Справа № 161/26793/25
Провадження № 1-кп/161/425/26
м. Луцьк 23 лютого 2026 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030580002478 від 25.09.2025, який надійшов до суду 26.12.2025 від Луцької окружної прокуратури Волинської області, про обвинувачення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Острожець, Млинівського району, Рівненської області, зареєстрованого та жителя за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого працівником на фізичну особу підприємця ОСОБА_9 , одруженого, має на утриманні двох дітей, раніше не судимого, -
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_8 , 25 вересня 2025 року близько 07 години 50 хвилин, в світлу пору доби, ясну сонячну погоду, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись ним по вулиці Глушець зі сторони вулиці Паркова, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розташовується поблизу будинку № 43 вул. Глушець в місті Луцьку, будучи засліплений яскравим світлом сонця, тим самим обмежений у видимості проїзної частини дороги в напрямку руху, не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, продовжив рух прямо, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, порушивши пункти 2.3 (б), 12.1, 12.3, 18.1, 19.3 Правил дорожнього руху України, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, чим не надав дорогу пішоходу ОСОБА_5 , який здійснював перетин проїзної частини дороги по нерегульованому пішохідному переході з ліва на право відносно руху транспортного засобу, та здійснив наїзд на останнього.
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_8 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив пішоходу ОСОБА_5 , тілесні ушкодження у вигляді: важкої поєднаної черепно-мозкової травми: забою головного мозку важкого ступеня з геморагічними вогнищами у обох скроневій і лівій лобних частинах, лінійного зламу кісток склепіння і основи черепа (тім'яна та скронева кістка справа з переходом на стінки обох верхньощелепних синусів та клиноподібну кістку), нашарування під тверду мозкову оболонку правої скроневої і лівої скронево- тім'яної ділянки; забійно - рвану рану правої скронево - тім'яної ділянки та рваної рани правого передпліччя, гематому, субконьюнктивальний крововилив правого ока, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, у прямому причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм ОСОБА_8 , Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 18.1, 19.3 Правил дорожнього руху України:
- п. 2.3 (б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;
- п. 19.3 - у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю. Суду дав показання про те, що дійсно він, при обставинах місця і часу, вказаних в обвинувальному акті, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пунктів п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 18.1, 19.3 Правил дорожнього руху України, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого останній отримав тяжке тілесне ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати його. Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, понесеної на лікування потерпілого визнав повністю, про відшкодування моральної шкоди визнав частково.
Допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_5 підтвердив факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої він отримав тяжкі тілесні ушкодження. Просив суд суворо не карати обвинуваченого. Цивільний позов підтримав повністю та просив задовольнити.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, своїми необережними протиправними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Обговорюючи питання про вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та дані особу винного.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд по справі не вбачає.
Обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив необережний тяжкий злочин у сфері безпеки дорожнього руху, однак вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки, на утриманні неповнолітня дитина, характеризується позитивно, добровільно відшкодував матеріальну шкоду потерпілому, а також витрати, понесені лікарняною установою на лікування потерпілого, на обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, потерпілий просив суд суворо не карати обвинуваченого. А тому, врахувавши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та йому слід призначити покарання, передбачене санкцією статті кримінального закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням мінімального іспитового строку, та покладенням обов'язків згідно ст. 76 КК України.
Обговорюючи питання про застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує відомості про притягнення обвинуваченого ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, які надані стороною обвинувачення. Однак, при цьому, слід зазначити, що із наданих суду доказів вбачається, що обвинувачений у 2025 році до вказаного виду відповідальності не притягувався, у 2024 році притягувався тричі, при цьому один раз за порушення правил дорожнього руху пішоходами, тобто не пов'язане із керуванням транспортним засобом, у 2023 - 1 раз, у 2022 - 2 рази. Наведене, на думку суду, свідчить про відсутність систематичного та злісного порушення обвинуваченим ОСОБА_8 вимог правил дорожнього руху. Враховуючи вищевикладене, а також конкретні обставини даної справи, а саме те, що на час вчинення ДТП обвинувачений не перебував у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, до адмінвідповідальності за ст.130 КУпАП не притягувався, а також особу винного ОСОБА_8 , який офіційно працює, його робота пов'язана із керуванням транспортним засобом, а тому суд не призначає обвинуваченому ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України.
Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, слід задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 в користь потерпілого ОСОБА_5 250 000 гривень завданої моральної шкоди. При цьому, суд враховує майновий стан обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, а також виходив із засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілого ОСОБА_5 та характеру вимушених змін у його життєвих стосунках.
Цивільний позов комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради до обвинуваченого ОСОБА_8 слід залишити без розгляду, оскільки останнім повністю відшкодовано витрати, понесені КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради на лікування потерпілого ОСОБА_5 .
Згідно ст. ст.100 ч.9, 124 ч.2, 174 ч.4 КПК України суд вирішує долю речових доказів, процесуальних витрат, а також арештованого майна.
Керуючись ст.ст. 100, 174, 128, 129, 370, 371, 374 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, суд
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього згідно ст.76 КК України обов'язки, а саме:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 в користь потерпілого ОСОБА_5 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень завданої моральної шкоди.
Цивільний позов комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради до обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без розгляду.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод» №СЕ-19/103-25/13228-ІТ у сумі 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 копійок.
Речові докази:
-транспортний засіб марки «Volkswagen Cadi», н.з. НОМЕР_1 - повернути за належністю законному володільцеві ОСОБА_8 ;
-CD-R диск з фрагментом відеозапису з відеокамери встановленої на приміщенні Волинської обласної філармонії, що за адресою м.Луцьк, пр.Волі, 46 - залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Арешт, накладений 26.09.2025 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події 25.09.2025, скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий