Справа № 932/16247/25
Провадження № 2/932/5028/25
(заочне)
29 січня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Травкіній В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
22.10.2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 28.02.2025 року о 08 год. 45 хв. у м. Дніпрі, в районі електроопори №117 по просп. Б. Хмельницького сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Peugeot 208, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 та Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 12.05.2025 року по справі №932/4302/25, водія автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно висновку експерта № 1105/25 від 09.05.2025 року вартість відновлювального ремонту, з урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Peugeot 208, державний номерний знак НОМЕР_1 пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 170094,46 грн., а вартість матеріального збитку складає 182223,00 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ “СК “Вусо» полісом ОСЦПВВНТЗ № 223868193, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 160000,00 грн. та франшиза у розмірі 2600,00 грн., таким чином сума страхового відшкодування складає 157400,00 грн. Оскільки розмір матеріального збитку визначений експертним дослідження складає 182223,00 грн., страхове відшкодування складає 157400,00 грн., різниця складає 24823,00 грн. яка підлягає стягненню з відповідача, як з особи винною у дорожньо-транспортній пригоді. Окрім того, діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яка виразилася у тому, що вона позбавлена можливості користуватися належним їй майном, змушена страждати, звертатись до фахівців для отримання повного, належного страхового відшкодування від страховика, судового експерта, адвоката. За наслідками дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження, була вимушена звертатися до лікарів за медичною допомогою, витрачати час та кошти на лікування, що з моменту дорожньо-транспортної пригоди постійно супроводжується душевними стражданнями, психологічною напругою, хвилюваннями, на підставі чого просила стягнути на свою користь моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 10000,00 грн. Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просила стягнути матеріальні збитки в розмірі 24823,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою суду від 27.10.2025 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справу у його відсутність та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Правом на подання відзиву на позов не скористався.
Через це суд, спираючись на норми статті 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.02.2025 року о 08 год. 45 хв. у м. Дніпрі, в районі електроопори №117 по просп. Б. Хмельницького сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Peugeot 208, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 та Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 12.05.2025 року по справі №932/4302/25, водія автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно частини 4, 6 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постанова Шевченківського районного суду міста Дніпра від 12.05.2025 року, яка набрала законної сили 23.05.2025 року, є достатньо підстав для звільнення позивача від доказування цього позову в частині питань чи мали місце дії відповідача, а саме дії, що містять в собі склад порушення, наявність причинно-слідчого зв'язку між винними діями, пов'язаними з порушенням вимог Правил дорожнього руху України, відповідача і завданням шкоди. Вказаними протиправними діями відповідача потерпілій особі було завдано матеріальної шкоди.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ “СК “Вусо» полісом ОСЦПВВНТЗ № 223868193, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 160000,00 грн. та франшиза у розмірі 2600,00 грн.
14.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ “СК “Вусо» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про здійснення страхового відшкодування.
Згідно висновку експерта № 1105/25 від 09.05.2025 року вартість відновлювального ремонту, з урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Peugeot 208, державний номерний знак НОМЕР_1 пошкодженого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 170094,46 грн., а вартість матеріального збитку автомобіля Peugeot 208, державний номерний знак НОМЕР_1 пошкодженого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 182223,00 грн.
Таким чином, різниця між сумою матеріального збитку визначено експертним дослідженням в розмірі 182223,00 грн. та страховим відшкодування в розмірі 157400,00 грн. складає 24823,00 грн.
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України та частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже підставою цивільно - правової відповідальності, як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2, частини 3 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (статті 1192 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні..
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.
Згідно пункту 6 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) справа № 205/7747/18.
Встановивши, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування, суд дійшов до висновку про те, що саме з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20).
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка у даній справі складає 24823,00 грн.
Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, до загальних умов цивільно-правової відповідальності відносяться: 1) протиправний характер поведінки (дій чи бездіяльності) особи, на яку передбачається покласти відповідальність (чи настання інших спеціально передбачених законом або договором обставин); 2) наявність у потерпілої особи шкоди або збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками; 4) вина правопорушника.
Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року у справі № 908/2138/16, за якою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52).
З урахуванням встановлених обставину у справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, враховуючи, що в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, який має протиправний характер, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Дніпро від 12.05.2025 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, позивачу, як потерпілій особі в дорожньо-транспортній пригоді, доводиться докладати зусиль моральних, фізичних, витрачати свій власний час та енергію, звертатись до фахівців для отримання повного, належного страхового відшкодування від страховика, весь цей період життя, з моменту дорожньо-транспортної пригоди, постійно супроводжується душевними стражданнями, психологічною напругою, хвилюваннями, а тому суд вважає, що визначений розмір моральної шкоди у суму 10000,00 грн. є розумним та співмірним понесеним позивачем стражданням та зміни устрою його життя.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (статті 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
З огляду на вищевикладене та оскільки ОСОБА_2 було визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 28.02.2025 року, враховуючи належним чином підтверджений розмір спричинених збитків позивачу, з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром збитків та страховою виплатою в розмірі 24823,00 грн. та моральна шкода в розмірі 10000,00 грн. Отже, позовні вимоги, які доведені належними та допустимими доказами та не спростовані відповідачем, суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).
Висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 102 ЦПК України).
Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ, а тому в даній справі наявні підстави для стягнення з відповідача понесених витрат на проведення експертного дослідження щодо визначення вартості понесених збитків у розмірі 7500,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між учасниками справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у сумі 968,96 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) матеріальні збитки в розмірі 24823,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судові витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 7500,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя В.В. Куцевол