Справа № 161/26604/25
Провадження № 2/161/1809/26
24 лютого 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючої - судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25 грудня 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свій позов мотивує тим, що 08 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 149312, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу кредит в сумі 18750 грн. зі сплатою процентів за користування ним. 16 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 149312 від 08 серпня 2024 року, в сумі 20069, 63 грн., з яких: 12800 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6569, 10 грн. - сума заборгованості за відсотками та 700 грн. - заборгованість по комісії. На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 20069, 63 грн. та понесені судові витрати по справі.
14 січня 2026 року відповідачка подала заяву відповідно до якої просила суд: врахувати факт здійснення нею часткових платежів за кредитним договором №149312; критично оцінити правомірність та обґрунтованість нарахування відсотків, штрафів і комісій з урахуванням відсутності її доступу до особистого кабінету та кредитного договору; зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню, до 10000 грн., як співмірної та справедливої суми; у разі ухвалення рішення про стягнення заборгованості - надати розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців зі сплатою заборгованості рівними щомісячними платежами. Просила суд врахувати її матеріальний стан: проживає самостійно; на її утриманні перебуває малолітня дитина; є розлученою; має декілька кредитних зобов'язань; їїдохід не дозволяє сплатити заявлену позивачем суму одноразово або в короткий строк без істотного погіршення її матеріального становища та порушення прав дитини.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у своєму позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує (п. 4 прохальної частини позову).
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про день, час, місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходили.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Установлених ст.223 ЦПК підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає, а тому вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 08 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 149312, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу кредит в сумі 18750 грн. строком на 126 днів (з можливістю продовження строку), зі сплатою процентів - 330 % річних.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 18750.00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 9148.77 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №143490 від 13.06.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 5851.23 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3750.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330,00 % річних . Тип процентної ставки - фіксована . Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.
Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
Комісія за надання кредиту складає 3 750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало умови кредитного договору, надавши відповідачу кредит.
Відповідно до наданої позивачем картки обліку виконання за договором №149312 від 08 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 20069, 63 грн., з яких: 12800 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6569, 10 грн. - сума заборгованості за відсотками та 700 грн. - заборгованість по комісії.
16 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №149312 від 08 серпня 2024 року, в сумі 20069, 63 грн., з яких: 12800 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6569, 10 грн. - сума заборгованості за відсотками та 700 грн. - заборгованість по комісії.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо стягнення тіла кредиту та відсотків.
ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді кредитний договір № 149312 від 08 серпня 2024 року.
На підставі цього договору відповідач отримав грошові кошти (суму кредиту), однак їх, як і відсотки за користування сумою кредиту, не повернув, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
В подальшому право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача ТзОВ «Юніт Капітал».
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором № 149312 від 08 серпня 2024 року становить 19369, 63 грн., з яких: 12800, 53 грн. заборгованість за основною сумою кредиту та 6569, 10 грн. заборгованість за відсотками.
Розмір заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.
Дослідивши розрахунок заборгованості, суд встановив, що позивачем при визначенні загальної суми заборгованості враховано платежі, здійснені відповідачем на погашення кредитної заборгованості у загальному розмірі 12939, 18 грн., у зв?язку з чим розрахунок здійснено з урахуванням фактично сплачених сум.
Щодо стягнення з відповідача комісії.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Отже, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.
Згідно постанови Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Як вбачається зі змісту п.2.4 кредитного договору №149312 від 08 серпня 2024 року позичальнику, окрім комісії за надання кредиту (п.2.2.1, 2.5), встановлено й комісію за управління та обслуговування кредиту в сумах 1 грн (знижена) і 100 грн (стандартна), які сплачуються 1 раз на два тижні (п.2.4).
При цьому, в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлена така комісія; також позивачем не надано доказів наявності переліку зазначених послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, як і не надано доказів, що якась із таких послуг надавалась відповідачу.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що нарахування заборгованості за нарахованою комісією за управління та обслуговування кредиту у розмірі 700 грн. не відповідає вимогам законодавства.
Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 149312 від 08 серпня 2024 року в загальному розмірі 19369, 63 грн., з яких: 12800, 53 грн. заборгованість за основною сумою кредиту та 6569, 10 грн. заборгованість за відсотками.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000 грн.
У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору № 10/09/25-02 про надання правничої допомоги від 10 вересня 2025 року з протоколом погодження вартості послуг; копію додаткової угоди № 25771367697 від 11 вересня 2025 року до договору № 10/09/25-02 про надання правничої допомоги; копію акта прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи щодо трьох договорів та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить ТзОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2337, 91 грн. (19369, 63 х 2422,40 / 20069, 63).
Щодо клопотання відповідачки про розстрочення виконання рішення суду.
Так, у своїй заяві від 14 січня 2026 року відповідачка просила суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців. Посилається на ті обставини, що у неї скрутне матеріальне становище, а також те, що вона розлучена та має на утриманні малолітню дитину.
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини неможливості виконання рішення у встановленому порядку, заявником суду не надано. Самі по собі посилання на складне матеріальне становище без належного документального підтвердження не можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Крім того, сам по собі факт утримання дитини не свідчить про незадовільний матеріальний стан відповідача. Так, дитина має ще батька, який теж зобов'язаний їх утримувати.
Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.
Разом з тим, суд вважає необхідним роз?яснити право відповідача на повторне звернення до суду з заявою про розстрочення виконання рішення за умови надання доказів про обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Керуючись ст. ст. 10,11, 81, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 1046, 1049 ЦК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 149312 від 08 серпня 2024 року в загальному розмірі 19369 (дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 63 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати по справі, а саме: 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 91 коп. судового збору та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ.А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення у повному обсязі складено 24 лютого 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області І.Б. Плахтій