Справа № 161/22003/25
Провадження № 2/161/1331/26
23 лютого 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого судді Рудської С.М.,
за участю секретаря судового засідання Коржик Н.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
27 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 7118411, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн., на строк 360 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% на день (стандартна процентна ставка), або 0,01 % на день (знижена процентна ставка).
Позивач вказує, що набув право вимоги за цим договором на підставі договору факторингу.
На думку відповідача, позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим, станом на день подачі позову заборгованість за договором становить 20 721 грн, з яких сума кредиту 5000 грн, сума процентів за користування кредитом 7661,5 грн., нараховані позивачем проценти за 81 календарних днів - 8 059,50 грн.
З наведених вище підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 20 721,00 грн.
Окрім того, позивач просить суд на підставі частини десятої статті 265 ЦПК України зобов'язати орган, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач у письмовому відзиві позовні вимоги визнав в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000,00 грн. Щодо нарахування відсотків за кредитом заперечив, оскільки на час видачі кредиту він проходив військову службу за контракт та брав безпосередню участь у відсічу збройної агресії російської федерації, а тому, в силу положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звільнений від їх сплати.
Позивач у письмовій відповіді на відзив вказав, що в матеріалах справи відсутні належні докази проходження служби відповідачем на час видачі кредиту. Окрім того зазначає, що відповідач не звертався до кредитор із доказами наявності у нього статусу військовослужбовця.
У судове засідання представник позивача не прибув, але у позові просить суд слухати справу за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині вимоги позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві.
Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що 22 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 7118411, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн., на строк 360 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% на день (стандартна процентна ставка), або 0,01 % на день (знижена процентна ставка).
Позивач набув право вимоги за цим договором на підставі договору факторингу.
Позивач обліковує за відповідачем заборгованість у загальному розмірі 20 721 грн, з яких сума кредиту 5000 грн, сума процентів за користування кредитом 7661,5 грн., нараховані позивачем проценти за 81 календарних днів - 8 059,50 грн.
Крім того з наданих відповідачем доказів слідує, що у період з 16 грудня 2022 року по 27 червня 2025 року проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України.
Окрім того, відповідач з вересня 2025 року має статус ветерана війни - учасника бойових дій (а.с.35).
Пунктом 1 ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач не надав доказів погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000,00 грн необхідно задовольнити.
Що стосується вимог про стягнення процентів за кредитом, суд зазначає таке.
Частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакцій, чинній на час укладення кредитного договору) передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
В даному випадку відповідач, хоча проходив військову службу за контрактом, але брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заході, а тому на нього також поширюються пільги, передбачені Частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Кредитний договір був укладений, а відсотки за ним - нараховані, саме в період перебування відповідача на військовій службі та здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення договірних відсотків за кредитом необхідно відмовити.
У відповідності до вимог ст.ст.141, 142 ЦПК України, оскільки суд задовольнив позовні частково, і саме в тій частині, яку визнав відповідач, на користь позивача слід присудити судовий збір пропорційно задоволеним вимог, що становить 584,52 грн (2 422,40 х (5 000 / 20 721)), з яких:
1) 50%, або 292,26 грн - стягнути з відповідача на користь позивача;
2) 50%, або 292,26 - повернути позивачу з Державного бюджету України.
Також позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Однак суд вважає ці витрати необґрунтовано завищеними, з таких міркувань.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
У розглядуваній справі, в детальному описі наданих адвокатом послуг зазначені наступні дії:
1. Зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства. 0,5 год. 440.00 грн;
2. Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи. 1 год. 840.00 грн;
3. Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства. 0,5 год. 440.00 грн;
4. Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом. 1 год. 840.00 грн;
5. Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів. 1 год. 840.00 грн;
6. Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів. 1 год. 840.00 грн;
7. Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, 2 год. 1640.00 грн;
8. Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) 1 год. 840.00 грн;
9. Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо 2 год. 1640.00 грн;
10. Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі участь у судових засіданнях. 2 год. 1 640.00 грн.
Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що в детальному описі наданих послуг не розкритий зміст такої послуги як «зустріч адвоката та клієнта, дослідження наданих клієнтом документів, аналіз чинного законодавства, підготовка декілька позицій, письмова юридична консультація». Окрім того в матеріалах справи відсутня «письмовий консультаційний висновок з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів», про який йде мова у п.5 акті прийому-передачі наданих адвокатом послуг.
Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типовою та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.
До того ж, представник позивача участі у судових засідання не брав, інших заяв по суті справи, окрім позову, не подавав, а тому послуги, наведені у п.п. 9, 10 акту є також нерелевантними.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, ці судові витрати також слід стягнути пропорційно, що становить 1 206,50 грн (2 422,40 х (5 000 / 20 721)).
Щодо клопотання позивача про нарахування відсотків та інфляційних втрат на підставі ч.10 ст.265 ЦПК України.
У своєму позову позивач просить суд застосувати положення ч.10 ст.265 ЦПК України та визначити у рішенні нарахування відсотків та інфляційних втрат, передбачених ст.625 ЦК України.
З приводу цього суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено нарахування інфляційних втрат, в порядку, передбаченому ч.10 ст.265 ЦПК України, а тому в цій частині клопотання позивача є необґрунтованим, з процесуальних підстав.
Щодо 3% річних передбачених ст.625 ЦК України, то відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, на час воєнного стану, за кредитними договорами відповідальність, передбачена ст.625 ЦК України до позичальників не застосовується, у зв'язку з чим відсутні підстави для присудження 3% річних після ухвалення цього рішення, що зумовлює відмову у задоволенні клопотання і в цій частині.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути зОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі292,26 грн (двісті дев'яносто дві гривні двадцять шість копійок).
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 292,26 грн, який внесений платіжною інструкцією від 15 жовтня 2025 року №5627 АТ «ПУМБ».
Стягнути зОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 206,50 грн (одна тисяча двісті шість гривень п'ятдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», м. Київ, вул. Загородня, буд.15, оф.118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне текст рішення буде складений та підписаний 24 лютого 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська