Рішення від 16.02.2026 по справі 990/578/25

ф

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2026 року

м. Київ

справа №990/578/25

адміністративне провадження № П/990/578/25

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Проценко Р.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Петренко Ю.В.,

розглянув як суд першої інстанції у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №990/337/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №487/ас-25 від 14.10.2025;

зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторну співбесіду про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що під час складання оскаржуваного рішення Комісією не враховано факти надання позивачем під час співбесіди важливої інформації, яка суттєво відіграла роль з приводу зазначених питань ГРД та ВККС; вчинення позивачем розумних заходів для того щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів всієї родини. Позивач звертає увагу на етичні факти сприйняття членами ВККС та представником ГРД інформації, яку позивач надавала протягом всієї співбесіди, яка тривала майже 3 години, які є необ'єктивними і явно упередженими; під час співбесіди було виявлено і засвідчено, що члени ВККС і член ГРД не володіють всією інформацією та документами, які надані позивачем, і трактували все на свій розсуд, а не на підставі наданих нею документів та дійсності. На переконання позивача, сформоване рішення містить недостовірну інформацію, неповну, необ'єктивну і упереджену. Заздалегідь сформований Висновок ГРД повністю відобразився на співбесіді, а після, у Рішенні ВККС, всупереч принципам верховенства права. Комісія у Рішенні повністю посилається на Висновок, який винесла ГРД, без врахування пояснень позивача, доказів та проведену співбесіду.

З адміністративного позову слідує, що до ВККС надійшов висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності. Позивач зауважує, що в оскаржуваному Рішенні і у Висновку ГРД постійно плуталась вся інформація, отже це свідчить, що з документами ніхто детально не ознайомився, а під час співбесіди вся інформація викладена позивачем - не врахована. Позивач звертає увагу, що вона пройшла повну спеціальну перевірку НАЗК де не було виявлено недостовірних даних. Позивач вважає, що спірне Рішення містить недостовірну, неповну, необ'єктивну і упереджену інформацію. Заздалегідь сформований Висновок ГРД повністю відобразився на співбесіді, а після, і у рішенні ВККС, що суперечить принципам верховенства права. Комісія у Рішенні повністю посилається на Висновок, який винесла ГРД, без врахування пояснень позивача, доказів та проведеної співбесіди.

Позивач констатує, що завжди добросовісно виконувала покладені на неї посадові обов'язки, намагалася бути обізнаною про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру і вживала розумних заходів для отримання інформації про матеріальні інтереси членів родини. Ніколи не допускала будь-якої неналежної, недоброчесної, неетичної поведінки у професійній діяльності і в особистому житті.

Як відзначає позивач, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово роз'яснювала, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Отже, умисел надання будь яких недостовірних даних у позивача відсутній.

Посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «Овчаренко та Колос проти України», у справі «Денісов проти України», позивач стверджує, що дії Комісії, у вигляді винесеного Рішення, безпосередньо зачіпають її право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції, в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру. Втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 цієї статті Конвенції як таке, що було здійснене «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї цілі/цих цілей.

На підставі вищевикладеного, позивач просить скасувати рішення Комісії та зобов'язати Комісію вчинити певні дії (том 1, арк спр 1-17).

Відповідач скористався правом заперечити проти адміністративного позову, судом отримано відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. ВККС зазначає, що матеріали досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1, включно з її письмовими поясненнями, а також усними поясненнями самого кандидата були ретельно проаналізовані Комісією. Як слідує зі змісту позову та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається незгода з мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Разом з тим, факти та обставини, які мали значення і стали підставою для прийняття Комісією цього рішення, а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення докладно, у повному обсязі у ньому наведені, його зміст відповідає суті законодавчого регулювання, що свідчить про вмотивованість такого рішення. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 фактично висловлює власну суб'єктивну оцінку своєї відповідності критеріям професійної етики та доброчесності. Однак незгода з мотивами рішення не може вважатися самостійною підставою для його оскарження та скасування. Відповідач наголошує, що згідно з частиною третьою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус судді» рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване з підстав, які є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Оскарження рішення з інших підстав Законом не передбачено (том 2, арк спр 1-17).

Позивачем подано відповідь на відзив. Як зазначає позивач, відповідач у відзиві на позовну заяву щодо наведених позивачем підстав позову наголошує про те, що Рішення ВККС є мотивоване, що підтверджується самим змістом Рішення, але Комісія не навела належного аналізу пояснень позивача та мотивів відхилення/врахування доводів. Крім того, на переконання позивача, неволодіння достовірною інформацією, не може стати підставою для винесення мотивованого рішення (том 2, арк спр 25-27).

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

09.12.2025 через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ВККС; зобов'язати ВККС провести повторну співбесіду про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 колегію суддів для розгляду цієї справи визначено у складі: головуючий (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., судді: Бившева Л.І., Гончарова І.А., Олендер І.Я., Ханова Р.Ф.

Ухвалою Верховного Суду від 15.12.2025 відкрито провадження у справі №990/578/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 . Постановлено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 12.01.2026.

31.12.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав відзив на адміністративний позов.

02.01.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.

У судовому засіданні 12.01.2026 оголошено перерву до 16.02.2026.

11.02.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Представник відповідача 12.02.2026 ознайомився з матеріалами справи.

16.02.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідач звернувся з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні позивач підтримала доводи і вимоги позовної заяви, просила адміністративний позов задовольнити повністю. Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3- 1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об'єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

ОСОБА_1 у грудні 2023 року в межах встановленого умовами конкурсу строку подала до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заяву про допуск її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особи, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 18 березня 2024 року № 204/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація). Визначено, що ОСОБА_1 за результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 137 балів та допущена до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей.

Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу. Встановлено, що ОСОБА_1 за результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 41,4 бала та допущена до третього етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання. Визначено, що ОСОБА_1 за виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду отримала 118 балів; загальний результат кваліфікаційного іспиту - 296,4 бала; допущено ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

ОСОБА_1 отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит - 336,4 із 400 можливих, що свідчить про підтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

За результатами спеціальної перевірки ОСОБА_1 уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 25 червня 2025 року № 21.2-332/25.

Комісія як орган, що встановлює результати спеціальної перевірки, не отримала інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді.

Згідно з рішенням Комісії від 28 квітня 2025 № 92/зп-25 другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Запорізького апеляційного суду проводить постійна колегія Комісії № 5.

До Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про намір претендувати на посаду судді Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 21 травня 2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 визначено члена Комісії ОСОБА_2 .

Комісія 26 травня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів з пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності.

До Комісії 06 червня 2025 року надійшли пояснення та докази ОСОБА_1 . У своїх поясненнях кандидат навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

До Комісії 07 жовтня 2025 року від Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) надійшов висновок про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики (далі - Висновок ГРД), затверджений 06 жовтня 2025 року.

Комісією 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надіслано копію Висновку ГРД та запропоновано надати пояснення.

13 та 14 жовтня 2025 року на адресу Комісії кандидатом надіслані пояснення щодо обставин, викладених у Висновку ГРД та докази до них.

ОСОБА_1 було забезпечено можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Комісією у складі колегії 14 жовтня 2025 року проведено співбесіду із ОСОБА_1 , встановлено результати спеціальної перевірки, досліджено матеріали досьє, зокрема Висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата на посаду судді, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 31,25 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливих балів, а тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критерію особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також, з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками, сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 36,25 балів із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критерію соціальної компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності. До Комісії 07 жовтня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - Висновок ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності.

Висновок ГРД містить інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, але має бути врахована під час оцінювання.

Комісія у складі колегії, вислухавши пояснення кандидата стосовно Висновку ГРД, дослідивши письмові пояснення кандидата, дійшла висновків, що надані ОСОБА_1 пояснення не спростовують Висновок ГРД, не узгоджуються з положеннями законодавства, а також свідчать про недотримання правил професійної етики та доброчесності. Комісія не встановила підстав вважати рівень показників професійної етики та доброчесності у поведінці ОСОБА_1 належним.

Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата критеріїв професійної етики та доброчесності:

за показником «Сумлінність» на 15 балів;

за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» на 15 балів;

за показником «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав» на 15;

за показником «Чесність» на 15 балів.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 210 балів із 300 можливих, що є нижчим за 75% (225 балів), від максимально можливого балу, тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 613,9 бала.

