.
104. Згідно з частиною 7 статті 75 Закону № 1402-VIII, якщо ВККС України отримала інформацію, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді вимогам, встановленим цим Законом, колегія Комісії проводить перевірку зазначеної інформації та розглядає її на засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат має право ознайомитися з цією інформацією, надавати пояснення, докази на її спростування.
У разі встановлення за результатами перевірки, що така інформація є обґрунтованою, колегія ВККС України ухвалює вмотивоване рішення про невідповідність кандидата на посаду судді встановленим цим Законом вимогам та припинення його подальшої участі у доборі на посаду судді.
105. Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 1402-VIII Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Щодо встановлення відповідності позивача критеріям професійної етики та доброчесності колегія суддів зазначає таке.
106. Доброчесність та професійна етика - це взаємопов'язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім'ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.
107. Доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.
Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.
108. Відповідно до пунктів 2.13- 2.17 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність та дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.
Показники, визначені пунктами 2.4, 2.8, 2.13 цього Положення, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.
Для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками також може бути досліджено загальновідому і загальнодоступну інформацію.
У разі, якщо інформація (відомості, дані) стосовно судді (кандидата на посаду судді) стала відома під час проведення співбесіди, така інформація (відомості, дані), якщо це можливо, невідкладно долучається членом Комісії - доповідачем до суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та досліджується для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.
109. Вага критерію доброчесності та професійної етики становить 300 балів (пункт 5.8. Положення № 20/зп-25).
110. Згідно з пунктами 5.9- 5.13 Положення № 20/зп-25 Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з'ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).
Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб'єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.
Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.
Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії.
111. 17.12.2024 Вища рада правосуддя рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб'єктами оцінювання.
112. Відповідно до пункту 14 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.
113. Пунктом 18 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) визначено, що чесність - це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:
1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов'язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;
2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв'язків судді (декларації родинних зв'язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;
3) надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;
4) під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім'ї;
5) під час набуття права на об'єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов'язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду;
6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки;
7) докладає зусиль для того, щоб члени його сім'ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.
114. Згідно з пунктом 21 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав, якщо джерела походження прав на об'єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім'ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності.
Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно:
1) дії судді (кандидата на посаду судді), спрямовані на набуття прав на об'єкти цивільних прав, не суперечать вимогам законодавства, правилам професійної етики та є добросовісними;
2) вартість об'єктів цивільних прав, набутих суддею (кандидатом на посаду судді) та / або членами його сім'ї, відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об'єктів цивільних прав;
3) набуте суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім'ї право власності / користування на об'єкт цивільних прав безоплатно або від пов'язаної із суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім'ї особи було набуте попереднім власником / власником із законних джерел за ринковою вартістю;
4) право на об'єкт цивільних прав оформлено без ознак приховування особи судді (кандидата на посаду судді) як власника або користувача;
5) право на об'єкт цивільних прав за оплатним договором набуте суддею (кандидатом на посаду судді) або членами його сім'ї за ціною, що істотно не відрізняється від ринкової вартості;
6) підстави та порядок набуття суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім'ї права на об'єкт цивільних прав не мають очевидних ознак невідповідності вимогам законодавства, про які суддя (кандидат на посаду судді) та члени його сім'ї не могли не знати;
7) під час набуття або відчуження прав на об'єкт цивільних прав суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім'ї дотримано вимоги антикорупційного законодавства, законодавства про оцінку та оціночну діяльність, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, податкового законодавства, нормативних актів Національного банку України, інших нормативно-правових актів.
115. Колегія суддів дослідила, що Комісія у складі Першої палати з пояснень кандидата виснувала, що позивач та його дружина 09.11.2021 набули права власності на земельні ділянки площею по 2 га для ведення особистого селянського господарства, проте ОСОБА_1 скористався правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок не з метою фактичного користування ними, а з метою формального набуття права власності без подальшого використання земель за цільовим призначенням, що на думку Комісії є проявом недобросовісного використання наданого законом права. А тому Комісія визнала, що вказані обставини є суттєвими порушеннями показника законності джерел походження прав на об'єкти цивільних прав та зменшила бали за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів.
116. Комісія у пленарному складі щодо вказаних обставин дійшла висновку, що дії кандидата, незважаючи на їх формальну відповідність законодавству, не відповідають принципам доброчесності та професійної етики. Зокрема, встановлено, що кандидат скористався правом на безоплатну приватизацію земель сільськогосподарського призначення не з метою ведення особистого селянського господарства, як це передбачено законом, а з метою досягнення особистої економічної вигоди шляхом подальшого використання таких земель для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства. Такий підхід свідчить про свідоме використання прогалин у правовому регулюванні та обхід встановлених процедур, передбачених для отримання земельних ділянок під промислову діяльність. Отже, Комісія дійшла висновку, що поведінка кандидата демонструє не лише формальне, а й фактичне ігнорування суті та цінностей правових норм, що підриває довіру до правових механізмів та суперечить очікуванням суспільства.
117. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що надавав пояснення Комісії з цього приводу і вважає, що його дії стосовно набуття права власності на земельну ділянку не порушують жодного з пунктів показника законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав, а обставини отримання ним земельної ділянки та висловлений намір у майбутньому використати її, змінивши цільове призначення, не є такими, що могли б викликати обґрунтований сумнів у його доброчесності. Позивач вважає, що ВККС України, формулюючи свій висновок, послуговувалась суб'єктивними судженнями, які не підкріплені ні доказово, ні нормативно.
118. Колегія суддів відхиляє наведені позивачем доводи, оскільки він не спростував факту безоплатного отримання земель сільськогосподарського призначення без наміру їх використання, а для передачі батькові для використання на користь сімейного бізнесу.
119. У контексті таких доводів Суд зауважує, що Комісія надала свою оцінку на підставі повно з'ясованих обставин, зроблені нею висновки є логічними, послідовними і передбачуваними. При цьому Комісія не залишила наведені кандидатом аргументи без відповіді та врахувала їх, зазначивши, що дії кандидата, незважаючи на їх формальну відповідність законодавству, не відповідають принципам доброчесності та професійної етики. Зокрема, Комісія вказала, що кандидат скористався правом на безоплатну приватизацію земель сільськогосподарського призначення не з метою ведення особистого селянського господарства, як це передбачено законом, а з метою досягнення особистої економічної вигоди шляхом подальшого використання таких земель для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства. Такий підхід свідчить про свідоме використання прогалин у правовому регулюванні та обходження встановлених процедур, передбачених для отримання земельних ділянок під промислову діяльність. Таким чином, поведінка кандидата демонструє не лише формальне, а й фактичне ігнорування суті та цінностей правових норм, що підриває довіру до правових механізмів та суперечить очікуванням суспільства.
120. Беручи до уваги наведене, Суд не має підстав вважати висновки відповідача щодо зазначених обставин довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.
121. Інша обставина, на яку звернула увагу Комісія, вирішуючи питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями професійної етики та доброчесності, стосувалася питання відчуження позивачем рухомого майна.
122. Як з'ясувала Комісія у складі Першої палати у декларації за 2020 рік кандидат декларує право власності на автомобіль «Toyota Rav 4» 2010 року випуску, а у декларації за 2021 рік останній не декларує право власності на цей автомобіль, однак декларує дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 350 000 гривень (джерело доходу - ОСОБА_2 ).
123. Комісія встановила, що на момент укладання правочину щодо відчуження автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску у 2021 році жодного реального продажу не відбулося, кандидат формалізував перехід майна, який мав місце, задовго до цього. Комісія вважала, що кандидатом було укладено удаваний правочин у формі договору купівлі-продажу автомобіля, хоча реально між сторонами було укладено договір дарування.
У зв'язку з цим, Комісія у складі Першої палати вирішила визнати, що вказані обставини є суттєвими порушеннями показника «чесність», та зменшила бали за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів.
124. Під час співбесіди у пленарному складі позивач пояснив, що у власності його матері перебував автомобіль «Toyota Rav 4». Приблизно у 2015- 2016 році його теща і тесть виявили бажання купити цей автомобіль. Автомобіль їм продали, але не переоформили. Кошти за цей автомобіль тесть віддав його мамі. Завершено оформлення цього правочину не було. У 2020 році його мати померла і цей автомобіль він отримав у спадщину. Після отримання автомобіля у спадщину він вважав за необхідне завершити оформлення правочину. Він не бачив яким чином декларувати і провести цей правочин офіційно, інакше як купівля-продаж, тому у декларації зазначив відомості про купівлю-продаж автомобіля.
125. Комісія у пленарному складі погодилась з висновками Комісії у складі Першої палати, що на момент укладання правочину щодо відчуження автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску у 2021 році жодного реального продажу не відбулося, кандидат формалізував перехід майна, який мав місце задовго до цього. Такі дії кандидата є порушенням принципів прозорості, добросовісності та чесності, які мають бути дотримані особою, яка претендує на посаду судді та підлягає оцінці за критерієм доброчесності та професійної етики.
126. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що дійсно вказаний автомобіль належав його матері, був проданий його тестю, мати отримала за нього гроші, але він не був переоформлений в органах МВС України. Він зареєстрував право власності на цей автомобіль за собою після смерті матері на підставі свідоцтва про право на спадщину, а в подальшому уклав договір купівлі-продажу цього автомобіля зі своїм тестем, який віддав кошти за нього декількома роками раніше його матері та в подальшому ці кошти передав йому його батько після смерті матері, а не тесть, від якого він гроші безпосередньо не отримував. Позивач задекларував отримання відповідної грошової суми не як спадщину, а як дохід від купівлі-продажу автомобіля.
127. Позивач, не заперечуючи фактів, що лягли в основу рішень ВККС України, не погоджується з оцінкою його дій, яку надала Комісія в оскаржуваних рішеннях, та вважає трактування Комісією укладеного ним правочину свавільним і таким, що прямо суперечить закону.
128. Надаючи оцінку аргументам позивача, колегія суддів враховує, що як на момент проведення співбесіди, так і на час розгляду справи, у ВККС України не було інформації про визнання цього договору купівлі-продажу нікчемним, недійсним або удаваним.
Водночас надані позивачем пояснення не спростовують ключової обставини, покладеної в основу висновку ВККС України в цій частині, сумнів у дійсності (реальності) правочину є цілком очевидним для стороннього спостерігача, навіть з урахуванням наведених позивачем обставин та пояснень. Наведені позивачем мотиви вказують на намагання виправдати ситуацію, що склалася, проте жодним чином не доводять свавільності висновків відповідача. Зокрема, Комісія, досліджуючи під час співбесіди вказані обставини, ставила позивачеві питання, на які отримувала відповіді, яким надана оцінка з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії як у складі Першої палати, та і у пленарному складі.
129. Ще одна обставина, на підставі якої Комісія констатувала обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику чесність, стосувалася подання позивачем недостовірних відомостей у декларації за 2021 рік, а саме декларування грошових коштів у розмірі 350 000 гривень, які ним фактично не були отримані.
Під час співбесіди кандидат пояснив, що вказаного доходу він не отримував. Задекларував його, оскільки вважав, що його сім'я фактично отримала ці гроші. Пояснив, що можливо допустив некоректність під час декларування.
130. З огляду на викладене Комісія у складі Першої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником чесність.
131. Під час співбесіди у пленарному складі кандидат пояснив, що після того, як померла його мати, він домовився з батьком і братом щодо розподілу спадкового майна. Ним у спадщину було отримано будинок, автомобіль «Toyota Rav 4» та кошти в розмірі 350 000 гривень, які йому залишив батько у його будинку, який він успадкував. Пояснив, що не отримував ці кошти безпосередньо при укладенні договору купівлі-продажу. Ці кошти були передані його матері раніше. Вказував, що це одночасно і дохід, який був отриманий його матір'ю, і кошти, які до нього потрапили як спадщина.
132. Аналізуючи вказані обставини, Комісія у пленарному складі зауважила, що кандидатом надані суперечливі пояснення стосовно декларування грошових коштів у розмірі 350 000 гривень, що свідчить про відсутність чіткої та послідовної позиції та, на думку Комісії, вказує на недотримання принципу чесності та порушує вимоги щодо правильності та повноти заповнення декларації. Встановлені обставини демонструють неналежне розуміння кандидатом правових норм антикорупційного законодавства і відсутність належного рівня відповідальності за точність поданої інформації.
133. У позовній заяві позивач зазначив, що кошти в сумі 350 000 грн були передані йому батьком після смерті його матері - попереднього власника автомобіля, з поясненням про те, що це гроші, які раніше тесть передав матері за автомобіль. Відповідно ці кошти можливо було трактувати з точки зору декларування подвійно: і як спадщину, і одночасно як дохід від продажу автомобіля. Він задекларував вчинений правочин відчуження автомобіля, а кошти, отримані від батька після смерті матері, як дохід від продажу автомобіля. Тому вважає оскаржувані рішення невмотивованими, необґрунтованими та протиправними.
134. Надаючи оцінку доводам позивача, Суд акцентує увагу на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.06.2020 у справі № 9901/764/18 (пункт 76), у якій зазначено, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на зайняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.
135. З огляду на вказане Суд зазначає, що викладені в позовній заяві ОСОБА_1 аргументи, наявні у справі докази засвідчують, що позивач не заперечує обставин, оцінка яких Комісією лягла в основу спірного рішення, але висловлює незгоду із самою оцінкою цих обставин ВККС України, вважаючи, що наведені Комісією мотиви не можуть слугувати підставою для висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності.
136. Суд зауважує, що доброчесність судді є наріжним каменем довіри до суду. Вона передбачає не лише чесність у прийнятті рішень, але й прозорість у фінансових питаннях, відсутність сумнівів щодо походження майна та статків, що є проявом «найвищого ступеня довіри» для суддів, особливо тих, хто претендує на посаду в апеляційному суді. Не викликає сумніву, що звичайна розсудлива людина не буде мати довіри до судової влади, якщо серед її представників будуть особи, які не дотримуються вимог законодавства щодо декларування власних доходів та наявного майна, не можуть підтвердити законність джерел походження коштів.
137. Оцінюючи доводи позивача, Суд вважає, що викладені в оскаржуваних рішеннях ВККС України висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія у складі Першої палати дійшла висновку про зняття з позивача балів за критеріями доброчесність та професійна етика, а Комісія у пленарному складі, ретельно дослідивши обставини щодо безоплатного отримання позивачем та його дружиною земель сільськогосподарського призначення без наміру їх використання, щодо укладення удаваного правочину у формі договору купівлі-продажу автомобіля та щодо подання позивачем недостовірних відомостей у декларації за 2021 рік, дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критеріям доброчесності та професійної етики і, як наслідок, констатувала, що він не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів на посаду судді.
138. Доводи позивача про те, що Комісія у пленарному складі під час співбесіди з ним вийшла за межі своїх повноважень, оскільки предметом дослідження були не лише факти і твердження, викладені у відповідному висновку ГРД, не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідно до норм Положення № 20/зп-25 та Регламенту у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом 2 частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Палати про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом, висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді).
139. Мотиви позивача щодо упередженості ВККС України та необ'єктивного розгляду, неврахування аргументів та наданих доказів, ґрунтуються на самій лише незгоді з наданою відповідачем оцінкою.
140. Щодо посилання позивача на те, що Комісія не враховала всі його аргументи та надані докази, Суд звертає увагу на те, що відсутність у оскаржуваних рішеннях Комісії покликання на певні обставини не свідчить про те, що вказані обставини не були враховані під час ухвалення рішень.
141. Зміст спірного рішення засвідчує також, що під час проведення співбесіди з позивачем йому були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісія не створювала.
142. Водночас позивач з покликанням на об'єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не зміг надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу оскаржуваних рішень. Норми, якими Комісія керувалась під час його прийняття, були чіткими і зрозумілими, прогнозованими у застосуванні та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які відповідач не вийшов.
143. Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
144. Відповідно до вимог Закону № 1402-VIII Суд з'ясував, що: обставини, які б свідчили про неповноважний склад колегії ВККС України, яка ухвалила спірне рішення, відсутні; спірне рішення підписали усі члени колегії ВККС України, які брали участь в його ухваленні; під час ухвалення рішення позивач був присутній; в оскаржуваному рішенні наведено посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла висновків про наявність підстав для зниження позивачу балів за вказаними критеріями.
145. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що рішення Першої палати ВККС України № 28/ас-25 від 15.05.2025 та рішення ВККС України у пленарному складі № 83/ас-25 від 09.06.2025 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправними і скасування вказаних рішень відсутні.
146. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
147. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241- 246, 266, 295 КАС України, Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді: Н.В. Коваленко
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій
В.М. Шарапа