Таким чином, ОСОБА_1 не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями особистої та соціальної компетентності, а також за критерієм професійної етики та доброчесності.

Ураховуючи викладене, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно вирішила:

1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді.

2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 613,9 бала.

3. Визнати ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді (том 1, арк спр 11-21; том 2 арк спр 12-22).

Вважаючи рішення Комісії №487/ас-25 від 14.10.2025 протиправними, позивач просить його скасувати та зобов'язати ВККС провести повторну співбесіду про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII перехідні положення». Цей Закон набрав чинності 30.12.2023.

Відповідно до пункту 57 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри».

Згідно з частиною першою статті 79 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній до 30.12.2023) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та Положення про проведення конкурсу.

Відповідно до частин третьої-п'ятої цієї статті для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніше як за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються Вищою кваліфікаційною комісією України. Інформація про подання заяви для участі у конкурсі на заміщення конкретної вакантної посади судді оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» від 09.12.2023 №3511-ІХ (далі - Закон №3511-ІХ) внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема викладено в новій редакції Розділ ІV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ ХІІ «Прикінцеві та оводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.11.2016 №141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.02.2024 №72/зп-24) (далі - Положення про проведення конкурсу).

Пунктами 1.3, 1.5 Положення про проведення конкурсу визначено, що принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об'єктивність, неупередженість та повага до прав людини. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону №1402-VIII.

За змістом Положення про проведення конкурсу співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов'язковому обговоренню з суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє не пізніше ніж за десять робочих днів до проведення співбесіди, крім випадку проведення кваліфікаційного оцінювання за рішенням Комісії у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка дорівнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє; надати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді. Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) не пізніше п'яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє. Усні пояснення надаються суддею під час проведення співбесіди.

Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.

Подібний за своїм змістом порядок проведення співбесіди в подальшому і був закріплений у новій редакції цього Положення.

Частиною другою статті 79-3 Закону №1402-VIII визначено, що в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Наведені норми визначають, що необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Статтею 83 Закону №1402-VIII передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, спеціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Відповідно до частини 9 статті 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Визначені законом етапи добору, конкурсу та призначення на посаду судді покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом №1402-VIII вимогам, зокрема, критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об'єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, які формуються залежно від персонального складу осіб, що призначаються на посади суддів.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема від 10.11.2022 у справі №9901/355/21, від 30.05.2024 у справі №990/3/24, неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя.

Вимоги до професійної етики судді визначені Кодексом суддівської етики, затвердженим ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, та Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №1006/23.

З огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на заняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22.01.2025 №20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення про кваліфікаційне оцінювання).

Пунктами 1.3-1.4 цього Положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критерієм компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об'єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидата на посаду судді.

Відповідно до статті 85 Закону №1402-VIII та пунктів 2.1-2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетенції є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Частинами 1-3 статті 79-5 Закону №1402-VIII встановлено, що після визначення переможця конкурсу Комісія на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.

За результатами співбесіди Комісія ухвалює: (1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; (2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).

Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону №1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частиною другою цієї статті передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: (1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; (2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; (3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; (4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків (частина третя статті 88 Закону № 1402-VІІІ).

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваним рішенням ВККС вирішила встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 613,9 бала. Визнати ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Згідно з частиною 7 статті 75 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якщо Вища кваліфікаційна комісія суддів України отримала інформацію, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді вимогам, встановленим цим Законом, колегія Комісії проводить перевірку зазначеної інформації та розглядає її на засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат має право ознайомитися з цією інформацією, надавати пояснення, докази на її спростування.

У разі встановлення за результатами перевірки, що така інформація є обґрунтованою, колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалює вмотивоване рішення про невідповідність кандидата на посаду судді встановленим цим Законом вимогам та припинення його подальшої участі у доборі на посаду судді.

Судом з'ясовано, щодо проведення спеціальної перевірки, Комісія як орган, що встановлює результати спеціальної перевірки, не отримала інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді.

Спірним у цій справі є дії Комісії та її висновки, сформульовані на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами дослідження критеріїв особистої та соціальної компетентності і доброчесності та професійної етики.

Як слідує з оскаржуваного рішення, Комісією у складі колегії проведено співбесіду із ОСОБА_1 , встановлено результати спеціальної перевірки, досліджено матеріали досьє, зокрема Висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата на посаду судді, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність - 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність - 25 балів; безперервний розвиток - 25 балів.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Суд ураховує, що Положення про конкурс та Положення про кваліфікаційне оцінювання ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов'язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити наскільки переконливо кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. Оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

З оскаржуваного рішення слідує, що як зазначила кандидат, рішучість та відповідальність - це її особисті якості, завдяки яким протягом всього професійного життя вона досягала результатів у будь-якій справі. Працюючи на посаді викладача, вона постійно вдосконалювала свої професійні навички, приймала рішення вчасно з огляду на обставини. Рішення займатись адвокатською діяльністю прийнято нею з метою впровадження у навчальний процес практичного досвіду, отриманого в судах. Завдяки рішучості та відповідальності її було призначено на посаду завідувачки кафедри. Незважаючи на те, що доводилося працювати в складних умовах воєнного стану, нею було повністю виконано план навантаження, а з 2023 року це навантаження було збільшено. Властива кандидату відповідальність допомагала їй виконати роботу своїх колег: коригування програм, опанування знань, з якими раніше медичні заклади не стикались. В адвокатській діяльності вона вчасно приймає рішення залежно від обставин, бере відповідальність за їх наслідки.

У рішенні зазначено, що водночас, кандидат на запитання члена Комісії, в чому саме полягає різниця в рішучості судді першої інстанції та судді апеляційної інстанції, яка відмінність, передбачена законодавством, у відповідальності судді першої інстанції та судді апеляційної інстанції, не змогла надати чітких відповідей.

На підтвердження відповідності показнику «безперервний розвиток» кандидат зазначила, що протягом всього життя вона навчається і працює. З 2004 року постійно підвищувала свій фаховий рівень на посаді викладача дисципліни «Кримінальний процес», захистила наукову працю. Кандидатом запроваджено метод вивчення курсантами юридичного вишу навчального матеріалу, впроваджуючи його подання у формі схематичного тестування, що не було поширено в той час. У 2014 році ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та підвищувала кваліфікацію адвоката згідно з вимогами законодавства. Як викладач на базі навчального закладу, кандидат удосконалила саморозвиток тим, що ввела в свою роботу на післядипломному рівні медичних працівників нові напрями, а саме: робота з дайджестом Верховного Суду з трудових спорів, обов'язкове вивчення норм Закону України «Про запобігання корупції» (цикл лекцій), вивчення ухвал суду щодо обшуку, ухвал про надання тимчасового доступу до речей і документів (стосовно медичних закладів), надання відповідей на адвокатські запити, перевірка закладів охорони здоров'я з урахуванням законодавства щодо лікарської таємниці. Наукова діяльність сприяла саморозвитку кандидата, реалізуючись у виданні посібників, статей, вимагала постійного дослідження нового матеріалу.

Водночас, під час співбесіди на запитання члена Комісії про основні завдання і функції суду першої інстанції, що таке право і що таке закон та як вони співвідносяться, яке ширше поняття право чи закон, кандидат не змогла надати чітких відповідей.

Доводячи наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення у позовній заяві ОСОБА_1 указує, що у спірному рішенні не зазначено, що на той момент, з розумінням всієї ситуації, як проводиться співбесіда, що інформація яку позивач надає не сприймається, позивач отримала психологічний тиск, і заявила що дуже схвильована і не зрозуміла питання. Крім того, позивач вважає, що питання щодо функції суду першої інстанції є некоректним, які і співвідношення понять право і закон. Як наголошено у позові, складаючи теоретичні іспити, позивач отримала 137 балів, недивлячись на це, Комісією під час співбесіди некоректність питань ще більше створила ситуації психологічного хвилювання та розгубленості. Позивач зауважує, що в рішенні не зазначено, що на коректні питання позивачем надавались розгорнуті відповіді, із застосування і демонстрації знань рішень Європейського суду з прав людини. Також, позивач звертає увагу, що у спірному рішенні не зазначено інформації, що позивачем проводилась і проводиться чимала робота щодо співпраці всіх держаних органів, яка реалізується у сумісних заходах органів прокуратури, національної поліції, суду. Де є можливість вирішення чималої кількості питань і це також впливає на авторитет судової влади. Отже, на переконання позивача, критерій особистої компетентності, має вираз у рішучості, відповідальності та безперервному розвитку - чим позивач займається щодня.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал становить 31,25 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливих балів, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не відповідає критерію особистої компетентності.

Зі змісту позову та пояснень під час судового засідання вбачається, що позивачка не погоджується з цими висновками оскаржуваного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що засідання Комісії побудовані за принципом «питання - відповідь», тобто члени Комісії ставлять запитання, на які кандидат на посаду судді надає відповіді.

Суд звертає увагу на те, що Комісія по цьому критерію задавала позивачу питання, на які отримувала відповіді, яким надана оцінка з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії.

Щодо доводів позивача про те, що Комісією не враховано її відповіді на всі запитання, Суд звертає увагу на те, що відсутність у оскаржуваному рішенні Комісії покликання на певні обставини не свідчить про те, що вказані обставини не були враховані під час ухвалення рішення.

Крім того, на підставі наданих законом повноважень Комісією встановлено відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8- 2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність - це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність - 50 балів, з яких: ефективна комунікація - 12,5 бала; ефективна взаємодія - 12,5 бала; стійкість мотивації - 12,5 бала; емоційна стійкість - 12,5 бала.

В оскаржуваному рішенні зауважено, що оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам цього критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

У письмових поясненнях щодо відповідності показнику «Ефективна комунікація» ОСОБА_1 зазначила, що саме критерій ефективної комунікації постійно присутній у її діяльності як викладача, так і адвоката. Працюючи з великою кількістю слухачів потрібно почути і зрозуміти кожного, не відступаючи від діючих правил та норм. Відчуваючи повагу колективу нею постійно проводились відкриті лекції з медичного права серед медичної спільноти, керівництва та викладачів навчального закладу. Результатом ефективної комунікації є те, що після викладання лекційного матеріалу слухачі стають більш впевненими у своїх правах та обов'язках. Як адвокат вона постійно комунікує з іншими учасниками процесу, зважає на їх думку, але завжди відстоює свою позицію, обґрунтовуючи її знаннями норм діючого законодавства. Участь у даному конкурсі є можливістю прояву комунікації, оскільки саме розгляд справ апеляційним судом, а саме палатою суду у складі трьох суддів, є реалізацією ефективної комунікації між колегами, сторонами справи.

Щодо показника «Ефективна взаємодія» кандидат зазначила, що даний критерій тісно пов'язаний з критерієм ефективної комунікації. Під час спілкування з колегами, слухачами, сторонами процесу особисті інтереси для неї не відіграють ніякої ролі. Виключно повага до кожного, дотримання правил та норм, дають змогу знайти баланс у відносинах. Під час виконання обов'язків завідувача кафедри, і зараз, на іншій посаді, ефективна взаємодія надає їй змогу досягнути чудових результатів у роботі. Кандидат поступово готує себе для роботи на посаді судді. Постійне спілкування з великою кількістю людей, вивчення різного роду ситуацій, надає змогу на професійній основі будувати стосунки з колегами, формувати злагоджену роботу колективу.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила показник «Ефективна комунікація» у 9 балів, показник «Ефективна взаємодія» у 9 балів.

Стосовно стійкості мотивації ОСОБА_1 зазначила, що її особисті принципи такі як принциповість, чесність, тактовність, ввічливість, висока відповідальність, прагнення до справедливості гармонують з якостями судді. Розуміючи складність та відповідальність даної роботи, вона протягом багатьох років прагне досягти своєї мети. Її знання, досвід у навчальній галузі, завжди націлені на підвищення правової освіти громадян, що створює усвідомлену мотивацію до служіння суспільству. Одним із головних принципів є - незалежність, що дає судді право і вимагає від нього забезпечення справедливого ведення судового провадження та дотримання прав сторін. Від судді залежить доля людини, і усвідомлюючи це, я ще більше розумію ступінь відповідальності цієї посади. Будь-яка з причин не може завадити їй бути стриманою і розсудливою, оскільки кожна окрема справа буде вимагати нових знань, нових підходів, сумлінної та кропіткої праці. Кандидат вважає, що її чесність і непідкупність, наполегливість, працездатність, витримка та рішучість, компетентність, незалежність і гідність, відповідають основним якостям характеристики судді.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила показник «Стійкість мотивації» у 7,25 бала.

Кандидат вважає, що емоційна стійкість - це важлива категорія, яка супроводжує суддю протягом усієї діяльності. Неупередженість та об'єктивність при прийнятті рішення не існують без емоційної стійкості судді, оскільки справи різні, учасники процесу також. Не зважаючи на відповідний тиск на неї, як на адвоката, ОСОБА_1 повністю дотримується як етичних так і правових норм.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила показник «Емоційна стійкість» у 11 балів.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також, з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками, сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 36,25 балів із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критерію соціальної компетентності.

Не погоджуючись з висновками Комісії, обґрунтовуючи свою позицію у позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що Комісією не надано вичерпного аргументування про нарахування саме такого балу, хоча все перелічене позивачем, є основними якостями, якими повинен володіти суддя.

Суд ураховує, що для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль, як і у випадку з особистою компетенцією, у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідальності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контенту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Як і в оцінюванні особистої компетентності, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Суд встановив, що надані ОСОБА_1 документи, а також її відповіді під час обговорення показників соціальної компетентності під час проведеної співбесіди індивідуально оцінила Комісія. Надана позивачем інформація та результати співбесіди продемонстрували рівень соціальної компетентності кандидата, сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 36,25 балів із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому кандидат не відповідає критерію соціальної компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв'язку із цим характер оцінювання особистої та соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення, і суд не може переоцінювати ці критерії за своїм внутрішнім переконанням.

Щодо встановлення відповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункті 2.13 - 2.17 Положення про кваліфікаційне оцінювання відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність та дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.

Показники, визначені пунктами 2.4, 2.8, 2.13 цього Положення, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

Для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками також може бути досліджено загальновідому і загальнодоступну інформацію.

У разі, якщо інформація (відомості, дані) стосовно судді (кандидата на посаду судді) стала відома під час проведення співбесіди, така інформація (відомості, дані), якщо це можливо, невідкладно долучається членом Комісії - доповідачем до суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та досліджується для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Вага критерію доброчесності та професійної етики складає 300 балів (пункт 5.8. Положення про кваліфікаційне оцінювання).

Згідно з пунктами 5.9.-5.13. Положення про кваліфікаційне оцінювання Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з'ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб'єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії.

17.12.2024 Вища рада правосуддя рішенням №3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб'єктами оцінювання.

Відповідно до пункту 14 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Пунктом 18 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) визначено, що чесність - це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно: 1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов'язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності; 2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв'язків судді (декларації родинних зв'язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний; 3) надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації; 4) під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім'ї; 5) під час набуття права на об'єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов'язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду; 6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки; 7) докладає зусиль для того, щоб члени його сім'ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до су

Як установлено судом у справі, що розглядається, до Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - Висновок ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності.

У Висновку ГРД зазначено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Чесність». Кандидат не надала достовірної та відомої їй інформації в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав». Кандидат на посаду судді не вжила достатніх заходів для з'ясування майнового стану осіб, стосовно яких вона повинна подавати відповідні декларації, внаслідок чого вказала неправдиву (у тому числі неповну) інформацію.

Висновок ГРД містить інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, але має бути врахована під час оцінювання.

Комісія у складі колегії, вислухавши пояснення кандидата стосовно вказаних пунктів Висновку ГРД, дослідивши письмові пояснення кандидата, дійшла висновків, що надані ОСОБА_1 пояснення не спростовують Висновок ГРД, не узгоджуються з положеннями законодавства, а також свідчать про недотримання правил професійної етики та доброчесності.

У Висновку ГРД зазначено, що при заповненні електронних майнових Декларацій кандидат вказала неправдиві відомості щодо площі належних їй та членам її сім'ї об'єктів нерухомого майна та дат набуття права на майно, а саме.

У майнових електронних Деклараціях за 2016 - 2024 роки (наприклад за 2024 рік) кандидат вказала, що з 20 квітня 2016 року спільно з доньками (у рівних частках) володіє житловим будинком, площею 162,7 кв.м розташованим у місті Запоріжжя (далі - Будинок).

Водночас згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений Будинок має площу 727,7 кв.м, з яких 162,7 кв.м житлової площі. У поясненнях від 14 вересня 2025 року кандидат пояснила, що вказала фактичну житлову площу з метою уникнення непорозумінь, оскільки Будинок декілька разів добудовувався.

Поряд з цим, кандидат та її доньки володіють рівними частками щодо всього об'єкта (право власності лише на житлову площу не прослідковується, зважаючи, зокрема, на рішення суду у справі № 6-40/2007, що декларуванню підлягає площа всього об'єкта нерухомого майна).

У майнових електронних Деклараціях за 2016 - 2024 роки (наприклад за 2024 рік) кандидат вказала, що доньки кандидата з 20 квітня 2016 року мають право власності (по 33,3%) на житловий будинок, 202,8 кв.м, розташований у місті Запоріжжя (далі - Будинок-2). Водночас згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначений будинок має площу 580,8 кв.м, з яких 202,8 кв.м - житлова площа.

У поясненнях кандидат зазначила, що мала задекларувати лише частку доньок, але вирішила задекларувати фактичну площу Будинку-2. ГРД урахувала, що кандидат та її доньки володіють рівними частками щодо всього об'єкта, то декларуванню підлягає площа всього об'єкта нерухомого майна, як це визначено антикорупційним законодавством.

Щодо цих обставин, зазначених ГРД, кандидат пояснила, що умислу подання недостовірних даних стосовно належного майна в неї не було. По зазначеним у Висновку ГРД Будинкам сплачується податок на нерухомість за загальною площею нерухомості. Квитанції щодо нарахування податкових рішень, в яких зазначена дійсна загальна площа Будинків вона надала. Чому не задекларовано площу Будинків, то на її думку це непорозуміння ГРД. Існує два рішення суду стосовно права власності щодо Будинку. Перше судове рішення було в 2007 році, в якому зазначено зовсім іншу площу Будинку. Цей Будинок, в якому виділялися приміщення для житла, будували родичі її чоловіка для зайняття підприємницькою діяльністю. У 2012 році було інше рішення суду, в якому зазначено, що кандидат не змогла реалізувати в повному обсязі право власності на даний Будинок, тому що він добудувався і кандидатом у ньому змінилася площа. У 2016 році в Реєстр нерухомого майна було внесено достовірні дані, тому вказано житлову площу, за яку сплачується щорічний податок з моменту введення Будинку в експлуатацію. У зазначеній в Декларації площі Будинку відповідно до судового рішення 2007 року неспівпадінь у цифрах щодо площі нерухомості не було б. Кандидат сумнівалась щодо визначення площі Будинку, тому що вона була різною (в роки до ухвалення судових рішень). Власність на цей Будинок визначена правовстановлюючим документом, яким у 2016 році було розподілено порівну власність на Будинок, а саме по 33,3 % від загальної площі Будинку кандидату та її донькам. У подальшому будівельні роботи щодо Будинку не проводились, документів на введення його в експлуатацію у неї немає. Технічний паспорт є, було зроблено оцінку. Це житловий будинок - кафе. Судові рішення стосовно Будинку були про узаконення площі приміщень, що були добудовані. Родичі чоловіка громадяни Грузії, переїхали в Україну і хотіли вести бізнес, тому придбали Будинок і намагались як найшвидше узаконити його. Родичі продали своє майно на території Грузії, отримали певні доходи (близько 100 000 дол. США), які витратили н

У Висновку ГРД зазначено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав». Вартість об'єктів цивільних прав, набутих кандидатом на посаду судді та членами її сім'ї, не відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об'єктів цивільних прав. Кандидат зазначає, зокрема, в Декларації за 2022 рік вартість будинку у розмірі 5 000,00 дол. США (станом на дату набуття права власності). Якщо враховувати, що майно набуте у 2007 році, то ГРД вважає, що його вартість є заниженою, оскільки еквівалентна вартість аналогічного будинку становить близько 25 500,00 дол. США, що видається більш ймовірною, хоча й потребує підтвердження.

Кандидат пояснила, що вона, члени її родини та родина чоловіка здійснювали будівництво будинку. Проте інформація про зайнятість кандидата станом на 2007 рік відсутня. Також кандидат пояснила таке: «він був побудований завдяки зусиллям всіх членів родини: батько допомагав і займався виділенням та оформленням земельної ділянки, будівництвом будинку. На той час родичі чоловіка, а саме його мати та батько, вирішили продати все майно в Грузії (дві квартири, п'ятикімнатну та двокімнатну, будинок в селі, дачу) і переїхати до дітей в м. Запоріжжя. Саме завдяки їм, брату чоловіка, який мав на той час свій бізнес і до сьогодні займається підприємницькою діяльністю, розпочалось будівництво Будинку. Зауважила, що і в документах зазначено те, що це не тільки житловий будинок, оскільки планувалось там проживання не менше двох сімей, а і магазин-кафе, де брат чоловіка планував створення бізнесу. Але реалізувати ці плани так і не вдалось. Будинок вже тривалий час продається. Документи щодо реєстрації осіб за адресою цього будинку, позивач надала для ознайомлення.

Мати кандидата займала такі посади: заступника голови Запорізької облдержадміністрації (2004 рік); начальника управління культури і туризму Запорізької облдержадміністрації (2008 - 2009 роки); заступника директора Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Магара (з 2010 року). Щодо батька кандидата в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) наявні відомості про звернення у 2013 році до суду із заявою про припинення ФОП. З тексту судового рішення вбачається, що податкова звітність ним не надавалась з ІІІ кварталу 2005 року. Іншої інформації про зайнятість не виявлено.

ГРД указала, що кандидат не надала до пояснень документів, що підтверджували б доходи батька, а також доказів продажу родичами майна в Грузії.

Згідно з відповіддю від 22 липня 2025 року № 1593357 Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, дохід брата чоловіка за період з 2001 по 2006 рік становив 12 788 грн, що, очевидно, є недостатнім для забезпечення сім'ї та одночасного будівництва будинку. Доходи матері кандидата згідно відповіді від 22 липня 2025 року № 1593294 з ДРФОПП про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 1999 по 2007 рік становили 173 355,42 грн.

Також, ГРД зауважила, що відсутні документи, які б підтверджували будівництво Будинку: договори підряду, фіскальні або товарні чеки, акти приймання-передачі робіт тощо. Отже, кандидат не підтвердила джерело коштів, які використовувалися для здійснення будівництва Будинку, що у стороннього спостерігача викликатиме обґрунтований сумнів у її доброчесності. Існують достатні фактичні дані, які є переконливими для ГРД, стосовно того, що кандидат може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки немає відповідних і достатніх даних про легальні джерела коштів на будівництво Будинку.

У Висновку ГРД зазначено, що кандидат зазначає вартість Будинку-2, станом на дату набуття права власності - 134 437,00 грн (еквівалент 5 300,00 дол. США) згідно з Декларацією за 2022 рік, але з огляду на площу Будинку-2 580,8 кв.м, згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також аналізуючи фотознімок Будинку-2, видається малоймовірним, що його вартість станом на дату набуття права власності становила 5 300 дол. США.

Кандидат надала пояснення стосовно цього, які у ГРД викликають сумніви. Офіційна інформація щодо вартості будівництва 1 кв.м. житлового Будинку-2 відсутня. Вивчивши інформацію щодо розрахункової вартості будівництва житлових будинків в Україні у 2025 році (різні будівельні компанії), ГРД з'ясувала орієнтовну середню вартість будівництва - 700 - 1000 дол. США за 1 кв.м. Інфляція долара США за період з 01 січня 2009 року до 01 січня 2024 року становила близько 50%, тому вартість будівництва орієнтовно становила 300 - 400 дол. США за 1 кв.м. З урахуванням наведеного ГРД вважає, що реальна вартість будівництва може становити від 174 240,00 до 232 320,00 дол. США. Кандидат не підтвердила джерело доходів на будівництво Будинку-2.

Отже, враховуючи зазначену інформацію легальність походження коштів на придбання майна видається сумнівною, що на думку ГРД означає невідповідність кандидата критерію «Законності джерел походження прав на об'єкти цивільних прав».

У Висновку ГРД вказано, що у майновій електронній Декларації за 2024 рік кандидат вказала, що 17 липня 2024 року вона набула право власності на квартиру, загальною площею 63,8 кв.м у місті Київ (далі - Квартира) вартістю станом на дату набуття права власності 3 199 100,00 грн. Для придбання цієї квартири кандидат отримала кредит у банку у розмірі 1 253 090,00 грн, а решту сплатила за рахунок власних коштів у тому числі подарованих у розмірі 1 390 000,00 грн. Тобто власні заощаджені кошти кандидата, які були використані на придбання квартири становлять 556 010,00 грн.

Таким чином, вартість квартири - 3 199 100,00 грн; розмір кредиту - 1 253 090,00 грн; заощадження - 556 010,00 грн; подарунки - 1 390 000,00 грн.

У Декларації кандидата за 2023 рік відсутні відомості про будь-які заощадження, а загальний дохід сім'ї з 6 осіб за 2023 рік становив 444 361,00 грн, а за період з 01 січня по 17 липня 2024 року становив 138 136,96 грн, з яких: дохід кандидата - 134 636,96 грн; дохід чоловіка кандидата - 3 500,00 грн. Дохід чотирьох доньок у вигляді стипендій є несуттєвим.

Поряд з цим, у майновій електронній Декларації за 2024 рік кандидат вказала, що отримала подарунок у грошовій формі від старшої доньки (22 роки) у розмірі 250 000,00 грн та матері у розмірі 1 140 000,00 грн. ГРД видалось малоймовірним можливість здійснення донькою (22 роки) заощаджень на таку значну суму.

У поясненнях від 14 вересня 2025 року кандидат повідомила, що старша донька працює та проживає в Ірландії і має змогу відкладати до 1 500 євро щомісяця, передавати ці кошти кандидату. Проте інформація про постійне проживання старшої доньки за кордоном та її дохід не підтверджена жодними документами, тому ГРД має підстави вважати, що кандидат отримала подарунки у грошовому вигляді, легальність походження коштів на здійснення яких є сумнівною, що свідчить про її невідповідність показникам професійної етики та доброчесності.

Крім того, кандидат на посаду судді апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила Комісії, що, як вона вже зазначала, брат чоловіка брав участь в матеріальній допомозі на будівництво Будинку і наразі їм допомагає. Більша частина коштів належала батькам чоловіка. Докази, які вона могла надати, вона надала. Брат чоловіка займається підприємницькою діяльністю та планував займатися своїм бізнесом у цьому Будинку - кафе. У 2007 році її батьки до цього Будинку не мали ніякого відношення, батько був на пенсії. Договори підряду під час будівництва цього Будинку не укладались. Будівництвом займались наймані працівники, не фірма, не організація. Працівникам платили гроші батьки чоловіка, вона цим не займалась. В Декларації за 2022 рік зазначала вартість Будинку згідно з проведеною оцінкою. Щодо Будинку-2 кандидат зазначила, що земельна ділянка, на якій він побудований, з 1947 року належить її родині. Це не елітний район міста Запоріжжя. Будинок двоповерховий, недобудований і на сьогодні. Будинок-2 постраждав від крадіжки, від пожежі у 2016 році, ним ніхто не користується. Оцінку Будинку-2 давала уповноважена на це особа. Умислу приховувати чи занижувати його вартість у неї особисто не було. Співвласниками цього Будинку-2 є доньки кандидата, яким її мати подарувала частки. Кандидат зазначає, що ці два об'єкти нерухомості будувались не одночасно і ніяк не пов'язані. У поясненнях, що надавались раніше зазначено таке. Будинок-2 був побудований за кошти її батька, який все життя працював, займався ремонтом машин та продавав свої машини, а також матері, яка теж працювала і заробляла. Щодо походження грошових коштів на придбання Квартири у місті Києві кандидат пояснила, що вона придбана за програмою «єОселя». Попередньо за умовами цієї програми вона мала сплатити 20% від загальної її вартості. Зібрати необхідні кошти допомогла її мати та донька, шляхом подарунків у грошовій формі, які були нею задекларовані. Пізніше їй зателефонували з Приватбанку і повідомили, що змінюються умови: виплата кредиту по строкам замість 20 років строк виплати скоротився до 7 років; до 60% підняли суму першого внеску. У кандидата таких грошей в 2023 році не було. Тому чоловік позичив гроші у знайомих (550 000 грн) на сплату першого внеску. Водночас, вони продали автомобіль «Toyota Camry» та повернули суму позики.

Також, у Висновку зазначено, що кандидат на посаду судді не вжила достатніх заходів для з'ясування майнового стану осіб, стосовно яких вона повинна подавати відповідні декларації, внаслідок чого вказала неправдиву (у тому числі неповну) інформацію. У майновій електронній Декларації за 2016 рік кандидат вказала, що її чоловікові на праві власності належала земельна ділянка площею 53 кв. , а також гараж площею 32,6 кв.м у м. Запоріжжя. У майновій електронній Декларації за 2017 рік вказане майно відсутнє. Щодо доходів, кандидат зазначила доходи у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи, соціальні виплати на дитину та пенсію чоловіка.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав право власності на земельну ділянку та гараж припинено 22 червня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу. Таким чином кандидат не задекларувала у 2017 році дохід, отриманий від продажу належної її чоловіку земельної ділянки та гаражу.

Під час співбесіди кандидат щодо вказаної земельної ділянки та гаражу пояснила наступне. Завдяки спецперевірці вона з'ясувала, що було укладено угоду купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, але земельна ділянка та гараж на ній продовжують згідно з реєстрами перебувати у власності її чоловіка. З цим питанням вона буде розбиратись. Коли вона перший раз подавала Декларацію за 2016 рік то в ній зазначила цю земельну ділянку і гараж. При поданні Декларації за 2017 рік, вона не згадала це нерухоме майно. Коли запитала у чоловіка, то з'ясувалося, що воно було продане. Це майно було від першого шлюбу чоловіка і вона до нього не мала ніякого відношення, він самостійно розпоряджався ним.

Також ГРД в інформації вказує, що кандидат зазначала, що брат чоловіка також допомагає їх сім'ї, займаючись підприємницькою діяльністю, але в той же час вже декілька років перебуває за кордоном. Проте згідно з відповіддю з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суми річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 22 липня 2025 року № 1593357, щомісячний дохід брата чоловіка становить 500,00 грн за надання майна (крім земельної частки (паю), земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю) в лізинг, оренду, починаючи з 2021 року. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань брат чоловіка припинив діяльність, як фізична особа-підприємець за власним рішенням ще 31 травня 2018 року. Інших відомостей щодо здійснення підприємницької діяльності братом чоловіка кандидат не надала.

Стосовно цих обставин кандидат пояснила, що брат чоловіка мешкає за кордоном, не є членом її родини, він не проживає з її сім'єю. Брат чоловіка матеріально допомагає її родині з власної ініціативи, передає грошові кошти. Чи подає він Декларації вона не знає. Стосовно його підприємницької діяльності і доходів вона теж інформацією не володіє.

У справі, що розглядається, суд установив, що Комісія у складі колегії, вислухавши пояснення кандидата стосовно вказаних пунктів Висновку ГРД, дослідивши письмові пояснення кандидата, дійшла висновків, що надані ОСОБА_1 пояснення не спростовують Висновок ГРД, не узгоджуються з положеннями законодавства, а також свідчать про недотримання правил професійної етики та доброчесності.

Під час проведення співбесіди Комісією виявлено факти, що кандидат безпідставно не задекларувала повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон та допускала розбіжності та помилки при заповненні Декларацій.

Так, за результатами проведення спеціальної перевірки стосовно кандидата ОСОБА_1 , яка претендує на зайняття посади, що передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком, Національним агентством з питань запобігання корупції було виявлено, що у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидата за 2024 рік, кандидат зазначила, зокрема, дохід від зайняття незалежною професійною діяльністю у сумі 18 500 грн (джерело доходу: ОСОБА_1 ). Згідно з інформацією ДРФО дохід за 2024 рік у сумі 263 758,64 грн відображено у податковій декларації про майновий стан і доходи.

В своїх письмових поясненнях, а також у поясненнях під час проведення співбесіди ОСОБА_1 зазначила, що нею 13 березня 2025 року було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи в якій детально вказані всі отримані доходи, включно з доходом від зайняття незалежною професійною діяльністю, сума якого враховувала і поточні витрати. Загальний дохід, за основним її місцем роботи становив 252 258,64 грн (п.10.1 податкової декларації), а чистий оподаткований дохід отриманий від зайняття незалежною професійною діяльністю 11 500 грн (п. 10.12 податкової декларації), що в сумі становить 263 758,64 грн (п.10 податкової декларації). Також нею задекларована сума поточних витрат 7 000 грн (Ф.2 до податкової декларації про майновий стан і доходи), яку вона не зазначила у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік.

Водночас, у своїх поясненнях стосовно Будинку (магазин-кафе) кандидат зазначила, що у Деклараціях вказувала площу 162,7 кв.м, щоб уникнути недостовірності із приведеною загальною площею. По цьому Будинку були рішення судів. Отже, на час подання Декларації вона мала два рішення суду. Вона вирішила зазначати замість загальної площі житлову площу, якою дійсно користувались. Стосовно Будинку-2, який належить на праві спільної часткової власності її двом донькам (частка кожної 33,3 %), кандидат пояснила, що у Деклараціях вказувала житлову площу цього будинку - 202,8 кв.м. Зазначала площу на якій можна мешкати, так як вся інша площа це нежитлові приміщення, що на сьогодні недобудовані.

Комісією враховано, що згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у Декларації зазначаються об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.

Комісією відзначено, що під час співбесіди кандидат не продемонструвала знань антикорупційного законодавства, зокрема, щодо вимог до заповнення Декларації.

Отже, ураховуючи встановлені обставини, Комісія зазначила, що вказаний факт свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», що вказує на недбале, безвідповідальне ставлення кандидата до дотримання та виконання вимог антикорупційного законодавства України.

На підставі зазначеного Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за показником «Сумлінність» критеріїв професійної етики та доброчесності на 15 балів.

Також, під час співбесіди, Комісією встановлено, що кандидат для набуття права власності на Будинок («магазин-кафе») зверталась у 2007 та 2012 році з позовними заявами як до районного так і до постійно діючого третейського судів. При цьому кандидат на питання члена Комісії надала відповідь, що за оформленням права власності зазначеного Будинку вона не зверталась до уповноважених органів містобудування та архітектури на місцевому рівні, наприклад, таких як відділ архітектури (для отримання будівельного паспорту чи містобудівних умов та обмежень) та державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) (для реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт чи дозволу на будівництво). Кандидат пояснила це тим, що вважала, що буде «швидше оформити все через суд».

Ураховуючи фактичні обставини та пояснення кандидата, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Під час співбесіди кандидат пояснила, що основним джерелом походження коштів для будівництва Будинку були грошові кошти батьків чоловіка (громадян Грузії), які приїхали на постійне місце проживання до України, а також брата чоловіка. За її словами, батьки чоловіка продали все своє майно в Грузії і переїхали з отриманими від продажу коштами (близько 100 000 дол. США) до міста Запоріжжя. Саме завдяки цим коштам та коштам брата чоловіка, який займається підприємницькою діяльністю, розпочалося будівництво Будинку («магазин-кафе»).

Комісія виснувала, що доходи зазначених родичів чоловіка, які документально не підтверджені, ставлять під сумнів можливість будівництва вказаного об'єкта.

Комісією зауважено, що оцінка наведених фактів і обставин дає підстави для висновку, що на думку звичайної розсудливої людини може виникнути сумнів у дотриманні кандидатом показника «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав».

Ураховуючи викладені обставини, у Комісії виникли сумніви щодо законності джерел фінансування будівництва зазначеного вище об'єкта нерухомості.

З огляду на ставлення кандидата до цих фактів, Комісія одноголосно вважала їх підставою для зниження кількості балів на 15 за показником «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав».

Кандидат під час співбесіди пояснила, що у 2024 році вона отримала подарунки у грошовій формі від дочки у розмірі 250 000 грн та матері у розмірі 1 140 000 грн. Ці грошові кошти кандидат використала для придбання Квартири у місті Києві. Зазначені подарунки були відображені ОСОБА_1 у Декларації за 2024 рік. Зі слів кандидата донька постійно проживає за кордоном (в Ірландії), де працює і має можливість відкладати і передавати їй грошові кошти.

Водночас, Комісією встановлено, що у Декларації кандидата за 2024 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» відсутня інформація стосовно отримання дочкою (яка зазначена у Декларації як член сім'ї суб'єкта декларування) будь яких доходів.

Отже, на думку Комісії, вказаний факт також свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції».

На підставі зазначеного Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за показником «Сумлінність» критеріїв професійної етики та доброчесності на 15 балів.

Крім того, з пояснень кандидата у Декларації за 2016 рік вона зазначала належне її чоловікові нерухоме майно - земельну ділянку площею 53 кв.м та гараж площею 32,6 кв.м, розташовані у м. Запоріжжя. Однак у 2017 році вказане майно кандидат вже не зазначала, так як, з її слів, забула про нього. Під час проведення відносно неї спеціальної перевірки, вона дізналась, що це нерухоме майно в 2017 році було продане чоловіком. Документи про продаж гаражу та земельної ділянки вона побачила пізніше. Це майно було придбано чоловіком під час перебування у першому шлюбі. Не всі факти та інформацію щодо майна чоловік вважав за потрібне їй пояснювати.

Кандидатом в майнових Деклараціях зазначений ще один об'єкт нерухомості власником якого є її чоловік, а саме - нежитлове приміщення площею 33,9 кв.м у м. Запоріжжя, вартість якого не зазначена з причин того, що «член сім'ї не надав інформації». На запитання членів Комісії, про те, що це за нежитлове приміщення та хто ним користується, кандидат не змогла відповісти, пояснивши, що чоловік є його власником але ніякого відношення до нього немає, іншою інформацією вона не володіє.

Комісія вважала надані кандидатом пояснення непереконливими, кандидат не вжила розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів своєї сім'ї.

Ураховуючи сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Чесність».

Також, Комісією у складі колегії було встановлено, що ОСОБА_1 подала декларацію доброчесності кандидата на посаду судді, у якій відповіла на твердження пункту 5: «Мною вжито розумних заходів для з'ясування майнового стану осіб стосовно яких я повинна зазначати відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зазначивши - «Підтверджую».

На переконання Комісії, вказана інформація є недостовірною, оскільки, як вже було встановлено, кандидат не вжила розумних заходів для з'ясування майнового стану членів своєї сім'ї, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Поведінку кандидата Комісія розцінює як таку, що впливає на оцінку критеріїв доброчесності та професійної етики, та відповідно знижує бал за цим критерієм на 15 балів за показником «Чесність».

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 210 балів із 300 можливих, що є нижчим за 75% (225 балів), від максимально можливого балу, тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що у поясненнях було вказано набагато більше, що не враховано членами ГРД, Комісією. Позивач пройшла повну спеціальну перевірку НАЗК, де не було виявлено недостовірних даних. До того ж, при участі у конкурсі до антикорупційного суду, також була проведена спеціальна перевірка.

Позивач доводить, що під час складання оскаржуваного рішення Комісією не враховано:

факти надання позивачем під час співбесіди важливої інформації, яка суттєво відіграла роль з приводу зазначених питань ГРД та ВККС;

не враховані факти щодо вчинення позивачем розумних заходів для того щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів всієї родини. Один з яким є поїздка до м. Тбілісі, Грузії, брата чоловіка для вивчення та копіювання архівних документів щодо продажу майна батьками чоловіка ;

під час співбесіди було виявлено і засвідчено, що члени ВККС, член ГРД не володіють всією інформацією та документами, які надані позивачем, і трактували все на свій розсуд, а не на підставі наданих документів та дійсності.

Щодо питання невказування загальної площі будинку, позивач неодноразово зазначала під час співбесіди, у поясненнях, що умисел приховування, наданні недостовірної інформації - відсутній, оскільки загальна площа будинків відома всім держаним органам, інформація про будинки є наявною у реєстрах, сплачуються податки, в тому числі і на нерухомість. Для уникнення непорозуміння з загальною площею, яке виникло за причини того, що рішенням постійно діючого третейського суду від 20.11.2007 було визнано загальну площу даного об'єкту 466, 4 кв. м.: 1 поверх нежитловий - 217,9 і приміщення житлового призначення - 248,5 , а 27.04.2010 під час проведення інвентаризації було виявлено, що будинок обладнаний мансарда. Позивач звернулась до Жовтневого районного суду і рішенням від 20.09.2012 по справі № 2/0808/1796/2012 визнано право на нежилу мансарду. І загальна площа була змінена. Отже, на час подання декларації позивач мала два рішення суду. В разі подання позивачем одного з розмірів загальної площі виникли б питання щодо різниці, тому позивач подала розмір житлової, якою ми дійсно користувались.

Також позивачем були надані пояснення щодо питання за якої причини не були задекларовані відомості про дату набуття права власності на цей житловий будинок 20.04.2016, а не 20.11.2007. 20.11.2007 було видане Рішення постійно діючого третейського суду № 000247/07 в якому визначалось право власності на даний об'єкт. Рішенням Жовтневого районного суду, справа № 2/0808/1796/2012 від 20.09.2012 визначено, що позивач в повній мірі не може реалізувати своє право оскільки в рішенні постійно діючого третейського суду не зазначено, що будинок обладнаний мансардою, зазначена будівельна адреса об'єкту. Вищезазначений факт був виявлений при інвентаризації 27.04.2010, отже визнавалось за позивачем право власності на мансарду і було б неправильним і неточним подання інформації визнання право власності саме від 20.11.2007р., оскільки відбулись суттєві зміни як у загальній площі, адресі об'єкту. Дані пояснення не відображені у рішенні Комісії.

Позивач указує, що дійсно, 14.10.2025, в день співбесіди надіслані документи, які підтверджували факт продажу майна у м. Тбілісі, батьками чоловіка. З метою надання документів, брат чоловіка, виїхав до м. Тбілісі, звернувся до нотаріальних органів, в свою чергу потім було звернення до архіву, і надіслання для подальшого перекладу. Раніше ніхто не міг поїхати до Грузії і виконати дані дії. Як відзначає позивач, нею та її чоловіком було вжито неймовірні дії з метою надання підтвердження інформації. За ніч було зроблено офіційний переклад одного з документів і вранці надіслано на адресу Комісії, але це ніяк не вплинуло ні на членів Комісії, ні на представника ГРД, які не ознайомлювались з документом, не надали право надання і подання інших документів про які я заявила, що вони знаходились на перекладі.

Поряд з цим, у адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що будь-яких заяв або клопотань, у тому числі щодо оголошення перерви у проведенні співбесіди, від позивача до ВККС

України не надходило. Позивач зауважує, що їй цього не потрібно було оскільки документи всі направлено вчасно.

Також, позивачем були надані документи 1947 року для підтвердження фактів походження земельної ділянки та майна, що належали її батькам - це не було враховано. Тому позивач не може погодитись з тим, як викладено у Рішенні ВККС, що позивач не вжила заходів для встановлення майнового становища родичів, і з рішенням Комісії взагалі.

Щодо заниженої вартості будинку при його оцінки, позивач підкреслює, що вартість будівлі не занижена, у позивача, будь-кого з членів родини відсутня мета такого заниження. Стверджувати, що позивачем декларуються суми, які є недостовірними не можна, оскільки була зроблена оцінка не позивачем, а уповноваженою особою.

У поясненнях зазначено, що батько допомагав і займався виділенням та оформленням земельної ділянки, будівництвом будинку і будинок будувався родиною, роками за власні гроші родичів чоловіка.

Щодо коштів, які були виділені на будівництво будинку, позивачем було заявлено про продаж родичами майна в Грузії поступово і виділення цих коштів на будівництво будинку. У рішенні указано, що кандидат не вжила розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів родини, з чим позивач не погоджується, оскільки родина робила все можливе, щоб надати як змога більше документів, які зберіглись, і втому числі, дістати інформацію, яка зберіглась виключно в архіві у м. Тбілісі, Грузія.

Позивач не погоджується з висновками Комісії щодо відсутності підтверджених даних про доходи батьків кандидата. Як зазначає позивач, вона не мешкає своїми батьками з 1999 року. Всю інформацію, яку можна було зібрати позивач надала в поясненнях і в документах.

Позивач констатує, що у Висновку надається інформація щодо недекларування особистих заощаджень позивачем суми у розмірі 556 010,00 у 2023 році, але позивач пояснила, такої суми у неї просто не було у 2023 році, тому вона і не задекларована. Банк за тиждень змінив умови кредитування (замість 20% визначив 60% оплати частини), знизив строк виплати загальної суми кредиту, у зв'язку з віком чоловіка. Звісно, у нас таких грошей станом на липень 2024 року не було, але документи вже оформлювались, була вже готова оцінка майна, готувалась угода, був наданий задаток за квартиру. Чоловік позичив ці кошти у знайомих, до строку продажу автомобіля TOYOTA CAMRY, продали автомобіль у вересні, віддали одразу ці гроші людям. Позивач задекларувала цю суму саме за 2024 рік, коли отримала ці кошти.

Позивач продовжує, що у рішенні також зазначається про старшу доньку ОСОБА_4 , яка тимчасово навчається і працює в Ірландії. Ще на етапі подачі документів для участі в конкурсі позивач указала місцезнаходження доньки. У поясненнях позивач надала відповідь, що донька працює у відомому в Ірландії магазині Dunnes stores, працює фізично, розвантажує товар, виставляє його на продаж. Робота важка, але оплачувана, за житло вона не сплачує, все покривається допомогою Уряду Ірландії. За 4-5 днів роботи отримує приблизно 450 Євро. Перед від'їздом родини з Ірландії, червень 2024, донька також надала гроші, які позивач задекларувала разом з переказами. Отже, у позивача є докази перерахування коштів, виплати заробітної плати.

Щодо недекларування позивачем продажу гаражу, який позивач задекларувала в Декларації за 2017 рік (його наявність) і не задекларувала його продаж. Комісії були надані пояснення, що це справа стосувалась виключно чоловіка, у нього була інша родина, минулий шлюб. Позивач не брала участі в угоді, оскільки на той час не перебувала у шлюбі з чоловіком. Завдяки спеціальній перевірці позивач дізналась що це майно продовжує перебувати в реєстрах податкової та ін. по невідомим причинам. Чоловіком направлено електронний лист до податкової служби про зняття з реєстрації майна, надавши всі необхідні документи. Оскільки про це позивач не знала, тому і не була подана інформація.

Також, позивач звертає увагу, що у спірному рішенні зазначається, що кандидат незадекларувала повну інформацію і допустила розбіжності. Втім, Комісією не взято до уваги, що за результатами спеціальної перевірки декларації фактів відображення у декларації недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює порівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації не виявлено. Виникло питання щодо неспівпадіння сум, декларування адвокатської діяльності 18500 грн, де з цієї суми 11500 було доходом, 7000 витрати, про що є підтвердження податкова декларація. Позивач зазначила, у адвокатська діяльність, це не основний дохід, виключно набуття практичного досвіду і використання знань під час викладацької діяльності, саме цю мету позивач ставила перед собою щодо адвокатської діяльності. Дана інформація також ніяк не плинула на винесене рішення.

Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення Комісії, суд відзначає, що у межах процедури проведення конкурсу та призначення на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов'язком (повноваженням) Комісії є з'ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

За своєю правовою природою діяльність Комісії полягає в обов'язку держави перед суспільством сформувати такий суддівський корпус, представники якого за їхніми якостями не викликали б недовіри у громадян України. Зважаючи, що повноваження надані суддям тісно пов'язані з такими цінностями правосуддя, як незалежність, неупередженість, чесність, честь, гідність, професіоналізм, й зазначені цінності є передумовами довіри суспільства до здійснення правосуддя, ВККС зобов'язана перевірити компетентність, професійну етику та доброчесність судді.

Комісія, з огляду на свій правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів, а також у Кодексі суддівської етики.

Оцінювання кандидатів Комісією відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Разом з тим, суд здійснює контроль за дотриманням Комісією вимог закону під час проведення кваліфікаційного оцінювання на посаду судді в разі оскарження рішення (дії чи бездіяльності) Комісії. Судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на дослідження яких спрямоване прийняте Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень при проведенні кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.

Оскільки члени Комісії, приймаючи одне з передбачених законом рішень за результатом проведеного оцінювання кандидатів на посаду судді, керуються своїм внутрішнім переконанням, на Комісію покладається обов'язок наведення відповідних мотивів та їх обґрунтувань стосовно своєї позиції, особливо коли виникають підстави вважати, що такий кандидат не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, показників особа не відповідає вимогам для надання їй рекомендацій для призначення суддею.

Під час проведення співбесіди Комісією виявлено факти, що кандидат безпідставно не задекларувала повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон та допускала розбіжності та помилки при заповненні Декларацій. Комісією відзначено, що під час співбесіди кандидат не продемонструвала знань антикорупційного законодавства, зокрема, щодо вимог до заповнення Декларації. Встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», що вказує на недбале, безвідповідальне ставлення кандидата до дотримання та виконання вимог антикорупційного законодавства України. На підставі зазначеного Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за показником «Сумлінність» критеріїв професійної етики та доброчесності на 15 балів.

Комісія виснувала, що доходи родичів чоловіка, які документально не підтверджені, ставлять під сумнів можливість будівництва об'єкта нерухомості. Комісією зауважено, що оцінка наведених фактів і обставин дає підстави для висновку, що на думку звичайної розсудливої людини, може виникнути сумнів у дотриманні кандидатом показника «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав». Ураховуючи викладені обставини, у Комісії виникли сумніви щодо законності джерел фінансування будівництва об'єкта нерухомості. З огляду на ставлення кандидата до цих фактів, Комісія одноголосно вважала їх підставою для зниження кількості балів на 15 за показником «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав».

Комісією з'ясовано, що кандидат не вжила розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів своєї сім'ї. Поведінку кандидата Комісія розцінила як таку, що впливає на оцінку критеріїв доброчесності та професійної етики, та відповідно знижує бал за цим критерієм. Ураховуючи сукупність встановлених обставин, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Чесність».

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 210 балів із 300 можливих, що є нижчим за 75% (225 балів) від максимально можливого балу, тому Комісія вважала, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Оцінюючи обставини у сукупності, Суд вважає, що висновок Комісії не видається свавільним чи необґрунтованим, викладені в оспорюваному рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними. Під час розгляду справи не підтверджено доводи позивача, що Комісія у рішенні повністю посилається на Висновок, який винесла ГРД, без врахування пояснень позивача, доказів та проведеної співбесіди. Дослідивши обставини у сукупності, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критерію особистої компетентності.

Відповідно до пункту 4.7 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумних заходів з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини.

Згідно зі статтею 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з'їзду суддів України 18 вересня 2024 року, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї.

У контексті оцінки доброчесності важливим є не лише формальне виконання податкового законодавства, але й готовність кандидата продемонструвати повну відкритість та зрозумілість своїх фінансових потоків для перевірки суспільством.

Комісією враховано, що обов'язком кожного громадянина, особливо особи, яка прагне обійняти посаду судді, а також членів її сім'ї, є неухильне дотримання антикорупційного законодавства та забезпечення повної прозорості фінансових джерел. Відсутність належної ретельності в декларуванні доходів суддею чия діяльність вимагає беззаперечної довіри суспільства та бездоганної репутації. Навіть найменші ознаки невідповідності принципам доброчесності є неприпустимими.

Як відзначено у спірному рішенні, мета інституту декларування майна, доходів, витрат та фінансових зобов'язань полягає у створенні ефективного інструменту запобігання корупції та забезпеченні публічного контролю за «майновим» аспектом життя осіб, які отримують заробітну плату із державного бюджету.

Такі дії можуть сприяти формуванню неповного уявлення про фактичний майновий стан сім'ї кандидата, що своєю чергою не повною мірою відповідає меті декларування, передбаченій законом. Хоча Комісія не оцінює ці обставини як «Істотну невідповідність», це не означає, що вони не можуть бути визначені як суттєва невідповідність.

У постанові від 08.12.2025 у справі №990/186/24 Велика Пала Верховного Суду вказала, що відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності має місце, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

У разі ж існування обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики Комісія як орган, відповідальний за формування високопрофесійного та добросовісного корпусу суддів, вправі прийняти вмотивоване рішення про відмову в наданні такому кандидату рекомендації про призначення на посаду судді. Цими повноваженнями ВККС наділяють норми частини третьої статті 79-5 Закону № 1402-VIII.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на винятковій важливості критерію доброчесності, з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави.

У справі, що розглядається суд звертає увагу, що позивач брала участь у конкурсній процедурі, де саме кандидат доводить свою відповідність критеріям, встановленим для обіймання відповідної посади, а Комісія лише надає оцінку певним фактам і обставинам, що підлягають дослідженню в рамках здійснення оцінювання та у сукупності з поясненнями кандидата та отриманими документами (зокрема поясненнями) встановлює відповідність особи визначеним критеріям.

Колегія суддів не може погодитись з доводами позивача про неправомірність оспорюваного рішення в частині недослідження під час співбесіди всіх показників оцінювання та неврахування пояснень позивача, наданих під час співбесіди, з тих підстав, що спірне рішення містить опис всіх показників і критеріїв, за якими здійснювалось оцінювання, в оспорюваному рішенні міститься мотиви із зазначенням підстав, які слугували для виставлення відповідних балів або їх зниження. Під час розгляду справи суд встановив, що позивач була обізнана про своє право ознайомитися із матеріалами досьє та надати пояснення і докази з приводу матеріалів, які містяться в досьє. Позивач своїм правом скористалася, надала пояснення з приводу виявлених невідповідностей та запитань.

Суд погоджується з доводами відповідача, що твердження позивача про невмотивованість рішення не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Як слідує, зміст рішення підтверджує його обґрунтованість, а викладені позивачем доводи фактично зводяться лише до незгоди з викладеними в ньому мотивами. У свою чергу, незгода з мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, не може бути підставою для скасування рішення Комісії.

Судом установлено, як свідчать матеріали справи, на підставі аналізу інформації, викладеної у Висновку, враховуючи надані кандидатом пояснення і докази, Комісією оцінено кандидата за критерієм критеріям професійної етики та доброчесності та виставлено 210 балів із 300 можливих, що є нижчим за 75% (225 балів), що в межах рейтингу виявилось недостатнім для підтвердження здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Варто окремо підкреслити, що висновки, викладені ВККС у спірному рішенні, мають суто спеціальний характер і стосуються виключно участі позивача в процедурі добору на посаду судді. Зміст цього рішення обмежений оцінкою кандидата в контексті визначених законом критеріїв доброчесності та професійної етики саме для претендентів на суддівську посаду, що є окремою, автономною процедурою, яка не перетинається з іншими процедурами оцінювання. Це рішення має значення виключно в межах відповідного добору на посаду судді та не може слугувати підставою для формування негативної оцінки професійної діяльності особи в іншій сфері публічної служби. У зв'язку із цим рішення Комісії не може враховуватися під час оцінювання ділових, моральних чи професійних якостей позивача у межах інших процедур публічної служби, оскільки стосується виключно процедури добору на посаду судді та не створює жодних правових наслідків поза межами цієї конкретної процедури.

Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.12.2025 у справі 990/186/24.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

У відповідності з вимогами Закону №1402-VIII суд з'ясував, що: обставини, які б свідчили про неповноважний склад колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка ухвалила спірне рішення, відсутні; спірне рішення підписали усі члени колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які брали участь в його ухваленні; під час ухвалення рішення позивач був присутній; в оскаржуваному рішенні наведено посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла висновків про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критерію особистої компетентності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправним і скасування вказаного рішення відсутні.

Підсумовуючи викладене, підстави для зобов'язання Комісію провести нову співбесіду з позивачем відсутні, оскільки такі вимоги є похідними від скасування рішення про визнання позивача такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 22, 245, 246, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду

Повне рішення суду складено 23 лютого 2026 року (з урахуванням перебування судді Бившевої Л.І. у відпустці).